Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №570/4677/25 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/4677/25

Номер провадження 2/570/291/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року Рівненський районний суд Рівненської області у складі:

судді Гнатущенко Ю.В.

з участю секретаря судових засідань Іллюк С.Р.,

представника позивачки адвоката Попова Р.М.

представниці відповідача адвоката Зарицької К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

в с т а н о в и в :

Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Попов Р.М. подав через систему «Електронний суд» позов до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідача на користь позивачки суму боргу за договором позики у розмірі 10000 (десять тисяч) доларів США та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог представник позивачки вказує, що 28.07.2016 р. між ОСОБА_3 (далі - Позикодавець), ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 (далі - Позичальник, Боржник), ІНФОРМАЦІЯ_2 , був укладений договір позики, за умовами якого Позичальник позичив, Позикодавець передав грошові кошти у розмірі 10000 (десять тисяч) доларів США.

На підтвердження факту укладення договору позики та передання грошей було власноручно підписано Позичальником Розписку від 28 липня 2016 року (копія додається), яка посвідчує факт отримання у борг грошових коштів від Позивачки у розмірі 10000 (десять тисяч) доларів США, із зобов`язанням повернути позику в повному обсязі в строк не пізніше трьох місяців з дати першої вимоги кредитора у валюті долар США.

27.01.2025 р. Позивачка надіслала на адресу Відповідача першу Вимогу про повернення боргу у розмірі 10000 (десять тисяч) доларів США (копія додається) (поштове відправлення 6508000088302).

07.03.2025 р. була надіслана друга Вимога про повернення боргу (копія додається) (поштове відправлення №6508000105894).

09.05.2025 р. Позивачка звернулася з позовною заявою (справа №570/2228/25) до Рівненського районного суду Рівненської області згідно, якої просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики у розмірі 10000 (десять тисяч) доларів США. Однак, 19.06.2025 р. була змушена подати заяву про залишення позову без руху, через те, що Відповідач у своєму Відзиві наполягав, що не отримував вимоги про повернення боргу, начебто через невірну адресу його реєстрації.

09.06.2025 року на адресу Відповідача, а саме: АДРЕСА_1 , телефон: НОМЕР_1 , надіслано вже втретє Вимогу про повернення грошових коштів у розмірі 10000 доларів США (копія додається). Однак, Боржник борг не повернув.

З метою перевірки, чи надходять ОСОБА_2 повідомлення про поштові відправлення, було надіслано до АТ «УКРПОШТА» відповідний адвокатський запит. За результатами розгляду адвокатського запиту, АТ «УКРПОШТА» повідомило, що поштове відправлення №6508000105894 від 07.03.2025 р. на ім`я ОСОБА_2 надійшло до відділення с-ща Квасилів, 353450, саме: 10.03.2025 р. і одержувач автоматично на номер телефону НОМЕР_2 отримав смс-повідомлення про надходження відправлення. 13.03.2025 року було надіслано повторне смс-повідомлення.

Таким чином, ОСОБА_2 достовірно відомо, що на його адресу надходять листи від ОСОБА_1 , однак він відмовляється від їх отримання.

Отже, станом на момент звернення до суду з позовною заявою Позичальник - ОСОБА_2 своїх зобов`язань належним чином не виконав, вказану суму позики Позикодавцю у визначений договором строк не повернув у зв`язку з чим ОСОБА_1 змушена звернутися за захистом порушених прав до суду.

Факт укладення Договору позики у розмірі 10000 доларів США між Позивачкою та Відповідачем підтверджено борговою розпискою, яка підписана власноруч Відповідачем. Надана розписка є документом, що підтверджує боргове зобов`язання, містить усі істотні умови щодо суми позики і строку повернення позики.

Також одночасно із позовною заявою представником позивачки було подано заяву про забезпечення позову, у якій він просив накласти арешт на нерухоме майно відповідача ОСОБА_2

06.11.2025 р. до суду через систему «Електронний суд» представницею відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Зарицькою К.Ю. подано відзив, у якому вона наголошує на відсутності правових підстав для стягнення грошових коштів з відповідача з огляду на те, що умови договору позики були виконані у повному обсязі, оскільки виписками з банківського рахунка відповідача підтверджується факт неодноразового перерахування коштів на рахунок позивачки.

З підстав спливу тривалого терміну, було віднайдено не всі відомості банківського перерахунку. Але, слід звернути увагу, що у зазначений період між позивачем та відповідачем інших фінансових та комерційних відносин (окрім правовідносин позики за розпискою) не існувало, а тому перерахунок грошових коштів мав місце виключно на виконання правовідносин з позики за розпискою від 28.07.2016.

Оскільки позивачка територіально проживала у Одеській області, а відповідач у Харківській області, саме тому виконання договірних відносин здійснювалась безготівковим шляхом, а при повному виконанні позивачка наголосила, що у дистанційному порядку нею було знищено розписку самостійно після виконання всіх умов. З огляду на територіальність, перевірці факт знищення письмового документу не підлягав, а з огляду на відсутність будь-яких претензій з 2017 по 2025 роки, у відповідача навіть сумніву не було щодо припинення відносин з підстав фактичного виконанням умов позики.

