Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №166/1077/26 — Ратнівський районний суд Волинської області

справа № 166/1077/26

провадження № 2/166/708/26

категорія: 69

РІШЕННЯ

іменем України

06 серпня 2026 року с-ще Ратне

Ратнівський районний суд Волинської області в складі головуючого – судді Свистун О.М., за участю секретаря Заєць Н.П., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини,

установив:

ОСОБА_1 22 червня 2026 року звернулась в суд із позовною заявою до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини, в якій зазначила, що перебувала з відповідачем в шлюбі, який розірвано рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 10.08.2015.

У шлюбі в сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 .

Рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 14.07.2015 стягнуто з відповідача в її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 400 грн.

Вказала, що при визначенні розміру аліментів у 2015 році суд виходив з прожиткового мінімуму, встановленого Законом України «Про деравний бюджет України на 215 рік», врахував, існуючі на той час фактичні обставини у кожної із сторін. З часу ухвалення рішення змінився визначений положеннями Сімейного кодексу України мінімальний розмір аліментів, а також змінився прожитковий мінімум. На даний час у відповідача покращилося матеріальне становище, перебуває за кордоном у Канаді, де отримує регулярні доходи.

Вважає, що зміна способу стягнення аліментів із твердої грошової суми на частку від доходу забезпечить більш оперативну адаптацію розміру аліментів до економічної ситуації, що буде сприяти кращому захисту інтересів дитини.

Просить змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються на її користь з ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з твердої грошової суми на 1/4 частки зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня звернення з позовом до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою від 30 червня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомленням сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву, призначено судовий розгляд на 22 липня 2026 року, який за клопотанням представника відповідача відкладено на 06 серпня 2026 року.

Ухвалами від 30.06.2026 та 06.08.2026 відмовлено позивачці у задоволенні клопотань про витребування доказів.

Відповідач, отримавши 06 липня 2026 року копію ухвали про відкриття провадження від 30.06.2026 та матеріали позовної заяви, у встановлений судом строк відзив на позов не подав, у зв`язку з чим суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, дійшов такого висновку.

Судом установлено, документально підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 04.05.2017, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Згідно з рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 10 серпня 2015 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

Рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 14 липня 2015 року ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 400 грн, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду, тобто з 06 липня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Згідно із ст. 141 згаданого Кодексу мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дітей.

У силу ст. 141 СК України відповідач як батько дитини зобов`язаний брати участь у її вихованні та утриманні поряд з позивачкою, а його проживання окремо від дитини не впливає на обсяг його прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

У Постанові від 19.02.2025 у справі № 367/10126/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Таким чином, суд дійшов висновку, що право вимагати зміни розміру аліментів та способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим їх здійсненням.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України право обирати та змінювати спосіб стягнення аліментів на утримання дітей належить їх стягувачу.

Позивачка скористалася своїм правом, звернувшись із позовом про зміну способу стягнення аліментів, шляхом їх присудження у частці від доходу відповідача. Крім того, закон не встановлює обов`язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю.

Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» встановлено прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, який становить для дітей віком від 6 до 18 років, 3512 грн.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, при розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Однак із урахуванням вказаної правової позиції Верховного Суду позивачка на підтвердження обставин зміни (покращення) матеріального стану відповідача належних і допустимих доказів не надала, як і не надала будь-яких доказів, які би свідчили про погіршення її матеріального стану. Указані обставини згідно з положеннями ст. 192 СК України свідчать про відсутність підстав для зміни способу стягнення аліментів.

Покликання позивачки на придбання відповідачем автомобіля після розірвання шлюбу будь-якими доказами не підтверджені. У постанові державного виконавця від 22.05.26 про арешт майна відсутні відомості про дату реєстрації автомобіля "RENAULT", р.н. НОМЕР_2 .

Суд погоджується із доводами позивачки, що визначений рішенням суду від 14.07.15 розмір аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 400 грн є недостатнім і несправедливим.

Однак у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 61-51сво18 зазначено, що Законом України від 03.07.2018 № 2475-VIII (набрав чинності 28.08.2018) частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. Отже, цим Законом передбачено механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі, не нижчому мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України, навіть при наявності постановленого раніше судового рішення про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.

Отже, державний виконавець повинен здійснювати автоматичне збільшення розміру аліментів до мінімального гарантованого законом розміру, а саме не нижче 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що в 2026 році для дитини віком від 6 до 18 років становить 1756 грн.

Отже, суд не встановив, позивачка не довела обставин, визначених ст.192 СК України, які є підставою для зміни розміру аліментів. Жодних належних, допустимих та достовірних доказів щодо цього позивачем не надано.

Відтак підстав для задоволення позову суд не вбачає.

Суд, з огляду на звільнення позивачки від сплати судового збору та відмову в задоволенні позову, судові витрати відносить на рахунок держави.

Керуючись ст.ст.10-13, 81, 141, 263-265, 274, 279, 430 ЦПК України, ст.ст.180, 182, 184 СК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі в 30 – денний строк з дня складення рішення апеляційних скарг.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_4 .

Суддя Ратнівського

районного суду О.М.Свистун