Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №939/1801/26 — Бородянський районний суд Київської області

Справа № 939/1801/26

РІШЕННЯ

Іменем України

06 серпня 2026 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі: головуючої судді - Герасименко М.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною і скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, через представника – адвоката Хуторненка І.М., звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 29 травня 2026 року заступник командира взводу 1 взводу 1 роти БПП в с. Чайки УПП у Київській області ДПП Пашко О.В. склав постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, Серії ЕНА № 7275578 за ч. 2 ст. 126 КУпАП з накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 29 травня 2026 року, о 01 годині 12 хвилин, на 37 км автодороги М07 Київ-Ковель ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW3161, державний номерний знак НОМЕР_1 , під час комендантської години, при цьому не мав посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 "а" Правил дорожнього руху. Вважав, що вказана постанова підлягає скасуванню, оскільки будь-які дані про те, що ним ( ОСОБА_1 ) було порушено вимоги правил дорожнього руху відсутні. Крім того, поліцейський не проінформував його (позивача) про підстави для огляду документів, оскільки він перебував у салоні автомобіля на пасажирському сидінні та не надав доказів відеофіксації вчинення саме ним адміністративного правопорушення, зафіксованих на технічні засоби, так, як він ( ОСОБА_1 ) транспортним засобом не керував. Також, поліцейський не роз`яснив йому права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а оскаржувана постанова не містить його (позивача) підпису про роз`яснення йому вимог ст. 268 і 289 КУпАП, що є грубим порушенням діючого законодавства. Інкриміноване йому ( ОСОБА_1 ) правопорушення вважається закінченим з моменту, коли транспортний засіб почав рухатися внаслідок запуску двигуна чи буксирування транспортного засобу, однак факт керування належними доказами в справі не доведено, що виключає наявність спеціального суб`єкту. Також, оскаржувана постанова містить посилання на керування ним (позивачем) транспортним засобом у комендантську годину, разом з тим діючим законодавством України не передбачена жодна відповідальність за порушення комендантської години. З огляду на викладене, оскільки він ( ОСОБА_1 ) не керував транспортним засобом без посвідчення водія, тобто не порушував вимоги п. 2.1 "а" Правил дорожнього руху, просив визнати протиправною і скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі, Серії ЕНА № 7275678 від 29 травня 2026 року про притягнення його (позивача) до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За ухвалою судді від 08 червня 2026 року відкрито провадження у даній справі та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Сторонам роз`яснено право подати до суду заяви по суті справи та встановлені строки для їх подання.

