Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №369/20528/24 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/20528/24

Провадження № 2/369/2468/26

РІШЕННЯ

Іменем України

19.06.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Янченка А.В.,

за участю секретаря судового засідання Лисяк К.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Бешлеги А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання у м. Києві цивільну справу № 369/20528/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2024 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.09.2024 о 18 год 45 хв ОСОБА_2 , керуючи автомобілем "CITROEN JUMPER" державний номерний знак НОМЕР_1 , під час руху по вул. Київській у м. Вишневому Бучанського району Київської області не врахував дорожню обстановку, безпечну швидкість та безпечну дистанцію і здійснив зіткнення з автомобілем HYUNDAI TUCSON державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який внаслідок удару здійснив зіткнення з транспортним засобом MITSUBISHI державний номерний знак НОМЕР_3 , що рухався попереду.

Внаслідок зазначеної ДТП ОСОБА_3 , як власнику автомобіля HYUNDAI TUCSON державний номерний знак НОМЕР_2 , завдано матеріальних збитків, які відповідно до звіту оцінки про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ № 20510 від 30.09.2024 складають 609 471,26 грн.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні зазначеної ДТП підтверджується постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.10.2024 у справі № 369/15805/24, яка набрала законної сили.

Враховуючи, що страховик відповідача - ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» - виплатив позивачу страхове відшкодування в розмірі 156 800,00 грн шляхом перерахування коштів на рахунок станції технічного обслуговування ТОВ «Едем-Карпейнт», яка розпочала відновлення пошкодженого транспортного засобу, позивач первісно заявив до стягнення з відповідача 452 671,26 грн матеріальних збитків.

У подальшому, зважаючи на фактичні витрати, які позивач зазнав та має зазнати для відновлення транспортного засобу, він зменшив розмір позовних вимог і просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 444 221,86 грн матеріальних збитків та 4 442,22 грн судового збору.

Ухвалою суду від 03.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 19.05.2025.

16.05.2025 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

19.05.2025 від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи в підготовчому засіданні без участі позивача та його представника.

19.05.2025 суд відклав підготовче засідання до 11.09.2025.

11.09.2025 позивач подав до суду заяву про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження вартості часткового ремонту транспортного засобу власними коштами на загальну суму 365 706,90 грн, а також документів щодо переліку та вартості необхідних додаткових робіт у розмірі 77 783,56 грн, які судом долучені до матеріалів справи.

11.09.2025 підготовче засідання у справі відкладено на 25.11.2025.

13.10.2025 до суду надійшли пояснення відповідача від 27.09.2025, які за своєю правовою природою є відзивом на позовну заяву.

У вказаному документі відповідач частково визнає розмір матеріальних збитків, завданих пошкодженням задньої частини автомобіля позивача. Він зазначає, що вартість відновлювального ремонту задньої частини транспортного засобу, згідно з наданим ним висновком експерта № 115 від 15.09.2025, становить 212 592,0 грн з ПДВ (із яких 156 800,00 грн уже відшкодовано страховиком).

Водночас відповідач вважає, що позивач не довів заподіяння йому збитків унаслідок пошкодження передньої частини автомобіля з вини відповідача. За твердженням відповідача, матеріали справи не містять підтвердження того, що передня частина транспортного засобу позивача пошкоджена саме внаслідок удару в його задню частину. Відповідач наголошує, що ці пошкодження отримані через недотримання самим позивачем безпечної дистанції та різке гальмування. Крім того, на думку відповідача, позивач не підтвердив належними доказами розмір фактично понесених витрат на відновлення автомобіля.

06.11.2025 до суду надійшли заява позивача від 20.10.2025 про зменшення розміру позовних вимог до 444 221,86 грн, а також відповідь позивача від 24.10.2025 на відзив (пояснення) відповідача.

25.11.2025 розгляд справи не відбувся у зв`язку зі звільненням головуючої судді ОСОБА_4 у відставку.

