Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №569/18405/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/18405/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючої судді Балацької О.Р.,

з участю секретаря судового засідання Федчук О.М.,

учасників справи:

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника адвоката Михайлова В.О.,

заінтересованої особи ОСОБА_2 ,

представника заінтересованої особи ОСОБА_2 адвоката Повшука В.І.,

представника заінтересованої особи РРУП ГУНП в Рівненській області капітана поліції Бондарчук А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне у порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Рівненський відділ поліції ГУНП в Рівненській області, про видачу обмежувального припису,

ВСТАНОВИВ :

І. Стислий зміст позовних вимог.

До Рівненського міського суду Рівненської області надійшла цивільна справа за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Рівненський відділ поліції ГУНП в Рівненській області, про видачу обмежувального припису, в якій заявник просить видати обмежувальний припис щодо ОСОБА_2 строком на 06 місяців, яким визначити тимчасові обмеження його прав, а саме: заборонити наближатися на відстань ближче 100 метрів до місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , місця її перебування, місця її роботи та інших місць частого відвідування; заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею, вести листування, телефонні переговори, або контактувати з нею через засоби зв`язку.

В обґрунтування вимог покликається на те, що заявник перебуває у шлюбі із ОСОБА_2 та тривалий час проживає з ним за однією адресою. Зазначає, що протягом останніх років з боку чоловіка систематично вчиняються дії, які мають ознаки домашнього насильства психологічного характеру, що проявляються у постійних конфліктах, образах, погрозах застосування фізичної сили, приниженні, моральному тиску та залякуванні. Вказує, що поведінка ОСОБА_2 значно погіршилася у зв`язку із зловживанням ним алкогольними напоями, у стані сп`яніння він стає агресивним, поводиться непередбачувано, створює для неї атмосферу страху та постійної небезпеки. За твердженням заявника, такі дії чоловіка викликають у неї обґрунтовані побоювання за власне життя, здоров`я та психологічний стан. Заявник зазначає, що з метою припинення протиправної поведінки ОСОБА_2 вона неодноразово зверталася за допомогою до правоохоронних органів, однак застосовані заходи реагування не призвели до припинення насильницької поведінки. Вказує, що відносно заінтересованої особи неодноразово складалися протоколи про адміністративні правопорушення, пов`язані із вчиненням домашнього насильства, а судами його було визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 173-2 КУпАП. Крім того, 18 лютого 2026 року відносно ОСОБА_2 було винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника, однак, як зазначає заявник, останній не дотримався встановлених обмежень та продовжив вчиняти дії психологічного впливу, у тому числі шляхом образ, погроз та принижень. Заявник наголошує, що неодноразове притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, винесення термінового заборонного припису та звернення до органів поліції не забезпечили належного захисту її прав та безпеки. Вважає, що поведінка чоловіка має систематичний характер, свідчить про наявність реальної загрози повторного вчинення домашнього насильства та створює для неї постійне відчуття небезпеки. У зв`язку із цим просить суд застосувати спеціальний захід протидії домашньому насильству у вигляді обмежувального припису строком на шість місяців, яким тимчасово обмежити права ОСОБА_2 шляхом заборони наближатися до місця проживання, перебування, роботи та інших місць частого відвідування заявника, а також заборонити розшукувати її, переслідувати та контактувати з нею у будь-який спосіб.

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

03 серпня 2026 року до Рівненського міського суду Рівненської області надійшли матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Рівненський відділ поліції ГУНП в Рівненській області, про видачу обмежувального припису.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 серпня 2026 року справу передано судді Балацькій О.Р.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 03 серпня 2026 року зазначена заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами окремого провадження, в якості заінтересованої особи залучено Рівненське районне управління поліції ГУНП в Рівненській області. (а.с. 14-15)

З`ясувавши фактичні обставини справи, на які заявник посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

ІІІ. Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, докази.

Суд встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі та тривалий час проживають за однією адресою: АДРЕСА_1 .

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами склалися тривалі конфліктні відносини, які, за твердженням заявника, супроводжувалися виникненням ситуацій, пов`язаних із застосуванням ОСОБА_2 психологічного насильства відносно дружини. Заявник зазначає, що такі дії проявлялися у висловлюванні образ, використанні нецензурної лайки, погрозах застосування фізичної сили, залякуванні та здійсненні морального тиску, що негативно впливало на її психологічний стан та викликало побоювання за власну безпеку.