17 червня 2026 року до суду від Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позов за підписом представника Черкасова М.М., згідно з яким він вважав позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними та необґрунтованими, оскільки ним не надано суду належних, допустимих і достатніх доказів, якими він мотивує обставини, викладені в позовній заяві, а тому в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав. Так, під час несення служби поліцейськими на автомобільній дорозі М07 Київ-Ковель 29 травня 2026 року, близько 01 години 12 хвилин, на 37 км ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW3161, державний номерний знак НОМЕР_1 , під час комендантської години, при цьому не мав посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 "а" Правил дорожнього руху. За результатами розгляду адміністративної справи, керуючись положеннями ст. 284 КУпАП, до позивача було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн, шляхом винесення постанови Серії ЕНА № 7275578. Розглядаючи справу, співробітник поліції діяв на підставі, в межах повноважень і в спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами, а тому постанова є правомірною і скасуванню не підлягає. Доводи позивача про те, що він не керував транспортним засобом, а перебував на пасажирському сидінні, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. З наявних у матеріалах справи відеозаписів з реєстратора службового автомобіля і портативних відеореєстраторів поліцейських вбачається сукупність взаємопов`язаних та узгоджених між собою доказів, які беззаперечно підтверджують факт керування транспортним засобом саме позивачем. Так, на відеозаписі з реєстратора службового автомобіля поліції зафіксовано, як особа чоловічої статі, яка в подальшому встановлена як позивач, після зупинки транспортного засобу здійснює пересадку з водійського сидіння автомобіля BMW на заднє пасажирське сидіння. З відеозапису з портативного відеореєстратора поліцейського вбачається, що жодна з осіб, які перебували в автомобілі, не заявила одразу після зупинки, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керував. Натомість, особа жіночої статі на запитання поліцейського щодо причин пересадки пояснила, що вони пересідали через те, що хлопець лише навчається керуванню транспортними засобами та ще не отримав посвідчення водія. Також, під час подальшого спілкування мати позивача неодноразово просила працівників поліції не притягувати його до відповідальності та пояснювала, що допустила його до керування транспортним засобом для поїздки до автозаправної станції. Крім того, ОСОБА_1 фактично підтвердив, що перебував за кермом транспортного засобу, зазначивши про те, що пересів на інше місце, а також висловив готовність пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу «Drager». Під час розгляду справи позивачу були роз`яснені його права та надано можливість ознайомитися з наявними доказами, в тому числі з відеозаписами, після чого він підписав постанову без будь-яких зауважень щодо її змісту. Вважав, що сукупність наявних у справі доказів, а саме відеозаписи з реєстратора службового автомобіля і портативних реєстраторів працівників поліції, пояснення матері позивача та його власні висловлювання під час спілкування з поліцейськими, а також його підпис у постанові, свідчать про доведеність факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 та правомірність винесення оскаржуваної постанови, а твердження позивача про те, що він не керував транспортним засобом способом уникнення адміністративної відповідальності. Також, представник зазначив про те, що з наявних відеозаписів вбачається, що під час розгляду справи ОСОБА_1 були роз`яснені його процесуальні права, надана можливість надати пояснення, заявити клопотання та ознайомитися з наявними доказами, які підтверджували факт вчинення адміністративного правопорушення, а тому доводи позивача про порушення процедури розгляду справи є необґрунтованими. Крім того, є безпідставними доводи позивача про відсутність підстав для зупинки транспортного засобу, оскільки в зв`язку із забезпеченням заходів правового режиму воєнного стану та перевіркою дотримання обмежень, встановлених під час комендантської години, перебування транспортного засобу в період дії комендантської години об`єктивно зумовлювало необхідність перевірки транспортного засобу та осіб, які в ньому перебували на предмет дотримання вимог правового режиму воєнного стану. Більше того, після зупинки транспортного засобу працівниками поліції було безпосередньо виявлено ознаки вчинення іншого правопорушення, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, що в подальшому було підтверджено сукупністю належних і допустимих доказів, наявних у матеріалах справи. При цьому, навіть у разі незгоди позивача з підставами зупинки транспортного засобу така обставина сама по собі не спростовує встановлений факт вчинення адміністративного правопорушення і не є безумовною підставою для скасування постанови про адміністративне правопорушення. З огляду на зазначене, доводи позивача про безпідставність зупинки транспортного засобу та відсутність відповідальності за порушення комендантської години є юридично неспроможними, не стосуються предмета доказування у дані справі та не спростовують доведеного факту керування позивачем транспортним засобом без права керування. Враховуючи наведене, представник вважав оскаржувану постанову обґрунтованою і законною, а тому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

21 червня 2026 року до суду від представника позивача – адвоката Хуторненка І.М. надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено про те, що відеозапис з патрульного автомобіля є неналежним і недопустимим доказом, оскільки на ньому зафіксовано лише нечіткий і розмитий силует обличчя через скло, що повністю унеможливлює ідентифікацію особи водія, а тому встановити за цим відеозаписом, що за кермом перебував саме позивач, є фізично неможливим. Також, на відео чітко зафіксовано, що після зупинки автомобіля працівник патрульної поліції підійшов не до лівих (водійських) дверей, а до передніх правих (пасажирських) дверей, що повністю спростовує твердження про те, що спілкування відбувалося з водієм на водійському місці та ставить під обґрунтований сумнів про те, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем у момент руху. Також, долучені відповідачем до відзиву два відеофайли з реєстратора патрульного автомобіля містять часові мітки, різниця між якими та часом винесення оскаржуваної постанови становить рівно одну годину, а тому вказані відеофайли відображають події, які відбувалися у зовсім інший час, аніж той що інкримінується позивачу в постанові та не можуть слугувати доказом правопорушення, яке нібито відбулося о 01 год. 12 хв. 02 сек. Якщо патрульний автомобіль мав неналежно налаштований час на реєстраторі, то такі матеріали є дефектними та недопустимими, а тому відповідно до ч. 1 ст. 74 КАС України не можуть братися судом до уваги. Крім того, надані відповідачем докази не містять жодного підтвердження того, що ОСОБА_1 було роз`яснено його права, що свідчить про порушення його права на захист та однобокий, упереджений і незаконний розгляд справи. Під час ознайомлення з копією постанови, долученої відповідачем до відзиву, було виявлено наявність двох підписів від імені позивача, які візуально абсолютно не схожі між собою і мають кардинально різну структуру, нахил та почерк. Представник наголосив, що підпис у графі про роз`яснення прав за ст. 268 КУпАП візуально не схожий на підпис позивача та виконаний не ним, а іншою сторонньою особою (ймовірно, самим інспектором поліції). Права на місці зупинки не роз`яснювалися, а наявність чужого підпису в бланку суворої звітності є прямою ознакою службового підроблення. З огляду на викладене, представник вважав достатньо підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність підстав для взяття відзиву до уваги. Також, просив не враховувати копію електронного письмового доказу у вигляді відеофайлу електронного фото малюнку на електронному носії DVD-R диск з фото- відео- доказами, долученого представником відповідача, оскільки вказаний доказ є неналежним і недопустимим так, як не містить електронного підпису.

