Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №359/6588/26 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/6588/26

Провадження №2а/359/88/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2026 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чирки С.С.

при секретарі судового засідання Алфімовій І.М.

за участю

представника позивача Кандаурової А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з вказаним адміністративним позовом у якому просить суд скасувати постанову R № 418562 від 15.03.2026 року за ч. 3 ст.210-1 КУпАП.

Позовна заява обґрунтована тим, цією постановою на позивача накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУАП, у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн., яке в подальшому за невчасну сплату помножилось на два, та стало 34 000,00 грн.

В той же час наголошкє, що в силу свого віку - 51 рік, він не має смартфону на який встановлюється програмне забезпечення «Резерв+», тому можливості перевіряти кожен день чи наявний у нього штраф від ІНФОРМАЦІЯ_2 не може, і не міг.

З даною постановою позивач не погоджується, вважає, її незаконною та безпідставною, ІНФОРМАЦІЯ_2 під час винесення постанови R №418562 від 15.03.2026 року було порушено: Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-IX від 11.04.2024 р., а також Кодекс про адміністративні правопорушення, так постанова винесена з порушенням строків притягнення до адміністративної відповідальності, постанова не направлялась громадянину ОСОБА_1 , та безпідставно, необгрунтована сума штрафу яка була застосована до ОСОБА_1 є значною та становить 17 000,00 грн.

Також, враховуючи наявність бронювання на підприємстві, та контролюючи надходження на свою поштову адресу: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , мав всі об`єктивні та закономірні підстави вважати, що він зможе вчасно дізнатися про наявність повістки/штрафу від ТЦК або з місця роботи, або з місця реєстрації.

Ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) визначено строки накладення адміністративних стягнень.

У справах, що розглядаються судом, загальний строк притягнення до адміністративної відповідальності — два місяці з дня вчинення правопорушення. Якщо правопорушення є триваючим, цей термін становить два місяці з дня його виявлення. Для справ, які розглядаються судом, за загальним правилом строк притягнення до адміністративної відповідальності становить три місяці з дня його вчинення або дня виявлення (при триваючому правопорушенні).

Але згідно чинного законодавства існують винятки із загального правила, коли строк притягнення до адміністративної відповідальності становить більше ніж 2-3 місяці з дати його вчинення/виявлення, які можуть досягати одного року з дня його вчинення або більше.

Так, за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку (ст. 210 КУпАП), а також порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію відповідальність за яке передбачено ст. 210-1 КУпАП, термін притягнення до адміністративної відповідальності становить три місяці з дня вчинення правопорушення (при триваючому порушенні – з дня виявлення), але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Ухвалою судді від 08.06.2026 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено судове засідання.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити та зазначила що її довіритель жодних повісток про виклик не отримував.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом, встановлено, що постановою R № 418562 від 15.03.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень.

З постанови слідує, що pа результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів, згідно листа начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 N?2263/214 від 14.03.2026 року, встановлено, що ОСОБА_2 порушив вимоги абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 р. N? 560 (далі - Порядок призову), а саме: в особливий період, будучи відповідно до п. 41 Порядку призову належним чином оповіщеним про виклик (згідно відомостям АТ "Укрпошта" довідка Ф.20) відправлення N?R067056730220 12.08.2025р. - повернення відправнику (одержувач відсутній за вказаною адресою), не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строки, визначені в повістці N?4513760(згідно якої необхідно було з?явитися 14.08.2025 року о 09 год. 00 хв.), про поважні причини не прибуття другий відділ ІНФОРМАЦІЯ_2 не повідомив, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-) КУПАП.

Згідно ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Стаття 9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно із ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період – період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Так, згідно Указу Президента України №303/2014 від 17.03.2014 «Про часткову мобілізацію» було прийнято рішення про оголошення та проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан. З цієї дати діє воєнний стан, а тому порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є підставою для притягнення до відповідальності саме за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Зі змісту спірної постанови вбачається, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 був належним чином оповіщений про необхідність прибуття 14.08.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак, у строки визначені у повістці не прибув, поважних причин неприбуття не надав, чим порушив абзац 2 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.21 », п. 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 р. N? 560

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, на підтвердження того, що позивач своєчасно в порядку статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» отримував виклик і не прибув у призначений час встановлений відповідачем.

З огляду на це, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено, що у позивача виник обов`язок з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк, зазначений у повістці, і що від виконання цього обов`язку позивач ухилився.

Відповідно до ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210,210-1 КУпАП, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Згідно із п. 7 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, в разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

Судом встановлено, що датою скоєння правопорушення, що ставиться у вину позивачу є 14.08.2025, тобто дата, на яку останній зобов`язаний був з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці, що також видно зі змісту оскаржуваної позивачем постанови.

Отже, тримісячний строк накладення адміністративного стягнення за скоєне закінчився.

Незважаючи на це, відповідачем поза строками накладення адміністративного стягнення, а саме 15.03.2026 було винесено оскаржувану постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення.

Отже, судом встановлено, що відповідач як суб`єкт владних повноважень діяв не в межах та не в спосіб визначений законом, що призвело до притягнення позивача до адміністративної відповідальності за спливом строків накладення адміністративного стягнення.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідач у порушення п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560, не надав належного підтвердження оповіщення позивача про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Тому доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стороною відповідача не надано.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.07.2020 у справі № 216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідачем не виконано обов`язок доказування правомірності прийнятої постанови, визначений ч. 2 ст. 77 КАС України.

Зазначені обставини, на переконання суду, є достатніми для висновку про неправомірність прийнятої постанови та наявність підстав для її скасування судом із закриттям провадження у справі за відсутності події і складу правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд зазначає, що в силу п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Склад правопорушення - це наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу.

За таких обставин, та враховуючи, що відповідачем під час розгляду цієї справи не було доведено правомірності спірної постанови через ненадання доказів вчинення правопорушення, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Положенням частини 1 ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Адвокатом Кандауровою А.П. позивачу в межах дакної справи надано правової допомоги на 10000 грн, що підтверджується договором №20/5 від 20.05.2026 року та актом виконаних робіт від 20.05.2026 року.

Таким чином, судові витрати, що складаються із суми судового збору розміром 532,48 грн., сплаченої позивачем під час подання позовної заяви до суду та витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст. 2, 5, 9, 72-76, 132,139, 243, 245, 250, 286 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову R № 418562 від 15.03.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 17 000 гривень.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 витрати зі сплати судового збору в розмірі 532,48 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України подається протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області.

Суддя С.С. Чирка