Судом встановлено, що заявник неодноразово зверталася до органів Національної поліції України із повідомленнями про вчинення щодо неї домашнього насильства. За результатами таких звернень відносно ОСОБА_2 складалися протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Так, постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 25 січня 2018 року у справі № 569/1052/18 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Згідно із вказаною постановою, 07 січня 2018 року близько 17 год. 00 хв. за місцем спільного проживання у АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 вчинив конфлікт зі своєю дружиною ОСОБА_1 , під час якого висловлювався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, шарпав її за одяг та поводився зухвало, чим вчинив насильство в сім`ї.

Також постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 29 березня 2018 року у справі № 569/5502/18 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. Встановлено, що 11 березня 2018 року близько 11 год. 50 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , він вчинив психологічне насильство відносно дружини, а саме висловлювався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою та вимагав грошові кошти.

Надалі, постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 04 квітня 2025 року у справі № 569/6048/25 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності стало вчинення 17 березня 2025 року близько 19 год. 00 хв. за місцем проживання психологічного насильства відносно ОСОБА_1 , яке полягало у погрозах, образах, переслідуванні та висловлюванні нецензурною лайкою, що спричинило шкоду її психологічному здоров`ю.

Крім того, судом встановлено, що 18 лютого 2026 року уповноваженими працівниками поліції відносно ОСОБА_2 було винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 618862, яким до нього застосовано передбачені законом заходи реагування у зв`язку із вчиненням домашнього насильства.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 13 березня 2026 року у справі № 569/5178/26 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 173-2 та ч. 3 ст. 173-8 КУпАП. Судом було встановлено, що 26 лютого 2026 року близько 17 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 повторно вчинив психологічне насильство відносно дружини, а також не виконав вимоги термінового заборонного припису, зокрема продовжив контактувати із постраждалою особою, ображав її, погрожував та принижував.

Також постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 03 квітня 2026 року у справі № 569/4537/26 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу. Вказаною постановою встановлено факт повторного протягом року вчинення домашнього насильства психологічного характеру, яке виразилося у висловлюванні образ, погроз фізичною розправою, у тому числі із використанням ножа, що спричинило погіршення самопочуття заявника.

Водночас, звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису, ОСОБА_1 посилалася на наявність реальної загрози продовження домашнього насильства з боку чоловіка та необхідність застосування додаткових заходів захисту її прав і законних інтересів.

На підтвердження своїх доводів заявником було надано копії судових постанов у справах про адміністративні правопорушення, копію термінового заборонного припису стосовно кривдника, а також інші матеріали, які, на її думку, підтверджують систематичність протиправної поведінки ОСОБА_2 .

У судовому засіданні представник заявника – адвокат Михайлов В.О. заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Зазначив, що ОСОБА_2 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних із домашнім насильством, яке вчинялося відносно його дружини ОСОБА_1 та спричиняло їй моральну шкоду. Вказав, що поведінка заінтересованої особи має систематичний характер, а застосовані раніше заходи реагування, у тому числі притягнення до адміністративної відповідальності та винесення термінового заборонного припису, не призвели до припинення насильницьких дій. Представник заявника зазначив, що ОСОБА_2 не дотримувався покладених на нього обов`язків та порушував вимоги термінового заборонного припису. Наголосив, що дії, пов`язані із психологічним насильством, останній вчиняв неодноразово. Також повідомив суду, що напередодні судового засідання ОСОБА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знову вчиняв щодо дружини психологічне насильство, а саме погрожував їй та висловлювався нецензурною лайкою. З огляду на наведене просив видати щодо ОСОБА_2 обмежувальний припис строком, заявленим у заяві.

Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала вимоги заяви та пояснила, що її чоловік напередодні знову погрожував їй, висловлювався нецензурною лайкою, погрожував задушити її та завдати тілесних ушкоджень у ділянку грудної клітки. Зазначила, що наразі ОСОБА_2 не проживає разом із нею в одному будинку з травня 2026 року, однак продовжує приїжджати та чинити щодо неї психологічний тиск. ОСОБА_1 пояснила, що чоловік приїжджає до місця її проживання та висловлює погрози, хоча фактично вони спільно не проживають. Зазначила, що ОСОБА_2 працює та отримує пенсію. Повідомила, що саме у стані алкогольного сп`яніння чоловік починає поводитися агресивно, погрожувати їй та вчиняти дії, які вона сприймає як небезпечні. Також висловила думку, що поведінка її чоловіка не зміниться, а тому вважає необхідним застосування обмежувального припису на максимально передбачений законом строк – шість місяців. Пояснила, що спільне проживання з ОСОБА_2 є неможливим через постійні конфлікти та побоювання повторення випадків домашнього насильства.

Заінтересована особа ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви. Пояснив, що дійсно притягувався до адміністративної відповідальності, однак не погоджувався із твердженнями заявника щодо систематичного вчинення ним домашнього насильства. Повідомив, що отримує пенсію та на даний час не має іншого постійного місця проживання, у зв`язку із чим проживає у батьківській хаті. ОСОБА_2 зазначив, що також звертався до органів поліції, оскільки вважає, що заявник його провокує та створює конфліктні ситуації. Повідомив, що просив заявника забрати звернення з поліції. Також зазначив, що квартира за адресою спільного проживання перебуває у спільній власності його та дружини.

Представник заінтересованої особи - адвокат Повшук В.І. у судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви. Вказав, що, на його думку, заявником не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність підстав для видачі обмежувального припису та систематичність вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства. Представник заінтересованої особи зазначив, що сам факт притягнення особи до адміністративної відповідальності не може автоматично свідчити про необхідність застосування обмежувального припису. Також висловив позицію, що адміністративні правопорушення, на які посилається заявник, за його переконанням, не підтверджують вчинення насильства саме ОСОБА_2 та не доводять існування реальної загрози для заявника. Крім того, адвокат Повшук В.І. заперечував проти долучення до матеріалів справи додаткових доказів, наданих представником Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області, зазначивши, що заінтересована особа ОСОБА_3 не є учасником справи. Водночас просив врахувати, що відсутні докази, які б підтверджували саме систематичність домашнього насильства.

Представник Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області капітан поліції Бондарчук А.І. у судовому засіданні повідомив, що ОСОБА_2 перебуває у відповідній інформаційній підсистемі поліції як кривдник. Зазначив, що дії, пов`язані із вчиненням домашнього насильства, мали місце неодноразово, а за всіма складеними адміністративними протоколами судами приймалися відповідні постанови. Представник поліції також повідомив, що ОСОБА_2 порушував встановлені щодо нього вимоги термінового заборонного припису, після чого був притягнутий до відповідальності та сплатив накладений штраф. У зв`язку з цим просить долучити до матеріалів справи документи, які підтверджують наведені обставини.

Представник заявника Михайлов В.О. не заперечував проти долучення зазначених документів до матеріалів справи.

Представник заінтересованої особи Повшук В.І. заперечував проти їх долучення, однак судом було постановлено долучити надані документи до матеріалів справи.

Після дослідження письмових доказів представник заявника зазначив, що у текстах постанов про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності зазначені відомості, які дають можливість ідентифікувати особу правопорушника, зокрема адреса проживання та інші персональні дані. Також вказав, що матеріали двох адміністративних проваджень були об`єднані в одне провадження.

Після завершення дослідження доказів представник заявника Михайлов В.О. просив суд задовольнити заяву про видачу обмежувального припису.

ОСОБА_1 підтримала позицію свого представника.

Представник заінтересованої особи адвокат Повшук В.І. просив змінити запропоновані заявником обмеження та заперечував проти їх застосування у заявленому обсязі.

ОСОБА_2 підтримав позицію свого представника.

З огляду на зазначене, предметом розгляду у цій справі є встановлення наявності або відсутності правових підстав для застосування щодо ОСОБА_2 спеціального заходу протидії домашньому насильству у вигляді обмежувального припису з урахуванням характеру правовідносин між сторонами, обставин звернень заявника до правоохоронних органів, попередніх заходів реагування та оцінки наявності реальної загрози повторного вчинення домашнього насильства.