30 червня 2026 року до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких представник вважав, доводи позивача про те, що відеозапис не підтверджує факт керування транспортним засобом, безпідставними, оскільки до матеріалів справи додано сукупність відеозаписів, які у взаємозв`язку підтверджують факт керування позивачем транспортним засобом, його пересадку з місця водія на заднє сидіння після зупинки автомобіля, а також подальші пояснення самого позивача та його матері. Натомість, позивач у відповіді на відзив фактично аналізує лише окремий фрагмент відеозапису, залишаючи поза увагою інші докази, надані відповідачем. Посилання позивача на різницю між часом, зазначеним у постанові, та часовими позначками окремих відеофайлів саме по собі не свідчить про недопустимість доказів і ґрунтується виключно на припущеннях, а позивачем не надано жодного належного доказу того, що технічний засіб працював несправно та що відеозаписи стосуються іншої події або були змонтовані чи змінені. Також, наявними в матеріалах справи доказами повністю підтверджено те, що позивачу під час розгляду справи були роз`яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП, надано можливість надати пояснення, заявити клопотання та ознайомитися з доказами. Крім того, позивач підписав оскаржувану постанову без будь-яких зауважень щодо порушення його процесуальних прав. Щодо тверджень про неповідомлення причини зупинки, представник відповідача вказав про те, що предметом розгляду є законність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, а тому незгода з підставами зупинки в разі її наявності сама по собі не спростовує встановлений факт керування транспортним засобом особою, яка не мала права керування. Твердження про нібито підроблення підпису позивача в постанові є голослівним і не підтверджене жодним належним і допустимим доказом, оскільки позивачем не подано до суду висновку судового експерта та не заявлено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, а також не надано інших доказів, які б підтверджували наведені обставини, а самі лише суб`єктивні припущення щодо схожості або відмінності підписів не можуть бути належним доказом фальсифікації документа. Довід про недопустимість DVD-R диску як доказу через відсутність КЕП на думку представника відповідача є юридично необґрунтованим, оскільки норми КАС України не встановлюють обов`язку накладення кваліфікованого електронного підпису на відеозаписи, отримані технічними засобами поліції та подані до суду на матеріальному носії, а тому відсутність КЕП на самому відеофайлі не свідчить про його недопустимість як доказу та не позбавляє суд права оцінити його разом із іншими доказами. Стосовно твердження позивача про невиконання відповідачем обов`язку доказування, то таке не відповідає матеріалам справи, оскільки відповідачем надано постанову, відеозаписи з технічних засобів поліції та інші матеріали, які підтверджують правомірність винесеного рішення. Водночас, позивачем не надано жодного об`єктивного доказу, який би спростовував зафіксовані обставини.

Дослідивши наявні в справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 29 травня 2026 року заступник командира 1 взводу 1 роти батальйону патрульної поліції в селі Чайки Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Пашко О.В. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7275578 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП за те, що він, будучи особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, 29 травня 2026 року, о 01 годині 12 хвилин, на 37 км автодороги М07 Київ-Ковель керував транспортним засобом «BMW 3161», державний номерний знак НОМЕР_1 , чим порушив п. 2.1 "а" Правил дорожнього руху.

За керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, передбачена відповідальність за частиною другою статті 126 КУпАП.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 2.1 "а" Правил дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч. 2 ст. 126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).