Отже, на думку представниці відповідача, позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідачем умови договору позики виконані в повному обсязі ще 2017 році, кошти надані в борг відповідачем повернуто, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Також представниця відповідача вказує на те, що повторно відсутнє підтвердження належного направлення письмової вимоги. У наданому позивачкою документі (розписки) зазначено, що сторонами визначено зобов`язання повернути позику в повному обсязі в строк не пізніше трьох місяців з дати першої вимоги кредитора. В підтвердження виконання наведеного, позивачкою наголошується начебто про направлення трьох вимог відповідачу.

Однак вимоги 27.01.2025 та 07.03.2025 були направлені по невірній адресі. Так, вимоги направлялися за адресою: АДРЕСА_2 . Однак, дійсна адреса реєстрації відповідача: АДРЕСА_1 . В АДРЕСА_3 існує лише 53 будинки, тому будинку під номером АДРЕСА_4 - не існує взагалі (наведене вже було предметом розгляду в межах судової справи №570/2228/25).

Третя вимога 09.06.2025 направлена за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, імовірніше за все умисно, зазначається хибний номер телефону: НОМЕР_1 , який не належить та ніколи не належав відповідачу. Наведений номер телефону належить невідомій особі, згідно з фото у месенджері взагалі неповнолітній особі.

За таких обставин представниця відповідача наголошує, що позивачкою не доведено направлення Вимоги кредитора, як такої. Однак такий реквізит має суттєве значення з точки зору правового врегулювання, оскільки строк договору залежить саме від направлення Вимоги, оскільки змістом наголошене: «повернути в строк не пізніше трьох місяців з дати першої вимоги кредитора». За таких фактичних обставин, взагалі не можна вказувати, що була «висунута вимога кредитора».

Окрім того, представниця відповідача вказує у відзиві, що відсутнє підтвердження походження грошових коштів як предмету позики. Позивачкою наголошується, що нею було надано у борг відповідачу грошові кошти готівкою у сумі 10000 (десять тисяч) доларів США. При цьому, позивачка є досить молодою людиною (1993 року народження), отже, на той момент їй було лише двадцять три роки.

Посилаючись на правові позиції Верховного Суду, представниця відповідача зазначає, що при зверненні із позовом про стягнення грошових коштів за договором позики, позивачу слід підтвердити походження грошових коштів. Натомість, позивачкою в жоден спосіб не підтверджується реальність існування такої великої суми, яку вона з легкістю могла надати особі у борг, безоплатно, не маючи на меті отримати з цього зиску, та забути про це (виходячи із логіки змісту позову) на дев`ять років.

Також представниця відповідача наголошує, що має місце сплив позовної давності, що є підставою для відмови у позові. Позивачка звертається до суду із вимогами про стягнення боргу, спираючись на розписку, яка датована 28.07.2016 р. Натомість, звернення до суду має місце за спливом майже дев`яти років.

З огляду на вимоги цивільного законодавства (яким врегульовано застосування позовної давності), тривале невикористання позивачкою права лише свідчить, що особа втрачає у певному предметі зацікавленість з відповідними наслідками для неї і для третіх осіб. Крім того, тривале невикористання права може в подальшому породити труднощі в процесі судового розгляду, ускладнюючи встановлення судом обставин та дослідження доказів.

Таким чином, з огляду на фактичні обставини, слід наголошувати, що в межах судової справи №570/4677/25 підлягає застосуванню позовна давність, про що подається окреме клопотання, яке долучено у додатку до відзиву.

До відзиву також додана заява представниці відповідача про письмове опитування позивачки в порядку ст.93 ЦПК України, яка містить десять запитань. У заяві представника позивачки від 24.11.2025 р., поданій через систему «Електронний суд» викладені відповіді ОСОБА_1 на поставлені у загаданій вище заяві питання, а саме (цитата із заяви):

«1. У який спосіб були передані у розпорядження грошові кошти за розпискою?

Грошові кошти у розмірі 10000 (десять тисяч) доларів США були передані мною в борг готівкою особисто ОСОБА_2 . Передача коштів була здійснена в один платіж у повному обсязі.

2. Коли та де відбулася передача грошових коштів за розпискою?

Передача коштів відбулася 28 липня 2016 року в місті Харкові у приміщенні нотаріальної контори, що належала знайомому нотаріусу ОСОБА_2 . Саме там була складена розписка і підписана Відповідачем.

3. Чи направлялися ОСОБА_2 грошові кошти у безготівковій формі на погашення боргу?

ОСОБА_2 не повідомляв мені про здійснення грошових коштів у безготівковій формі на погашення боргу. Безготівкові платежі не визнавались мною як повернення боргу, і не були погоджені як часткове або повне погашення зобов`язання за розпискою.

4. Яка ваша матеріальна зацікавленість у наданні грошових коштів за розпискою?

Зацікавленість полягала у збереженні великої суми коштів після продажу авто від втрати, інфляції та інших негативних явищ, як переселенки, яка живе на орендованій квартирі. Крім того, Відповідач підбадьорював, що віддячить за надання коштів в борг.

5. Згідно домовленостей сторін, яка повинна бути форма (письмова / електронна / альтернативна) вимоги кредитора про повернення боргу?

