Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №285/3875/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 285/3875/26

провадження № 3/0285/1498/26

05 серпня 2026 року м. Звягель

Суддя Звягельського міськрайонного суду Житомирської області Літвин О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал, який надійшов

від Звягельського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області,

за ч.1 ст.121-3, ч.2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення

відносно неповнолітнього

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1

громадянина України, уродженця с. Варварівка Ємільчинського району Житомирської області,

який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , –

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 09.06.2026 о 12:15 год в м. Звягель по вул Древлянська керував мотоциклом «Вайпер 150в», не маючи посвідчення водія відповідної категорії та який був без державного номерного знаку, чим порушив п.п.2.1.а, 2.9.в ПДР України.

Враховуючи те, що відносно ОСОБА_1 складено 2 протоколи за порушення, які взаємопов`язані, вважаю за можливе об`єднати справи в одне провадження, оскільки спільний їх розгляд буде доцільним та дозволить більш повно і об`єктивно дослідити всі обставини справи. Це відповідатиме принципу процесуальної економії та виключить можливість винесення взаємосуперечливих чи взаємовиключних судових рішень.

05.08.2026 ОСОБА_1 подав заяву, яку підтримала його мати ОСОБА_2 , в якій просив розгляд справи проводити без його участі, суворо не карати.

Дослідивши матеріали справи, приходжу такого висновку.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху України (далі по тексту – ПДР), згідно з п.1.9 яких особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частина 2 ст.126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Частина 1 ст.121-3 КУпАП передбачає відповідальність за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака,

Підставою для складання відносно ОСОБА_1 поліцією протоколів стало порушення ним вимог п.п.2.1.а, 2.9.в ПДР, згідно із якими водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Водієві забороняється керувати транспортним засобом без номерного знака.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому правопорушень підтверджується:

даними протоколів про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №688110 та №688122 від 09.06.2026;

даними диску з відеозаписом, на якому зафіксовано факт складення адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 .

На диску зафіксовано момент спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , під час якого він не заперечив факт порушення ним ПДР, з обставинами, зазначеними в протоколах погодився.

Досліджені судом докази у їх сукупності, які узгоджуються між собою, підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121-3, ч.2 ст.126 КУпАП, відтак його слід визнати винним у їх вчиненні.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_1 , є його щире розкаяння та вчинення порушення, будучи неповнолітнім.

Обставин, які б обтяжували його відповідальність, не встановлено.

Вирішуючи питання про вид покарання, суд ураховує, що на момент вчинення правопорушень ОСОБА_1 перебував у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за судовим рішенням до особи, визнаної винною у вчиненні правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод винного. Покарання передусім є виправним та превентивним засобом, в якій мають використовуватися не надмірні, а лише необхідні й зумовлені метою заходи. Виправлення як мета покарання – це той наслідок, якого прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу, це ті певні зміни в особистості винної особи, які утримують її в подальшому від вчинення нових правопорушень. З моральної точки зору, виправлення винної особи і є кінцевою метою покарання.

У своїх рішеннях щодо проваджень за участю неповнолітніх Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) неодноразово підкреслював, що неповнолітні потребують особливого захисту та підтримки через їхню вразливість та недостатній життєвий досвід, зокрема, права на доступ до адвоката, розуміли суть звинувачень та мали можливість ефективно захищати свої інтереси. У разі участі неповнолітніх у кримінальних провадженнях, застосовуються спеціальні правила та процедури, що враховують їхній вік та вразливість.

Відповідно до Конвенції про права дитини Держави-учасниці, серед іншого, забезпечують, щоб кожна дитина, яка, як вважається, порушила кримінальне законодавство чи звинувачується в його порушенні, мала принаймні такі гарантії негайне і безпосереднє інформування її про звинувачення проти неї, та одержання правової й іншої необхідної допомоги при підготовці та здійсненні свого захисту.

Правопорушення, передбачені ст.ст.121-3,126 КУпАП, належать до тих, за які неповнолітні несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. Водночас ч.2 ст.13 КУпАП прямо надає суду право, з урахуванням характеру вчиненого та особи правопорушника, замість адміністративного стягнення застосувати до такої особи один із заходів впливу, передбачених ст.24-1 КУпАП.

