Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №698/701/26 — Калинопільський районний суд Черкаської області

Справа № 698/701/26

Провадження №2-а/698/4/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 р. Калинопільський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Баранова О.І.,

секретаря Лихолат Н.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови №884 від 31 березня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним вище позовом.

Свої вимоги мотивує тим, що 31.03.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесено постанову № 884, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України та накладено штраф у сумі 17000,00 грн.

Постанова мотивована тим, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним, під час оголошеної загальної мобілізації та дії особливого періоду не прибув вчасно за повісткою, чим порушив вимоги абзацу 1 п. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КпАП України.

ОСОБА_1 вважає постанову незаконною та необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.

При винесенні постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 не були вжиті всі заходи щодо повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи.

Викладені в оскаржуваній постанові відомості не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки ОСОБА_1 не вручалася, в установленому законом порядку та спосіб, повістка із зобов`язанням з`явитися до ТЦК та СП, як про це зазначено в постанові.

Позивач вказує, що провадження у даній справі здійснювалося без складання протоколу про адміністративне правопорушення, а винесення постанови № 884 від 31.03.2026 р. без участі ОСОБА_1 .

Зазначає, що винесена постанова позивачу не оголошувалася та не надсилалася засобами поштового зв`язку, про її наявність ОСОБА_1 довідався 10.07.2026 року, коли на його банківські рахунки було накладено арешт за постановою органів ДВС. Копію оскаржуваної постанови позивач отримав 20.07.2026 року у Дніпровському ВДВС у місті Києві КМУМЮ України, де вона перебуває на виконанні.

За вказаних обставин, вважає поважними причини пропуску, встановленого законом 10-денного терміну оскарження постанови у справі про адміністративні правопорушення, який просить поновити.

Позивач просить суд ухвалити рішення, яким скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 884 від 31.03.2026 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України, а провадження у справі закрити.

Ухвалою Калинопільського районного суду Черкаської області від 23.07.2026 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

З відзиву на позовну заяву представника відповідача Поляєва О.А. вбачається, що він просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Зазначено, що позивач є військовозобов`язаним, а тому він був зобов`язаний з`явитись у строк та місце, що вказані у повістці. Позивачу була сформована та вручена повістка №4992701 з датою явки на 11.10.2025 року для уточнення даних в ІНФОРМАЦІЯ_2 . За повісткою позивач не прибув, у зв`язку з чим ІНФОРМАЦІЯ_2 до Реєстру була внесена інформація про неявку позивача за повісткою, та, відповідно, порушення правил військового обліку та мобілізаційного законодавства. Зазначає про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Тому, посилання позивача на те, що він не знав та не міг знати про існування повістки не повинні братися до уваги. За позивачем було зафіксоване порушення, яке полягає у неявці за повісткою, 17.03.2026 року ОСОБА_1 був зупинений представниками Національної поліції та супроводжений до ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому щодо позивача був складений протокол про адміністративне правопорушення №884 від 17.03.2026 року, а сам позивач направлений на медичний огляд військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Протокол №884 містить підписи позивача, які засвідчують, що останній, серед іншого, був повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення, що був призначений на 31.03.2026 року об 11:00 за адресою: АДРЕСА_1 , кабінет 112, що всвою чергу спростовує аргументи ОСОБА_1 про те, що стосовно нього не складався протокол або що він не був належним чином сповіщений про розгляд справи стосовно нього, на який позивач не прибув, що ним не заперечується.

Представник вказує, що у разі незгоди позивача з часом та місцем розгляду, він мав право заявити клопотання про відкладення розгляду справи, проте він цим правом не скористався, а отже, права позивача при розгляді справи були дотримані, тому постанова прийнята відповідно до чинного законодавства України.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі не викликались.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 263-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 17.03.2026 року ОСОБА_1 був зупинений представниками Національної поліції та супроводжений до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується довідкою про доставлення (супроводження) громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Після супроводження до ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення №884 від 17.03.2026 року, на підставі якого розпочато провадження.

31.03.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесено постанову № 884, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень.

З постанови вбачається, що ОСОБА_1 порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме будучи військовозобов`язаним, під час оголошеної загальної мобілізації та дії особливого періоду не прибув вчасно за повісткою, чим порушив вимоги абзацу 1 п. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КпАП України.

Позивач вважає постанову незаконною та необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 258 КпАП України передбачено, що протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

Протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частинi правопорушень, вчинених військовозобов`язаними Служби зовнішньої розвідки України), якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

У випадках, передбачених частинами шостою і сьомою цієї статті, уповноважені посадові особи після отримання підтвердних документів про отримання особою виклику або відповідної заяви виносять постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. Положення цієї частини не застосовуються у разі притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованих за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), а також правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву.