В розписці не передбачено конкретної форми пред`явлення вимоги. Враховуючи характер відносин між сторонами, допускалась письмова форма.

6. Згідно домовленостей сторін, у який спосіб повинна бути направлена вимога кредитора про повернення боргу?

Спосіб направлення вимоги не регламентовано. Ми підтримували зв`язок через телефон, месенджери, особисті зустрічі.

7. Чи підтримуєте ви комунікаційний зв`язок з ОСОБА_2 ? Якщо зв`язок припинений, повідомити з якого періоду.

Комунікація після підписання розписки відбувалась нерегулярно. Орієнтовно з початку COVID-19 постійний зв`язок був втрачений, однак контакти залишались доступними. Відповідач уникає від комунікації зі мною.

8. Чому вимога кредитора про повернення була направлена після дев`яти років від дати укладення договору позики?

Розписка містить умову про повернення боргу на вимогу кредитора протягом 3 місяців з моменту її пред`явлення. Саме момент пред`явлення вимоги визначає початок строку виконання зобов`язання. Письмова вимога була направлена у 2025 році, що відповідає умовам розписки і законодавству.

9. Протягом якого періоду вами могла бути зібрана сума грошових коштів у розмірі 10000 (десять тисяч) доларів США?

Згідно ст. 93 ЦПК України я маю право не надавати відповідь, якщо поставлене запитання не стосується обставин, що мають значення для справи. Проте, грошові кошти були отримані мною після продажу автомобіля, який я отримала у спадок (копії заповіту, свідоцтва про смерть та довідка з ТСЦ МВС додаються). Після продажу авто я мала всю суму в наявності й передала її ОСОБА_2 у борг.

10. Чи мали місце між вами та ОСОБА_2 ще будь-які правовідносини, окрім правовідносин позики за розпискою від 28.07.2016?

Згідно ст. 93 ЦПК України я маю право не надавати відповідь, якщо поставлене запитання не стосується обставин, що мають значення для справи. Однак повідомляю, інших цивільно-правових правовідносин між мною та ОСОБА_2 не було.»

Також представницею відповідача разом із відзивом були подані клопотання про:

- застосування строків позовної давності;

- визнання явки позивачки обов`язковою для надання нею особистих пояснень;

- витребування доказу - оригіналу розписки від 28.07.2016 р. від імені ОСОБА_2 ;

- витребування доказів від Головного управління ДПС у Луганській області та від Національного банку України, а саме інформації про номери банківських рахунків ОСОБА_1 у період з 2016 по 2017 роки;

- забезпечення витрат на професійну правову допомогу шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошової суми у розмірі 60000,00 грн.

Додатково 06.11.2025 р. представницею відповідача також подано клопотання вх.№20999 про закриття провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України, оскільки раніше у справі №570/2228/25, у якій аналогічний предмет спору між тими самими сторонами, позов залишено без розгляду.

12.11.2025 р. представник позивачки адвокат Попов Р.М. подав до суду через систему «Електронний суд» відповідь на відзив, у якій він зазначив, що, як вбачається з відзиву, Відповідач підтверджує, що 28.07.2016 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, за умовами якого Позичальник позичив, а Позикодавець передав грошові кошти у розмірі 10000 (десять тисяч) доларів США. На підтвердження факту укладення договору позики та передання грошей було підписано ОСОБА_2 . Розписку від 28 липня 2016 року.

Єдине з чим не погоджується Відповідач - це з обсягом коштів, які, як він вважає, перераховував Позивачці на виконання умов договору позики. До відзиву Відповідач додає довідку з АТ КБ «ПРИВАТБАНК», де вказані 13 платежів на загальну суму 83210 грн. Інших відомостей, як стверджує Відповідач, не віднайдено з підстав спливу тривалого терміну.

Крім того, Відповідач стверджує, що перерахував усі кошти на виконання правовідносин позики, факт знищення розписки не перевіряв і з огляду на відсутність претензій з 2017 по 2025 роки не мав сумнівів щодо припинення виконання умов позики. Твердження та висновки, зроблені Відповідачем, на думку представника позивачки є хибними та не відповідають дійсності. Відповідач не повернув Позивачці жодних коштів на повернення боргу. Жодних домовленостей про безготівковий розрахунок не було. Позивачка взагалі не проживала у м. Одесі у вказаний проміжок часу, а працювала у місті Києві (копія трудової книжки додається).

Відповідач, беручи кошти у борг, переконував, що має власну перспективну справу і через невеликий проміжок поверне не лише борг, а і фінансово буде підтримувати Позивачку. Платежі, які Відповідач зараз, вже в суді пояснює, як повернення боргу, ще донедавна трактувалися ним, як персональна вдячність за наданні коштів у борг. Якщо уважно переглянути призначення платежів Відповідача, то там написано «перевод личных средств», а не погашення заборгованості за договором позики. Тобто, висновки про те, що відбувся перерахунок коштів на виконання правовідносин позики не відповідає дійсності та є спробою ухилення від виконання взятих на себе зобов`язань по договору позики. Тим паче, що кошти брались готівкою у розмірі 10000 доларів США і повернуті повинні бути готівкою у розмірі 10000 доларів США.

