Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №703/4977/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/4977/26

3/703/1702/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Ігнатенко Т.В., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаського району Черкаської області, справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від відділу поліції №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 , має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючу приймальницею у хімчистці «Kims», реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2026 року інспектором СЮП відділу поліції Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області Свистонюк А.О. складено протокол серії ВБА №011121 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП, відповідно до якого, ОСОБА_1 20 липня 2026 року близько 17 години 00 хвилин ухилилася від виконання покладених на неї батьківських обов`язків щодо догляду та виховання своєї неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній вважався безвісти зниклим, чим порушила чинне законодавство України.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що дійсно є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На літній період часу син поїхав проживати бабусі з дідусем в с. Буда Орловецька, у зв`язку у липні 2026 року перебував за місцем їх проживання, а вона за місцем свого проживання в м. Сміла. 18 липня 2026 року у нічний час їй надійшло повідомлення від її матері, яка є бабусею ОСОБА_2 , про те, що останній прийшов до неї з дівчиною, що переночувати, однак матір з цим не погодилася та хотіла зателефонувати матері дівчини, з якою прийшов син, але вони пішли. 20 липня 2026 року їй зателефонували працівники поліції та повідомили, що її сина з дівчиною ОСОБА_3 знайшли в м. Городище. Вказала, що належним чином виконує свої батьківські обов`язки щодо свого сина, проводить з ним відповідні бесіди. Крім того, внаслідок наявності у сина психічних та поведінкових розладів здійснює за ним належний догляд, неодноразово зверталася до лікарів, з метою отримання сином психіатричної допомоги та проходження ним необхідного лікування. Вказує, що аналогічні випадку з ним вже траплялися, про що достовірно було відомо працівникам поліції, внаслідок чого вона підтримує з ними контакт.

Суддя, врахувавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положеннями ст.251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.

Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до диспозиції ч.1 ст.184 КУпАП, відповідальність за даною частиною статті настає у разі ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Згідно ч.1-3 ст.150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про дитинство», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Під не виконанням батьками обов`язків з виховання та навчання неповнолітніх дітей слід розуміти різні форми бездіяльності, внаслідок яких відсутня необхідна турбота щодо виховання та освіти дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків може бути виражена у тому, що вони не турбуються про моральне виховання, фізичний розвиток дітей і зміцнення їх здоров`я, створення необхідних умов для своєчасного отримання ними виховання, успішного навчання, підготовки до трудової діяльності.

Однак, будь-яких доказів ухилення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітнього сина ОСОБА_1 матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, працівник поліції дійшов висновку про ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов`язків, передбачених ст.150 Сімейного кодексу України, щодо свого сина ОСОБА_2 , оскільки останній, на думку працівника поліції, вважався безвісти зниклим.

Разом з тим, з письмових пояснень неповнолітнього ОСОБА_4 , які були надані у присутності матері, від 20 липня 2026 року, він 17 липня 2026 року близько 16 години 00 хвилин пішов глянути з ОСОБА_5 . Спочатку він заїхав за нею в с. Балаклея та вони поїхали до його бабусі та дідуся в с. Була Орловецька. Там він їх попросив постелити їм, щоб вони в них переночували. Вони відповіли, що не будуть стелити незнайомій дівчині, але він намагався домовитися та наполягав на своєму. Дідусь запропонував відвести ОСОБА_6 додому, але він з цим не погодився та розбив вікно і дзеркало та забравши дівчину пішов з дому. Спочатку вони прогулялись по селу, а потім переночували неподалік від дому. На ранок вони пішли до магазину і купили їжі. До вечора вони гуляли в селі, а потім пішли до м. Городище. З вечора 18 липня 2026 року вони перебували там, гуляючи та періодично відпочиваючи на зупинках. 20 липня 2026 року подзвонили його дідусю, щоб він їх забрав додому. Після цього дідусь приїхав з працівниками поліції та його відвезли до відділу поліції та викликали мати і вітчима.

Згідно виписки №5647 із медичної карти стаціонарного хворого, складеної КНП «Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради» 12 травня 2026 року, ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні з 03 травня 2025 року по 12 травня 2026 року. Основний діагноз: F92.8. Змішані розлади поведінки та емоцій з проявами агресії та руйнівної поведінки. Психічний стан при виписці: має риси незрілості і дисгармонії в емоційно-вольовій сфері у вигляді зниження почуття відповідальності, неможливості передбачити наслідків своїх вчинків, значного егоцентризма, зайняття зовнішньообвинуваченої позиції. Критика недостатня. Рекомендації, зокрема: поведінкова терапія з метою корекції рис незрілості та дисгармонії в емоційно-вольовій сфері; повторний огляд через 2-3 місяці.

Відповідно до Класифікатора хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я, захворювання F92.8. Змішані розлади поведінки та емоцій з проявами агресії та руйнівної поведінки, віднесено до розділу «Розлади психіки та поведінки», які починається у дитячому або підлітковому віці.

Згідно рапорту інспектора СЮП ВП Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області Свистонюк А. від 20 липня 2026 року, остання повідомила т.в.о. начальника відділу поліції №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області про те, що ОСОБА_1 в усній формі повідомила працівникам поліції про те, що 17 липня 2026 року з дому пішов та не повернувся її неповнолітній син ОСОБА_2 20 липня 2026 року неповнолітнього ОСОБА_2 було знайдено в м. Городище.

Таким чином, з матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається невиконання особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків щодо свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , а наявність у останнього розладів поведінки та емоцій з проявами агресії та руйнівної поведінки, внаслідок яких останній має знижене почуття відповідальності, він не може передбачити наслідків своїх вчинків, має значний егоцентризм та займає зовнішньообвинувачену позицію, через що він пішов з дому, не може бути підставою для прийняття ОСОБА_1 , яка належним чином виконує свої батьківські обов`язки, до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.

З урахуванням вищевикладеного, суддя приходить до висновку, що до матеріалів справи не додано належних та допустимих доказів ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов`язків, передбачених ст.150 СК України, щодо свого неповнолітнього сина ОСОБА_1 , внаслідок чого пред`явлене їй працівниками поліції звинувачення, фабула якого викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, є безпідставним.

Згідно ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи вищевикладене, суддя вважає, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП, підлягає закриттю, в зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП, судовий збір стягується виключно у разі винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.

Враховуючи, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_7 підлягає закриттю, судовий збір з неї стягненню не підлягає.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.40-1, 184, 247, 251, 252, 283, 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя Т.В. Ігнатенко