Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №276/1189/26 — Хорошівський районний суд Житомирської області

Суд: Хорошівський районний суд Житомирської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 04 серпня 2026 р.

Справа: №276/1189/26

Суддя: СЕМЕНЮК А. С.

Справа № 276/1189/26

Провадження по справі №2/276/902/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Семенюка А.С.

за участю секретаря судового засідання Процюк О.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Споживчий центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому вказує, що між ним та відповідачем 19.10.2025 року укладено Кредитний договір (оферти) № 19.10.2025-100000571.

Відповідно до умов Договору відповідачу надано кредит у розмірі 5000,00 гривень строком на 217 днів зі сплатою процентів обумовленому в договорі розмірі з фіксованою процентною ставкою «Стандарт» в розмірі 1% в день. Також позивач вказує, що комісія, пов`язана з наданням кредиту становить 450 грн, нараховується та обліковується кредитором у день видачі кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості – 450 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів.

27.10.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Кредитного договору (оферти) №19.10.2025-100000571, якою внесли зміни до Кредитного договору, відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 6000,00 гривень, у зв`язку з наданням відповідачу 27.10.2025 року 2-го Траншу у розмірі 1000,00 грн. строком на 209 днів. Комісія, пов`язана з наданням 2-го Траншу становить 90 грн, нараховується та обліковується кредитором у день видачі траншу. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості з дати укладення Додаткового договору становить 540 грн.

29.10.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Кредитного договору (оферти) №19.10.2025-100000571, якою внесли зміни до Кредитного договору, відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 7000,00 гривень, у зв`язку з наданням відповідачу 29.10.2025 року 3-го Траншу у розмірі 1000,00 грн. строком на 207 днів. Комісія, пов`язана з наданням 3-го Траншу становить 90 грн, нараховується та обліковується кредитором у день видачі траншу. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості з дати укладення Додаткового договору становить 630 грн.

30.10.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Кредитного договору (оферти) №19.10.2025-100000571, якою внесли зміни до Кредитного договору, відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 9000,00 гривень, у зв`язку з наданням відповідачу 30.10.2025 року 4-го Траншу у розмірі 2000,00 грн. строком на 206 днів. Комісія, пов`язана з наданням 4-го Траншу становить 180 грн, нараховується та обліковується кредитором у день видачі траншу. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості з дати укладення Додаткового договору становить 810 грн.

01.11.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Кредитного договору (оферти) №19.10.2025-100000571, якою внесли зміни до Кредитного договору, відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 10000,00 гривень, у зв`язку з наданням відповідачу 01.11.2025 року 5-го Траншу у розмірі 1000,00 грн. строком на 204 днів. Комісія, пов`язана з наданням 5-го Траншу становить 90 грн, нараховується та обліковується кредитором у день видачі траншу. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості з дати укладення Додаткового договору становить 900 грн.

02.11.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Кредитного договору (оферти) №19.10.2025-100000571, якою внесли зміни до Кредитного договору, відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 12000,00 гривень, у зв`язку з наданням відповідачу 02.11.2025 року 6-го Траншу у розмірі 2000,00 грн. строком на 203 днів. Комісія, пов`язана з наданням 6-го Траншу становить 180 грн, нараховується та обліковується кредитором у день видачі траншу. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості з дати укладення Додаткового договору становить 1080 грн.

04.11.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Кредитного договору (оферти) №19.10.2025-100000571, якою внесли зміни до Кредитного договору, відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 15000,00 гривень, у зв`язку з наданням відповідачу 04.11.2025 року 7-го Траншу у розмірі 3000,00 грн. строком на 201 днів. Комісія, пов`язана з наданням 7-го Траншу становить 270 грн, нараховується та обліковується кредитором у день видачі траншу. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості з дати укладення Додаткового договору становить 1350 грн.

Згідно з п. 3.1. Договору за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, комісії.

Пунктом 3.2. встановлено, що Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74ХХ-ХХХХ-1620.

Позивач зазначає, що кредитні кошти були надані позичальнику, Кредитний договір та Додаткова угоди до нього укладені в електронній формі.

Позивач надав відповідачу кошти, проте відповідач умови договору не виконує, кошти не повертає, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову утворилась заборгованість у розмірі 43800 гривень, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 15000,00 гривень, по процентам в розмірі 18600 гривень, додатковій комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2700 грн. та по відсоткам, нарахованих за ст.625 ЦК України у розмірі 7500 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 19.10.2025-100000571 в розмірі 43800 грн. та судові витрати в розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою судді Хорошівського районного суду Житомирської області від 09.07.2026 року відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач ОСОБА_1 подала до суду клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву та відзив на позовну заяву, в якому остання просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У відзиві відповідачка не погоджується з нарахованою позивачем комісією та відсоткам за ст.625 ЦК Уркаїни. Окрім того, зазначає, що відповідачка належить до захищеної категорії осіб, визначених згідно Закону України «Про правовий та соціальний захист військовослужбовців і членів їх сімей», в тому числі, в частині нарахування процентів за користування кредиту. Зазначає, що відповідачка має статус дружини діючого військовослужбовця, тобто у неї відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом. Окрім того, зазначає, що позивачем не доведено видачу кредлитних коштів відповідачу. За таких обставин, відповідач вважає, що заявлена до стягнення сума заборгованості не підлячгає стягененняю з відповідача.

