Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №304/1090/26 — Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1090/26 Провадження № 3/304/485/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року м. Перечин

Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Ганько І.І., розглянувши матеріали, які надійшли з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста нижній новгород російської федерації, мешканця АДРЕСА_1 , військовослужбовця, громадянина України,

за ч. 2 ст. 204-1, ч. 2 ст. 185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 о 22.50 год 01 червня 2026 року був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Група реагування» на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в межах прикордонної смуги на околиці населеного пункту Новоселиця Ужгородського району Закарпатської області на відстані 500 м до державного кордону в районі 198 прикордонного знаку у складі групи осіб спільно з ОСОБА_2 під час спроби незаконного перетину Державного кордону України поза пунктом пропуску у пішому порядку, під час чого вчинив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби при виконанні ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, не виконавши неодноразово повторену законну вимогу зупинитися та вдався до втечі, чим вчинив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону.

У судове засідання ОСОБА_1 жодного разу не з`явився, хоча про день і час слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку, однак поштові відправлення повернуті на адресу суду з причини відсутності адресата за вказаною у протоколі адресою місця проживання; причини неявки суду не повідомляв, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав.

З огляду на те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, будучи обізнаною про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, не вжив заходів для явки до суду, не подав письмових заперечень проти протоколу, тому суддя вважає можливим розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя прийшов до такого висновку.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Європейським Судом з прав людини неодноразово було наголошено, що суди при оцінці доказів мають керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Яременко проти України» від 12.06.2008, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, «Кобець проти України» від 14.02.2008).

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Частиною 2 статті 204-1 КУпАП передбачено відповідальність за ті самі дії (перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади), вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню.

При цьому ч. 2 ст. 185-10 КУпАП передбачає відповідальність за ті самі дії (зокрема, злісна непокора законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону), вчинені групою осіб.

Згідно з протоколами про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 005058Е та ЗхРУ № 005059Е від 01 червня 2026 року, у вину ОСОБА_1 ставиться те, що о 22.50 год 01 червня 2026 року він був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Група реагування» на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в межах прикордонної смуги на околиці населеного пункту Новоселиця Ужгородського району Закарпатської області на відстані 500 м до державного кордону в районі 198 прикордонного знаку у складі групи осіб спільно з ОСОБА_2 під час спроби незаконного перетину Державного кордону України поза пунктом пропуску у пішому порядку, під час чого вчинив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби при виконанні ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, не виконавши неодноразово повторену законну вимогу зупинитися та вдався до втечі, чим вчинив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991, ст. 34 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 204-1, ч. 2 ст. 185-10 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 стверджується протоколами про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 005058Е та ЗхРУ № 005059Е від 01 червня 2026 року; протоколом про адміністративне затримання, з якого видно, що 01 червня 2026 року ОСОБА_1 був затриманий під час спроби незаконного перетинання державного кордону України у складі групи осіб, при цьому здійснивши злісну непокору законній вимозі військовослужбовця ДПСУ під час виконання ним службових обов`язків з охорони Державного кордону; даними протоколу особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 02 червня 2026 року, за якими у ОСОБА_1 було вилучено паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, мобільний телефон та грошові кошти; фототаблицею від 01.06.2026, на якій зафіксовані фото з фотопасток, розміщених неподалік державного кордону, на яких зафіксовано рух двох порушників, які рухаються у напрямку кордону; рапортом інспектора В.Пасіковського від 01 червня 2026 року, а також Схемою затримання громадянина України.

При цьому, як слідує з рапорту інспектора прикордонної служби ОСОБА_3 , виконуючи 01 червня 2026 року завдання з охорони державного корону, на відстані 500 м від кордону він виявив та затримав двох громадян України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за вчинення спроби незаконного перетинання державного кордону у Словацьку Республіку, які не виконали його законну вимогу зупинитися та вдалися до втечі.

Зважаючи на те, що жодних доказів особою, яка притягається до адміністративної відповідальності суду не надано, сам він у судові засідання для надання особистих пояснень не з`являється, при цьому у матеріалах справи письмові пояснення ОСОБА_1 відсутні, останній відмовився також і від підписання протоколу у присутності двох свідків, тому суддя прийшов до висновку, що наведені та досліджені в судовому засіданні докази дають підстави визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 204-1, ч. 2 ст. 185-10 КУпАП.

Суд визнає вищенаведені докази належними та допустимими в процесі доказування, оскільки такі здобуті уповноваженими особами, у спосіб та у порядку визначеному законом і безпосередньо стосуються обставин правопорушення.

Згідно із ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Стаття 23 КУпАП визначає, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності за скоєне правопорушення і застосовується не тільки з метою виховання особи, яка його вчинила, а й з метою загальної та спеціальної превенції.

Так, виходячи зі змісту санкцій ч. 2 ст. 204-1 та ч. 2 ст. 185-10 КУпАП найбільш серйозним з правопорушень, вчинених ОСОБА_1 слід вважати адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, як таке, санкція якого передбачає більший розмір стягнення у виді штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Накладаючи стягнення, суддя враховує характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

При цьому, оскільки дослідженням матеріалів справи встановлено, що вилучені від ОСОБА_1 за протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 01 червня 2026 року речі, документи, мобільний телефон та грошові кошти були повернуті йому за розсудом працівників прикордонної служби при звільненні, через що суддя вважає, що такі не були знаряддями і засобами вчинення даного правопорушення, а відтак прийшов до висновку, що відносно ОСОБА_1 слід застосувати тільки основне стягнення у виді штрафу без застосування додаткового стягнення у вигляді конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01 січня 2026 року згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» складає 665,60 грн.

Керуючись статтями 36, 40-1, 283, 284 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 204-1 та ч. 2 ст. 185-10 КУпАП і на підставі ч. 2 ст. 36 цього Кодексу накласти адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) грн без конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Роз`яснити, що відповідно до вимог ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2, 300-3 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У порядку ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу у встановлений строк стягнути суму штрафу в порядку примусового виконання постанови у подвійному розмірі.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, до Закарпатського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня її винесення.

Строк звернення постанови для виконання – три місяці з наступного дня після набрання постановою законної сили.

Суддя:Ганько І. І.