Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №357/1085/26 — Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 357/1085/26

Провадження № 2/376/1094/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року Сквирський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді – Батовріної І.Г.

за участю секретаря – Ковальчук Д.С.

представника позивача – адвоката Чернявської Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сквира, Київської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди,

ВСТАНОВИВ:

Представник Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , адвокат Чернявська Г.А., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором оренди.

В обґрунтування позову посилається на те, що 15 жовтня 2025 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою ОСОБА_2 було укладено Договір оренди транспортного засобу № 1510. Відповідно до п. 1.1. Договору, позивач передав в строкове платне користування відповідачу автомобіль марки TESLA MODEL 3, vin code НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 .

Відповідно до п. 1.3. Договору, автомобіль передається у користування строком до 31.12.2025 р.. 15 жовтня 2025 р., в м. Одеса, між позивачем та відповідачем було підписано Акт приймання-передачі автомобілю. Разом із автомобілем було передано Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Згідно з п. 2.1.1., 2.1.8. договору, орендар бере на себе зобов`язання своєчасно сплачувати орендну плату та надати під час укладання цього договору орендодавцю завдаток розмірі 400,00 доларів США.

Відповідно до п. 3.1.-3.3. договору, орендна плата за користування автомобілем становить 1 100,00 грн. на день з урахуванням її індексації.

На момент передачі Автомобілю, відповідач не надала завдаток, а пообіцяла перерахувати завдаток у розмірі 400,00 доларів США, у перерахунку по курсу в національній валюті України, на рахунок позивача.

15.10.2025 р., після передачі автомобілю за Актом приймання-передачі, відповідачем до позивача було направлено фото із чеком TS 203083 від 15.10.2025 р.. При цьому рахунок отримувача у чеку TS 203083 від 15.10.2025 р. не відповідає номеру рахунку позивача, який вказано у Договорі, а саме IBAN НОМЕР_3 . Грошових коштів позивач за зазначеним платіжним документом не отримав.

22.10.2025 р. відповідачем до позивача було направлено фото із чеком TS 20_834 від 22.10.2025 р. При цьому рахунок отримувача у чеку TS 20_834 від 22.10.2025 р. не відповідає номеру рахунку позивача, який вказано у договорі, а саме IBAN НОМЕР_3 . Грошових коштів позивач за зазначеним платіжним документом не отримав.

Взяті на себе зобов`язання відповідач не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість із сплати орендної плати в сумі 36 675,00 грн.. Також відповідач взяла на себе зобов?язання сплатити витрати за транспортування автомобіля із міста Києва до м. Одеса у розмірі 8 000 грн..

Станом на 23.01.2026 р., внаслідок неналежного виконання грошових зобов`язань за Договором, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на суму 46 422,13 грн., яка складається з: 36 675,00 грн. – сума заборгованості за договором, щодо відшкодування завдатку та орендної плати за 16 днів оренди автомобілю; 8 000,00 грн. – сума, яку відповідач зобов`язалась відшкодувати за дорогу з міста Києва до міста Одеси, за розпискою; 1 270,57 грн. – сума пені; 256,22 грн. – 3% річних; 220,34 грн. – інфляційні витрати.

На підставі викладеного представник позивача просила стягнути з відповідача вищевказану заборгованість та судові витрати.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 05.03.2026 р. провадження у вказаній справі відкрито та постановлено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження.

13.03.2026 р. через систему «Електронний суд» представник позивача подала клопотання у якому просила у разі прийняття рішення суду на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зазначити у рішенні суду про нарахування пені, за формулою: Пеня = С х ОСД х Д / 100, де С – сума заборгованості за період; ОСДх2 – подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення; Д – кількість днів прострочення, починаючи з 23.01.2026 р. (дата подання позовної заяви) до моменту виконання рішення суду з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, відповідно до ч. 10-11 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України.

26.05.2026 р. через систему «Електронний суд» представник позивача подала клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 02.06.2026 р. підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача просила позов задовольнити із підстав викладених у позовній заяві. Проти розгляду справи за відсутності відповідача і винесення заочного рішення не заперечувала.

У судове засідання відповідач не з`явилася, будучи повідомленою про дату, час та місце розгляду справи належним чином, клопотання про розгляд справи у її відсутність до суду не подавала, про причини неявки суд не повідомила, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву також не надала.

Згідно з вимогами ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, не подав відзив і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач, яка належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, згідно з вимогами ст. 128 ЦПК України, повторно в судове засідання не з`явилася, у порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України, а позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, зазначає наступне.

Судом встановлено, що між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 15.10.2025 року укладено договір оренди транспортного засобу, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_1 , як орендодавець, передала, а ОСОБА_2 , як орендар, отримав у тимчасове, платне користування автомобіль марки автомобіль марки TESLA MODEL 3, vin code НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 . Відповідно до п.1.3. Договору орендодавець передає орендарю автомобіль строком до 31.12.2025 року включно. Згідно з п.3.1. Договору орендна плата становить 1 100 грн. на день з урахуванням її індексації. Згідно з п. 2.1.1., 2.1.8. договору, орендар бере на себе зобов`язання своєчасно сплачувати орендну плату та надати під час укладання цього договору орендодавцю завдаток розмірі 400,00 доларів США (а.с.15-18).

Факт передання транспортного засобу у користування підтверджується актом прийому-передачі згідно договору від 15.10.2025 р., який підписаний сторонами Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.19).

Згідно оригіналу розписки від 30.10.2025 р. ОСОБА_2 підтвердила наявний борг за оренду автомобіля згідно договору оренди від 15.10.2025 перед сторонами Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в сумі 36 675 грн. та зобов`язується сплатити дорогу з м. Київ до м. Одеса у сумі 8 000 грн..

