Вирок від 04 серпня 2026 р. у справі №296/7392/26 — Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/7392/26

1-кп/296/846/26

Вирок

Іменем України

05 серпня 2026 року м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №12026060640000389 від 20.04.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Малин Малинського району Житомирської області, українця, громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

14.04.2025 Романівським районним судом Житомирської області за ст. ст. 186 ч. 3, 70 ч.4 КК України до покарання у виді 6 років позбавлення волі, на підставі ст. 70 ч. 4 КК України до покарання у виді 8 років 7 місяців позбавлення волі; 07.02.2025 Богунським районним судом м. Житомира за ст.ст. 186 ч.4, 70 ч. 4 КК України до покарання у вигляді 8 років 6 місяців позбавлення волі; ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 13.05.2025 року визначено остаточне покарання за наявністю кількох вироків, а саме: вироку Малинського районного суду Житомирської області від 12.12.2022 року, Рівненського районного суду Рівненської області від 08.01.2025 року, Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 04.02.2025 року, Богунського районного суду міста Житомира від 07.02.2025 року та Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 25.02.2025 року на підставі ст. 70 ч. 4 КК України 8 років 6 місяців позбавлення волі; ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02.07.2025 року звільнено умовно-достроково від відбування основного покарання у виді позбавлення волі на невідбуту частину 4 роки 6 місяців 16 днів для проходження військової служби за контрактом,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.4 ст.186 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що 20.04.2026 року близько 11 години 40 хвилин у ОСОБА_5 , який будучи військовослужбовцем, незаконно знаходячись за межами військової частини НОМЕР_1 , достовірно знаючи про те, що в Україні введено та діє правовий режим воєнного стану, проходячи повз по АДРЕСА_2 , виник злочинний умисел, направлений на незаконне проникнення до квартири АДРЕСА_3 та яка належить на праві власності ОСОБА_6 .

Так, у вказаний день та час, ОСОБА_5 прибув до вищевказаної квартири, де усвідомлюючи протиправність своїх дій, в порушення ст. 30 Конституції України, за якої не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду, за допомогою сили рук відчинив двері, які були не замкненні і в такий спосіб незаконно проник до квартири АДРЕСА_3 , що належить на праві власності потерпілій ОСОБА_6 , чим порушив право останньої на недоторканість житла.

Надалі, без розриву в часі, 20.04.2026, близько 12 години 00 хвилин, у ОСОБА_5 , який перебував неподалік від житлового будинку АДРЕСА_4 , виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме грошових коштів, належних ОСОБА_7 .

Так, у вказаний день, час та місці, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме грошових коштів, належних ОСОБА_7 , керуючись корисливим мотивом, ОСОБА_5 , переконавшись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає та вони не будуть помічені з боку власниці будинку та сторонніх осіб, за допомогою сили рук відчинив двері житлового будинку і таким чином проник до його середини. Після чого, перебуваючи у коридорі вказаного житлового будинку, викрав жіночий гаманець фіолетового кольору, в якому знаходилися грошові кошти в сумі 30 000 гривень купюрами по 200, 500 та 1000, 200 євро купюрами по 50 еквівалентно станом на 20.04.2026 сумі 10208 грн, посвідчення водія видане, на ім`я ОСОБА_7 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

В послідуючому, з викраденим майном ОСОБА_5 вийшов із середини житлового будинку та направився до воріт. Однак, в цей момент із будинку вийшла власниця ОСОБА_7 та зробила зауваження щодо необхідності зупинитися, тим самим повідомивши останньому, що його дії направленні на таємне викрадення чужого майна були викриті.

Однак, ОСОБА_5 продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на відкрите викрадення чужого майна та продовжуючи керуватися корисливим мотивом, на законні вимоги ОСОБА_7 не відреагував належним чином та вийшовши з двору вказаного житлового будинку розпочав втікати із викраденим майном.

В подальшому, ОСОБА_5 місце злочину залишив та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

В послідуючому, 20.04.2026 року близько 12 години 40 хвилин у ОСОБА_5 , який проходячи повз по провулку 1-му Мар`янівському в м. Житомирі, Житомирської області, виник злочинний умисел, направлений на незаконне проникнення до житлового будинку АДРЕСА_5 та який належить на праві власності ОСОБА_8 .

Так, у вказаний день та час, ОСОБА_5 прибув до вищевказаного житлового будинку, де усвідомлюючи протиправність своїх дій, в порушення ст. 30 Конституції України, за якої не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду, за допомогою сили рук відчинив двері, які були не замкненні й в такий спосіб незаконно проник до житлового будинку АДРЕСА_5 , що належить на праві власності потерпілій ОСОБА_8 , чим порушив право останньої на недоторканість житла.

У судовому засіданні обвинувачений показав, що дійсно вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення в час, місці та за обставин, зазначених в обвинувальному акті, не оспорюючи доказів по даній справі, здобутих органами досудового слідства. Свою вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав повністю. Щиро кається.

Потерпілі звернулися на адресу суду із заявами про проведення судових засідань без їх участі, покарання просять призначити на розсуд суду.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_5 добровільно визнав провину у вчиненні кримінального правопорушення, прокурор під час визначення порядку дослідження доказів по справі просив суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнати недоцільним дослідження доказів по справі, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежитись допитом обвинуваченого, дослідити матеріали, що характеризують обвинуваченого як особу.

Відповідно до вимог процесуального законодавства судом роз`яснено учасникам судового провадження положення ч. 3 ст. 349 КПК України. Судом роз`яснено, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити відповідні обставини в апеляційному порядку. Обвинувачений ОСОБА_5 зазначив, що зміст ч. 3 ст. 349 КПК України йому зрозумілий, заперечень проти не дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, він не має.

