Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №712/14588/25 — Соснівський районний суд м. Черкаси

ЄУ№ 712/14588/25

Провадження №2/712/1711/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси

у складі: головуючого судді Стеценко О.С.,

за участю секретаря судового засідання Ігнатьєвої Е.В., представника позивача Грушевого Ю.В., представника відповідача Котяша А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про захист порушених прав на житло,

У С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позиції позивача

Позивач звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовною заявою до відповідача, в якій просить визнати ОСОБА_1 головним наймачем квартири АДРЕСА_1 .

У обґрунтування позову посилається на те, що відповідно до ордеру за № 372 серії С, виданого громадянину ОСОБА_4 , його сім`ю у складі 4-х осіб вселено до квартири АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 квартиронаймач помер. Дружина наймача померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Фактично квартирою користується син ОСОБА_4 – ОСОБА_1 , який сплачує комунальні послуги, утримує її, проводить поточні ремонти. Довготривалий час там проживає разом з дочкою.

Інші члени родини – ОСОБА_1 (дочка) та ОСОБА_2 (син) указаним житлом не користуються та в ньому не проживають, але там зареєстровані, комунальні платежі не відшкодовують їх речі там відсутні Зняти вказаних осіб з реєстрації ОСОБА_1 не має можливості, оскільки не є наймачем квартири.

Також він не має можливості переукласти договори на обслуговування житла на своє ім`я.

Звернувшись з заявою до міської ради про зміну квартиронаймача, позивач отримав повідомлення про те, що для цього йому необхідно надати нотаріальні згоди інших членів родини попереднього квартиронаймача, а також з`явитись з ними до ЦНАПУ для подачі спільної заяви, що є неможливим через їх відсутність.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач відзив на позов не подав, у судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив, оскільки нема згоди інших зареєстрованих осіб щодо визнання позивача наймачем спірної квартири.

Позиція третіх осіб

Третя особа - ОСОБА_2 у судовому засіданні 24.06.2026 не заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначив, що їх сестра у спірній квартирі не проживає, наразі перебуває у російській федерації.

Третя особа - ОСОБА_3 до судового засідання не прибула, про час та місце слухання справи належним чином повідомлена.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 січня 2026 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 березня 2026 року визнано явку позивача ОСОБА_1 обов`язковою в судові засідання у цивільній справі.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 квітня 2026 року замінено відповідача Департамент житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради на належного – Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ 33457208).

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 травня 2026 року залучено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до участі у цивільній справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Протокольною ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 липня 2026 року відкладено проголошення рішення на 05 серпня 2026 року.

Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до копії ордеру № 37/2 від 16.02.1977 ОСОБА_4 надано право на зайняття квартири АДРЕСА_1 , склад сім`ї – ОСОБА_5 (дружина), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 – сини, ОСОБА_1 - донька.

Батьками позивача – ОСОБА_1 є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ).

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 ).

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_4 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 ).

Позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 02.12.1988.

Третя особа – ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно із листом Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» від 25.06.2026 № 1277/18016-01-21, за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані: ОСОБА_1 з 02.12.1988, ОСОБА_3 з 21.01.1988, ОСОБА_6 з 27.09.1995, ОСОБА_7 з 13.05.2015.

Відповідно до акту опитування сусідів від 25.09.2025, ОСОБА_1 дійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з 02 грудня 1988 року, після смерті батьків здійснив поховання та продовжує самостійно утримувати квартиру та проживати в ній. Інші повнолітні особи, які зареєстровані за вказаною адресою, не проживають, участі в утриманні квартири не приймають.

Судом досліджені платіжні інструкції про сплату комунальних послуг у спірній квартирі, платником яких є ОСОБА_1 (а.с. 17-29).

Оцінка суду

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Серед основних прав і свобод людини і громадянина Конституція України проголошує право на житло. Тобто право на житло - це одне із найважливіших соціально-економічних прав громадян України, оскільки воно стосується основ життя людини.

Згідно ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Невід`ємне право кожної людини на житло закріплено і в інших міжнародно-правових документах про права людини, у тому числі в Міжнародному пакті про економічні, соціальні й культурні права від 16 грудня 1966 року.

