Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №705/451/26 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/451/26

2/705/1762/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2026 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді – Гудзенко В.Л.,

при секретарі судового засідання Музичук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Умань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на неповнолітню дитину,

в с т а н о в и в :

До Уманського міськрайонного суду Черкаської області звернувся представник позивача – адвокат Кушнеренко І.В. з позовом до відповідача ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач та відповідач є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина постійно проживає з відповідачем. Ухвалою Уманського міськрайонного суду від 22.03.2024 року у справі №705/5723/23 задоволено клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду про стягнення аліментів. Надано дозвіл на примусове виконання на території України рішення іменем Республіка Польща, апеляційного суду у Щецині, І, цивільний відділ від 28.12.2022 по справі І Аса 627/22 в частині стягнення з ОСОБА_4 аліментів на користь неповнолітнього ОСОБА_5 в розмірі 500 (п`ятсот) злотих, що за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали становить 4936,25 гривень на місяць шляхом здійснення платежів до 10 числа кожного місяця з відсотками у разі затримки сплати будь-якого з платежів, починаючи з 28 грудня 2022 року до повноліття. За курсом Національного банку України на сьогоднішній день щомісячний розмір аліментів складає 5965 грн., що становить 69% від мінімальної заробітної плати в Україні (8647 грн.). Вказаний розмір аліментів є більшим на 70% за прожитковий розмір для неповнолітньої дитини відповідного віку в Україні (з 01.01.2026 року - 3512 грн.). За діючим законодавством України, розмір аліментів на дитину не може бути меншим за 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Таким чином, раніше визначений розмір аліментів на дитину вище за мінімально визначений у 3,5 рази. Позивач наразі не працює та не отримує жодного доходу, що пов`язано з тим, що останній зайнятий постійним доглядом за своєю бабусею, яка потребує такого догляду за висновком ЛКК. На сьогодні ОСОБА_6 виповнилось 75 років та остання відповідно до висновку 70/303 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, є особою, яка потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. З близьких родичів ОСОБА_6 має тільки свою дочку ОСОБА_7 (прізвище змінено з ОСОБА_8 на ОСОБА_9 , та з ОСОБА_9 на ОСОБА_10 після укладення нею другого шлюбу) та онука ОСОБА_1 . ОСОБА_7 , яка є мамою ОСОБА_1 , протягом тривалого часу проживає в Польщі, на територію України приїздить вкрай рідко. При цьому з її мамою ОСОБА_6 проживає саме позивач ОСОБА_1 , який здійснює догляд за своєю бабусею. 03.07.2025 року комісією Ладижинської сільської ради проведено обстеження та складено акт, яким підтверджено факт здійснення ОСОБА_1 постійного догляду за своєю бабусею ОСОБА_6 . Враховуючи той факт, що позивач ОСОБА_1 зайнятий постійним доглядом за своєю бабусею ОСОБА_6 , відповідно не має можливості працевлаштування. Позивач наразі не отримує жодного доходу, що підтверджується зокрема формою ок-5. За вказаних обставин саме мати позивача здійснює матеріальне забезпечення як свого сина, так і своєї матері, а вже сам позивач безпосередньо доглядає за своєю бабусею, зайнятий питаннями фізичного забезпечення її належного побуту. Відсутність будь-якого доходу у позивача стала причиною того, що у 2025 році утворилась істотна заборгованість із сплати аліментів на утримання дитини. Більша частина вказаної заборгованості була погашена мамою позивача ОСОБА_7 . Проте, це не звільняє позивача від подальшої сплати аліментів на утримання дитини та погашення решти частини заборгованості. А враховуючи, що національна валюта по відношенню до іноземних, у тому числі до злотого, нажаль поки тільки обезцінюється, розмір таких аліментів у національній валюті фактично щомісяця збільшується. Окрім здійсненням постійного догляду за своєю бабусею, стан здоров`я позивача за останні два роки також погіршився. Так, зокрема через проблеми із здоров`ям у період з 17.01.2025 року по 03.02.2025 року останній перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня Черкаської обласної ради». При цьому, слід врахувати, що психічні захворювання не проходять безслідно, та потребують періодичного лікування та вживання певних медичних препаратів, що безумовно також має певне матеріальне навантаження. В зв`язку з вищевикладеним, просить суд зменшити розмір аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначений рішенням іменем Республіка Польща, апеляційного суду у Щецині, І, цивільний відділ від 28.12.2022 по справі І Аса 627/22 в частині стягнення з ОСОБА_4 аліментів на користь неповнолітнього ОСОБА_5 в розмірі 500 (п`ятсот) злотих, дозвіл на примусове виконання якого надано ухвалою Уманського міськрайонного суду від 22.03.2024 року у справі №705/5723/23 та стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі 1/4 від усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повнолітнього віку.

