Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №695/315/25 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/315/25

номер провадження 2/695/234/26

06 серпня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Середи Л.В.

за участю: секретаря с/з Оніщенко Н.В.

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Міщенка С.В.,

відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Золотоніського районного нотаріального округу Черкаської області Шипович Яна Іванівна про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на майно в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Золотоніського районного нотаріального округу Черкаської області Шипович Яна Іванівна про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на майно в порядку спадкування.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер брат позивача – ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина на нерухоме майно, а саме житловий будинок із земельними ділянками та земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані в селі Ковтуни Золотоніського району Черкаської області.

Позивач у встановлений законом строк звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини як спадкоємець другої черги за законом. Інший спадкоємець другої черги – сестра померлого (відповідачка ОСОБА_2 ) також подала заяву про прийняття спадщини.

Постановою приватного нотаріуса від 06.11.2024 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через недоведеність родинних стосунків між позивачем і померлим спадкодавцем.

Крім того позивач наполягає, що відповідач ОСОБА_2 заперечує його право на спадщину після смерті брата мотивуючи тим, що він відноситься до іншої черги спадкування, оскільки є не братом спадкодавця, а племінником.

Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у матері ОСОБА_4 , яка згодом відмовилася від нього та передала до Смілянського будинку дитини.

Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради народних депутатів від 04.10.1979 № 557 позивача було усиновлено подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (які є батьками ОСОБА_2 ).

Відповідно до положень Кодексу про шлюб та сім`ю УРСР та Сімейного кодексу України, з моменту усиновлення за позивачем та усиновлювачами виникли взаємні особисті та майнові права нарівні з родичами за походженням. Оскільки усиновлювачі позивача є також батьками ОСОБА_2 та спадкодавця ОСОБА_3 , позивач юридично (de jure) є братом померлого ОСОБА_3 та сестрою для ОСОБА_2 , а не її сином.

Відповідачка ОСОБА_2 заперечує родинні зв`язки позивача зі спадкодавцем, стверджуючи, що він є її сином, чим створює перешкоди для оформлення спадщини у нотаріальному порядку та реалізації права позивача на отримання 1/2 частки спадкового майна померлого брата.

За таких обставин позивач був змушений звернутися до суду із даним позовом.

Ухвалою судді від 31.01.2025 відкрито провадження в справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Відповідач відзив на позовну заяву не подала.

Ухвалою суду від 14.10.2025 вирішено клопотання про витребування доказів, а саме витребування копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , та актових записів про усиновлення.

10.12.2025 ухвалою суду задоволено клопотання про виклик свідків, підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті.

У подальшому позивач відмовився від допиту свідків про що надав суду заяву, яка міститься в матеріалах справи.

У судовому засіданні представник позивача на задоволенні позову наполягав, вказував, що отримання відповідачкою повторного свідоцтва про народження позивача відбулося за нез`ясованих обставин. Спадщину після смерті брата сторони прийняли у встановленому законом порядку. Бувши усиновленим батьками відповідачки, позивач юридично є братом як самої відповідачки, так і померлого спадкодавця, хоча біологічно є її сином. Відповідачка чинить систематичні перешкоди у реалізації спадкових прав позивача, зокрема зверталася до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно, у задоволенні якого було відмовлено через незалучення позивача як належного учасника справи. Наявність між сторонами спору про право на спадщину в цілому зумовила необхідність звернення до суду з позовом про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на майно..

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідачка в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала та просила відмовити у його задоволенні. Свою позицію обґрунтовувала тим, що позивач є її сином, на підтвердження чого вона має свідоцтво про народження, де вказана його матір`ю. Наполягала, що її батьки не усиновлювали позивача, будь-яких відомостей про таке усиновлення вона не має, а батьківських прав її позбавлено не було. Усі доводи позивача та його представника вважає вигаданими і необґрунтованими..

Заслухавши пояснення учасників справи, повно та всебічно дослідивши матеріали справи й докази, якими сторони обґрунтовують свої доводи та заперечення, суд встановив наступні обставини.

Згідно із ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Після його смерті відкрилась спадщина на наступне нерухоме майно:

- житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 62,8 м2, житлова площа 34,8 м2;

- земельна ділянка загальною площею 0,2563 га., кадастровий номер 7121585801:01:002:0502, яка розташована на території Ковтунівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області

- земельна ділянка загальною площею 2,8501 га., кадастровий номер 7121585800:05:006:0121, яка розташована на території Ковтунівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області;

- земельна ділянка загальною площею 0,1324 га., кадастровий номер 7121585801:01:002:0503, яка розташована в с. Ковтуни Золотоніського району Черкаської області;

- земельна ділянка загальною площею 5,7883 га., кадастровий номер 7121585800:04:003:0114, яка розташована на території Ковтунівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області;.

Із матеріалі спадкової справи після померлого ОСОБА_3 №20/2022 вбачається, що із заявами про прийняття спадщини 21.01.2022 року звернулась сестра померлого ОСОБА_2 та ІНФОРМАЦІЯ_4 – брат померлого ОСОБА_1 .

Постановою приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу Шипович Я.І. від 08.09.2023 відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 брата ОСОБА_3 , оскільки заяву про прийняття спадщини подав брат померлого ОСОБА_1 , який на час подачі заяви мав неповний пакет документів, що підтверджують родинні стосунки. Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, на яке у ОСОБА_2 відсутні правові документи. Зі слів ОСОБА_1 документи на спадкове майно знаходяться у нього та він не бажає їх надавати іншим спадкоємцям для оформлення спадщини.

Постановою приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу Шипович Я.І. від 06.11.2024 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 брата ОСОБА_3 оскільки спадкоємцем не надано нотаріусу документів, що підтверджують родинні стосунки спадкоємця з померлим.

Судом також встановлено, що згідно з даними свідоцтва про народження (серії НОМЕР_2 від 06.08.1962) ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , а його матір`ю зазначено « ОСОБА_7 ». Запис про батька відсутній.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу (серія НОМЕР_3 , видане 08.04.1978) ОСОБА_5 та ОСОБА_8 уклали шлюб 08.04.1978 року про що Ковтунівською сільською радою Золотоніського району складено запис №3. Після реєстрації шлюбу дружині змінено прізвище на « ОСОБА_9 ».

Крім того, ОСОБА_10 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , її батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 .

Згідно з даними свідоцтв про смерть (серія НОМЕР_5 від 21.02.2012 та серія НОМЕР_6 від 02.02.2000 (повторне)) ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , а ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 , виданого повторно, ІНФОРМАЦІЯ_9 у с. Ковтуни Золотоніського району Черкаської області народився ОСОБА_11 , батьками якого є ОСОБА_12 та ОСОБА_10 .

Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію усиновлення (удочеріння) № 00034191101 від 14.12.2021, виданого Золотоніським відділом ДРАЦС у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), а також Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про усиновлення №00047691312 від 29.10.2024, виданого Золотоніським відділом ДРАЦС у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вбачається, що 05.10.1979 складено актовий запис №12 Відділом ДРАЦС по м. Смілі Смілянського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області. Відомості про усиновлюваного: прізвище, ім`я, по батькові до усиновлення – ОСОБА_11 ; прізвище, ім`я, по батькові після усиновлення – ОСОБА_13 ; дата народження до усиновлення – ІНФОРМАЦІЯ_9 ; дата народження після усиновлення – ІНФОРМАЦІЯ_9 ; місце народження до усиновлення - с. Ковтуни Золотоніського р-ну Черкаської обл.; місце народження після усиновлення - с. Ковтуни Золотоніського р-ну Черкаської обл.. Відомості про усиновителя – ОСОБА_5 . Відомості про усиновительку – ОСОБА_6 . Відомості про підставу усиновлення: рішення виконкому Смілянської міської Ради депутатів трудящих Черкаської області від 04.10.1979 № 557.

Зазначені відомості щодо усиновлення позивача стверджуються також наданою Смілянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції України копією актового запису про усиновлення №12 від 05.10.1979 року.

Згідно рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради народних депутаті від 04.10.1979 за №557-20/10 в опікунську раду звернулось подружжя ОСОБА_5 , 1920 року народження та ОСОБА_14 , 1929 року народження, постійно проживають в с. Ковтуни Золотоніського району Черкаської області з проханням дати дозвіл на усиновлення неповнолітнього хлопчика, вихованця Смілянського будинку дитини ОСОБА_11 , 1978 року народження . Мати неповнолітнього ОСОБА_10 дала свою згоду на усиновлення. Опікунська рада розглянула представлені документи і винесла рішення просити виконком позитивно вирішити це питання. Виконком міської ради вирішив дозволити подружжю ОСОБА_5 , 1920 р.н. та ОСОБА_15 , 1929 р.н. усиновити хлопчика, вихованця ОСОБА_16 будинку дитини, рідного онука ОСОБА_11 , 1978 року народження мати якого дала згоду на усиновлення. Після усиновлення надати хлопчику прізвище « ОСОБА_9 », ім`я залишити без змін, по батькові « ОСОБА_17 », дату народження і місце залишити без змін.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04.10.2024, яке залишено без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 30.04.2025, встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу № 00043309558 від 26.01.2024, виданого Обухівським відділом ДРАЦС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), 07.04.2015 складено актовий запис № 52 відділом ДРАЦС по місту Золотоноші реєстраційної служби Золотоніського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області. Відомості про одного з подружжя: прізвище додержавної реєстрації – ОСОБА_18 ; прізвище після реєстрації шлюбу – ОСОБА_19 ; власне ім`я, по батькові – ОСОБА_20 . Відомості про одного з подружжя: прізвище додержавної реєстрації – ОСОБА_19 ; прізвище після реєстрації шлюбу – ОСОБА_19 ; власне ім`я, по батькові – ОСОБА_21 .

Зміна прізвища ОСОБА_22 із « ОСОБА_18 » на « ОСОБА_19 » стверджується також доданим до матеріалів справи свідоцтвом про шлюб (серія НОМЕР_8 , видане 07.04.2015).

Надаючи правову оцінку вказаним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Станом на жовтень 1979 року (рішення про усиновлення) порядок усиновлення та його правові наслідки регулювалися нормами Кодексу про шлюб та сім`ю УРСР (КпШС УРСР) у редакції, що діяла на той час.

Так, ст. 102 КпШС було передбачено, що усиновлення провадиться не в судовому порядку, а за рішенням державної адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих комітетів міських чи районних у містах Рад народних депутатів на прохання особи, яка бажає усиновити дитину. Судовий порядок усиновлення в Україні було запроваджено шляхом внесення відповідних змін до КпШС лише у 1996 р. таким чином, до цієї дати і саме усиновлення, і збереження правового зв`язку між усиновленим і окремими його кровними родичами здійснювалися не рішенням суду, а адміністративним актом.

Згідно зі ст. 113 КпШС УРСР правовідносини усиновлення виникали з часу прийняття рішення про усиновлення виконавчим комітетом відповідної Ради народних депутатів.

Згідно зі ст. 117 КпШС УРСР (у редакції, чинній на момент усиновлення), усиновлені та їх потомство у відношенні до усиновителів та їх родичів прирівнювалися в особистих і майнових правах та обов`язках до родичів за походженням. При цьому усиновлені втрачали особисті й майнові права і звільнялися від обов`язків щодо своїх батьків та їх родичів.

Крім того, відповідно до статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов`язковою. Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Згідно зі статтею 11 вказаного Закону, Державний реєстр актів цивільного стану громадян є державною електронною інформаційною системою, яка містить відомості про акти цивільного стану, зміни, що вносяться до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії, а також відомості про видачу свідоцтв.

Історично та системно впроваджені державні механізми обліку спрямовані на те, щоб забезпечити достовірність юридичного статусу особи. Водночас закон встановлює, що актові записи, вчинені уповноваженими органами у передбаченому законом порядку (як-от актовий запис про усиновлення № 12 від 05.10.1979), є офіційним підтвердженням відповідних юридичних фактів і мають вищу юридичну силу порівняно з дублікатами чи документами, виданими поза межами єдиної системи обліку без урахування попередніх змін правового статусу особи.

З огляду на зазначене, з моменту ухвалення виконавчим комітетом Смілянської міської ради народних депутатів рішення від 04.10.1979 № 557 про усиновлення позивача подружжям ОСОБА_9 (батьками відповідачки), правовий зв`язок між позивачем та відповідачкою як матір`ю юридично припинився. Позивач став юридично сином усиновителів, а отже, братом відповідачки та померлого спадкодавця.

Це також підтверджується наведеними вище даними Державного реєстру актів цивільного стану щодо усиновлення позивача, які повністю спростовують посилання відповідачки на свідоцтво 1981 року, оскільки останнє суперечить чинним актовим записам та не відображає реального правового стану сторін, який виник на підставі офіційного рішення виконавчого комітету міської ради у 1979 році.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року "Про встановлення фактів, що мають юридичне значення", суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

Під родинними відносинами слід розуміти кровний зв`язок між особами, які походять одне від одного (пряма лінія родинних відносин) і кровний зв`язок між особами, які походять від спільного предка (бічна лінія родинних відносин). У прямій лінії родинних відносин знаходяться: мати і син (або донька), батько і син (або донька), дід і внук (внучка), бабка і внук (внучка), прадід і правнук (правнучка), прабабка і правнук (правнучка). У бічній лінії родинних відносин знаходяться, наприклад: рідні брати і сестри, дядько і племінник (племінниця), тітка і племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри тощо. Розрізняють також ступені родинних відносин, які визначаються кількістю народжень, які відділяють народження одного родича від іншого. Родинні відносини є підставою для виникнення численної групи сімейних правовідносин (наприклад, між батьками і дітьми, братами і сестрами, бабкою, дідом і внуками).

У постанові Верховного Суду від 11 лютого 2022 року у справі № 947/22756/19 сформульовано висновки про те, що доказами, що підтверджують факт родинних відносин, можуть бути документи, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) та в постанові від 21.06.2023 року у справі № 916/3027/21.

У своїй постанові від 21.06.2023 року у справі № 916/3027/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Оскільки матеріалами справи та даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян підтверджено факт усиновлення позивача ОСОБА_1 ( ОСОБА_18 ) подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради народних депутатів від 04.10.1979 № 557, позивач у силу вимог ст. 117 Кодексу про шлюб та сім`ю УРСР та ст. 232 Сімейного кодексу України набув усіх прав та обов`язків біологічних дітей усиновлювачів.

Ураховуючи, що померлий ОСОБА_3 є сином усиновлювача ( ОСОБА_6 ), а відповідачка ОСОБА_2 є дочкою ( ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ), позивач та померлий спадкоємець мають спільну матір. Будь-які попередні біологічні зв`язки припинилися внаслідок законного усиновлення, яке у встановленому законом порядку недійсним не визнавалося та не скасовувалося.

З огляду на викладене, суд вважає повністю доведеним матеріалами справи та нормами чинного законодавства, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним братом позивача ОСОБА_1 , а тому вимоги про встановлення цього юридичного факту підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки такий факт безпосередньо породжує правові наслідки для реалізації спадкових прав.

Жодних сумнівів у достовірності наведених вище обставин у суду немає.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.1261-1265 ЦК України.

У відповідності до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Стаття 1270 ЦК України передбачає, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що позивач є братом спадкодавця, отже відповідно до ст.1262 ЦК України відноситься до другої черги спадкування.

Позивач у встановленому законом порядку спадщину прийняв та згідно вказаної вище копії спадкової справи №20/2022, заведеної після смерті ОСОБА_3 є спадкоємцем, який прийняв спадщину за законом після свого брата.

З матеріалів спадкової справи також вбачається, що відповідач ОСОБА_2 , як спадкоємець другої черги за законом, також у встановленому законом порядку звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті брата. Інші спадкоємці, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , у справі відсутні.

Відповідно до частини першої статті 1267 Цивільного кодексу України, спадкоємці за законом однієї черги спадкують право на спадщину в рівних частках. Оскільки спадкоємцями другої черги за законом, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , є дві особи (позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 ), спадкове майно підлягає поділу між ними порівну, тобто у розмірі по 1/2 ідеальній частці за кожним.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а частиною 3 ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

На підставі п. г ч.1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: прийняття спадщини.

Позивачу у вчиненні нотаріальної дії було відмовлено, оскільки відсутні документи, що підтверджують родинні стосунки спадкоємця з померлим.

Хоча в постанові нотаріуса про відмову позивачу у вчиненні нотаріальної дії акцентувалося на оформленні прав на житловий будинок, із матеріалів спадкової справи № 20/2022 чітко вбачається, що позивач ОСОБА_1 звернувся із заявою про прийняття спадщини після смерті брата в цілому, тобто на все залишене після його смерті майно. Оскільки відповідач ОСОБА_2 категорично заперечує сам факт наявності родинних зв`язків та повністю оспорює право позивача на спадкування після смерті брата, між сторонами існує спір про право на спадкове майно в цілому, а не на окремі його складові.

Такий спір унеможливлює позасудове оформлення спадщини у нотаріуса щодо всього майна (як будинку, так і земельних ділянок), у зв`язку з чим звернення до суду з позовом про визнання права власності на частину всього майна є єдиним належним та ефективним способом судового захисту порушених (невизнаних) прав позивача.

Відповідно до ст.. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Склад спадкового майна та наявність у спадкодавця ОСОБА_3 права власності на спірні об`єкти нерухомості (житловий будинок із земельними ділянками та земельні ділянки сільськогосподарського призначення) на час відкриття спадщини підтверджуються належними правовстановлюючими документами, копії яких містяться в матеріалах справи а саме: відповідними свідоцтвами про право на спадщину за законом, виданими Золотоніською районною державною нотаріальною конторою, та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Закону України «Про нотаріат» нотаріус, що вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Згідно з п.п. 4.15 п. 4 гл. 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 282/20595 із змінами і доповненнями, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, тобто, передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Відтак, визнання права в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадщини у нотаріальному порядку, у зв`язку з чим виникає цивільно-правовій спір.

Оцінюючи надані суду докази на підставі повного, всебічного, об`єктивного їх дослідження, беручи до уваги те, що нотаріусом відмовлено у вчинені нотаріальної дії щодо видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину та зважаючи на те, що іншого способу захисту своїх спадкових прав, окрім судового, у нього немає, суд дійшов висновку, що позивач має право успадкувати майнові права спадкодавця, як спадкоємець за законом. Підстав, які б спростували вказані обставини, судом не встановлено.

Враховуючи вище викладене, з метою відновлення законних прав позивача та недопущення порушення його спадкових прав, що відповідає верховенству права, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення.

Згідно з частиною першою ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою ст. 134 ЦПК України передбачено, що попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, наводиться в позовній заяві.

Водночас у позовній заяві та під час розгляду справи представник позивача заявив клопотання про вирішення питання щодо розподілу судових витрат (зокрема витрат на правничу допомогу) окремою заявою протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі, відповідно до положень статті 141 ЦПК України.

З огляду на викладене, оскільки сторона позивача скористалася правом на подання доказів щодо понесених судових витрат у строк, передбачений процесуальним законом після ухвалення судового рішення, у цьому судовому засіданні питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, а буде розглянуте за окремою заявою позивача у встановленому законом порядку.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 76, 264, 265, 293, 315, 319 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Золотоніського районного нотаріального округу Черкаської області Шипович Яна Іванівна про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на майно в порядку спадкування – задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідним братом позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (РНОКПП НОМЕР_9 ).

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_10 (РНОКПП НОМЕР_9 ), право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на:

- на 1/2 (одну другу) частину житлового будинку , загальною площею 62,8 м2, житлова площа 34,8 м2, який належав на праві приватної власності померлому ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серія та номер:1718, виданого 29.05.2015, видавник - Золотоніська районна державна нотаріальна контора (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 21686811 від 29.05.2015 року),

- на 1/2 (одну другу) частину земельної ділянки площею 0,2563 га з кадастровим номером 7121585801:01:002:0502 в АДРЕСА_1 , яка належала на праві приватної власності померлому ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер: 1722, виданого 29.05.2015, видавник - Золотоніська райони державна нотаріальна контора (рішення про державну реєстрацію прав та і обтяжень, індексний номер: 21690437 від 29.05.2015 року);

- на 1/2 (одну другу) частину земельної ділянки загальною площею 2,8501 га., з кадастровим номером 7121585800:05:006:0121, що розташована на території Ковтунівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлому ОСОБА_3 на підставі відомостей з ДЗК, серія та номег43261083, виданих 06.05.2021, (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 58100416 від 13.05.2021 року);

- на 1/2 (одну другу) частину земельної ділянки загальною площею 0,1324 га., з кадастровим номером 7121585801:01:002:0503, що розташована в с. Ковтуни Золотоніського району Черкаської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, яка належала на праві приватної власності померлому ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право на спадщину, серія та номер :1720 , видане 29.05.2015, видавник, Золотоніська районна державна нотаріальна контора (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 21688781 від 29.05.2015 року);

- на 1/2 (одну другу) частину земельної ділянки загальною площею 5,7883 га., з кадастровим номером 7121585800:04:003:0114, що розташована на території Ковтунівської сільської ради Черкаської області Золотоніського району, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала на праві приватної власності померлому ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серія та номер: 1724, виданого 29.05.2015, видавник - Золотоніська районна державна нотаріальна контора (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 2169752 від 29.05.2015 року).

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст.ст. 354-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л.В. Середа