Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №550/876/26 — Чутівський районний суд Полтавської області

Справа № 550/876/26

Провадження № 3/550/281/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року селище Чутове

Суддя Чутівського районного суду Полтавської області Михайлюк О.І., розглянувши справу, яка надійшла від відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті, про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП, стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , раніше протягом року до адміністративної відповідальності не притягувався

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ПП №010257 від 26.06.2026, 26.06.2026 о 09 год 40 хв. здійснював господарську діяльність із перевезення пасажирів автобусом MERCEDES-BENZ д.н.з. НОМЕР_1 , без державної реєстрації, як суб`єкт господарювання та без одержання ліцензії здійснював господарську діяльність, що підлягає ліцензінуванню відповідно до ст. 1 ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.164 КУпАП.

Дії ОСОБА_1 особою, уповноваженою на складання адміністративного протоколу, кваліфіковано за ч.1 ст.164 КУпАП, а саме провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання.

06.08.2026 через канцелярію суду надійшло клопотання від представника особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – захисника Кондратенка Б.Р. про закриття справи про адміністративне правопорушення. Клопотання обґрунтоване тим, що об`єктивна сторона правопорушень, передбачених вказаною статтею, полягає у здійсненні діяльності, що містить ознаки підприємницької, без державної реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності, або здійсненні без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону. Отже, для кваліфікації дій особи за ч. 1ст. 164 КУпАП є обов`язковим здійснення цією особою господарської (підприємницької діяльності). Однак ОСОБА_1 26.06.2026 року здійснював лише перевезення пасажирів за маршрутом м. Харків – м. Київ, як найманий працівник Товариства з обмеженою відповідальністю «Бастранс», який діє на підставі цивільно-правового договору. Документ сформований в системі «Електронний суд» 05.08.2026 2 Повідомляємо суду, що транспортний засіб «MERCEDES-BENZ SPRINTER 519 CDI» з номерним знаком НОМЕР_1 належить ОСОБА_2 на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 . Транспортний засіб «MERCEDES-BENZ SPRINTER 519 CDI» з номерним знаком НОМЕР_1 передавався ОСОБА_2 в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Бастранс», що підтверджується Тимчасовим реєстраційним талоном ХХР №115120 від 08.05.2025 року та Договором оренди транспортного засобу №2/05-25 від 01.05.2025 року

ОСОБА_1 та його представник - захисник Кондратенка Б.Р. в судове засідання не з`явилися, через канцелярію суду подали клопотання про розгляд справи без їх участі. Клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення просили задовольнити.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Приписами ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною 1ст.164КУпАП передбачено відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Тобто для вирішення питання про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП,необхідно, крім іншого, також урахувати, що в цій нормі йдеться про необхідність дотримання певних правил, обов`язковість яких обумовлена тим, що особа здійснює відповідну діяльність, яка має загальні законодавчі ознаки господарської діяльності. Тому дії осіб, які не мають ознак такої діяльності, не утворюють складу зазначеного вище адміністративного правопорушення.

Під час розгляду справ про господарські правопорушення слід ретельно з`ясувати значення вжитого у ч.1 ст.164 КУпАП терміну «господарська діяльність» та похідних від нього - «підприємницька діяльність», «суб`єкт господарювання» тощо, оскільки від правильного розуміння значення цих термінів у конкретній нормі КУпАП залежить вирішення питання щодо наявності чи відсутності складу згаданого адміністративного правопорушення.

Таким чином, до обставин, які підлягають доказуванню у цій справі відносяться і обставини, які би свідчили про те, що діяльність ОСОБА_1 мала необхідні ознаки господарської діяльності.

Згідно зі ст. 42 Конституції України, кожен має право на здійснення підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Приписами ч. 1 ст. 50 Цивільного кодексу України визначено, що право на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, таке право має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 51 ЦК України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Поняття господарської діяльності закріплене у ст. 2 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб»

Так, згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» під господарською діяльністю розуміється діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямована на виробництво та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Під некомерційною господарською діяльністю розуміється господарська діяльність, що здійснюється без мети одержання прибутку.

Частиною 2 ст. 2 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законом.

Абзацем 2 ч. 3 ст. 2 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» визначено, що суб`єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Отже, що відповідно до загальних засад цивільного законодавства та нормативно-правового визначення підприємництва, під підприємницькою діяльністю слід розуміти самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (або без одержання прибутку).