Ухвалою судді від 27.01.2026 у справі відкрите спрощене позовне провадження, а також роз`яснено відповідачу право подати відзив на позовну заяву або пред`явити зустрічний позов до позивача у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі. Розгляд справи по суті вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

27.02.2026 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Малькової Я.Б. надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та відзив на позовну заяву відповідно до якого відповідач ОСОБА_2 позовну заяву ОСОБА_1 не визнає посилаючись на те, що позивач зловживає своїми процесуальними правами та викладає обставини, які не відповідають дійсним обставинам справи. В позовній заяві вказано, що з близьких родичів ОСОБА_6 має тільки свого онука ОСОБА_1 та дочку ОСОБА_7 (дошлюбні прізвища « ОСОБА_8 » та « ОСОБА_9 »), яка здійснює її матеріальне забезпечення та тривалий час проживає в Польщі. Проте у ОСОБА_6 , народилося троє дітей, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (покійна), та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У її сина, ОСОБА_13 , який постійно проживає у тому ж селі, що і ОСОБА_6 , наявні двоє дітей, син ОСОБА_14 та дочка ОСОБА_15 . Тобто ОСОБА_1 не є особою першої черги обов`язку щодо утримання своєї бабусі, ОСОБА_11 . ОСОБА_1 здійснює догляд за бабусею на добровільній основі, даний догляд не може відбуватися за рахунок інтересів власної дитини, а саме сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Посилання позивача на Акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 03.07.2025 підтверджує лише фізичну присутність поруч із особою, але не доводить зміни матеріального стану платника. Догляд не означає автоматичну втрату можливості працювати та забезпечувати дитину. Додатком до позову наданий Висновок №70/303 про наявність порушення функції організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 20.06.2025, відповідно до якого ОСОБА_6 рекомендовано соціальні послуги для отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи та не підкреслено, тобто не рекомендовано догляд вдома. Проте всупереч Висновку №70/303 в Акті про встановлення факту здійснення особою постійного догляду зазначено що за такою допомогою не зверталися, а компенсацію не отримують. Акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду не носить зобов`язального характеру. Позивачем не надано до суду рішення суду про покладення на нього обов`язку утримання; довідки про відсутність працездатних дітей у бабусі; доказів, що саме він є єдиною особою, здатною здійснювати догляд; докази від органів соціального захисту населення щодо виплат та компенсацій. Тому твердження позивача щодо того, що він зайнятий постійним доглядом за своєю бабусею та відповідно не має змоги працевлаштуватися не відповідає дійсним обставинам справи. Дане твердження також спростовується наданою до суду довідкою ПФУ форми ОК-5, відповідно до якої ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований з 2016 року. Отже, доводи відносно догляду за бабусею не є юридичною підставою та не можуть слугувати причиною для зменшення розміру аліментів. У ОСОБА_1 відсутня зміна сімейного стану, до позовної заяви не надано жодних доказів щодо виникнення нових утриманців, появи осіб, щодо яких існує законний обов`язок утримання, народження інших дітей. Згідно наданої довідки ПФУ форми ОК-5 останній звітний період - 2015 рік, тобто до прийняття рішення судом, яким зобов`язано відповідача ОСОБА_4 виплачувати аліменти на користь неповнолітнього ОСОБА_5 в розмірі 500 (п`ятсот) злотих на місяць шляхом здійснення платежів до 10 числа кожного місяця з відсотками у разі затримки сплати будь-якого з платежів, починаючи з 28 грудня 2022 року до повноліття дитини. Таким чином позивачем не надано жодних доказів погіршення його матеріального стану з моменту прийняття рішення про стягнення аліментів на утримання сина до моменту подачі позову про зменшення розміру аліментів. Згідно довідки КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня Черкаської обласної ради» 23.01.2025 №1059 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 17.01.2025 по 03.02.2025. Проте в довідці від 23.01.2025 не зазначено діагноз та причина лікування, не зазначено якими препарати лікували, не надано розклад хвороби. Позивачем не надано жодних підтверджуючих документів щодо погіршення стану здоров`я протягом останніх двох років, не надана виписка з медичної картки, не надано квитанцій на придбання ліків, не надано документів, що підтверджують періодичність звернення до лікаря та лікування. З моменту перебування позивача на лікуванні та до моменту звернення до суду з позовом про зменшення розміру аліментів пройшов цілий рік, а тому дані доводи є безпідставними та такими, що не варті уваги. У відділі ДВС у місті Умані Уманського району Черкаської області КМУ МЮ України з 12.06.2024 року на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження №75279456 по примусовому виконанню виконавчого листа №705/5723/23 2-к/705/2/24 щодо стягнення аліментів на утримання сина, сторонами якого є стягувач - ОСОБА_2 та боржник - ОСОБА_1 . У наданих платіжних інструкціях у призначеннях платежу вказано зовсім інший номер Виконавчого провадження, не зазначено стягувача, не зазначено вид платежу, а саме аліменти. Тому віднести вказані платіжні інструкції до виконання ВП №75279456 є неможливим. Разом з тим позивачем не надано розрахунку заборгованості по ВП №75279456 на момент звернення з позовом до суду. В зв`язку з чим, дані докази не підтверджують факту сплати ОСОБА_7 аліментів по ВП №75279456, сторонами якого є стягувач - ОСОБА_2 , та боржник - ОСОБА_1 . Тому, вважає що позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог будь-яких належних та допустимих доказів про зміну його матеріального та сімейного стану, а також стану його здоров`я з моменту стягнення аліментів на утримання сина в розумінні вищезазначених норм матеріального закону (стаття 192 СК України) та позиції Верховного Суду України, разом з позовом не надав.