Відповідно до ст. 268 КпАП України особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Вбачається, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 постанова про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 винесена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 17.03.2026 року № 884.

Відповідно до ст. 235 КпАП України територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 3 ст. 210-1 КпАП України передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

В оскаржуваній постанові зазначено, що позивачем порушено вимоги абзацу 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Позивачем не заперечується факт того, що він є військовозобов`язаним.

Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 року № 560, у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу є:

-день його проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

-день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Позивачу була надіслана повістка №4992701 з датою явки на 11.10.2025 року. Повістка була направлена на єдину відому відповідачу адресу позивача: АДРЕСА_2 .

З позову вбачається, що місце проживання позивача зареєстровано з 18.05.2006 року за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно копії військового квитка серія НОМЕР_1 , ОСОБА_1 знятий з військового обліку згідно наказу МО України за №342 від 09.06.2006 року.

Як передбачено статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи вимоги абз.7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», всі військовозобов`язані, крім тих що відносяться до абз.2-6, зобов`язані протягом 60 днів уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Нормами вказаного Закону визначено 60-денний строк для уточнення облікових даних, останній день якого припадав на 16.07.2024.

Також суд наголошує, що чинним законодавством передбачено три способи, якими громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно), а саме,

- через центр надання адміністративних послуг;

- через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста;

- у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

З огляду на вказані вимоги закону, ОСОБА_1 протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом України № 3633-ІХ від 11 квітня 2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (тобто в період з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року включно) не уточнив свої військово-облікові дані відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3633-ІХ шляхом самостійного прибуття до ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до ЦНАП, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності), чим порушив вимоги ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції від 11.04.2024р., положення пункту 1 частини 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України N3633-IХ від 11.04.2024 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», суд вважає, що такі дії його вірно кваліфіковані відповідачем за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Крім того, зі змісту позову вбачається, що позивач не заперечує факту неуточнення ним своїх військово-облікових даних у визначеному діючим законодавством період.

Жодних доказів на спростування вказаних вище обставин ОСОБА_1 не надав.

Доводи позивача щодо невручення йому повістки з вимогою явки до ТЦК для оновлення даних, суд відхиляє, оскільки чинне законодавство зобов`язувало саме позивача вчинити певні дії і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто у один із визначених способів. Держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов`язаний свої персональні дані, але обов`язок такого уточнення покладається на військовозобов`язаного, яким є позивач.

До того ж, інформаційно-комунікаційні системи, реєстри, бази даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, можуть не містити окремих даних, які необхідно було оновити до 16.07.2024, зокрема, актуального номеру телефону, адресу проживання.

Твердження позивача ОСОБА_1 про те, що йому не було відомо про дату, час та місце розгляду справи відносно нього за ч.3 ст.210-1 КУпАП спростовуються матеріалами справи, а саме протоколом про адміністративне правопорушення №884 від 17.03.2026 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи відбудеться 31.03.2026 року, об 11:00 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , кабінет №12, про що свідчить його власноручний підпис.

Інші доводи позову не спростовують правомірність постанови №884 від 31.03.2026 року та складу в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч.3 ст.210-1 КупАП, а тому судом до уваги не приймаються.

З урахуванням наведеного суд вважає, що постанова №884 від 31.03.2026 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 - полковника ОСОБА_3 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є правомірною та підстави для її скасування відсутні, а тому позовні вимоги останнього задоволенню не підлягають.

При цьому слід зазначити, що ОСОБА_1 просив суд поновити йому строк на звернення до суду з позовом, вказуючи про його пропущення з поважних причин, оскільки він не знав про накладення на нього адміністративного стягнення, а про оскаржувану постанову від 31.03.2026 року дізнався лише 10.07.2026 року, копію якої позивач отримав 20.07.2026 року у Дніпровському ВДВС у місті Києві КМУМЮ України.

Згідно з частиною 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За таких обставин, оскільки у матеріалах справи відсутні докази про отримання ОСОБА_1 оскаржуваної постанови раніше 20.07.2026 року, суд вважає, що він з поважних причин пропустив строк на оскарження постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а тому вважає можливим його поновити.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судові витрати понесені позивачем не підлягають розподілу.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст.7, 9, 19, 90,72, 77-78,139,243-246,250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Поновити позивачу ОСОБА_1 процесуальний строк на звернення до суду.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови №884 від 31 березня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 06 серпня 2026 року.

Головуючий Баранов О.І.