Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №549/52/26 — Чорнухинський районний суд Полтавської області

Справа №549/52/26

Провадження №2/549/95/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року

Чорнухинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді- Василюк Т.М.

з участю: секретаря судового засідання Давиденко Ю.В., Бойко В.С.

позивача ОСОБА_1

представника позивача- ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Чорнухи в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

До Чорнухинського районного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони по справі є батьками малолітньої ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачем та перебуває на її утриманні.

Шлюб між сторонами розірвано 13 лютого 2019 року. Після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати з матір`ю та повністю знаходиться на її утриманні. Батько не цікавиться розвитком та життям дитини, не бере участь у її утриманні і вихованні, не зустрічається з дитиною.

Ухвалою суду від 11 лютого 2026 року у справі відкрито провадження та призначено дату підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 19 січня 2026 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів.

Ухвалою суду від 27 квітня 2026 року закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні. Надала пояснення, що фактично не проживає з відповідачем з листопада 2017 року, дочка залишилася проживати з нею, відповідач не займається вихованням та утриманням дочки.

Представник позивача надав суду пояснення, що після народження дитини відповідач бачив доньку всього три рази, відповідач ніяким чином не намагався приймати участь і житті дитини.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що певний час дійсно не виконував своїх батьківських обов`язків. Проте, причини з яких це відбувалось, перестали існувати, наразі він бажає піклуватись про дитину, утримувати її та займатися вихованням доньки. Підтвердив, що дійсно тривалий час не сплачував аліменти на дитину, але зазначив, що заборгованість по аліментам, яка виникла у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем, була поступового погашатися. ОСОБА_3 має бажання підтримувати зв`язок з донькою та після завершення судового процесу у даній справі має намір встановити спілкування з ОСОБА_6 .

Свідок ОСОБА_7 , в судовому засіданні пояснив, що він є племінником позивача. Відповідач після народження ОСОБА_8 , життям дитини не цікавився. Свідок останній раз бачив ОСОБА_3 у 2017 році. Дитина свого біологічного батька не знає.

Свідок ОСОБА_9 , в судовому засіданні пояснила, що вона є двоюрідною сестрою позивачки та хрещеною матір`ю ОСОБА_10 , з відповідачем не знайома. Біологічного батька дитини вона ніколи не бачила, в тому числі на дні народження дитини батько не приходив. ОСОБА_3 не приймає участі в житті дитини.

Свідок ОСОБА_11 , в судовому засіданні пояснила, що вона є другом сім`ї. Відповідач з дитиною не спілкується, біологічний батько ніколи не приходить до дитини. Хобоша ОСОБА_12 батьком називає ОСОБА_13 .

Третя особа орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, надала до суду клопотання про розгляд справи без участі.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 , з 2017 року перебували в зареєстрованому шлюбі.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилась донька, ОСОБА_5 .

Рішенням Чорнухинського районного суду Полтавської області від 13 лютого 2019 року шлюб розірвано.

Позивач ОСОБА_1 тривалий час самостійно виховує донькою без участі батька. Дитина знаходиться на повному утриманні матері. Відповідач не піклується здоров`я дитини її фізичний, духовний і моральний розвиток та навчанням.

Відповідно до виконавчого лита Дарницького районного суду міста Києва, з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_14 аліменти на утримання неповнолітньої доньки – ОСОБА_5 в розмірі 3000 гривень щомісячно, починаючи з 21.12.2017 року і до повноліття дочки- ОСОБА_5 .

Постановою Київського апеляційного суду від 06.02.2019 рішення Дарницького районного суду міста Києва змінено, розмір аліментів зменшено з 3000 гривень до 2000 гривень щомісячно.

Відповідно до повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників від 12.11.2025, станом на 12.11.2025 у ОСОБА_3 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 31.10.2025 за період з 20.12.2018 по 31.10.2025 становить 126254,38 гривень, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці.

Відповідно до інформації про виконавче провадження №57951759, 19.01.2026. було винесено постанову про скасування заходів примусового виконання у зв`язку зі сплатою заборгованості.

