Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №705/7033/25 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/7033/25

2/705/1152/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого – судді Піньковського Р.В.

при секретарі Заповітряній Д.В.

за участю відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділ земельної ділянки в натурі,

У С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділ земельної ділянки в натурі, в обґрунтування зазначивши наступне.

Вона, ОСОБА_2 , є власником 2/5 частин земельної ділянки площею 6,5075 га, наданої для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області, кадастровий номер 7124355300:03:001:0625. Власниками іншим 3/5 часток вказаної земельної ділянки є відповідачі по справі.

Вказану земельну ділянку усі вони набули у спадок після смерті їх тітки.

Між ними, як співвласниками вищевказаної земельної ділянки виникають непорозуміння та суперечки з приводу користування, утримання та збереження цього майна і угоди про спосіб виділення в натурі її частки із часткового спільного володіння не досягнуто. Крім того, оскільки таке майно перебуває у спільній частковій власності, вона позбавлена можливості, без згоди інших співвласників, самостійно вчиняти дії стосовно належної їй земельної ділянки, тобто укласти договір оренди з іншим орендарем, чи використовувати належну їй частку земельної ділянки у якості одноосібника.

З відповідачами у неї склалися неприязні стосунки, вони не йдуть на діалог, натомість вона не має жодної можливості розпоряджатися належною їй частиною земельної ділянки та отримувати дохід, чим порушуються її права, як власника нерухомого майна.

Оскільки не можливо вчинити договір про поділ земельної ділянки в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 367 ЦК України, вона має право на звернення до суду за захистом свого майнового права, шляхом виділу земельної ділянки в натурі, відповідно до частки кожної із сторін у спільній власності з метою припинення права спільної часткової власності на це майно.

Просить суд виділити в натурі ОСОБА_2 , рнокпп НОМЕР_1 , 2/5 частки земельної ділянки, наданої для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області, площа якої складає 6,5075 га, кадастровий номер 7124355300:03:001:0625, згідно схеми розподілу ділянка № НОМЕР_2 , площа якої становить 2,6030 га.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнала та не заперечувала проти задоволення позову, оскільки всі учасники справі є співвласниками земельної ділянки і тому позивач ОСОБА_2 має право на вільне володіння та користування земельною ділянкою.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, її представник ОСОБА_5 подала до суду письмову заяву, у якій просить суд розгляд справи проводити у їх відсутність, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, на адресу суду подав письмову заяву, у якій просить суд розгляд справи проводити у його відсутність, позовні вимоги визнає та не заперечує проти задоволення позову.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений у встановленому порядку, про причини неявки суд не повідомляв.

Суд, врахувавши позицію сторін у справі, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що у відповідності до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 01.02.2020 у межах спадкової справи № 387/2011, ОСОБА_6 , державним нотаріусом Уманської районної державної нотаріальної контори Черкаської області, зареєстрованого в реєстрі за № 1-139, спадкоємцями зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_7 , 1932 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її племінниця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 2/5 частки майна, у тому числі з урахуванням 1/5 частки, від якої відмовилася племінниця ОСОБА_8 , племінниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 – 1/5 частка майна, племінник ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 – 1/5 частка майна, племінниця ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 – 1/5 частка. Спадщина, на яку в указаних частках видано це свідоцтво, складається з: земельної ділянки площею 6,5075 га, кадастровий номер 7124355300:03:001:0652, наданої для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області, належної спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЧР № 038478, виданого Бабанською селищною радою Уманського району Черкаської області 07.07.2003, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 409. Свідоцтво про право на спадщину на 2/5 частки вказаного майна видано ОСОБА_2 .

Право власності на спадкову земельну ділянку площею 6,5075 га, кадастровий номер 7124355300:03:001:0652, надану для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області, зареєстроване за усіма спадкоємцями, у відповідності до їх часток, а саме: ОСОБА_4 – 1/5 частка, 08.02.2022 за № 46573044 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 216, виданого приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Марченко Н.М.; ОСОБА_3 – 1/5 частка, 20.09.2013 за № 2758516 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер 1-555, виданого 01.02.2012 Уманською районною державною нотаріальною конторою; ОСОБА_1 – 1/5 частка, 20.09.2013 за № 2757608 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія 1-147, виданого Уманською районною державною. нотаріальною конторою та ОСОБА_2 – 2/5 частки, 20.09.2013 за № 2756533 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер 1-139, виданого Уманською районною державною нотаріальною конторою; та є спільною частковою власністю, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 18.11.2025 за № 452445623.

