Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №549/320/26 — Чорнухинський районний суд Полтавської області

Справа №549/320/26

Провадження №3/549/104/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 серпня 2026 року селище Чорнухи

Суддя Чорнухинського районного суду Полтавської області Крєпкий С.І. розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з сектору поліцейської діяльності №2 відділення поліції №1 Лубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, про притягнення до адміністративної відповідальності,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в АДРЕСА_1

за ч.1 ст.130 КУпАП,

установив:

ОСОБА_1 , 25.07.2026, близько 18 год 56 хв, керував транспортним засобом Daewoo Nubira, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул.Подільська у с.Городище Лубенського району Полтавської області з ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови), від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху.

Такими своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, при складанні протоколу повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи.

Частиною 3 статті 268 КУпАП передбачений виключний перелік статей при розгляді справ, за якими присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов`язковою.

Категорія справ за ст.130 КУпАП до вказаного переліку не входить, а тому присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за даною статтею, у судовому засіданні не є обов`язковою.

Частиною першою ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п.2.9а ПДР водієві забороняється керувати транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

За приписами п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Ця правова норма має імперативний характер і не дозволяє водієві діяти на власний розсуд, а в подальшому останній має право оскаржити такі дії поліцейського в установленому законом порядку.

Відмова водія від такої вимоги тягне за собою порушення вказаного пункту Правил дорожнього руху і адміністративну відповідальність за ст.130 КУпАП.

Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, крім його пояснень, також підтверджується:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР №728922 (а.с. 4);

-повідомленням начальника СПД №2 ВП №1 Лубенського РВП про те, що ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував, протягом року до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП не притягувався (а.с.9,10);

-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від проходження якого ОСОБА_1 відмовився (а.с.7);

-актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, від проходження якого ОСОБА_1 відмовився (а.с.8);

-відеозаписом, з якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки так і в закладі охорони здоров`я на пропозицію поліцейського після виявлення ним та оголошення ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння (а.с.12).

Таким чином ОСОБА_1 , який є водієм і зобов`язаний знати вимоги ПДР, керуючи транспортним засобом, маючи ознаки алкогольного сп`яніння, на вимогу працівників поліції пройти обстеження на стан сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил Дорожнього руху України.

Ця правова норма має імперативний характер і не дозволяє водієві діяти на власний розсуд.

Відмова водія від такої вимоги тягне за собою порушення вказаного пункту Правил дорожнього руху України і адміністративну відповідальність за ст.130 КУпАП.

Керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Так, водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху - водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.

Необхідно зазначити, що санкцією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено стягнення у вигляді накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк один рік.

Таким чином санкція ч.1 ст.130 КУпАП не містить альтернативних стягнень, натомість підлягає застосуванню лише шляхом накладення штрафу із позбавленням права керування транспортним засобом.

І щодо такого виду стягнення як позбавлення права керування транспортними засобами не передбачено альтернативи (з таким чи без такого).

Згідно з вимогами п.2.1 «а» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

При цьому, відповідно до ст.15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року №340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства (п.20).

Правова природа стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної статті глави 10 КУпАП, і полягає в забороні керувати транспортними засобами.

Окрім того, в приписах ст.30 КУпАП також не встановлено обмежень щодо призначення стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, коли воно передбачене у санкції статті КУпАП, особам, які на момент вчинення адміністративного правопорушення не мали права керувати транспортними засобами або були позбавлені цього права.

Навпаки, в силу ч.3 ст.30 КУпАП якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення.

Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого стягнення, передбаченій ч.1 ст.24 КУпАП. У контексті цього питання особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень як особою, яка притягнута до адміністративної відповідальності, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.

Унаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею ПДР України в майбутньому, а також із метою дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

Водночас, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпеку дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди в такому випаду є значно вищою, через це попереджувальна мета стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.

Підхід щодо неможливості призначення стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету стянення.

На необхідність застосування судами такого підходу орієнтувала й об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в судовому рішенні (постанові) від 04 вересня 2023 року (справа 702/301/20), яке хоча й ухвалене за правилами кримінального судочинства, але з огляду на схожість логіки правозастосування та юридичних висновків є релевантним для врахування у справі.

Таку правову позицію було ухвалено з метою забезпечення додержання принципу правової (юридичної) визначеності та єдності судової практики шляхом аналізу двох протилежних позицій колегій суддів касаційного суду щодо можливості застосування до особи, в якої відсутнє посвідчення водія, позбавлення права керувати транспортними засобами, та об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду дійшла висновку, що суд може застосувати позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

З огляду на викладене, враховуючи особу ОСОБА_1 , характер вчиненого правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки, виходячи із аналізу наведених вище положень закону та практики касаційного суду, підлягає призначенню адміністративне стягнення в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП з позбавленням права керування транспортними засобами, що буде достатнім для забезпечення його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень,

Відповідно до ст.40-1 КУпАП з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь держави судовий збір.

На підставі вищевикладеного, керуючись ч.1 ст.130 КУпАП, суд,

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн 60 коп судового збору.

Роз`яснити ОСОБА_1 про необхідність повідомити суд про сплату судового збору.

У разі несплати штрафу не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладання штрафу, постанова про накладання штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений у відповідній статті КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Чорнухинський районний суд Полтавської області протягом десяти днів з дня її винесення і набирає законної сили після закінчення строку оскарження.

Суддя С.І.Крєпкий