Дослідивши причини пропуску відповідачем строку на подання відзиву, суд приходить до висновку, що такі причину пропуску строку є поважними та вважає за необхідне поновити відповідачу строк на подання відзиву та долучити відзив до справи.

У наданій стороною позивача відповіді на відзив представник позивача просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, вважає відзив відповідача безпідставним та необґрунтованим. Аргументуючи відповідь на відзив, представник позивача вказує, що викладені у позовній заяві обставини підтверджується відповідними доказами, які були додані до позовної заяви, а доводи та аргументи викладені Відповідачем у відзиві на позовну заяву є неспроможними. Також представник позивача зазначає, що позивач не додала жодних доказів на підтвердження того, що в матеріалах справи відсутні документи, які б дозволяли встановити дату прийняття на військову службу, період проходження військової служби чоловіка відповідача. Оскільки відповідач не подав докази проходження її чоловіком військової служби на час дії строку кредитного договору. Тому, відповідач, як дружина особи, яка не проходила військову службу під час дії кредитного договору, права на відповідну пільгу не має.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позові та відповіді на відзив просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача і у випадку неявки в судове засідання відповідача ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена про його дату, час та місце. Відповідач подала до суду заяви про розгляд справи за відсутності відповідача.

Судом ухвалено здійснювати розгляд справи за відсутності її учасників.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 19.10.2025 року ТОВ «Споживчий центр» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали кредитний договір, що підтверджується заявкою, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору.

Відповідно до умов кредитного договору № 19.10.2025-100000571 від 19.10.2025 року позичальнику надається кредит на наступних умовах: сума кредиту складає 5000 грн; строк кредитування - 217 днів, дата повернення кредиту – 23.05.2026; Процентна ставка "Стандарт" – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 2 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів; процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт"; комісія, пов`язана з наданням кредиту – 450 грн; комісія за обслуговування кредитної заборгованості – 450 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів.

Реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним та наступними договорами: 5168-74ХХ-ХХХХ-1620.

Розмір процентів відповідно до ст. 625 ЦК України становить 170000,00% річних

Також, пунктом 16 заявки до кредитного договору № 19.10.2025-100000571 від 19.10.2025 року передбачено, що орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 12838,47 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом 7838,47 грн.

Пропозиція, заявка, відповідь про прийняття пропозиції, в яких зазначені основні умови кредитування, підписані ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором Е892, який, відповідно до додатку до кредитного договору № 19.10.2025-100000571 від 19.10.2025, було відправлено на фінансовий номер телефону НОМЕР_1 (а.с. 15-21).

Додаткова угоди, якими внесені зміни до Кредитного договору, підписані ОСОБА_1 одноразовими ідентифікаторами, які було відправлено на фінансовий номер телефону НОМЕР_1 (а.с. 22-44).

Позивач виконав свої зобов`язання та видав відповідачу кредитні кошти у загальному розмірі 15000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними копіями довідок про перерахування коштів ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Контрактовий Дім», згідно яких 19.10.2025, 27.10.2025, 29.10.2025, 30.10.2025, 01.11.2025, 02.11.2025, 04.11.2025 за допомогою платіжних систем на виконання договору №19.10.2025-100000571 від 19.10.2025 на платіжну картку 5168-74ХХ-ХХХХ-1620 перераховано кошти в загальній сумі 15000,00 гривень. (а.с.45-48).

Номер платіжної картки, на яку перераховано кредитні кошти співпадає з номером картки, вказаним відповідачем в підписаному ним Кредитному договорі №19.10.2025-100000571 від 19.10.2025 та відповідних Додаткових угодах до Кредитного договору.

Факт перерахування відповідачу коштів в загальному розмірі 15000,00 грн. на виконання умов кредитного договору підтверджується відповідними повідомленнями, що відповідає часу підписання електронним підписом підтвердження укладення кредитного договору та пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), та відповідних додаткових угод до договору. Призначенням платежів є «видача за договором кредиту». Окремо зазначено посилання на номер карти/рахунку отримувача.

Окрім того, на спростування доказів, наданих стороною позивача, відповідачка не надала до суду виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по картковому рахунку НОМЕР_2 , який зазначено в кредитному договорі, як номер особистого платіжного засобу позичальника.

