Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №556/1074/26 — Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/1074/26

Номер провадження 2/556/989/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.07.2026.

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Котик Л.О.,

при секретарі - Соловей Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Володимирець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співласниками земельної ділянки, площею 0,07 га з кадастровим номером 5620889300:04:033:0402, що розташована за адресою: Piвненська область, Вараський район, с. Стара Рафалівка.

Зазначена земельна ділянка була придбана ними у шлюбі та перебуває у спільній частковій власності, по належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договору про купівлю-продаж від 04.04.2024.

На даний час шлюб між сторонами розірвано.

Відповідачка проживає у м. Львів, Шевченківського району. Спільне використання та володіння зазначеною земельною ділянкою є неможливим. Виділення частки відповідачці від 0.07 га (це 3,5 соток) в натурі є занадто малою для ефективного ведення садівництва, спорудження садового будинку з дотриманням протипожежних відстаней між господарськими будівлями сусідів, господарська цінність після поділу ділянки втрачається через малу площу. Подальше спільне користування майном призводить до конфліктних ситуацій та порушує права позивача як співвласника.

Відповідно до Висновку судового експерта № 070426-1_ЮШ судової оціночно-земельної експертизи, ринкова вартість земельної ділянки, станом на 07.04.2026, становить 115171 (сто п`ятнадцять тисяч сто сімдесят одна) гривень. Виходячи з розміру часток, частка ОСОБА_2 становить від 115171 = 57585,5 (п`ятдесят сім тисяч п`ятсот вісімдесят п`ять) гривень і 50 (копійок).

На виконання вимог ч. 2 ст. 365 ЦК України, позивачем внесені Зазначені кошти на депозитний рахунок суду.

На підставі вищевикладеного просить припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку у спільній частковій власності на земельну ділянку (кадастровий номер 5620889300:04:033:0402), площею 0,07га, розташовану за адресою: Рівненська область, Вараський район, с. Стара Рафалівка. Виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 57585,5 (п`ятдесят сім тисяч п`ятсот вісімдесят п`ять) гривень і 50 (копійок) за рахунок коштів, внесених ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду).

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на 1/2частку земельної ділянки, яка належала ОСОБА_2 та визнати позивача єдиним власником земельної ділянки з кадастровим номером 5620889300:04:033:0402, площею 0,07га, яка розташована за адресою: Рівненська область, Вараський район, с. Стара Рафалівка.

Вказаний позов надійшов до суду 21 квітня 2025 року.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 19 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 19 червня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.

Належним чином повідомлена відповідачка в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги визнає повністю. причину неявки суду не повідомив.

Розгляд справи здійснюється за відсутності сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення із наступних підстав:

Згідно договору купівлі-продажу від 04.04.2024, посвідченого приватним нотаріусом Вараського районного нотаріального округу Рівненської області, ОСОБА_1 купив у ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,07 га з кадастровим номером 5620889300:04:033:0402, що розташована за адресою: Piвненська область, Вараський район, с. Стара Рафалівка.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав №372905920 від 04.04.2024, власником земельної ділянки, площею 0,07 га, цільове призначення: для індивідуального садівництва, з кадастровим номером 5620889300:04:033:0402, що розташована за адресою: Piвненська область, Вараський район, с. Стара Рафалівка є - ОСОБА_1 .

Як зазначено у Висновку № 070426-1_ЮШ судової оціночно-земельної експертизи, ринкова вартість земельної ділянки, станом на 07.04.2026, становить 115171 (сто п`ятнадцять тисяч сто сімдесят одна) гривня.

17.04.2026 позивачем на депозитний рахунок ТУ ДСА України внесені грошові кошти вартості 1/2 земельної ділянки в розмірі 59833,16, згідно з квитанцією від17.04.2026 №292619326.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

У ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства (ч.ч.1,2 ст.319 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України).

Статтею 379 та частиною першою статті 382 ЦК України передбачено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них. Квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно з ч.1 ст.356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ст.183 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

У ст. 365 ЦК України унормоване, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Тобто ст.365 ЦК України передбачає реалізацію права співвласників на припинення права власності одного із співвласників на його частку в спільному майні за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але можуть бути застосовані за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Отже, при вирішенні позову, пред`явленого на підставі ст.365 ЦК України, визначальним для прийняття судом рішення є встановлення обставини про те, що припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників не завдасть шкоди особі, право власності на частку якої припиняється, а визначення істотності шкоди, яка може бути завдана співвласнику, право якого припиняється, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи і технічних характеристик об`єкта, який є спільним майном.