Зазначене повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

За таких обставин, враховуючи покази обвинуваченого, які відповідають фактичним обставинам справи й ним не оспорюються, суд вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень доведеною та кваліфікує його дії за ч.1 ст.162 КК України як незаконне проникнення до житла; та за ч.4 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчиненому в умовах воєнного стану, поєднане з проникненням у житло.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, обставини справи, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до положень ст. 66 КК України є активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відшкодування матеріальної шкоди.

Щире каяття характеризується суб`єктивним ставленням винного до вчиненого злочину, яке полягає не тільки в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого, а й бажання виправити ситуацію. Однак враховуючи наявність судимостей, те що обвинувачений систематично вчиняє корисливі злочини та даний злочин вчинив в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, то дані обставини не можуть вказувати на щирість його каяття. Тому суд не визнає як пом`якшуючу обставину заявлене щире каяття обвинуваченого.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до положень ст. 67 КК України, є рецидив злочинів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що з метою виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, обвинуваченому ОСОБА_5 слід призначити покарання виключно у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке належить до тяжкого злочину, даними про особу обвинуваченого ОСОБА_9 , який незважаючи на те, що свою вину визнав у повному обсязі, раніше судимий за вчинення умисних корисливих кримінальних правопорушень, звільнявся від відбування покарання з випробуванням та умовно-достроково, проте належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, в умовах воєнного стану, вчинив новий умисний тяжкий корисливий злочин, не одружений, не має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, має постійне місце проживання, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , на наркологічному та психіатричному обліках не перебуває, за місцем проходження служби характеризується негативно, за місцем відбування покарання характеризується посередньо, а тому суд вважає, що саме такий вид покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого.

Згідно з ч.4 ст.81 КК України у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71, 72 КК України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Так, ОСОБА_5 вироком Богунського районного суду м. Житомира від 07.02.2025 року було засуджено за ч.4 ст.186 КК України до 8 років 6 місяців позбавлення волі. Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02.07.2025 року ОСОБА_5 , засудженого вироком Романівського районного суду Житомирської області від 14.04.2025 року, з урахуванням ухвали Богунського районного суду міста Житомира від 13.05.2025 року було звільнено умовно-дострокове від відбування основного покарання у виді позбавлення волі на невідбуту частину 4 роки 6 місяців 16 днів для проходження військової служби за контрактом. Протягом невідбутої частини покарання (4 роки 6 місяців 16 днів) він вчинив нове кримінальне правопорушення.

За вказаних обставин, обвинуваченому ОСОБА_5 слід призначити остаточне покарання на підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків у виді позбавлення волі, приєднавши до покарання за цим вироком частково невідбуту частину покарання за вироком Богунського районного суду міста Житомира від 07.02.2025 року, з урахуванням ухвали Богунського районного суду міста Житомира від 13.05.2025.

Підстав для застосування до обвинуваченого ст. ст. 69, 75 КК України судом не встановлено, обґрунтування підстав для призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, на чому наполягала сторона захисту, в даному конкретному випадку, судом не вбачається.

Суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України саме таке покарання є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою слід залишити без змін, продовживши її до набрання цим вироком законної сили.

Арешт, накладений ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 22.04.2026 року на мобільний телефон марки Redmi чорного кольору та сім-карту мобільного оператора ПрАТ «Київстар», який належить ОСОБА_5 ; грошові кошти номіналом купюр по 500 грн, у кількості 7 шт. –ЄН3534578, -МА1518504, -КА4946919, -ВЖ9215380, -ГК1473741, -ЦА8048760, -АИ5064141, які належать ОСОБА_7 - підлягає скасуванню.

Майнова шкода вказаним кримінальним правопорушенням становить потерпілій ОСОБА_7 в сумі 40 208 грн 00 коп.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Питання про речові докази, суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.100, 128, 349, 369-371, 374 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст.162 КК України та призначити йому покарання:

-за ч.1 ст.162 КК України у виді обмеження волі на строк 01 (один) рік;

-за ч.4 ст. 186 КК України у виді 08 (восьми) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_5 покарання у виді 08 (восьми) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного ОСОБА_5 за даним вироком, частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Богунського районного суду міста Житомира від 07.02.2025 року, з урахуванням ухвали Богунського районного суду міста Житомира від 13.05.2025 року та остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у вигляді 08 (восьми) років 07 (семи) місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбування покарання ОСОБА_5 зарахувати строк попереднього ув`язнення, починаючи з часу затримання з 21.04.2026 року по день набрання вироком законної сили, виходячи із співвідношення, що одному дню позбавлення волі відповідає один день попереднього ув`язнення.

Запобіжний захід ОСОБА_5 залишити у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили в разі закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або до ухвалення рішення апеляційної інстанції, у разі подання апеляційної скарги на вирок суду, якщо його не скасовано, але не довше шістдесяти днів з дня проголошення вироку.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 22.04.2026 на мобільний телефон марки Redmi чорного кольору та сім-карту мобільного оператора ПрАТ «Київстар», який належить ОСОБА_5 ; грошові кошти номіналом купюр по 500 грн, у кількості 7 шт. –ЄН3534578, -МА1518504, -КА4946919, -ВЖ9215380, -ГК1473741, -ЦА8048760, -АИ5064141, які належать ОСОБА_7 – скасувати.

Речові докази:

- мобільний телефон марки Redmi чорного кольору та сім-карту мобільного оператора ПрАТ «Київстар» - повернути ОСОБА_5 за належністю.

- грошові кошти, номіналом купюр по 500 грн, у кількості 7 шт. –ЄН3534578, -МА1518504, -КА4946919, -ВЖ9215380, -ГК1473741, -ЦА8048760, -АИ5064141 – залишити в розпорядженні власника ОСОБА_7 .

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом 30 днів з моменту проголошення вироку. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1