Вирок від 04 серпня 2026 р. у справі №539/3719/26 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/3719/26

Провадження № 1-кп/539/339/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 у приміщенні суду у м. Лубни розглянувши у спрощеному порядку без проведення судового засідання, обвинувальний акт та додані до нього документи у кримінальному провадженні № 12026175570000151 від 10.07.2026, за яким

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Лубни Полтавської області, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, освіта середня-спеціальна, має на утриманні доньку: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , інвалідом не являється, не судимий, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У період часу з серпня 2017 року по липень 2025 року ОСОБА_2 проживав однією сім`єю, без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У зазначений період у них народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області (справа № 539/264/25 від 18.02.2025), ОСОБА_2 зобов`язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_4 , на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу, але не менше 50% відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 20 січня 2025 і до досягнення дитиною повноліття.

У подальшому, 29.08.2025 на підставі виконавчого листа №539/264/25, виданого 08.04.2025, старшим державним виконавцем Лубенського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_5 відкрито виконавче провадження №78964431 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Незважаючи на обізнаність щодо покладеного на нього обов`язку, ОСОБА_2 , діючи умисно, з метою ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини, ігноруючи зазначене судове рішення, злісно ухилявся від його виконання, не сплачуючи аліменти у період з 20 січня 2025 по червень 2026 року включно, за винятком надання ОСОБА_4 матеріальної допомоги у період з січня 2025 по травень 2025, яка не мала систематичного характеру та не забезпечувала виконання покладеного на нього судовим рішенням обов`язку щодо сплати аліментів у повному обсязі, а також разового примусового стягнення коштів у сумі 1 061,83 грн, які були списані з арештованого рахунку ОСОБА_2 .

Крім того, ОСОБА_2 , маючи реальну можливість отримувати дохід та виконувати рішення суду, будучи працездатною особою та не маючи протипоказань за станом здоров`я, у вказаний період часу не вживав заходів до працевлаштування, не звертався до Лубенської філії Полтавського обласного центру зайнятості та не реєструвався як безробітний.

При цьому, ОСОБА_2 діючи всупереч вимогам ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України та ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», відповідно до яких батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, маючи реальну можливість виконувати зазначений обов`язок, умисно ухилявся від сплати аліментів.

Унаслідок вказаних умисних протиправних дій, відповідно до довідки-розрахунку Лубенського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України станом на 01.07.2026 у ОСОБА_2 , виникла заборгованість зі сплати аліментів з моменту відкриття виконавчого провадження у сумі 52 506, 61 грн, загальна заборгованість 144 504,49 грн., що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

Справа розглянута судом у спрощеному провадженні без виклику сторін.

При цьому судом враховано те, що одночасно з обвинувальним актом до суду було подано клопотання прокурора про розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, яке мотивовано тим, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КК України, є кримінальним проступком, обвинувачений під час досудового розслідування у формі дізнання беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності.

До обвинувального акту додано письмову заяву обвинуваченого ОСОБА_2 , складену у присутності захисника ОСОБА_6 , в якій обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу, висловив повну та безумовну згоду із встановленими досудовим розслідуванням фактами та обставинами, а також засвідчив правильність їх розуміння. Крім того, обвинувачений у своїй заяві зазначає, що його повідомлено про обмеження права на апеляційне оскарження у випадку розгляду обвинувального акту у спрощеному провадженні. Обвинувачений висловив свою безумовну згоду на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Із заяви законної представниці потерпілої ОСОБА_4 убачається, що вона повністю погоджуються із встановленими органом дізнання обставинами, ознайомлені з обмеженнями права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України, надала свою згоду на розгляд обвинувального акта у кримінальному провадженні у спрощеному провадженні.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.

При призначенні покарання ОСОБА_2 , суд враховує суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є кримінальним проступком, особу обвинуваченого, пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.

Згідно матеріалів кримінального провадження ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується позитивно. Згідно довідки закладу охорони здоров`я на обліку лікаря-невропатолога та лікаря-психіатра не перебуває, на обліку в Управлінні соціальної та ветеранської політики ЛМР як особа з інвалідністю не перебуває.

Згідно ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_2 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що відповідно до ст.67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_2 судом не встановлено.

На підставі викладеного суд вважає, що ОСОБА_2 , слід призначити покарання у межах санкцій передбаченої ч.1 ст.164 КК України у виді громадських робіт.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373-374, 381, 382 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України і призначити йому покарання виді -восьмидесяти годин громадських робіт.

Вирок може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області, в порядку, передбаченому ст. 393 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених ст. 394 КПК України, у строки, встановлені ст. 395 КПК України.

Вирок набирає законної сили по закінченню строку на його апеляційне оскарження, якщо він не був оскаржений. В інакшому випадку - після його перегляду апеляційним судом.

Копія вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилати учасникам судового провадження.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду ОСОБА_1