Відповідно до характеристики виданої директором ліцея №289 Дарницького району м.Києва від 12.01.2026 ОСОБА_1 є ученицею 2 «В» спеціалізованого класу. За час навчання в Ліцеї №286 Дарницького району м.Києва питаннями виховання, навчання та забезпечення взаємодії із закладом освіти дитини ОСОБА_5 займається мати дитини ОСОБА_1 , яка постійно підтримує зв`язок із класним керівником та адміністрацією Ліцею, відвідує батьківські збори та бере участь у шкільному житті. За період навчання дитини у Ліцеї №289 батько, ОСОБА_3 , жодного разу не відвідував батьківські збори. У позакласних заходах, екскурсіях, виховних заходах та святкових подіях, що проводилися закладом освіти, участі не брав. Протягом зазначеного періоду батько не звертався до вчителів, класного керівника чи адміністрації Ліцею з питань, що стосуються навчальної успішності, поведінки або інших аспектів освітнього процесу дитини. Телефонних дзвінків або письмових звернень від ОСОБА_3 до класного керівника та закладу освіти також не надходило.

З висновку Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування №101-2784 від 31.03.2026 вбачається не доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_3 щодо його малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зі змісту висновку вбачається, що під час телефонної розмови 03.03.2026 із спеціалістом служби ОСОБА_3 повідомив, що вже не має заборгованості зі сплати аліментів, має бажання спілкуватися із донькою, брати участь у її вихованні, однак, ОСОБА_1 чинить перешкоди у спілкуванні з донькою. Малолітня дитина ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , проживають за адресою: АДРЕСА_1 . При проведенні обстеження житлово-побутових умов проживання дитини встановлено, що для неї створені належні умови для проживання, відпочинку, навчання та розвитку. Питання щодо надання до суду висновку про доцільність (недоцільність) позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 було винесено на розгляд комісії 26.03.2026. На засіданні комісії були присутні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .. На засіданні комісії ОСОБА_3 повідомив, що завжди хотів спілкуватись та бачитись із донькою ОСОБА_5 , однак через певні життєві обставини не міг у повній мірі реалізувати свої права та обов`язки як батька, а при спробах налагодити контакт із дитиною, матір`ю - ОСОБА_1 - чинилися перешкоди у вигляді ігнорування телефонних дзвінків, відмов на пропозицію зустрітися, не відкривання дверей, коли ОСОБА_3 приходив у гості. Зазначені обставини ОСОБА_1 повністю заперечувались. Натомість ОСОБА_3 наголошував, що заборгованість по сплаті аліментів виникла через тимчасові труднощі з місцем роботи, проте заборгованість була повністю погашена, коли фінансове становище стало більш стабільним. Крім того, ОСОБА_3 щиро бажає спілкуватись із дитиною, брати участь у її житті та вихованні. Так, позбавлення батьківських прав є заходом крайнього впливу на осіб, які не виконують своїх батьківських обов`язків і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення матір`ю від виконання своїх батьківських обов`язків, та з урахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дитини, натомість, налагодження родинних зв`язків, близьких та довірливих відносин у сім`ї буде лише сприяти позитивному результату у долі дитини.Беручи до уваги вищезазначене, рекомендації комісії (протокол від 26.03.2026 № 6), можна зробити висновок про відсутність вагомих підстав доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З показань свідків суду стало відомо, що після розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , їх донька залишилася проживати з матір`ю. ОСОБА_3 з дочкою не спілкується, життям доньки не цікавився, не приймає участі у її вихованні. Аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 тривалий час не сплачував але заборгованість була погашена відповідачем.

Згідно з відповіддю на адвокатський запит комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3 Дарницького району м. Києва повідомило, що дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 , має укладену декларацію з лікарем-педіатром Центру ОСОБА_16 з 30.08.2021 (контактна особа, що зазначена в декларації – мати дитини ОСОБА_1 ). Також це підтверджується копією декларації №0001-355Е-0НА0.

Відповідно до консультативного висновку психолога від 15.01.2026, під час психологічного обстеження ОСОБА_17 . І встановлено, що дитина орієнтується на актуальну для неї сімейну систему та ідентифікує як батька чоловіка матері, який виконує батьківські функції у повсякденному житті. Образ біологічного батька у суб`єктивній картині сім`ї дитини не сформований, що обумовлено відсутністю досвіду взаємодії з ним. Ознак емоційного конфлікту, негативного ставлення або психологічного напруження щодо теми батька не виявлено. Психоемоційний стан дитини стабільний, відповідає віковим та індивідуальним особливостям розвитку.