Згідно із розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутної Н. О. від 05.12.2025 № 1598 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи № 369/20528/24" та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2025, вказану справу передано на розгляд судді Янченку А. В.

Ухвалою від 15.12.2025 справу прийнято до свого провадження суддею Янченком А. В. та призначено підготовче засідання на 06.04.2026.

Ухвалою суду від 06.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 09.06.2026.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 20.10.2025 та відповіді на пояснення (відзив) від 24.10.2025.

Відповідач та його представник у судовому засіданні проти задоволення позову в заявленому позивачем розмірі заперечили з підстав, наведених у поясненнях (відзиві) відповідача від 27.09.2025.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному та об`єктивному розгляді справи, зібрані у справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач ОСОБА_3 є власником транспортного засобу HYUNDAI TUCSON державний номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 18.08.2021.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 834192 від 12.09.2024, цього ж дня о 18 год 45 хв у м. Вишневому по вул. Київській, 1а, водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом CITROEN державний номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку, безпечну швидкість руху та безпечну дистанцію, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом HYUNDAI державний номерний знак НОМЕР_2 , який в свою чергу, внаслідок удару, здійснив зіткнення з транспортним засобом MITSUBISHI державний номерний знак НОМЕР_3 , який знаходився попереду. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.10.2024 у справі № 369/15805/24, яка набрала законної сили, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн у дохід держави.

Під час розгляду зазначеної справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 свою провину у вчиненому ДТП визнав повністю.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який набрав законної сили. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (постанова Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 902/201/19).

З урахуванням наведеного та преюдиційно встановленого постановою суду у справі про адміністративне правопорушення факту вини ОСОБА_2 у вчиненій 12.09.2024 ДТП за участю транспортних засобів CITROEN, HYUNDAI та MITSUBISHI, суд відхиляє доводи відповідача як про те, що пошкодження передньої частини автомобіля позивача отримані внаслідок недотримання самим позивачем безпечної дистанції та різкого гальмування, так і про відсутність у матеріалах справи доказів пошкодження передньої частини цього транспортного засобу внаслідок ДТП.

Вина ОСОБА_2 у завданні механічних пошкоджень автомобілю HYUNDAI TUCSON державний номерний знак НОМЕР_2 , у тому числі його передній частині у зв`язку з подальшим (унаслідок удару) зіткненням із транспортним засобом MITSUBISHI державний номерний знак НОМЕР_3 , уже встановлена у справі № 369/15805/24 та повторному доказуванню не підлягає.

З цих самих підстав - установленої вини відповідача у вчиненій 12.09.2024 ДТП, унаслідок якої транспортний засіб позивача отримав механічні пошкодження як задньої, так і передньої частин, - суд відхиляє як доказ висновок експерта № 115, складений 15.09.2025 за заявою ОСОБА_2 за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження з визначення вартості відновлювального ремонту лише задньої частини автомобіля позивача.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Таким чином, суд відхиляє доводи та докази відповідача в частині, що стосується його заперечень щодо відшкодування збитків, завданих пошкодженням передньої частини транспортного засобу позивача.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України від 01.07.2024 № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі Закон № 1961-IV), у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на дату ДТП застрахована у ТДВ "Страхова компанія "Гардіан". Згідно з умовами полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії СА № 000004718, ліміт відшкодування за шкоду, завдану майну потерпілого, становить 160 000,00 грн, франшиза - 3 200,00 грн.

Згідно з абз. 2 п. 12.1. ст. 12 Закону № 1961-IV, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, від 30.09.2024 № 20510, складеним суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 , вартість матеріального збитку, завданого автомобілю HYUNDAI TUCSON державний номерний знак НОМЕР_2 , станом на 12.09.2024 становить 609 471,26 грн

Згідно з п. 36.4 ст. 36 Закону № 1961-IV виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

На виконання вимог Закону № 1961-IV та заяви позивача про страхове відшкодування ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» у межах страхової суми (160 000,00 грн), за винятком франшизи (3 200,00 грн), згідно з платіжною інструкцією від 07.11.2024 № 221419 перерахувало ТОВ «Едем-Карпейнт» (особі, яка надає послуги з ремонту пошкодженого майна) 156 800,00 грн на проведення відновлювального ремонту.