ІV. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом заяви є правова вимога заявника до заінтересованої особи, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює дані спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно п. 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Приписами частин 2, 3, 4 ст. 26 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього певних обов`язків: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи). Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Відповідно до ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Згідно із ч. 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

У випадку застосування обмежувального припису в межах цивільного процесу суд, виходячи з принципу розумності, має оцінити лише підстави для висновку про наявність домашнього насильства, ризику його продовження чи повторного вчинення.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Зважаючи на наведені положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Згідно із ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі та раніше проживали за однією адресою. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства психологічного характеру щодо дружини, а також щодо нього 18 лютого 2026 року було винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника.

Судом встановлено наявність попередніх фактів вчинення ОСОБА_2 дій, які мають ознаки домашнього насильства, що підтверджується постановами Рівненського міського суду Рівненської області у справах про адміністративні правопорушення. Водночас, вирішуючи питання про видачу обмежувального припису, суд враховує не лише наявність фактів домашнього насильства в минулому, а й необхідність встановлення актуального ризику його продовження або повторного вчинення.

Разом з тим, відповідно до вимог ч. 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», рішення про видачу обмежувального припису приймається судом на підставі оцінки ризиків, тобто з урахуванням вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення.

Застосування обмежувального припису є спеціальним заходом захисту постраждалої особи та має ґрунтуватися на встановленні конкретних обставин, які свідчать про необхідність тимчасового обмеження прав кривдника саме на момент розгляду справи. Наявність у минулому фактів притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства сама по собі не може свідчити про автоматичну необхідність застосування обмежувального припису, оскільки суд має встановити існування реального та актуального ризику продовження таких дій.

У даній справі судом не встановлено належних та допустимих доказів того, що після винесення термінового заборонного припису та притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності останній продовжує систематично вчиняти домашнє насильство щодо заявника або існує безпосередня загроза повторного його вчинення. Пояснення ОСОБА_1 про події, які нібито мали місце напередодні судового засідання, не підтверджені об`єктивними доказами, зокрема зверненнями до правоохоронних органів, відповідними процесуальними документами чи іншими доказами, які б підтверджували наявність актуального ризику.

Заявницею не надано достатньо доказів на підтвердження того, що в разі не позбавлення ОСОБА_2 права наближатись до житла за місцем проживання заявниці, існує реальна загроза психічному або фізичному здоров`ю заявниці, а також вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства та настання тяжких чи особливо-тяжких наслідків.

Відповідно до практики ЄСПЛ будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, зокрема, заходи втручання мають бути передбачені національним законодавством (дивитись, наприклад, рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» («Shchokin v. Ukraine», заяви № 23759/03 та № 37943/06, п.п. 50-51). При цьому таке втручання має забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (дивитись, наприклад, рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» («Seryavin and Others v. Ukraine», заява № 4909/04, п. 39).

Крім того, суд враховує, що сторони на час розгляду справи фактично не проживають разом, що зменшує ризик виникнення постійного контакту між ними за місцем спільного проживання. При цьому самі по собі конфліктні відносини між подружжям та наявність попередніх спорів не є достатньою підставою для застосування заходів, передбачених статтею 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Суд також бере до уваги, що обмежувальний припис не є заходом покарання особи за раніше вчинені правопорушення, а має превентивний характер та застосовується виключно з метою забезпечення безпеки постраждалої особи за наявності підтверджених ризиків. У даному випадку заявником не доведено наявності таких ризиків у обсязі, необхідному для застосування заявлених обмежень.

Оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що хоча матеріалами справи підтверджуються факти попереднього вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства, однак заявником не доведено існування на час розгляду справи реальної загрози продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, а тому підстави для видачі обмежувального припису відсутні.

За правилами ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, слід віднести на рахунок держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 89, 263, 265, 273, 350-6, 353, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Рівненський відділ поліції ГУНП в Рівненській області, про видачу обмежувального припису.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису віднести за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Заявник – ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Заінтересована особа – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 13.01.1998 Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області.

Заінтересована особа - Рівненське районне управління поліції ГУНП в Рівненській області, місцезнаходження: вул. Героїв Поліції, буд. 4, м. Рівне; код ЄДРПОУ 40108761.

Повний текст судового рішення складено та підписано 06 серпня 2026 року.

Суддя Ольга БАЛАЦЬКА