Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №607/16670/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.08.2026 Справа №607/16670/26 Провадження №2-о/607/446/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Вийванка О. М.

за участю секретаря судового засідання Кокітко І. В.

учасників справи:

заявника ОСОБА_1

представника заявника ОСОБА_2

заінтересованої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_3 .

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 17.10.1996 між нею та ОСОБА_3 . Кременецьким відділом реєстрації актів громадського стану зареєстровано шлюб. Через погіршання шлюбних стосунків в даний час вона звернулася до Тернопільського міськрайонного суду із позовною заявою про розірвання із ОСОБА_3 . Під час спільного проживання в одній квартирі з кривдником, останній неодноразово вчиняв домашнє насильство стосовно неї, а саме: дії психологічного характеру, що полягали в висловлювався нецензурною лайкою, погрозах фізичною розправою, чинив на неї моральний і психологічний тиск, чим завдав шкоди моєму психічному здоров`ю.

Через неправомірні дії ОСОБА_3 вона декілька разів викликала поліцію і таким чином працівники правоохоронних органів фіксували вказані обставини, складали протоколи про адміністративні правопорушення, та термінові заборонні приписи стосовно кривдника.

За період їх спільного проживання кривдник неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення за вчинення домашнього насильства в сім`ї.

Однак, навіть після складання відповідних процесуальних документів та притягнення до адміністративної відповідальності за рішенням суду, ОСОБА_3 далі вчиняв щодо неї насильницькі дії. Таким чином, вважаю що вона є особою, яка зазнала домашнього насильства. Щоб забезпечити дієвий та ефективний спосіб захисту від повторного вчинення домашнього насильства щодо ОСОБА_3 необхідно застосувати обмежувальний припис.

У зв`язку з цим, заявник просить заяву задовольнити та видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 строком на шість місяців згідно якого: заборонити ОСОБА_3 перебувати в місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_1 за адресою: квартира АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_3 наближатись на відстань ближче 100 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: квартири АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні заявник та її представник заяву підтримали повністю та просили її задовольнити.

Заінтересована особа у судовому засіданні пояснив, що він не вчиняв фізичного насильства відносно дружини, а між ними був побутовий конфлікт, який виник через дії дружини. Також він не заперечує, щоб їх обмежили у спілкуванні.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 17.10.1996 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Кременецьким відділом реєстрації актів громадського стану зареєстровано шлюб, про що видано свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 та в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 128.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільно проживають за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 іншого житла немає.

ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, що підтверджується постановами судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25.6.2026, справа №607/13160/26, від 23.07.2026, справа № 607/15408/26.

Відповідно до ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Відповідно до пунктів 3, 14, 17 частини 1статті 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство – це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

За п. 9 ч. 1 ст. 1 цього ж Закону оцінка ризиків це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

У судовому засіданні з`ясовано, що заявник ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 , а тому на них розповсюджується дія Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», та відповідно, може вирішуватись питання про видачу обмежувального припису.

Встановлено, що заявник ОСОБА_1 систематично протягом останніх місяців потерпає від насильства, яке вчиняє відносно неї її чоловік ОСОБА_3 , яке виражається у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою, постійних погрозах та образах, що завдає їй моральних та фізичних страждань, зокрема душевного болю, постійного переживання за своє життя і здоров`я, приниження її честі та гідності.

Також суд зазначає, що заявником не подано доказів про заподіяння їй фізичного насильства.

Відтак, суд вважає, що ОСОБА_3 є кривдником в розумінні пункту 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», який вчиняє домашнє насильство стосовно своєї дружини ОСОБА_1 .

Заперечення ОСОБА_3 з приводу доводів заяви та посилання на те, що між ними був побутовий конфлікт не відповідають дійсності, оскільки вказане спростовується наявними в матеріалах доказами.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Верховний Суд у своїй постанові від 28.04.2020 у справі №754/11171/19 вказав, що тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному Законом № 2229-VIII, є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосуванні такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність втручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.

Крім того, як свідчить практика Верховного Суду, при вирішенні питання щодо застосування такого заходу як позбавлення права на користування житлом, суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи,враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.

З огляду на встановлені судом обставини щодо наявності психологічного насильства, що вчинив ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 , а також наявність об`єктивних ризиків загрози психологічного тиску ОСОБА_3 на ОСОБА_1 , у якої виникли побоювання за свою безпеку, емоційною невпевненістю, нездатністю захистити себе, суд вважає, що заявник, як жертва такого насильства, потребує захисту в порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а тому, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення частково заявлених вимог ОСОБА_1 ..

При цьому суд враховує, що ОСОБА_3 вчиняє психологічне насильство, яке виявляється у словесних образах, однак ОСОБА_1 підтвердила, що вони можуть спільно проживати, якщо ОСОБА_3 не буде її ображати, тому суд вважає, що немає доцільності у забороні в спільному проживанні, а тому в цій частині слід відмовити у задоволенні заяви.

За таких обставин, суд вважає, що слід видати обмежувальний припис та встановити заходи тимчасового обмеження прав та покласти на ОСОБА_3 обов`язки, а саме: заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в будь-який спосіб спілкуватися з ОСОБА_1 та вести з нею листування, телефонні переговори або контактувати через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 350-6 ЦПК України, ч. 4 ст. 26 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Разом з тим, суд вважає, що на цьому етапі передчасно встановлювати заборону строком на шість місяців. Для виправлення кривдника та усвідомлення ним своїх дій, на думку суду достатнім часом для видачі обмежувального припису є один місяць з дня винесення рішення суду, і цього часу буде достатнім, щоб ОСОБА_3 усвідомив свої дії і здійснив запобігання виникнення і продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

В силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи про обмеження припису відносяться на рахунок держави.

Згідно із ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що слід видати обмежувальний припис на строк один місяць.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду допустити до негайного виконання.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 350-1 350-8, 352-355, 430 ЦПК України, ст. ст. 1, 24, 26 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству», суд,

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису.

Видати обмежувальний припис на строк на один місяць, встановити заходи тимчасового обмеження прав та покласти на ОСОБА_3 обов`язки, а саме:

заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в будь-який спосіб спілкуватися з ОСОБА_1 та вести з нею листування, телефонні переговори або контактувати через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Відмовити у задоволенні інших вимог заяви.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису в частині судового збору, віднести на рахунок держави.

Рішення суду підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.

Попередити ОСОБА_3 , що за умисне невиконання обмежувальних приписів передбачена кримінальна відповідальність за ст. 390-1 КК України.

Копію рішення суду направити до Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області для взяття ОСОБА_3 на профілактичний облік та до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Учасники справи:

заявник ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_2 .

заінтересована особа ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_2 .

Рішення суду складено та підписано 06 серпня 2026 року.

Головуючий суддя О. М. Вийванко