Щодо аргументів Відповідача про, те що він не перевіряв факт знищення розписки і не отримував претензій з 2017 по 2025 роки, представник позивачки зазначає, що про знищення Розписки від 28 липня 2016 року не йшло і мови, адже борг не був повернутий, а претензій було безліч, однак Відповідач максимально вживав усіх заходів, щоб уникнути і відповідальності і спілкування з Позивачкою.

Окремо заслуговує на увагу математичний розрахунок Відповідача щодо сплаченої, як він вважає, суми коштів на погашення боргу. Сума боргу згідно розписки складає 10000 доларів США. Сума коштів згідно з довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» складає 83210 грн. Курс долара відносно української гривні у 2016 - 2017 р.р. був 26 - 27 грн за 1 долар. Тобто, 83210 грн. по курсу 26 - 27 грн за 1 долар при жодних розрахунках та конвертаціях не дає суму зобов`язань по договору позики у розмірі 10000 доларів США.

Щодо направлення письмової вимоги на адресу відповідача представник позивачки зазначає, що Позивачка неодноразово намагалася зв`язатися з Відповідачем, щоб узгодити питання повернення боргу. Відповідач усіляко ухилявся від спілкування з Позивачкою. Тобто ніякої таємниці для Відповідача, що треба повернути борг, не було.

З метою виконання вимог законодавства, виконання вимог розписки Відповідачу було надіслано 27.01.2025 р. Вимогу про повернення коштів через єдиного національного оператора поштового зв`язку в Україні «Укрпошта». Опис вкладення до листа 6508000088302 та фіскальний чек від 27.01.2025 року було надано до матеріалів справи.

07.03.2025 р. було направлено повторну вимогу про повернення боргу у розмірі 10000 доларів США. Опис вкладення до листа 6508000105894 та фіскальний чек від 07.03.2025 року було надано до матеріалів справи.

09.05.2025 р. Позивачка звернулася з позовною заявою (справа №570/2228/25) до Рівненського районного суду Рівненської області, згідно з якою просила стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ), суму боргу за договором позики у розмірі 10000 (десять тисяч) доларів США. Однак, 19.06.2025 р. була змушена подати заяву про залишення позову без розгляду, через те, що Відповідач у своєму Відзиві наполягав, що не отримував вимоги про повернення боргу, начебто через невірну адресу його реєстрації.

Важливим є той факт, що Відповідач знайомився з матеріалами справи №570/2228/25 та бачив усі вимоги про повернення боргу, а відтак у нього відсутні підстави стверджувати, що він завчасно не був повідомлений про повернення коштів за розпискою.

09.06.2025 року на адресу Відповідача, а саме: АДРЕСА_1 , телефон: НОМЕР_1 , надіслано вже втретє Вимогу про повернення грошових коштів у розмірі 10000 доларів США (копія додається). Однак, Боржник борг не повернув.

Щодо номеру телефону Відповідача НОМЕР_1 представник позивачки вказує, що цей номер був зазначений в усіх процесуальних документах особисто представником Відповідача у справі №570/2228/25. На теперішній час, всупереч попередній позиції, Відповідач вказує, що йому нібито невідомо чий це номер, чим вводить суд в оману.

Таким чином, Позивачка виконала умови законодавства та умови розписки щодо пред`явлення вимоги про повернення боргу.

Щодо твердження Відповідача про відсутність підтвердження походження грошових коштів представник позивачки вказує, що зазначена обставина не входить до предмету доведення при стягненні боргу за розпискою. Однак, Позивачка має цілком законне підтвердження походження коштів. Зокрема, коли відбулася окупація рідного міста Позивачки - Алчевська, то все, що вона змогла забрати на територію, підконтрольну владі України, це декілька валіз з речами, документи і автомобіль. Автомобіль був проданий, а отримані кошти передані Відповідачу у борг. Документи, підтверджуючі купівлю-продаж авто, наразі випробовуються з сервісного центру МВС України та будуть надані додатково.

Аргумент Відповідача про походження «такої великої суми» суперечить його першому пункту Відзиву, де вказується, що «умови договору позики були виконані». Якщо, Відповідач ставить під сумнів існування 10000 тис. доларів США, то виникає риторичне питання, як він міг перераховувати кошти на погашення боргу.

Стосовно нібито спливу позовної давності, що є підставою для відмови у позові представник позивачки вказує, що відсутні підстави для застосування строків позовної давності. Твердження, що Позивачка втратила зацікавленість у певному предметі та 9 років не вчиняла дій не відповідають дійсності.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Позивач вжила всіх можливих заходів для того, щоб Відповідач повернув борг. А саме: телефонувала, направляла вимогу про повернення коштів через єдиного національного оператора поштового зв`язку в Україні «Укрпошта».

27.01.2025 р. Відповідачу було надіслано першу Вимогу про повернення коштів через єдиного національного оператора поштового зв`язку в Україні «Укрпошта». 27.04.2025 р. почався перебіг позовної давності за зобов`язанням по договору позики. Таким чином, на думку представника позивачки Відповідач навмисно не враховує справжню природу укладеного між сторонами договору та робить хибні висновки про момент початку перебігу позовної давності, а відтак клопотання про застосування позовної давності не підлягає задоволенню.