Також відповідачем не спростовано належність банківської платіжної карткки 5168-74ХХ-ХХХХ-1620 ОСОБА_1 .

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 19.10.2025-100000571 від 19.10.2025, за ОСОБА_1 станом на 01.07.2026 року рахується заборгованість в розмірі 43800 грн, яка складається: 15000 грн - основний борг; 18600 грн – залишок процентів; 7500 грн - залишок відсотків за ст.625 ЦК України; 2700 грн залишок комісій. Згідно вказаного розрахунку заборгованості відповідачем сплачено 18.11.2025 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 4710,00 грн., з яких зараховано кредитором 3360,00 грн на погашення процентів, 1350,00 грн - на погашення комісії за надання кредиту (а.с. 49-51).

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України,правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно статей 525, 526, 530 ЦК України,зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

В статті 611 ЦК України вказується, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України та частиною першою статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною другою статті 1050 ЦК України встановлено що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 6 ЦК України утверджений принцип свободи договору у цивільних правовідносинах, за змістом якого його учасники вправі врегулювати свої відносини на власний розсуд; учасникам цивільних правовідносин лише забороняється відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі статті 8 вищевказаного Закону, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну фору.

Вказаний кредитний договір укладений у формі електронного документу, що не суперечить вимогам ЦК України та цивільного законодавства.

Відповідно до пунктів 1, 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію /п.п. 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»/.

Згідно із частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Частиною шостою статті 11 вищевказаного Закону передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач надав належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за кредитним договором, а також наявність у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем.

Як стверджує позивач у своєму позові, відповідач взяті на себе зобов`язання не виконує у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

Якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно, з ч. 1 ст. 81 ЦПК України саме на нього покладається обов`язок доводити такі заперечення відповідними доказами.

Відповідачем було зазначено, що позивач має статус дружини військовослужбовця, у зв`язку з чим на неї поширюються пільги, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» щодо не нарахування процентів за користування кредитом.

Щодо наявності права на пільги передбачені ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», зокрема, щодо не нарахування процентів за користування кредитом, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в попередній редакції) військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-1Х (який набрав чинності 18.05.2024) частину 15 статті 14 Закону № 2011-Х11 було викладено в новій редакції: «Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Верховний Суд сформулював позицію щодо тлумачення поняття «особливий період» у постанові від 25.04.2018 у справі № 205/1993/17-ц: особливий період діє в Україні від 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Таким чином, положення ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» застосовуються до військовослужбовців та членів їх сімей у період дії особливого періоду, у даному випадку починаючи з 18.03.2014 і по день ухвалення даного рішення суду.

Цей припис Закону є самостійною нормою і дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-цта від 11 грудня 2019 року у справі №521/7927/16-ц.

Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) виклав правовий висновок про перелік необхідних документів для доведення статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Як слідує з відзиву на позов відповідача та долучених до відзиву документів, відповідач ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 , який станом на 20.04.2026 року перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_3 , що підтверджується відповідною копією свідоцтва про шлюб, копією довідки військової частини НОМЕР_3 від 20.04.2026 року за №2022. Також відповідачем долучено копію посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого 10.08.2023 року, відповідно до якого ОСОБА_2 є учасником бойових дій.

Дослідивши надані відповідачем документи, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до пункту 5 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України. Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

Таким чином, статус військовослужбовця надається громадянину, який проходить військову службу відповідно до чинного законодавства України. Такого статусу особа набуває з часу початку проходження нею військової служби, визначеного законодавством.

У даному випадку, в матеріалах справи наявні докази того, що відповідач є дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 , а також доказ того, що станом на 20.04.2026 року ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації в військовій частині, тобто є військовослужбовцем.

Водночас, з наданих відповідачем доказів неможливо встановити дату, з якої ОСОБА_2 набув статусу військовослужбовця та чи перебував останній на військовій службі на дату укладення кредитного договору та протягом строку кредитування (період з 19.10.2025 по 23.05.2026). Доказів зазначених обставин матеріали справи не містять, такі обставини відповідачем не доведені.

У поданому клопотанні відповідач ОСОБА_1 просила розглянути справу за її відсутності, клопотань про витребування додаткових доказів та інших документів заявлено не було.

Отже, відповідач на власний розсуд розпорядилася своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_1 не подала докази проходження її чоловіком військової служби на час дії строку кредитного договору, а відтак не довела своє право на відповідну пільгу стосовно ненарахування відсотків за кредитним договором.

За таких обставин, відсотки за кредитним договором 19.10.2025-100000571 від 19.10.2025 підлягають стягненню з відповідача на загальних підставах.