Таке тлумачення відповідає сталій судовій практиці щодо застосування ст.365 ЦК України про примусове припинення частки у спільному майні, що відображено в постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі №219/1551/17, від 27.04.2021 у справі №524/2579/18, від 29.01.2021 у справі №629/511/17, від 24.11.2021 у справі №754/16751/18.

Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №908/1754/17.

У постановах Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №760/8958/15, від 01.06.2023 у справі №344/2399/21, від 11.12.2023 у справі №442/7979/21, від 10.01.2024 у справі №344/6767/14 зазначено, що висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку.

Верховний Суд України у постанові від 13.01.2016 у справі №6-2925цс15 вказував, що у справі за позовом одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачеві частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники відповідачі; чи сплачують інші співвласники, які володіють та користуються майном, матеріальну компенсацію позивачеві за таке володіння та користування відповідно до ч.3 ст.358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію у рахунок визнання за ними права власності на спільне майно, та чи не становитиме це для них надмірний тягар. У цій справі також було заявлено вимогу про визнання права власності.

Отже, у справі, яка розглядається, для припинення права на частку у спільному майні на підставі позову іншого співвласника необхідно, щоб позивач довів наявність хоча б однієї з обставин, передбачених п.п.1-3 ч.1 ст.365 ЦК України, тобто чи є частка відповідача незначною і чи може бути виділена в натурі, або річ є неподільною, або спільне володіння і користування майном є неможливим, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам інших співвласників, а також факт попереднього внесення позивачем вартості відповідних часток на депозитний рахунок суду.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 1 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням встановлених у справі обставин, оцінки зібраних доказів у їх сукупності, судом встановлено, що відповідач фактично не користуються спірним майном, участі у витратах на його утримання не бере, постійно проживає у м. Львів. Спірна земельна ділянка є незначних розмірів, частка відповідача у спірній земельній ділянці є незначною.

При цьому судом враховано, що позивачем на виконання вимог ст.365 ЦК України попередньо внесені на депозитний рахунок грошові кошти для компенсації вартості частки відповідачем у розмірі ринкової вартості частки відповідачем, визначеної Висновком експерта сдлової оціночно-земельної експертизи, що підтверджено відповідними платіжним документом – квитанцією №292619326.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що у справі доведено наявність передбачених законом підстав, визначених ст.365 ЦК України, а саме: частки відповідача; виділ такої частки у натурі є неможливим; припинення права не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача.

Крім того, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 у справі №671/1543/21 про те, що за умови доведення наявності підстав, передбачених ч.ч.1,2 ст.365 ЦК України, для припинення права на частку у спільному майні, право відповідача на таку частку підлягає припиненню. З метою уникнення ситуації правової невизначеності, недопущення спору при проведенні державної реєстрації права власності за позивачем судам доцільно задовольняти одночасно з вимогою про припинення права власності на частку у спільному майні й заявлену вимогу про визнання права власності на неї за співвласником, який попередньо вніс на депозитний рахунок вартість спірної частки.

Отже, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача до відповідача, припинивши за відповідачкою право спільної сумісної власності та визнати за позивачем право власності.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, ураховуючи те, що позивач не ставив питання щодо розподілу судових витрат, суд не виходячи за межі заявлених позовних вимог, судові витрати не стягує.

Керуючись ст.ст.2,5,10-13,259,265,280-282,352,354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників, задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 (одну другу) частку у спільній частковій власності на земельну ділянку (кадастровий номер 5620889300:04:033:0402), площею 0,07га, розташовану за адресою: Рівненська обл., Вараський р-н, с. Стара Рафалівка. Виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 57585,5 (п`ятдесят сім тисяч п`ятсот вісімдесят п`ять) гривень 50 копійок, за рахунок коштів, внесених ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду (квитанція № 292619326 від 17 квітня 2026 року).

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на 1/2 (одну другу) частку земельної ділянки, яка належала ОСОБА_2 та визнати ОСОБА_1 , єдиним власником земельної ділянки з кадастровим номером 5620889300:04:033:0402, площею 0,07 га, яка розташована за адресою: Рівненська область, Вараський район, с. Стара Рафалівка.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Котик Л.О.

Учасники процесу:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса – с. Заболоття, Вараського району, Рівненської області, РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації згідно відповіді з ЄДДР – АДРЕСА_1 .