Також у відповіді на відзив представник позивачки заперечив проти визнання явки позивачки обов`язковою, пояснивши це тим, що позивачка тимчасово проживає в м. Одесі, має дворічну дитину та звернулася до адвоката з метою представництва її інтересів у суді. Всі необхідні пояснення подані письмово у позовній заяві, відзиві, відповіді на відзив та запереченні разом з відповідними доказами. Крім того, Відповідач скористався своїм правом (ч. 1 ст. 93 ЦПК України) та поставив перед Позивачкою 10 письмових питань про обставини справи. Відповідач не позбавлений процесуальної можливості та активно користується своїми правами щодо витребування доказів, заявляючи відповідні клопотання.

Щодо клопотання про огляд судом оригіналу розписки представник позивачки заявив, що Позивачка надасть на вимогу суду цей документ з нотаріально засвідченим перекладом.

У запереченні (на відповідь на відзив), поданому 14.11.2025 р. представницею відповідача адвокатом Зарицькою К.Ю., вказується, що першочергово, слід звернути увагу, що позивачкою не спростовується факт перерахування відповідачем грошових коштів позивачу безготівково та отримання нею таких грошових коштів. Однак, позивачкою наголошується (надалі цитування змісту Відповіді на відзив), що перерахунок грошових коштів начебто є «Персональна вдячність за надання коштів у борг». Проте, жодні правовідносини не характеризуються «персональною вдячністю». Ані цивільне законодавство, ані господарське законодавство, ані будь-яке інше не містить такої правової категорії, як «персональна вдячність». Тому, або наведені грошові кошти все ж таки були перераховані в межах виконання умов договору позики (на чому наголошується безпосередньо у відзиві), або є безпідставно нараховані грошові кошти, які підлягають поверненню.

У змісті Відповіді на відзив наголошено, що надані платежі мають вказівку (мовою оригіналу) «перевод личньіх средств». Слід акцентувати увагу, що таке формулювання є стандартним формулюванням графи при оформленні банківського перерахунку грошових коштів, тому не мають жодного правового впливу на сам факт перерахування грошових коштів.

Також представниця відповідача звернула увагу на те, що Позивачкою наголошується, що начебто вона неодноразово намагалася зв`язатися з відповідачем. Після виконання умов договору позики, а саме з 2017 року, позивачка не намагалася жодним чином зв`язатися із відповідачем, всі спілкування та будь-який комунікаційний зв`язок був припинений. Всі твердження щодо ухиляння відповідача від спілкування не підтверджуються жодним доказом, тим паче, позивачка навіть не володіє відомостями щодо контактного мобільного телефону або адреси місця роботи відповідача, фактичного його місця перебування, персональних профілів у соціальних мережах, що опосередковано вказує на те, що протягом дев`яти років позивачка навіть не намагалася зв`язатися із відповідачем.

В межах розгляду справи про стягнення грошових коштів за договором позики, підлягає встановленню факт походження грошових коштів, що співвідноситься із вимогами податкового законодавства та ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Наведене підлягає встановленню з метою усунення будь-якої фіктивної заборгованості. У Відповіді на відзив так і не надано доказів правомірності та легальності грошових коштів позивачки.

Додатково представниця відповідача звертає увагу, що відповідач наполягає на застосуванні строку позовної давності, належного спростування чого Відповідь на відзив не містить.

Також у запереченні на відповідь на відзив представниця відповідача наполягала на визнанні явки позивачки обов`язковою, пояснюючи це тим, що саме позивачці відомі всі фактичні обставини укладення договору позики, та найголовніше фактичне виконання умов договору. Тому, відповідач наполягає на особистій явці позивачки, участь у судовому засіданні якої може бути забезпечена дистанційно, за допомогою веб-порталу «Електронний Суд».

Ухвалою суду від 21.10.2025 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, розпочато підготовче провадження (а.с.32).

Також ухвалою суду від 21.10.2025 р. заяву представника позивачки про забезпечення позову повернуто у зв`язку з наявністю недоліків (а.с.33).

Ухвалою суду від 24.10.2025 р. заяву представника позивачки про забезпечення позову задоволено частково, накладено арешт на нерухоме майно, належне відповідачеві ОСОБА_2 (а.с.51-52).

Ухвалою суду від 16.04.2026 р. клопотання представниці відповідача про витребування доказів у ГУ ДПС у Луганській області та у Національного Банку України - задоволено; у задоволенні клопотань представниці відповідача адвоката Зарицької К.Ю. про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу шляхом внесення позивачкою на депозитний рахунок Рівненського районного суду Рівненської області грошової суми у розмірі 60000,00 грн. та про закриття провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України відмовлено (а.с.150-151).

Ухвалою суду від 08.05.2026 р. у задоволенні клопотання представниці відповідача про зупинення провадження у справі №570/4677/25 до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі №188/4372/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів - відмовлено.

Ухвалою суду від 11.05.2026 р. підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду, що занесена до протоколу судового засідання від 02.07.2026 задоволено клопотання представниці відповідача про долучення доказів, та відмовлено у задоволенні її клопотання про визнання явки позивачки обов`язковою для дачі особистих пояснень.