Повага до права людини на житло закріплена також у ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі порушення цих прав передбачено право на судовий захист. Ніхто не може примусово бути позбавлений житла, безпідставно виселений із нього або визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі № 58255/00 встановлено, що тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.

Відповідно до ст. 58 ЖК України (в редакції, чинній на момент звернення із позовом) на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Форма ордера встановлюється Кабінетом Міністрів України. Видача ордерів на жилі приміщення у військових містечках провадиться в порядку, передбаченому законодавством України.

Відповідно до ст.9 ЖК України ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.

Відповідно до частин першої та другої статті 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Як передбачено ст.64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Згідно із ст.65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 11 липня 2012 року № 6-60цс-12, у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК України). Крім того, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (частина друга статті 65 ЖК Української РСР).

Водночас під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні, наявність згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між згаданими особами, наймачем і членами сім`ї, які проживають з ним, певного порядку користування жилим приміщенням, й інші обставини, які мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання. Наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилася туди як член сім`ї наймача приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Відсутність письмової згоди членів сім`ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 09 березня 2021 року у справі № 565/1499/19, від 16 січня 2023 року у справі № 523/1756/20.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є сином наймача спірної квартири ОСОБА_4 .

З 02 грудня 1988 року позивач зареєстрований та постійно проживає у спірній квартирі, несе витрати по її утриманню.

Отже, ураховуючи викладені норми права, у позивача нарівні з наймачем виникли права та обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

Відповідно до ст.106 ЖК України повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім`ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

За змістом вказаної норми закону будь-який член сім`ї наймача, що має повну цивільну дієздатність, має право вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення. Судовому розгляду, зокрема, підлягають спори у випадку, якщо наймодавець або орган, який вирішує питання щодо внесення змін в договір найму, не визнає в якості члена сім`ї наймача особу, яка поставила питання про визнання її наймачем за договором, а також у випадку відмови інших членів сім`ї у згоді на зміну договору.

Позивач проживає та зареєстрований у спірному житлі з 02.12.1988, відповідачем указаний факт не оспорюється, як і не оспорюється, що він заселився у спірне житло на підставі ордеру разом зі своїми батьками.

Суд констатує, що позивачем було долучено до матеріалів справи копії квитанцій оплати комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 , в яких платником зазначений позивач.

З огляду на вищевикладене у суду не виникає сумніву про сплату житлово – комунальних послуг за вказаною вище адресою позивачем.

Таким чином, суд приходить до переконання, що наявні в матеріалах справи докази належним чином підтверджують факт постійного проживання ОСОБА_1 за вказаною вище адресою.

Окрім того, суд вважає за необхідне наголосити, що факт проживання позивача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , з 1988 року не заперечувався жодною із сторін по справі, як само не заперечувалась законність вселення у спірне приміщення протягом тривалого часу.

Відповідачем не визнався виданий ордер недійсним та не оспорювався факт проживання позивача у спірному приміщенні.

Інші члени сім`ї наймача заперечень щодо визнання позивача наймачем указаної квартири не висловили.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.

Статтею 310 ЦК України визначено, що фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (ст. 29 ч. 1 ЦК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 – позивач у справі з 1988 року фактично проживає та зареєстрований у спірній квартирі, несе витрати на її утримання.

Право користування позивачем вищезазначеним житловим приміщенням підпадає під гарантії, передбачені ч. 2 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Прокопович проти росії» (рішення від 18 листопада 2004 року, заява № 58255/00) Європейський суд з прав людини визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання.

Отже, за змістом указаних рішень Європейського суду з прав людини тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Позивач є сином головного квартиронаймача квартири АДРЕСА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , після його смерті став головним квартиронаймачем зазначеної вище квартири, з 1988 року на постійній основі проживає та зареєстрований в ній, на законних підставах користується даною житловою площею та виконує обов`язки, що випливають з договору найму цього житлового приміщення.

Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд, вважає, що позов є обґрунтований, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради про захист порушених прав на житло задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , головним наймачем квартири АДРЕСА_1 .

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_5 .

Відповідач: Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради, код ЄДРПОУ 33457208, вул. Байди Вишневецького, буд. 36, м. Черкаси.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі в тридцяти денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено 05.08.2026.

Суддя: О.С. Стеценко