Ухвалою судді від 02.03.2026 року за клопотанням представника відповідача здійснено перехід з розгляду спрощеного провадження цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на неповнолітню дитину до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_16 в судове засідання не з`явилися, представник ОСОБА_16 подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи провести у його відсутність та відсутність позивача, позовні вимоги підтримують повністю, просять їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_17 в судове засідання не з`явилися, представник ОСОБА_17 подала заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності відповідача, у задоволенні позовних вимог просила відмовити.

У відповідності до ст.13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням окружного суду у Щецині, X сімейний цивільний відділ, Республіки Польща від 30.11.2021 по справі ХRС 142/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 суд:IV. Покладає витрати на утримання та виховання неповнолітнього сина сторін на обох батьків, у зв`язку з чим зобов`язує відповідача ОСОБА_4 виплачувати аліменти на користь неповнолітнього ОСОБА_5 в розмірі 500 (п`ятсот) злотих на місяць шляхом здійснення платежів до 10 числа кожного місяця з відсотками у разі затримки сплати будь-якого з платежів, починаючи з моменту набрання рішенням законної сили.

Рішенням апеляційного суду у Щецині, І цивільний відділ від 28.12.2022 року справа І АСа 627/22 апеляційна скарга ОСОБА_1 відхилена, Рішення набрало законної сили як остаточне відносно пункту IV рішення Окружного суду в Щецині від 30 листопада 2021 р., справа ХRС 142/19 у день 28 грудня 2022 року.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22.03.2024 надано дозвіл на примусове виконання на території України рішення іменем Республіки Польща, апеляційного суду у Щецині, I, цивільний відділ від 28.12.2022 по справі I АСа 627/22 в частині стягнення з ОСОБА_4 аліментів на користь неповнолітнього ОСОБА_5 в розмірі 500 (п`ятсот) злотих, що за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали становить 4936,25 гривень на місяць шляхом здійснення платежів до 10 числа кожного місяця з відсотками у разі затримки сплати будь-якого з платежів, починаючи з 28 грудня 2022 року до повноліття дитини.

Наразі, відповідач звернувся до суду із позовом про зменшення розміру сплачуваних аліментів, посилаючись на те, що в нього на даний час змінився сімейний стан, з`явилися інші особи, які перебувають на його утриманні, а саме: бабуся ОСОБА_6 . Також вказує, що у зв`язку з доглядом за бабусею, немає змоги працювати та не отримує жодного доходу, а також погіршився стан його здоров`я. Зазначає, що визначений розмір аліментів рішенням суду є вище за мінімально визначений законодавством України у 3,5 рази.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства,материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Згідно із ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3.1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3.2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, необхідно з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, не дозволяє йому утримувати дитину, він може зменшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні.

Отже з урахуванням викладеного позивач має не лише зазначити про зміну матеріального становища в бік погіршення, а й надати докази про зміну свого матеріального становища.

Щодо зміни матеріального стану позивача суд зазначає наступне.

Згідно акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 03.07.2025 року складеного відповідними членами комісії, встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 здійснює постійний догляд за ОСОБА_6 , підстава Медичний висновок № 70/303 від 20.06.2025.