Відповідно до відповіді від 12.01.2026 на адвокатський запит від служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, станом на дату надання відповіді на запит, будь-які звернення (заяви) від ОСОБА_3 стосовно участі у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до служби не надходили.

Відповідно до відповіді від 08.06.2026 на адвокатський запит від служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, станом на дату надання відповіді на запит, будь-які звернення (заяви) від ОСОБА_3 стосовно участі у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до служби не надходили.

Відповідно до відповіді №01/16/220 від 20.02.2020 на запит від 14.02.2020, КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Дарницького району м. Києва», при обслуговуванні викликів вдома та відвідуванні амбулаторії дитина знаходиться у супроводі матері. Лікуванням дитини займається мати, рекомендації та призначення виконуються в повному обсязі.

Відповідно до довідки про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин №059 в ОСОБА_1 ознак наркотичних та психіатричних захворювань не виявлено.

Відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», ОСОБА_1 , непогашеної чи незнятої судимості не має, відомості про розшук відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Пунктом 2 частини 164 Сімейного Кодексу України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, засудження за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо і лише при наявності вини в діях батьків.

Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав і інтересів дитини.

Будь яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена в ст. 164 СК України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.

За змістом роз`яснень, викладених у п.п. 15,16,17 постанови Пленуму ВСУ №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках в разі доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків на краще неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення його батьківських прав, покладено на позивача.

Дослідивши докази, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову, із таких підстав.

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Верховний Суд з огляду на положення статті 166 СК України неодноразово наголошував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (постанови Верховного Суду від 18 лютого 2026 року у справі № 235/1067/24, провадження № 61-13823св24; від 18 березня 2026 року у справі № 466/12944/23, провадження № 61-1214св26.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів, і залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Статтею 3 Європейської Конвенції про здійснення прав дітей 1996 року визначено право дитини, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, має право бути поінфоромованою та висловити свою думку під час розгляду справи.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (частина друга, частина третя статті 171 СК України).

Верховний Суд вже звертав увагу на те, що думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї (постанови Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18 (провадження № 61-19878св21), від 29 березня 2023 року у справі № 754/7526/21 (провадження № 61-12591св22), від 26 квітня 2023 року у справі № 520/17217/13-ц (провадження № 61-1165св23), від 02 серпня 2023 року у справі № 707/1704/21 (провадження № 61-12698св22)).

Думка дитини може бути висловлена: у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах (відео-, аудіоматеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції (постанови Верховного Суду від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19 (провадження № 61-16408св23), від 14 березня 2025 року у справі № 527/955/24 (провадження № 61-16860св24), від 18 лютого 2026 року у справі № 757/33649/24-ц (провадження № 61-485св26).

Таким чином, право дитини бути заслуханою може бути реалізовано у різний спосіб (в судовому та позасудовому порядку).

Судом враховано, що думка дитини була висновлена у консультативному висновку психолога.

З огляду на встанолені у ході судового розгляду обставини, наразі позбавлення батьківських прав відповідача не буде ґрунтуватися на суттєвих і достатніх причинах у контексті національного законодавства та практики ЄСПЛ, оскільки відповідач наполягає на тому, що бажає спілкуватися з дитиною і приймати участь у її вихованні та житті, однак це було неможливо через перешкоди позивача.

Водночас установлені судом обставини справи вказують на наявність підстав для того, щоб попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, на те, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 06 березня 2024 року в справі № 317/2256/22, від 09 червня 2023 року в справі № 591/6037/21).

Відповідно до статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

При цьому суд виходить з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, а позивачем належних та допустимих доказів ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення його батьківських прав, не надано.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, а тому вважає за необхідне у позові відмовити.

Така позиція суду грунтується на усталеній практиці Верховного Суду викладеній зокрема у постановах від 08 липня 2026 року у справі № 299/4294/23 , від 08 липня 2026 року у справі № 524/8438/23, від 16 квітня 2026 року у справі № 180/1449/24.

Керуючись статтями 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав відмовити.

Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , і покласти на орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації контроль за виконанням ОСОБА_3 батьківських обов`язків стосовно дитини ОСОБА_5 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05 серпня 2026 року.

Суддя Т.М.Василюк