Представник позивачки адвокат Попов Р.М. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, заперечив проти застосування строків позовної давності з огляду на відсутність підстав для такого.

Представниця відповідача адвокат Зарицька К.Ю. у судовому засіданні заперечила проти задоволення позову, вказуючи, що відповідачем було погашено борг за договором позики, що підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами - відповідними виписками з банківських рахунків позивачки та відповідача, наданими суду. Вказує, що відповідач перерахував усі кошти на виконання правовідносин позики, однак факт знищення розписки не перевірив, думаючи, що борг погашено та що у позивачки відсутні будь-які претензії до відповідача з приводу погашення боргу.

Вивчивши аргументи сторін, викладені у заявах по суті та висловлені у судовому засіданні, дослідивши подані докази та надавши їм повну і всебічну оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Згідно статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі.

Судом встановлено, що 28.07.2016 р. ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у м.Харкові підписали розписку, у якій вказано, що ОСОБА_2 , 1980 р.н., на підставі усної домовленості взяв у борг у ОСОБА_5 , 1993 р.н., грошову суму в розмірі 10000 (десять тисяч) доларів США. Вищевказану суму ОСОБА_2 зобов`язався повернути в повному обсязі в строк не пізніше трьох місяців від дати першої вимоги кредитора у валюті долар США. Розписка складена ОСОБА_2 у двох примірниках, один з яких залишився у нього як боржника, а другий був переданий ОСОБА_5 як кредитору.

Оригінал розписки, досліджений у судовому засіданні 08.06.2026 р., викладений російською мовою. При поданні позову до позовної заяви було долучено копію відповідної розписки та її переклад на українську мову, виконаний перекладачем Дідорчук О.С. та нотаріально засвідчений 06.05.2025 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Аврамовою О.В.

Факт підписання розписки особисто відповідачем ОСОБА_2 не заперечувався стороною відповідача ані в заявах по суті спору, ані в наданих у судовому засіданні поясненнях.

Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

31.08.2022 р. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уклали шлюб, після чого прізвище ОСОБА_5 було змінено на ОСОБА_1 . Наведене підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 , виданого повторно 06.09.2023 р. Бердичівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис про шлюб №635 від 31.08.2022 р.

27.01.2025 р. позивачкою надсилалася відповідачу вимога про повернення грошових коштів у розмірі 10000 (десять тисяч) доларів США за розпискою від 28.07.2016 р., у якій було викладене прохання позивачки повернути їй грошові кошти у строк не пізніше 3 (трьох) місяців з дати відправлення цієї вимоги. Факт відправлення підтверджено описом вкладення до листа 6508000088302, інформацією про відповідне відправлення та фіскальним чеком АТ «Укрпошта».

Вказане відправлення було надіслано відповідачу ОСОБА_2 на адресу: АДРЕСА_5 .

07.03.2025 р. позивачкою надіслано відповідачу за тією ж поштовою адресою повторну вимогу про повернення боргу аналогічного змісту, що підтверджено описом вкладення до листа 6508000105894, інформацією про відповідне відправлення та фіскальним чеком АТ «Укрпошта».

09.05.2025 р. представником позивачки адвокатом Поповим Р.М. подано до Рівненського районного суду Рівненської області позов про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу за договором позики у розмірі 10000 (десять тисяч) доларів США відповідно до розписки від 28.07.2016 р.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 14.05.2025 р. вказаний позов було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №570/2228/25.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 19.06.2025 р. позовну заяву від 09.05.2025 р. залишено без розгляду на підставі поданої представником позивачки заяви про залишення позову без розгляду.

09.06.2026 р. позивачкою втретє надіслано відповідачу вимогу про повернення боргу у розмірі 10000 (десять тисяч) доларів США за розпискою від 28.07.2016 р., у якій викладене прохання позивачки повернути їй грошові кошти у строк не пізніше 3 (трьох) місяців з дати відправлення цієї вимоги. Факт відправлення підтверджено описом вкладення до листа 6508000145713, інформацією про відповідне відправлення, фіскальним чеком АТ «Укрпошта», а також трекінгом відповідного відправлення на офіційному вебсайті АТ «Укрпошта», з якого вбачається, що поштове відправлення було повернуто відправнику із відміткою «закінчення встановленого терміну зберігання».

Вказане відправлення було надіслано відповідачу ОСОБА_2 на адресу: АДРЕСА_1 .

Додатково, з метою перевірки чи надходять ОСОБА_2 повідомлення про поштові відправлення, представником позивачки адвокатом Поповим Р.М. було надіслано до АТ «УКРПОШТА» відповідний адвокатський запит. Як вбачається із відповіді АТ «УКРПОШТА», копія якої була долучена до позовної заяви, поштове відправлення №6508000105894 від 07.03.2025 р. на ім`я ОСОБА_2 надійшло до відділення Квасилів 10.03.2025 р. і одержувач автоматично на номер телефону НОМЕР_2 отримав смс-повідомлення про надходження відправлення. 13.03.2025 року було здійснено повторне смс-повідомлення. До своєї відповіді на адвокатський запит АТ «Укрпошта» додає знімок екрану комп`ютера, на якому відображено вкладку у веб-переглядачі із вебсторінкою PZ Jasper Пошук відправки СМС за ШКІ ПВ: 6508000105894.