Сума нарахованих за кредитним договором №19.10.2025-100000571 року від 19.10.2025, з врахуванням сплаченого відповідачем 18.11.2025 року платежу, з якого 3360,00 грн зараховано на погашення процентів, за кредитом складає 18600,00 грн, що відповідає умовам Кредитного договору та заборгованості за відсотками, відображеній в розрахунку заборгованості станом на 01.07.2026 року включно.

Нарахування позивачем заборгованості за тілом кредиту та за процентами за користування кредитом проведено на умовах та у межах строку дії кредитного договору №19.10.2025-100000571 року від 19.10.2025.

Відповідач розрахунок, виконаний кредитодавцем, не спростувала, свій контррозрахунок суду не надала.

Враховуючи, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 15000,00 грн за простроченими платежами по тілу кредиту та заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 18600,00 грн

Окрім того, за доводами позивача, ОСОБА_1 має заборгованість за комісією за обслуговування кредиту в розмірі 2700 грн., що відповідає умовам кредитного договору та наданому позивачем розрахунку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку чи іншої фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту та комісію обслуговування кредитної заборгованості і, відповідно, така умова не є нікчемною.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 20.09.2024 у справі № 331/2974/23 (провадження № 61-7620св24).

Таким чином, суд дійшов до висновку про правомірність нарахування позивачем комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2700 грн. оскільки при підписанні кредитного договору відповідач підтвердив, що він обізнаний про умови договору, погодився з усіма умовами даного договору, в тому числі про нарахування вищезазначених комісій.

Зважаючи на вказане, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з відповідача нарахованої за умовами договору комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2700 грн.

За таких обставин, враховуючи недоведеність відповідачем ОСОБА_1 підстав щодо наявності у неї пільг стосовно ненарахування процентів за кредитним договором, а також зважаючи на те, що відповідно до встановлених судом обставин справи відповідачем сплачено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 4710,00 грн., з яких зараховано кредитором 3360,00 грн на погашення процентів, 1350,00 грн - на погашення комісії за надання кредиту, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 15000,00 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 18600,00 грн, заборгованість по комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2700,00 грн, що разом становить 36300,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача відсоткам, нарахованих за ст.625 ЦК України у розмірі 7500 грн, то суд дійшов до наступного висновку.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб. Станом на день розгляду справи дію воєнного стану в Україні не скасовано та не припинено.

Відповідно до п. 18 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Отже, ч. 2 ст. 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів, а положення Цивільного кодексу покращують становище споживача та є пріоритетним у застосуванні у правовідносинах споживчого кредитування.

Крім того, Закон України «Про правотворчу діяльність», який набрав чинності 20.09.2023, визначає правові та організаційні засади правотворчої діяльності, принципи і порядок її здійснення, учасників правотворчої діяльності, правила техніки нормопроектування, порядок здійснення обліку нормативно-правових актів, а також правила дії нормативно-правових актів, усунення прогалин, подолання колізій у нормативно-правових актах та здійснення контролю за реалізацією нормативно-правових актів.

Так, ч.2 ст. 66 вказаного Закону передбачено, що у разі виявлення колізії між кодексом і первинним законом пріоритет у застосуванні має норма права, що міститься у кодексі, якщо інше не передбачено таким кодексом.

Частиною 3 ст. 66 вказаного закону визначено, що у разі виявлення колізії між нормативно-правовими актами різної юридичної сили пріоритет у застосуванні мають норми, що містяться у нормативно-правовому акті вищої юридичної сили. У разі виявлення колізії між нормативно-правовими актами рівної юридичної сили пріоритет у застосуванні мають:

1) норми, що містяться в нормативно-правових актах спеціального законодавства України (крім випадку, визначеного частиною другою цієї статті);

2) норми, що містяться у нормативно-правових актах, що вступили в дію пізніше.

Нормами пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України не передбачено винятків щодо його застосування, зокрема, у сфері споживчого кредитування.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.06.2021 у справі №334/3161/17, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України. Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України (пункти 17-18 постанови).

З огляду на викладене, виходячи з вищенаведених норм законодавства, слід дійти висновку, що в даному випадку відповідач звільнений від обов`язку сплати на користь позивача відсотків за ст.625 ЦК України, нарахованих у період дії в Україні воєнного стану, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Інші доводи сторін, наведені ними у справі, не спростовують встановлені судом та наведені вище обставини щодо наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З огляду на наведене суд надав правову оцінку визначальним доводам сторін.

Окрім того, відповідно до положень частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову (82,87%), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2206,33 грн (2662,40* 82,87%) судового збору.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 598-599, 610-612, 614, 615, 623, 625-629, 651, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.2, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 19.10.2025-100000571 від 19.10.2025 у розмірі 36300,00 гривень (тридцять шість тисяч триста гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2206,33 гривень (дві тисячі двісті шість гривень 33 копійки).

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Суддя: А.С. Семенюк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua