Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №570/5836/25 — Рівненський районний суд Рівненської області

справа № 570/5836/25

провадження № 2/570/517/2026

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 серпня 2026 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В.,

з участю представника позивача адвоката Ковалевича С.П.,

представника відповідача адвоката Пилипчук Л.М.,

секретаря судового засідання Полюхович М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області /м.Рівне, вул.C.Петлюри, 10/ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Товтин Світлана Вікторівна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним,

у с т а н о в и в:

покликаючись на пропущення ним з поважних причин строку для прийняття спадщини після смерті рідного діда по материнській лінії спорідненості та на відсутність у відповідача - рідного брата діда права на спадкування, позивач у поданій до суду 12 листопада 2025 року позовній заяві просить

- визначити йому строк у два місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті діда ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

??? - визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 13 березня 2023 року, зареєстроване в реєстрі за №136 та видане приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Товтин С.В. на ім?я ОСОБА_2 .

У відзиві представник відповідача адвокат Леся Пилипчук просить відмовити у позові, оскільки жодних перешкод у реалізації позивачем права на спадкування після смерті дідуся не існувало.

Вказує, що позивач не знятий із зареєстрованого місця проживання в Україні у зв?язку з виїздом за межі України, група інвалідності позивачу не встановлена, хворіє на бронхіальну астму з дитинства. Вважає, що незнання про смерть спадкодавця та перебування спадкоємця за межами країни не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини. Звертає увагу суду, що позивач згідно з доданими до позовної заяви доказами підтверджує, що перебуває за межами України, при цьому, позов та додатки до нього завірені ОСОБА_1 надіслані на адресу суду засобами поштового звязку з 23 відділення Укрпошти в м.Рівне, про що свідчить поштовий штамп на конверті. Вважає, що жодних поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини позивач суду в своїй позовній заяві не надав, матеріали справи не містять доказів поважності пропуску строку, а тому можна вважати, що строк для прийняття спадщини у позивача сплив. Зазначає, що також відсутні будь-які правові підстави для задоволення вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

У поданій до суду заяві позивач позов не визнає, стверджує, що позивач повідомляє неправдиві відомості по суті спору.

Сторони відповідно до ст.128-130 ЦПК України належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, довірили ведення своєї справи своїм довірителям. Представник позивача стверджує, що позивач як військовозобов`язана особа з очевидних причин не може приїхати в Україну, брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів також не має бажання.

Відповідач у поданій до суду заяві просить справу слухати у його відсутність.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, письмові пояснення по суті спору не надсилала.

Враховуючи достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати її особисті пояснення з приводу спору, суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, думку сторін, вважає, що можливо розглянути справу у їх відсутність.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю і по аналогічних мотивах. Вважає, що позивач пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, просить задоволити позовні вимоги у повному обсязі.

По суті спору показав, що позивач знаходився в тяжких сімейних обставинах, що загрожували життю та здоров?ю, тому був вилучений з сім?ї, де проживав разом із своїм дідом та матір?ю, поміщений до дитячого будинку, а саме зростав без родинної турботи та опіки, як збоку діда, так і збоку матері, в тому числі і з боку відповідача - двоюрідного діда. Особисті стосунки з ріднім дідом складалися не найкращим чином, бо дід не цікавився його життям, тому він, відповідно, не цікавився дідовим, був на нього ображений, але спілкувався з відповідачем - рідним братом діда. Вказує, що через рік позивача з дитячого будинку забрав рідній батько до себе у Хмельницьку область, відстань проживання між ріднім дідом та внуком склала майже 300 км., що також не сприяло спілкуванню.

Після смерті своєї матері позивач прийняв спадщину у виді будинку і саме тоді востанє бачив свого діда. Відповідач - рідний брат діда казав, що повідомить його, якщо з дідом щось станеться. Сім`я була неблагополучна, дід позивача, його мати та дядько померли із-за зловживання спиртним.

Просив суд врахувати, що позивач знаходиться постійно за кордоном, про смерть свого діда дізнався випадково від сторонніх людей, вважає, що відповідач свідомо приховав факт його смерті.

Крім того, вважає, що про умисне приховування відповідачем інформації про нього як спадкоємця першої черги свідчить те, що в 2024 році ОСОБА_2 звертаючись з позовом щодо отримання 60/100 будинку після смерті рідної баби ОСОБА_1 у позовній заяві вказав, що будь-які спадкоємці першої черги відсутні, а відповідачем зазначив Рівненську міську раду.

Пояснює, щоб звернутися до нотаріуса та отримати своє право власності, позивачу потрібно було відновити дуже багато свідоцтв та паперів, оскільки всі оригінали знаходились у відповідача, він змушений був записуватись у Консульські установи, до приватних нотаріусів в Німеччині, апостилювати та передавати бланки довіреностей до України.

Також, щоб отримати спадщину у порядку спадкової черги, спадкоємцю потрібно було довести родинні зв?язки із спадкодавцем, оскільки через представників він дізнався, що в актовому записі №1455 в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 (матері ОСОБА_1 ) внесені неправильні відомості, а саме у графі про батька (діда позивача) та матір (бабу позивача) внесена помилка у прізвищі, тому змушений був звернутися до суду з позовом про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами (справа 569/23691/24).

Представник відповідача позов не визнала з підстав, вказаних у відзиві.

По суті спору стверджує, що на час смерті діда позивач вже мав майже 30 років, був дорослою, повнолітньою, дієздатною особою і мав всі можливості своєчасно подати заяву про прийняття спадщини, але цього не зробив. Він міг подати заяву, наприклад, через установи України за кордоном чи за допомогю електронного повідомлення, він має астму з дитинства, стан здоров`я не призвів до встановлення інвалідності, при цьому він до війни регулярно приїзжав в Україну. Також пройшов доволі тривалий час від отримання позивачем всіх документів до подачі даного безперспективного для позивача позову. Вбачається, що стосунки між дідом та онуком були втрачені повністю, він фактично чекав спадщину, оскільки баба, мама та дядько на час смерті діда вже померли і він був найближчим спадкоємцем.

Суд встановив такі обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 /свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , а/з №3055/.

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №78313759 від 11.09.2024 після смерті ОСОБА_3 приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Товтин С.В. завела спадкову справу №69238453.

13 березня 2023 року приватний нотаріус Товтин С.В. видала ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з грошових вкладів з належними компенсаціями, індексаціями та нарахованими відсотками, що зберігаються в АТ КБ "ПриватБанк" на відповідних рахунках /зареєстроване в реєстрі за №136/.

Згідно з повідомленням №4/01-16 від 03 лютого 2025 року приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Світлана Товтин позивачу повідомила, що він пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини та рекомендувала звернутися до суду для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Згідно з долученого до позовної заяви дозволу на перебування серії YZ4PRXHWP, з нотаріально засвідченим перекладом від 13.01.2025, ОСОБА_5 дозволена діяльність, спрямована на отримання прибутку у Німеччині. Термін дії посвідки на проживання згідно зі ст.24 Закону про перебування на підставі ст.2 п.1 Постанови про продовження терміну дії посвідок на проживання громадян України неодноразово продовжувався, востаннє до 04.03.2026.

Суд дійшов таких висновків.

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.

Розглядаючи справу, суд визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідив подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Сторони скористалися правовою допомогою.

Щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її /ч.1 ст.1268 ЦК України/.

Згідно з вимогами ст.1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкоємцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини, яка подається ним особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу її відкриття.

Ч.3 ст.1272 ЦК України дозволяє суду за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Спадкоємець набуває спадщину лише за умови її прийняття в порядку та строки, визначені цивільним законодавством. Тобто особа має здійснити належне їй право на спадкування, що узгоджується з положенням ч.1 ст.12 ЦК. За загальним правилом для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо спадкоємець протягом цього строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Установлення строку здійснення права на спадкування зумовлено необхідністю забезпечення стабільності та упорядкованості цивільних правовідносин. У позитивному правовідношенні факт прийняття спадщини у передбачений законом строк установлюється нотаріусом. За відсутності доказів цієї обставини (відсутність поданої заяви про прийняття спадщини, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини) нотаріус виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину.