Із наданих стороною відповідача довідок по його банківському рахунку, відкритого в АТ КБ «ПриватБанк», вбачається, що в період з 01.09.2016 р. по 08.09.2017 р. ОСОБА_2 неодноразово перераховувалися грошові кошти на рахунок ОСОБА_5 , а саме: 01.09.2016 р. - 7785,00 грн, 04.10.2016 р. - 7800,00 грн, 03.11.2016 р. - 7830,00 грн, 05.12.2016 р. - 4035,00 грн, 05.01.2017 р. - 8280,00 грн, 06.02.2017 р. - 8160,00 грн, 13.03.2017 р. - 8070,00 грн, 08.06.2017 р. - 7770,00 грн, 13.07.2017 р. - 5170,00 грн, 14.08.2017 р. - 5130,00 грн, 07.09.2017 р. - 5140,00 грн, 10.10.2017 р. - 8040,00 грн.

У графі «Деталі операції» по усіх зазначених вище переказах зазначено: «Переказ на картку ПриватБанк через Приват24. Одержувач: ОСОБА_5 . Коментар до платежу: Перевод личньіх средств».

В іншій довідці з рахунку відповідача ОСОБА_2 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» в графі «Опис платежу» щодо наведених вище платежів на рахунок позивачки зазначається: «Перекази, Україна, термінал СР980Н48, адреса терміналу -, документ № -, отримувач -, номер картки/рахунку отримувача -, банк отримувача -, код ІД НБУ -, Коментар до платежу: ОСОБА_5 НА КАРТУ НОМЕР_6 ».

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч.2 ст.1047ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 527, 530Цивільного кодексуУкраїни зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі змістом ст.524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, однак сторони також можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст.533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 642/4200/17 (провадження № 61-6492св19) зазначено, що «тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 викладено правовий висновок, що на підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів».

Аналіз частини другої статті 1047 ЦК України дозволяє зробити висновок, що розписка не є формою договору, а може лише підтверджувати укладення договору позики. По своїй суті розписка позичальника є тільки замінником письмової форми договору позики, оскільки вона підписується тільки позичальником.

Позичальник на вимогу ОСОБА_1 не повернув позичені за розпискою грошові кошти у повному розмірі та не довів належними доказами виконання своїх зобов`язань перед позивачкою у строк, що встановлений в розписці, а саме - 3 (три) місяці від дати першої вимоги кредитора.

Суд погоджується із твердженням представниці відповідача про те, що перші дві вимоги ОСОБА_1 про повернення коштів за договором позики були направлені на неправильну адресу відповідача, оскільки, як вбачається із відповіді ВОМІРМП УДМС України в Рівненській області №5688/10650 від 26.09.2025 р., наданої на запит суду про місце проживання відповідача для визначення підсудності спору, місце проживання ОСОБА_2 , 1980 р.н., зареєстровано з 05.07.1996 р. за адресою: АДРЕСА_6 .

Водночас, третя вимога про повернення коштів направлена відповідачу на правильну адресу його зареєстрованого місця проживання 09.06.2025 р., що свідчить про виникнення у відповідача обов`язку повернути кошти позивачці до 09.09.2025 р.

Доказів повернення коштів у вказаний строк відповідачем та його представницею не надано, з чого випливає, що свій обов`язок повернення коштів позивачці відповідач у встановлений за домовленістю сторін договору позики строк не виконав.

Суд відхиляє доводи представниці відповідача про повернення позики шляхом здійснення безготівкових перерахувань на банківський рахунок позивачки, виходячи з наступного.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає (частина друга статті 545 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2021 року у справі № 266/5745/18 (провадження № 61-7017св21) зазначено, що «у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2018 року у справі № 544/174/17 (провадження № 61-21724св18) зроблено висновок щодо застосування положень статті 545 ЦК України і вказано, що «у статті 545 ЦК України передбачено презумпцію належності виконання обов`язку боржником, оскільки наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його обов`язку. У контексті презумпції належності виконання обов`язку боржником потрібно акцентувати на декількох аспектах: (а) формулювання «наявність боргового документа у боржника» варто розуміти розширено, адже такий документ може перебувати в іншої особи, яка на підставі статті 528 ЦК України виконала зобов`язання; (б) вона є спростовною, якщо кредитор доведе протилежне. Тобто кредитор має можливість доказати той факт, що не зважаючи на «знаходження» в боржника (іншої особи) боргового документа, він не виконав свій обов`язок належно; (в) у частині третій статті 545 ЦК України регулюються як матеріальні, так і процесуальні відносини. Матеріальні втілюються в тому, що наявність боргового документа в боржника (іншої особи) свідчить про належність виконання зобов`язання. У свою чергу, процесуальні відносини проявляються в тому, що презумпція належності виконання розподіляє обов`язки з доказування обставин під час судового спору; (г) частина третя статті 545 ЦК України не охоплює всіх підстав підтвердження виконання зобов`язання, перерахованих у статті 545 ЦК України. Це пов`язано з тим, що і розписка про одержання виконання доводить належність виконання боржником обов`язків, особливо у тих випадках, за яких кредитору не передавався борговий документ. Тобто й наявність у боржника (іншої особи) розписки кредитора про одержання виконання підтверджує належність виконання боржником свого обов`язку».

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.04.2022 р. у справі №753/1349/20 також зазначено, що розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів. Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 501/1243/20, провадження № 61-14794 св 21.

Згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року в справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20) вказано, що «тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Отже, наявність оригіналу розписки у позивачки як позикодавця згідно зі статтею 545 ЦК України свідчить, що зобов`язання з повернення позики позичальником не виконано.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина третя статті 1049 ЦК України).

У постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 554/2542/16-ц (провадження № 61-1207св18) зроблений висновок по застосуванню частини першої статті 613 ЦК України та вказано, що прострочення кредитора полягає або в безпідставній відмові від прийняття належного виконання, або в невиконанні кредиторських обов`язків, або в інших діях чи бездіяльності з боку кредитора, які не дозволяють боржнику виконати зобов`язання належним чином. Якщо прострочення боржника - це прострочення в виконанні зобов`язання, то прострочення кредитора - це прострочення в прийнятті виконання зобов`язання.

У разі відсутності кредитора в місці виконання зобов`язання або ухилення ним від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з його боку боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей у депозит нотаріуса, нотаріальної контори (пункти 1, 2 частини першої статті 537 ЦК України).

Докази відмови позивачем від прийняття належного виконання відповідачем зобов`язань за розпискою та докази виконання ним цих зобов`язань шляхом внесення коштів у депозит нотаріуса суду не надані.

Отже, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Такі правові висновки про застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені в постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17. Підстав відступити від таких правових висновків Верховний Суд не встановив.

Посилання представниці відповідача на довідки з його банківського рахунку, в яких відображено неодноразове перерахування грошових коштів на рахунок позивачки, як на належний доказ повернення відповідачем боргу для позивачки, не є обґрунтованим, оскільки в призначенні таких платежів не зазначено, що ці кошти спрямовуються саме на погашення боргу відповідача за розпискою від 28.07.2016 р.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін, суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що у випадку його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим, чи навпаки, як це має місце при використанні презумпції, існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.

Згідно з вимогами ЦПК України учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, задоволення позовних вимог, у зв`язку із ненаданням відповідачем доказів на спростування відповідних вимог.

Водночас, у ч.6 ст.81 ЦПК України наголошено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вже зазначалося, у запереченні на відповідь на відзив представниця відповідача вказує, що призначення платежу «перевод личньіх средств» є стандартним формулюванням графи при оформленні банківського перерахунку грошових коштів, тому не має жодного правового впливу на сам факт перерахування грошових коштів.

З огляду на відсутність прямої вказівки на те, що грошові кошти перераховувалися відповідачем на банківський рахунок позивачки саме для виконання ним зобов`язань за договором позики, суд не вбачає підстав вважати, що такі грошові перекази свідчать про повне або часткове погашення відповідачем боргу.

Крім того, представницею позивачки було представлено суду оригінал розписки - відповідно до ст. 545 ЦК України вказана обставина свідчить про наявність у ОСОБА_2 невиконаного у строк боргового зобов`язання перед ОСОБА_1 . Заперечення сторони відповідача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Щодо заявленого представницею відповідача клопотання про застосування строків позовної давності, суд зауважує, що відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як вже зазначалося вище, у розписці від 28.07.2016 р. сторони підтвердили погодження ними строку повернення боржником суми позики, а саме - 3 (три) місяці від дати першої вимоги кредитора. Оскільки належним чином оформлену вимогу про повернення коштів позивачкою було відправлено 09.06.2025 р., відповідач повинен був повернути суму боргу не пізніше 09.09.2025 р., чого він, як встановлено судом, не зробив.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Право ОСОБА_1 на повернення коштів за договором позики у повному обсязі порушується відповідачем ОСОБА_2 з 09.09.2025 р., позов надійшов до суду 15.09.2025 р. Відтак, суд дійшов висновку про своєчасність звернення позивачки до суду з позовом.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Додатково суд враховує правову позицію, викладену Великою Палатою ВС в постанові по справі № 500/5194/16 від 11.09.2024 року, в якій ВП ВС виснувала, що : п.31 Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; п.60 Формулюючи висновок щодо застосування частини другої статті 533 ЦК України у спірних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду констатує, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.

Отже, враховуючи висновки Великої Палати ВС по справі 500/5194/16 від 11.09.2024 року, суд робить висновок, що позовні вимоги підлягають задоволенню саме в такий спосіб, а саме - шляхом стягнення з відповідача грошової суми в національній валюті, що еквівалентна 10000,00 доларів США на день здійснення такого платежу при виконанні судового рішення.

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задоволити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ), суму боргу за договором позики у розмірі, еквівалентному 10000 (десять тисяч) доларів США на день здійснення такого платежу при виконанні судового рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України.

Сторони справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_7 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_6 .

Повне рішення суду складено 23.07.2026 р.

Суддя Гнатущенко Ю.В.