Згідно Висновку №70/303 про наявність порушення функції організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 20.06.2025, відповідно до якого ОСОБА_6 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи та не підкреслено, тобто не рекомендовано: денний догляд, догляд вдома, паліативний догляд вдома.

У зв`язку з доглядом за ОСОБА_6 позивач ОСОБА_1 не працює та не має власного доходу.Однак догляд не означає автоматичну втрату можливості працювати, отримувати дохід та забезпечувати дитину.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у ОСОБА_6 народилося троє дітей : ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , що підтверджується відповідними Витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження. Тобто, ОСОБА_1 здійснює догляд за бабусею на добровільній основі, а сам Акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду носить рекомендаційний, а не зобов`язальний характер.

Тому, доводи позивача щодо догляду за бабусею не є юридичною підставою та не може слугувати причиною для зменшення розміру аліментів.

До матеріалів справи додана довідка ПФУ форми ОК-5, відповідно до якої ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований з 2016 року.Згідно наданої довідки ПФУ форми ОК-5 останній звітний період - 2015 рік, тобто до прийняття рішення судом, яким зобов`язано відповідача ОСОБА_4 виплачувати аліменти на користь неповнолітнього ОСОБА_5 .

Також, представник позивача стверджує, що у позивача виникли додаткові фінансові зобов`язання, пов`язані з його лікуванням, оскільки згідно Довідки КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня Черкаської обласної ради» від 23.01.2025 року, ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня Черкаської обласної ради» з 17.01.2025 р. по 03.02.2025 року.

Проте, позивачем не надано жодних доказів, які б дали змогу суду оцінити розмір витрат на лікування, які, за його твердженням, є значними. Сама лише довідка про перебування на стаціонарному лікуванні не є підтвердженням погіршення матеріального стану позивача та погіршення стану його здоров`я.

На підтвердження своїх вимог позивачем до матеріалів справи долучені платіжні інструкції щодо оплати заборгованості по аліментах ОСОБА_7 , за нібито неплатоспроможного позивача ОСОБА_1 .. При цьому у графі «призначення платежу» вказано № ВП 36171759. Однак, згідно відповіді ВДВС у м.Умані Уманського району Черкаської області від 29.10.2025 № 117955/1 на адвокатський запит, зазначено, що у відділі ДВС у місті Умані Уманського району Черкаської області КМУ МЮ України з 12.06.2024 року на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження №75279456 по примусовому виконанню виконавчого листа №705/5723/23 2-к/705/2/24 щодо стягнення аліментів на утримання сина, сторонами якого є стягувач - ОСОБА_2 , та боржник - ОСОБА_1 .

Тому вказані платіжні інструкції суд не може віднести до виконання ВП №75279456 пофакту сплати ОСОБА_7 аліментних зобов`язань по ВП №75279456, сторонами якого є стягувач - ОСОБА_2 , та боржник - ОСОБА_1 .

Крім того, позивач у позові просить суд змінити (зменшити) розмір стягуваних аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначений рішенням суду в розмірі 500 (п`ятсот) злотих на місяць та стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі 1/4 від усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повнолітнього віку.

Однак, положеннями ст.181 Сімейного кодексу України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Обґрунтовуючи вимоги погіршенням матеріального стану, фактично позивач просить не зменшити розмір аліментів, а змінити спосіб їх стягнення, а саме сплачувати аліменти не в твердій грошовій сумі, а в частці від доходу, що є правом тільки одержувача аліментів.

Враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги те, що позивач переконливих доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги не надав, а також обставини, що наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог, в розумінні вищезазначених норм матеріального закону (ст. 192 СК України), на думку суду, не є достатніми для зменшення визначеного рішенням суду розміру аліментів, та слугувати самостійними підставами для зменшення їх розміру не можуть.

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-1V суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права, а в силу статті 9 Конституції України Конвенція є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов`язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-IV).

Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При визначенні розміру аліментів, суд прагне не до зрівняльного становища платника та одержувача аліментів, а й до того, щоб одержувач у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги.

Тож, з урахуванням інтересів дитини, суд вважає, що достатніх та законних підстав для зменшення розміру аліментів шляхом змінення способу їх стягнення з твердої грошової суми на частку немає, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати, в тому числі зі сплати судового збору, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

З огляду на відсутність підстав для задоволення позовних вимог, судові витрати, понесені позивачем ОСОБА_1 - слід залишити за ним.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 8, 12, 13, 77, 81, 89, 141, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на неповнолітню дитину – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя В.Л. Гудзенко