Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №524/8464/26 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/8464/26

Провадження 3/524/1707/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2026 року Суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука Малтиз Андрій Вікторович, розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов із Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській обл., про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , непрацюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 184 КУпАП –

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 994294 від 26.06.2026 року, 16.06.2026 року приблизно о 16 год 00 хв ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , ухилялася від виконання батьківських обов`язків по відношенню до свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 16.06.2026 року о 16 год 00 хв за адресою: АДРЕСА_2 , спричинив тілесні ушкодження малолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вигляді забійної рани правої вушної раковини. Своїми діями ОСОБА_1 порушила ч. 1 ст. 150 Сімейного кодексу України, а саме не виховувала дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей.

Уповноваженою особою, що склала протокол, дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнала та пояснила, що діти гуляли на майданчику, її син ОСОБА_4 підійшов до ОСОБА_5 , який послав його нецензурною лайкою, узяв палицю та кинув у її сина. ОСОБА_4 у відповідь підняв цю палицю та кинув назад, внаслідок чого влучив у вухо ОСОБА_6 та роздір його. Син зробив це не умисно, захищаючись. Вважає, що її син вихований належним чином, першим у конфлікт не вступає, а сталася прикра подія через взаємний дитячий конфлікт.

На доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення до протоколу долучено та до суду направлено такі докази: рапорт , протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення, письмові пояснення учасників події, копію медичної довідки , копію паспорта ОСОБА_1 , копію свідоцтва про народження малолітнього ОСОБА_2 .

Дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, не знайшла свого підтвердження належними та достатніми доказами, а провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Відповідно до положень ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до сталої судової практики з питань розгляду справ щодо ухилення батьків від виховання своїх дітей (зокрема відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»), ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Проте у протоколі про адміністративне правопорушення неконкретно вказано зміст правопорушення, оскільки не зрозуміло, які саме обов`язки відносно свого сина не виконала ОСОБА_1 , що стали підставою для притягнення її до відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП. До матеріалів справи не долучено жодних характеризуючих даних на ОСОБА_1 чи її сина ОСОБА_2 , висновків органу опіки і піклування, інформації з навчального закладу про систематичне порушення дитиною дисципліни під час навчання чи будь-що інше, що давало б суду можливість встановити, від яких саме батьківських обов`язків ухиляється особа, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Зі змісту протоколу вбачається, що малолітньому ОСОБА_3 спричинено тілесні ушкодження у вигляді забійної рани правої вушної раковини, однак жодних медичних документів, досліджень, які б свідчили про характер та ступінь тяжкості даних ушкоджень, до матеріалів справи не долучено.

Так, у провину ОСОБА_1 ставиться те, що вона неналежно виконала свої батьківські обов`язки, що призвело до дій її сина по спричиненню тілесних ушкоджень іншій дитині, тобто вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП. Водночас відповідальність батьків за вчинення неповнолітніми чи малолітніми діянь, що містять ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, передбачена ч. 4 ст. 184 КУпАП.

Отже, із суті адміністративного правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 , вбачається, що діяння останньої, у разі встановлення форми вини малолітнього під час заподіяння тілесних ушкоджень та ступеню тяжкості спричинених ушкоджень (чого не вказано у протоколі та не з`ясовано під час провадження у справі), охоплюється диспозицією ч. 4 ст. 184 КУпАП, у той час як її дії кваліфіковані за ч. 1 ст. 184 КУпАП. Таким чином, має місце неправильна кваліфікація адміністративного правопорушення та неповне з`ясування обставин справи, що впливають на правильну кваліфікацію дій особи.

При цьому суд позбавлений можливості самостійно перекваліфікувати дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та розглядає справу в межах протоколу про адміністративне правопорушення.

Зваживши на викладене, суд зобов`язаний розглядати справу лише в межах тверджень про вчинення адміністративного правопорушення, вказаних стосовно особи у протоколі про адміністративне правопорушення, та не вправі встановлювати обставини, які виходять за межі таких тверджень та звинувачують особу у вчиненні дій, які конкретно не викладені в ньому.

Сукупність доказів, досліджених під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, не спростовує недоліків протоколу про адміністративне правопорушення, а саме неконкретний виклад змісту правопорушення та неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_1 , а навпаки свідчить про відсутність у діях останньої складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, що є підставою для закриття провадження.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Із урахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії, викладеній у протоколі про адміністративне правопорушення. Наявність таких обставин, які свідчать про можливість іншої версії події, аніж викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

За викладених обставин суд вважає вину ОСОБА_1 не доведеною достатніми та беззаперечними доказами, а тому провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п. 1 ст. 247, п. 3 ч. 1 та ч. 1 ст. 284 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284 КУпАП, суддя –

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Автозаводського районного суду

м. Кременчука Андрій МАЛТИЗ