Водночас вартість матеріального збитку позивача згідно зі звітом від 30.09.2024 № 20510 станом на 12.09.2024 становить 609 471,26 грн.

Відповідно, залишок невідшкодованих збитків, завданих ДТП, що відбулася з вини відповідача, станом на дату звернення до суду становить 452 671,26 грн (609 471,26 – 156 800,00).

Верховний Суд в оцінці обставин справи виходить з того, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

11.09.2025 позивач на підтвердження власних фактичних витрат на відновлення транспортного засобу долучив до матеріалів справи копії квитанцій до платіжних інструкцій про переказ готівки від 08.11.2024 та від 21.12.2024 на загальну суму 366 438,30 грн (із яких 316 338,30 грн та 50 100,00 грн відповідно) про оплату ТОВ «Едем-Карпейнт» вартості автозапчастин та матеріалів згідно з рахунком від 26.09.2024 № ЕКС00003808, а також сам рахунок із переліком деталей та робіт. Вказаний перелік повністю відповідає протоколу огляду транспортного засобу позивача від 23.09.2024, складеному за участю відповідача. Також позивач надав суду рахунок від 23.12.2024 № ЕКС00004139 на суму 77 783,56 грн з ПДВ, що містить перелік деталей та робіт, які необхідно оплатити для повного відновлення автомобіля. Зазначений перелік також відповідає протоколу огляду транспортного засобу позивача від 23.09.2024, складеному за участю відповідача.

Таким чином, наявність рахунку на оплату, за яким проводилися ремонтно-відновлювальні роботи пошкодженого транспортного засобу позивача, а також, квитанцій до платіжних інструкцій про переказ готівки, є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат з відновлення транспортного засобу.

Суд враховує, що загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля згідно з наданими рахунками становить 604 306,78 грн (526 523,22 грн за рахунком № НОМЕР_5 та 77 783,56 грн за рахунком № НОМЕР_6 ), що є нижчим за розмір матеріального збитку, визначеного первинним звітом про оцінку від 30.09.2024 № 20510 (609 471,26 грн).

З урахуванням виплаченого страховиком відшкодування в розмірі 156 800,00 грн, залишок невідшкодованої майнової шкоди за рахунками СТО становить 447 506,78 грн. Зважаючи на те, що реальні збитки перевищують остаточно заявлені позовні вимоги, а суд відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених нею вимог, суд доходить висновку про обґрунтованість позову в розмірі, зазначеному в заяві про зменшення позовних вимог, - 444 221,86 грн.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної шкоди) іншій особі.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

У постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Крім того, Верховний суд у складі судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові № 686/17155/15-ц від 03.10.2018 підтримав правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15, де було зазначено, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

На підставі цього висновку Верховний Суд визначив, що страховик за договором обов`язкового страхування відповідає в межах страхового ліміту за вирахуванням фізичного зносу, а за решту суми - безпосередній винуватець.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про правомірність звернення позивача з вимогою про відшкодування матеріальних збитків у розмірі 444 221,86 грн, що є навіть нижчим за різницю між фактичною вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу (604 306,78 грн) та отриманим страховим відшкодуванням у розмірі 156 800,00 грн.

Матеріалами справи встановлено всі складові деліктного зобов`язання: розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, суб`єкта правопорушення - відповідача у справі ОСОБА_2 , а також причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями відповідача та завданими позивачу матеріальними збитками.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких підстав позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню, а обставин, які б спростовували позов, судом не встановлено.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, тобто з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 444 221 (чотириста сорок чотири тисячі двісті двадцять одну гривню) 86 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 4 442 (чотири тисячі чотириста сорок дві гривні) 22 коп. судового збору.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_7 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_8 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено: 06.08.2026 року.

Суддя А.В. Янченко