Відповідно до сталої судової практики Верховного Суду (зокрема, висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 07 березня 2024 року у справі № 480/293/20 та постанові від 17 лютого 2022 року у справі № 826/15865/16), під категорію підприємницької діяльності підпадає діяльність фізичної особи, яка безпосередньо, самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик здійснює діяльність, пов`язану з виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку.

Отже, згідно наведених висновків Верховного Суду, разове вчинення особою дії з надання певної послуги не може свідчити про здійснення особою господарської діяльності з надання послуг, що підлягає ліцензуванню.

За змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ПП №010257 від 26.06.2026, 26.06.2026 о 09 год 40 хв. здійснював господарську діяльність із перевезення пасажирів автобусом MERCEDES-BENZ д.н.з. НОМЕР_1 , без державної реєстрації, як суб`єкт господарювання та без одержання ліцензії здійснював господарську діяльність, що підлягає ліцензінуванню відповідно до ст. 1 ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.164 КУпАП.

Однак, протокол про адміністративне правопорушення серії ПП №010257 від 26.06.2026 року не містить відомостей про те, кого перевозив ОСОБА_1 , не зазначена інформація про отримані кошти (ціну за перевезення), дата та година вчинення такої діяльності.

Додане до протоколу фото, на якому зображено ТЗ, копія посвідчення водія, копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, не є належними та достатніми доказами на підтвердження здійснення Нескребтою. О.Г. господарської діяльності з пасажирських перевезень.

Жодних письмових пояснень від пасажирів вказаного транспортного засобу, які б свідчили про те, що пасажири систематично користувались наданими ОСОБА_1 послугами пасажирських перевезень (платними, або безоплатними), до протоколу долучено не було, а матеріали справи – не містять. Докази проведення будь-яких готівкових чи безготівкових розрахунків, що вказували б на отримання ОСОБА_1 доходу від господарської діяльності до матеріалів справи також не долучено.

Жодних інших доказів, окрім тих, що досліджені судом, на підтвердження здійснення ОСОБА_1 саме господарської діяльності з пасажирських перевезень, що підлягає ліцензуванню матеріали справи не містять.

Таким чином, будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 26.06.2026 о 09 годині 40 хвилини перевозив пасажирів в транспортному засобі MERCEDES-BENZ д.н.з. НОМЕР_1 ,з метою отримання прибутку не надано.

Як вбачається з пояснень ОСОБА_1 , наданих суду, 26.06.2026 він виконував рейси як найманий працівник ТОВ «Бастранс» на підставі цивільно-правового договору.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , транспортний засіб «MERCEDES-BENZ SPRINTER 519 CDI» (д.н.з. НОМЕР_1 ) належить на праві власності ОСОБА_2 та переданий в оренду ТОВ «Бастранс» за Договором оренди № 2/05-25 від 01.05.2025 та Тимчасовим реєстраційним талоном ХХР № 115120 від 08.05.2025.

Таким чином, суб`єктом господарювання, який організовував перевезення та підпадає під вимоги п. 24 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», є юридична особа — ТОВ «Бастранс», а не водій ОСОБА_1 .

Отже, матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження здійснення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, діяльності, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року), на власний ризик, з метою отримання прибутку, тобто відсутні ознаки здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності.

Згідно з положеннями ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

У п. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини, п. 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, принципі 36 Зводу принципів захисту всіх осіб, ст. 62 Конституції України закріплено одне з найважливіших положень демократичної, правової держави презумпцію невинуватості, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути притягнута до відповідальності, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Спираючись на положення ч.1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 р. заява №926/08), суд доходить висновку, що направлений до суду матеріал про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, отже, суд, враховуючи вищезазначене, позбавлений можливості самостійно надати оцінку відомостям в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача.

Отже, беручи до уваги клопотання захисника особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – Кондратенка Б.Р., з огляду на те, що обов`язковою умовою для притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП є здійснення такою особою самостійної систематичної суб`єктної господарської діяльності, враховуючи, що під час розгляду справи судом не встановлено, що ОСОБА_1 є суб`єктом господарювання та здійснював систематичну самостійну підприємницьку діяльність з перевезення пасажирів, суд не вбачає в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Пункт 3 частини 1 статті 284 КУпАП передбачає, що по справі про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) може винести постанову про закриття справи.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, а тому провадження у вказаній справі слід закрити.

З огляду на закриття провадження у справі без накладення на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, адміністративного стягнення, судовий збір, в порядку ст.40-1 КУпАП, стягненню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 164, ст.ст. 245, 247, 251, 252, 268, 276, 279, 280, 283, 284, 287, 289, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 164 КУпАП,стосовно ОСОБА_1 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя О.І.Михайлюк