Відповідно до вимог статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Положеннями статті 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, відповідачем надано відеозаписи з відеореєстратора патрульного автомобіля та портативних відеореєстраторів поліцейських, з яких вбачається, що працівники поліції зупиняють транспортний засіб «BMW», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням чоловіка, особу якого в подальшому встановлено як ОСОБА_1 , який відразу після зупинки транспортного засобу пересів на заднє пасажирське сидіння і в подальшому заперечував факт керування автомобілем. Водій ОСОБА_1 на вимогу поліцейського посвідчення водія не пред`явив і вказав про те, що він його не має. На момент, коли поліцейський підійшов до транспортного засобу, на місці водія сиділа жінка, яка вказала, що є матір`ю ОСОБА_1 , а також підтвердила те, що вона та водій ОСОБА_1 пересіли, оскільки в нього взагалі відсутнє посвідчення водія. У подальшому поліцейським було проведено розгляд справи, ОСОБА_1 було роз`яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, і суть інкримінованих йому адміністративних правопорушень, надано докази на підтвердження їх вчинення та винесено, зокрема, оскаржувану постанову.

Згідно зі статтею 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка повинна містити найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Параграфом 1 глави 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначені основні положення про докази.

За змістом ч. 1 і 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 74 КАС України).

Згідно з вимогами статей 75 і 76 КАС України, достовірними та достатніми є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи та які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18 липня 2019 року в справі № 216/5226/16-а.

Суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що він не керував транспортним засобом, оскільки вони беззаперечно спростовуються відтвореними відеозаписами з відеореєстратора патрульного автомобіля та портативних відеореєстраторів поліцейських, з яких вбачається, що автомобілем «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_1 , керував саме ОСОБА_1 , який відразу після зупинки транспортного засобу пересів на заднє пасажирське сидіння (фрагмент відеозапису з реєстратора патрульного автомобіля на паузі 00:13:35). Крім того, факт керування ОСОБА_1 був підтверджений єдиним пасажиром автомобіля, а саме його матір`ю, яка в ході спілкування з працівниками поліції повідомила, зокрема, причини того, чому вона помінялася з водієм місцями, просила не притягувати ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та пропонувала домовитися і заплатити, за що була попереджена про кримінальну відповідальність (реєстратор 470996, фрагмент відеозапису 01:14:35-01:15:00, 01:15:55-01:17:05; реєстратор 470529, фрагмент відеозапису 01:19:50-01:20:30, 01:23:00-01:23:56).

Крім того, з наданих відповідачем відеозаписів з портативних реєстраторів працівників поліції вбачається, що під час розгляду справи ОСОБА_1 було роз`яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, і надано для ознайомлення докази на підтвердження факту керування ним транспортним засобом (реєстратор 470996, фрагмент відеозапису 01:19:00-01:19:30, 02:05:45-02:06:10, 02:06:20-02:07:50), а тому доводи позивача про те, що працівниками поліції було порушено процедуру розгляду справи суд вважає безпідставними.

Твердження позивача та його представника – адвоката Хуторненка І.М. про фальсифікацію і підроблення підписів ОСОБА_1 в постанові, суд до уваги також не приймає і вважає їх необґрунтованими та такими, що спростовується відеозаписом з портативного реєстратора поліцейського 470996, на якому зафіксовано факт ознайомлення ОСОБА_1 зі змістом оскаржуваної постанови та проставлення ним підпису в ній (фрагмент 02:14:00-02:14:30).

Підстав для визнання досліджених доказів, зокрема, наданих відповідачем відеозаписів події, яка мала місце 29 травня 2026 року за участі ОСОБА_1 , неналежними та недопустимими доказами суд не вбачає.

Також, суд вважає, що факт неправомірної зупинки, навіть якщо б він мав би місце в даному випадку, не є таким, що звільняє водія від обов`язку виконання вимог 2.1 "а" Правил дорожнього руху.

Інші доводи та твердження позивача не спростовують правомірність винесення оскаржуваної постанови.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оцінюючи подані до суду докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку про наявність у діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а доводи, наведені як підстави для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, Серії ЕНА № 7275578 від 29 травня 2026 року, розцінює як спосіб уникнення від передбаченої законом відповідальності.

Враховуючи викладене, оскільки подія і склад адміністративного правопорушення знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, то суд вважає, що відповідач під час винесення оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Відтак, підстав для скасування оскаржуваної постанови суд не вбачає і вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

З огляду на те, що в задоволенні позову судом відмовлено, то судові витрати, пов`язані з розглядом справи слід віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст. 126, 222, 245, 251, 252, 255, 258, 268, 280, 283, 286 КУпАП, ст. 6-10, 72-76, 139, 241-246, 286 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною і скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного рішення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Повне рішення суду складено 06 серпня 2026 року.

СуддяМарина ГЕРАСИМЕНКО