Тож за певних умов спадкоємцю надається правова можливість прийняти спадщину на підставі рішення суду і після спливу строків, установлених у ст.1270 ЦК.

З матеріально-правового бачення суд може визначити спадкоємцю додатковий строк, достатній для прийняття ним спадщини, за умови поважності причин пропуску такого строку. При цьому «поважність» у контексті досліджуваної проблематики є оціночною категорією спадкового права. Ознаками оціночних понять є, по-перше, їх законодавча неврегульованість, а по-друге, їх конкретизація у процесі правозастосування. У кожному конкретному випадку суд має з`ясувати, чи є обставина, на яку посилається позивач, поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Водночас застосування оціночних категорій пов`язано з певним ризиком, оскільки тотожні випадки тієї чи іншої поведінки спадкоємця можуть бути кваліфіковані судом по-різному.

Слід виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, що перешкоджали спадкоємцю прийняти спадщину вчасно. Свого часу ВС України у постанові від 26.09.2012 у справі № 6-85цс12 сформулював важливий правовий висновок, що правила про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Вирішуючи питання поважності причин пропущення строку для прийняття спадщини, суд повинен враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку, з огляду на обставини конкретної справи. Якщо ж у спадкоємця перешкод не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкову масу, то положення ч.3 ст.1272 ЦК не застосовується.

Наведена вище правова позиція послідовно використовується і у практиці ВС, який додатково роз`яснив, що головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини (постанова від 31.07.2024 справа №706/275/22). За конкретних фактичних обставин кожної справи суд має оцінювати тривалість пропуску строку для прийняття спадщини, що має важливе правове значення (постанови ВС від 03.04.2024 справа №639/8197/210.

Аналогічні роз`яснення містяться у п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування». Вирішуючи вказане питання, суд досліджує поважність причини пропуску строку, при цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Законодавство не встановлює конкретний перелік поважних причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини та такі причини оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку та з урахуванням усіх обставин справи.

За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини (п.54-57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок доведення поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини покладається на спадкоємця, який пропустив цей строк.

Враховуючи зазначені позивачем причини пропуску строку для прийняття спадщини, суд вважає, що незнання про смерть спадкодавця та перебування за кордоном, не є поважними причинами пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини в розумінні закону.

У зв`язку з викладеним вище, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів доходить висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки позивач не довів й матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження поважності пропуску строку для прийняття спадщини, а зазначені позивачем причини пропуску строку не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Як виснувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину.

Щодо визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом

Згідно з ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Ч.1, 2 ст.1223 ЦК України передбачає, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Відповідно до ч.2 ст.1258 ЦК України кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст.1259 цього Кодексу.

Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видано, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (ст.1301 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11, у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17, від 31.01.2022 у справі № 326/1511/20 зазначається, що у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

Сторона позивача не підтвердила належними доказами, а суд не встановив відсутність у відповідача права на спадкування після смерті ОСОБА_3 або наявності інших підстав, установлених законом для визнання недійсними оспорюваного свідоцтва. За викладених обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість вимоги позивача про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.03.2023 недійсним, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.

Крім того, на думку сторони позивача ця вимога є похідною від позовної вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, а тому також не підлягає задоволенню через відмову у первісній позовній вимозі.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Суд бере до уваги, що дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із відмовою у позові понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору залишаються на ньому.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії", заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

З огляду на викладене, керуючись ст.263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

відмовити у цивільному позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Товтин Світлана Вікторівна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошена лише вступна та резолютивна частина судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа: приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Товтин Світлана Вікторівна, місцезнаходження: пр-т.Миру,18, м.Рівне.

Суддя: Кушнір Н.В.

Повне судове рішення виготовлене 06 серпня 2026 року.