У відповідності до схеми розподілу земельної ділянки, виготовленої ФОП ОСОБА_10 , земельна ділянка площею 6,5075 га, кадастровий номер 7124355300:03:001:0652, надана для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області, ділиться на 4 ділянки: ділянка № НОМЕР_2 ОСОБА_2 – 2,6030 га; ділянка АДРЕСА_1 ОСОБА_1 – 1,3015 га; ділянка АДРЕСА_2 ОСОБА_3 – 1,3015 га та ділянка № НОМЕР_3 ОСОБА_4 – 1,3015 га. На схемі зазначено розмір кожної з 4-х земельних ділянок, який відповідає частці кожного зі співвласників та схематично зображено, як саме має здійснюватися такий розподіл.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ч. ч. 1 та 3 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно зі ст. 87 Земельного кодексу, право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає, зокрема, при добровільному об`єднанні власниками належних їм земельних ділянок; при набутті у спільну часткову власність земельної ділянки за цивільно-правовими угодами; при прийнятті спадщини, за рішенням суду та в інших випадках, встановлених законом.

Право спільної власності на земельну ділянку передбачає не поділ земельної ділянки на частки, а частку у праві на земельну ділянку, тобто земельна ділянка залишається єдиним об`єктом.

Частиною першою статті 88 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди – у судовому порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 88 Земельного кодексу, учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Для реалізації прав суб`єктів спільної часткової власності на отримання у власність (користування) частки в праві на земельну ділянку, така земельна ділянка має набути ознак права власності ( користування).

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією, із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушень не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові від 23 квітня 2025 року у справі №357/3145/20 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі №344/8200/14-ц, та зазначила, що у результаті поділу нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, кожному із співвласників потрібно визначити окрему площу, яка має складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України.

Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні тим, що у разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається.

Із цього також можна зробити висновок, що за наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві.

Натомість за наявності трьох і більше співвласників майна при визначенні в судовому порядку частки в натурі одного з них (виділ частки) розмір часток інших співвласників (відповідачів) не визначається. У цьому випадку суд, застосовуючи приписи статті 364 ЦК України, має виділити та зазначити у своєму рішенні індивідуально визначене майно (колишня частка у праві спільної власності) позивача та залишити решту майна у спільній власності інших відповідачів, які в подальшому, за бажанням, можуть поділити це майно добровільно на власний розсуд або в судовому порядку.

Винятком із цього правила є випадки, коли всі співвласники або всі, крім одного, бажають поділу майна. У такому випадку суд має визначити частки всіх співвласників та провести поділ майна із зазначенням у резолютивній частині рішення конкретних окремих об`єктів нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать кожному з колишніх співвласників. У цьому разі право спільної власності припиняється.

Поділ нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо поділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. При цьому, вирішуючи питання поділу спільного майна або виділення частки з нього, суди повинні пам`ятати, що визначальним для цього є не усталений співвласниками порядок користування будинком, а розмір їх часток та технічна можливість поділу будинку відповідно до цих часток.

За вказаних обставин, суд вважає, що виділення частки позивача з спільної часткової власності повинно відбуватись з дотриманням норм законодавства, що регулюють порядок поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом установлено, що сторонам належить на праві спільної часткової власності земельна ділянка площею 6,5075 га, кадастровий номер 7124355300:03:001:0652, надана для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області.

Між позивачем та всіма відповідачами не було досягнуто згоди щодо виділу в натурі належної їй частки вказаної земельної ділянки, у зв`язку з чим за замовленням позивача було виготовлено схему розподілу земельної ділянки, відповідно до якої можливе виділення в натурі земельної ділянки, що відповідає належній позивачу ОСОБА_2 2/5 часток земельної ділянки, яку відокремлено та визначено межі з сусідніми земельними ділянками.

Під час розгляду справи відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не заперечували проти виділу позивачу в натурі належної їй частки земельної ділянки згідно запропонованої схеми розподілу.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню та позивачу слід виділити у власність в натурі 2/5 частки земельної ділянки загальною площею 6,5075 га, кадастровий номер 7124355300:03:001:0625, наданої для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області, що відповідає ділянці № НОМЕР_2 в розмірі 2,6030 га згідно схеми розподілу земельної ділянки, виготовленої ФОП ОСОБА_10 (код НОМЕР_4 ), як окремий та цілий об`єкт нерухомого майна, який підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, однак представник позивача просив суд судові витрати, пов`язані з розглядом справи, залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. ст. ст. 16, 316, 317, 319, 321, 355, 356, 358, 364 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 89, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Позов – задовольнити.

Виділити у власність ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 ) в натурі 2/5 частки земельної ділянки загальною площею 6,5075 га, кадастровий номер 7124355300:03:001:0625, наданої для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області, що відповідає ділянці № НОМЕР_2 в розмірі 2,6030 га згідно схеми розподілу земельної ділянки, виготовленої ФОП ОСОБА_10 (код НОМЕР_4 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 16.06.2026.

Суддя: Р. В. Піньковський