Суд не применшує суспільної небезпечності встановлених порушень. Керування мотоциклом особою, яка не набула права керування транспортними засобами відповідної категорії, означає, що її знання правил дорожнього руху та практична підготовка не були перевірені у встановленому законом порядку, а тому така поведінка створює підвищений ризик для безпеки дорожнього руху. Експлуатація транспортного засобу без номерного знака ускладнює його належну ідентифікацію та здійснення передбаченого законом контролю.

Отже, суд не визнає вчинені правопорушення малозначними та не застосовує положення ст.22 КУпАП. Застосування заходу впливу відповідно до ст.ст.13, 24-1 КУпАП ґрунтується на спеціальних правилах відповідальності неповнолітніх і не є звільненням особи від відповідальності шляхом оголошення усного зауваження.

Разом із тим суд ураховує, що обидва правопорушення були вчинені одночасно в межах одного епізоду керування тим самим транспортним засобом, а не внаслідок кількох самостійних чи повторюваних випадків протиправної поведінки. Вчинене не спричинило дорожньо-транспортної пригоди, тілесних ушкоджень або майнової шкоди. Матеріали справи не містять відомостей про вчинення правопорушень у стані сп`яніння, невиконання вимог працівників поліції або іншу демонстративно небезпечну поведінку.

Неповнолітній раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, заходи впливу, передбачені ст.24-1 КУпАП, до нього не застосовувалися, обставини вчиненого не заперечив у своїй заяві.

Наведене в сукупності характеризує вчинене як одиничний прояв недостатньо відповідального ставлення неповнолітнього до встановлених правил, а не як систематичну чи зухвалу протиправну поведінку.

Урахування найкращих інтересів дитини відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини не означає залишення вчиненого без належного реагування або применшення вимог безпеки дорожнього руху. Воно вимагає обрання такого заходу, який буде співмірним характеру порушення, віку, рівню зрілості та конкретним даним про особу неповнолітнього і водночас забезпечить усвідомлення ним неприпустимості подальшого керування транспортними засобами без набуття відповідного права та без дотримання вимог щодо державної реєстрації.

Обираючи конкретний захід із передбачених ст.24-1 КУпАП, суд ураховує, що зобов`язання попросити вибачення не відповідає обставинам справи, оскільки потерпіла особа відсутня. Необхідності в застосуванні догани або суворої догани матеріалами справи не доведено, оскільки поведінка неповнолітнього не має повторного, систематичного чи демонстративно зухвалого характеру. Так само не встановлено обставин, які свідчили б про потребу у формальному переданні неповнолітнього під нагляд батьків, педагогічного або трудового колективу.

Натомість попередження є достатнім індивідуальним заходом впливу, оскільки містить офіційну негативну оцінку державою вчинених діянь, доводить до неповнолітнього їх протиправність і небезпечність та застерігає від повторення аналогічної поведінки. Застосування попередження не усуває встановленої вини і не є залишенням правопорушень без правового наслідку, оскільки відповідно до п.2 ч.1 ст.284 КУпАП воно оформлюється окремою постановою про застосування заходу впливу.

За таких обставин суд доходить висновку, що необхідного виховного та превентивного впливу на неповнолітнього може бути досягнуто без накладення адміністративного стягнення. Застосування штрафу в конкретних обставинах цієї справи було б суворішим, ніж це необхідно для формування у неповнолітнього відповідального ставлення до вимог законодавства та запобігання новим правопорушенням.

Тому суд вважає необхідним і достатнім застосувати до ОСОБА_1 на підставі ч.2 ст.13 КУпАП захід впливу, передбачений п.2 ст.24-1 КУпАП, у виді попередження.

Керуючись статтями 24-1, 280, 283, 284 КУпАП, –

ПОСТАНОВИЛА:

Справу №285/3875/26 (провадження №3/0285/1498/26) про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП об`єднати зі справою №285/3877/26 про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.1 ст.121-3 КУпАП,

присвоївши об`єднаній справі №285/3875/26 (провадження №3/0285/1498/26).

Визнати ОСОБА_1 винуватим у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121-3, ч.2 ст.126 КУпАП,

та застосувати до нього захід впливу у виді попередження, передбачений ст.24-1 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги на неї через Звягельський міськрайонний суд до Житомирського апеляційного суду протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.

Суддя О. О. Літвин