Станом на 23.01.2026 р., внаслідок неналежного виконання грошових зобов`язань за Договором, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на суму 46 422,13 грн., яка складається з: 36 675,00 грн. – сума заборгованості за договором, щодо відшкодування завдатку та орендної плати за 16 днів оренди автомобілю; 8 000,00 грн. – сума, яку відповідач зобов`язалась відшкодувати за дорогу з міста Києва до міста Одеси, за розпискою; 1 270,57 грн. – сума пені; 256,22 грн. – 3% річних; 220,34 грн. – інфляційні витрати.

З урахуванням встановлених обставин, суд, вирішуючи спір між сторонами по суті, зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На підставі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Статтею 759 ЦК України, передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні.

Статтею 762 ЦК України, визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором, що узгоджується з нормою ст. 764 ЦК України.

Правова позиція Верховного Суду підтверджує правомірність вимог позивача щодо відшкодування заподіяних йому грошових втрат. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказано таке: «8.22. Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою».

Крім цього, згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідач прострочив виконання зобов`язання, позивачем, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України та умов договору оренди, були нараховані 3 % річних від простроченої суми.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості, якими він обґрунтовував свої вимоги, встановлено, що станом на 23.01.2026 р., внаслідок неналежного виконання грошових зобов`язань за Договором, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на суму 46 422,13 грн., яка складається з: 36 675,00 грн. – сума заборгованості за договором, щодо відшкодування завдатку та орендної плати за 16 днів оренди автомобілю; 8 000,00 грн. – сума, яку відповідач зобов`язалась відшкодувати за дорогу з міста Києва до міста Одеси, за розпискою; 1 270,57 грн. – сума пені; 256,22 грн. – 3% річних; 220,34 грн. – інфляційні витрати.

У ч. 1 ст. 12 ЦПК України проголошено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

У ч. 3 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже обов?язок надання суду доказів на спростування позову процесуальним законом покладено безпосередньо на відповідача.

У ч. 2 ст. 13 ЦПК України вказано, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ч. 5 ст. 81 ЦПК України вказано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У ч. 7 ст. 81 ЦПК України вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже суд не збирає доказів на обґрунтування правових позицій сторін. Вказаний обов?язок покладено безпосередньо на сторін. Правові наслідки невиконання зазначеного обов?язку або його неналежного виконання покладено безпосередньо на відповідну сторону спору.

Таким чином саме на відповідача на підставі принципу змагальності цивільних процесуальних відносин покладено обов?язок на спростування доводів позивача щодо порушення його прав. Однак відповідач не подала суду будь-якого заперечення правових підстав позову, не подала розрахунку на спростування розрахунку позивача, як і не заявляла будь – яких клопотань про проведення судових експертиз.

Вирішуючи позовні вимоги про застосування положень ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України та вимогу про встановлення нарахування 3 % річних на суму заборгованості, завданої шкоди до повного виконання рішення, яке буде прийняте за результатами розгляду спору, на підставі ч. ч. 10-11 ст. 265 ЦПК України, визначити правила їх розрахунку для органу (особи), який здійснює примусове виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

У свою чергу, згідно ч. 11 ст. 265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Тобто, при ухваленні рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.

Однак, це є правом суду, а не обов`язком, та має вирішуватись з урахуванням обставин конкретної справи.

Вимоги позивача про встановлення нарахування 3 % річних на суму заборгованості, завданої шкоди до повного виконання рішення, яке буде прийняте за результатами розгляду спору, на підставі ч. ч. 10-11 ст. 265 ЦПК України, визначити правила їх розрахунку для органу (особи), який здійснює примусове виконання рішення суду, є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 064,96 гривень.

Представник позивача просив стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 6 500 грн. витрат на правову допомогу на підставі Договору про надання правничої допомоги укладеного з адвокатом Чернявською Г.А. від 05.01.2026 р. з урахуванням приписів ч. 2 ст. 137 ЦПК України.

На підтвердження заявленого розміру витрат представник позивача також надала: додаткову угоду № 1 від 05.01.2026 р. до Договору про надання правничої допомоги від 05.01.2026 р., та квитанцію про отримання коштів від 22.01.2026 р..

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У ст. 15 ЦПК України вказано, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України вказано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Отже суд не збирає доказів на обґрунтування правових позицій сторін. Вказаний обов?язок покладено безпосередньо на сторін. Правові наслідки невиконання зазначеного обов?язку або його неналежного виконання покладено безпосередньо на відповідну сторону спору.

Судові витрати відповідач перед судом не спростовувала та не заперечила.

За усталеною релевантною судовою практикою Верховного Суду суд не зменшує судові витрати в разі не спростування і не заперечення їх відповідачем.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 6, 509, 525, 526, 627, 759, 762, 799 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 19, 76-81, 89, 133, 137, 141, 263-265, 268, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , заборгованість за договором оренди транспортного засобу № 1510 від 15.10.2025 р. у загальному розмірі 36 675 (тридцять шість тисяч шістсот сімдесят п?ять) грн. 00 коп..

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 відшкодування витрат у розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп..

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 пеню у розмірі 1 270 (одна тисяча двісті сімдесят) грн. 00 коп., 3 % річних у розмірі 256 (двісті п?ятдесят шість) грн. 22 коп. та інфляційні втрати у розмірі 220 (двісті двадцять) грн. 34 коп..

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 судовий збір у розмірі 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп..

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 витрати на правову допомогу у розмірі 6 500 (шість тисяч п?ятсот) грн. 00 коп..

У іншій частині позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду виготовлено 06.08.2026 року.

Суддя І.Г. Батовріна