Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №156/516/26 — Іваничівський районний суд Волинської області

справа № 156/516/26

Провадження № 2/156/443/26

рядок статзвіту 69

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 серпня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області

в складі: головуючої судді Малюшевської І. Є.,

за участю секретаря судового засідання Киці Л. Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу № 156/516/26

за позовом ОСОБА_1 , представник позивачки - адвокат Колодійчук Наталія Володимирівна,

до ОСОБА_2

про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання,

учасники справи – не з`явилися,

в с т а н о в и в :

І. Суть спору

Представник ОСОБА_1 - адвокат Колодійчук Наталія Володимирівна звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, оскільки у зв`язку із навчанням син потребує матеріальної допомоги, а позивачка несе додаткові витрати на його утримання на період навчання. Відповідач добровільно матеріальну допомогу не надає, що змусило позивачку звернутися до суду з відповідним позовом. Також сторона просить стягнути з відповідача судові витрати на правничу домомогу у розмірі 5 000,00 грн.

З урахуванням заяви про зміну предмета позову позивачка просить щомісячно стягувати з відповідача на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання дитини аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 2 500 гривень.

ІІ. Позиція учасників процесу

У судове засідання учасники справи не з`явилися.

19.05.2026 року від представника позивачки надійшла заява про зміну предмета позову.

16.06.2026 від представника позивачки Колодійчук Н. В. надійшла заява про проведення підготовчого судового засідання без участі сторони позивача.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання також не з`явився, хоч належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової посвістки 22.05.2026 особисто ОСОБА_2 . Жодних заяв чи клопотань, відзиву на позовну заяву від нього не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

12.05.2026 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення вказаних у ній недоліків.

Ухвалою суду від 18.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд такої здійснювати за правилами загального позовного провадження з викликом осіб. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву, заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

17.06.2026 року прийнято заяву про зміну предмету позову, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Судове засідання, призначене на 07.07.2026 відкладено у зв`язку із неявкою позивача.

У судове засідання, призначене на 05.08.2026 року належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи сторони не з`явилися. Сторона позивачки подала заяву про здійснення розгляду справи без участі представника та позивача.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Конверт із судовою повісткою на ім`я відповідача ОСОБА_2 повернувся 21.07.2026 на адресу суду з відміткою «адресат відсутній».

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зовкрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Також суд викликав відповідача у судове засідання на 05.08.2026 шляхом опублікування відповідного огололення на сайті Судової влади України.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Сторона позивача скористалася наданим їй правом та, відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, заявила клопотання про розгляд справи без їхньої участі.

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та місце розгляду справи та не подав до суду будь-яких заяв чи клопотань, а тому підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Беручи до уваги, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, однак не з`явився в судове засідання без поважних причин та не повідомив про такі причини, не подав відзиву на позовну заяву, а позивач не заперечує проти проведення заочного розгляду справи, 05.08.2026 року судом постановлено протокольну ухвалу про здійснення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, при цьому, створивши учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходив із такого.

Позивачка, як на підставу своїх позовних вимог, посилається на невиконання відповідачем його обов`язку, як батька утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання, що передбачено ст. 199 СК України.

За змістом статті 200 Сімейного кодексу України та відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). Отже, спірні правовідносини регулюються Сімейним Кодексом України, Конвенцією ООН про права дитини, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, тощо.

Із Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є: відповідач батько ОСОБА_2 та позивачка мати ОСОБА_1 (а.с.42).

ОСОБА_3 проживає та зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 в тому числі разом зі своєю матір`ю ОСОБА_1 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на даний час виповнилося вісімнадцять років.

З 01 вересня 2024 року і на даний момент спільний син позивачки та відповідача навчається у Волинській православній богословській академії у м. Луцьку, що підтверджується Довідкою вих. №10 від 16 лютого 2026 року. На даний момент ОСОБА_3 навчається на 2 курсі у вищевказані академії.

За навчання свого сина у Волинській православній богословській академії позивачка сплатила кошти, зокрема: 6 000,00 гривень 21.08.2024 року (оплата за навчання семінариста ОСОБА_4 ), 6 000,00 гривень 16.09.2025 року (оплата за навчання за другий курс 1 семестр)., 6 000,0 гривень у березні 2026 року (оплата за навчання).

ОСОБА_3 проживає у гуртожитку. За проживання у гуртожитку свого сина позивачка також сплачує кошти, зокрема 2 000,00 гривень.

Також син позивачки харчується у столовій академії. У серпні 2024 року саме за харчування сина позивачем було оплачено 5 000,00 гривень, також 26.11.2024 року позивачем було здійснено два платежі за харчування свого сина на банківські реквізити, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера.

Оскільки син позивача навчається у духовній академії, тому є потреба у придбанні одягу для семінаристів: підрясник, ряса, футболка. 08.11.2024 року позивачем було сплачено 3 500,00 гривень за придбання одягу для сина для навчання у академії.

На даний момент син позивача офіційно не працевлаштований, оскільки навчається на денній формі навчання. ОСОБА_3 не має можливості підзаробляти, оскільки після навчання має додаткові заняття.

Позивач у свою чергу також намагається допомогти фінансово синові, вона оплачує йому навчання, також фінансово забезпечує сина коли останній перебуває на навчанні.

Не дивлячись на те, що син позивача та відповідача навчається на денній формі навчання, він також потребує фінансової підтримки не тільки зі сторони позивача, а й зі сторони відповідача - батька. Необхідними витратами, для спільного сина позивача та відповідача є: купівля продуктів харчування, засобів гігієни, одягу та взуття, витрати на харчування.

Спільний з відповідачем син повністю перебуває на фінансовому утриманні позивачки, оскільки відповідач в добровільному порядку ніяким чином не допомагав та не допомагає своєму синові. Відповідач не бере ніякої участі у фінансовому забезпеченні та утриманні свого сина.

Таким чином, на підставі досліджених доказів судом встановлено, що ОСОБА_3 після досягнення ним повноліття продовжує навчання за денною формою навчання, що призводить до неможливості студенту офіційно працювати та отримувати доходи. Повнолітній ОСОБА_3 об`єктивно потребує матеріальної допомоги на своє утримання на час навчання, оскільки сама по собі денна форма навчання позбавляє повнолітню дитину можливості працювати та утримувати себе самостійно і за таких умов вона потребує матеріальної допомоги від своїх батьків, що узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.01.2019 в справі № 346/103/17, згідно з якою суд касаційної інстанції, зокрема, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дитина сторін навчається на денній формі, у зв`язку з чим не в змозі офіційно працювати та отримувати доходи, а отже потребує матеріальної допомоги на своє утримання на час навчання.

З урахуванням зміни предмета позову позивачка просить щомісячно стягувати з відповідача на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 2 500 гривень.

Відзиву від відповідача до суду не надходило.

V. Оцінка доказів, застосоване судом законодавство та висновки суду

У відповідності до положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частинами 7, 8 статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що кожна дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989р., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-ХІІ та набула чинності для України 27.09.1991р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і обов`язків і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно статті 199 Сімейного кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання (ч. 3 ст. 199 СК України).

Зазначене випливає також з Постанови Пленуму ВСУ від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у п.20 якої роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Відтак, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання. Сімейний кодекс не конкретизує, в якому навчальному закладі така особа буде продовжувати навчання. Отже для отримання права на батьківське утримання, дитина може навчатися в будь-якому навчальному закладі будь-якої форми власності; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі. Навчання дитини має бути її основним заняттям, отже якщо дитина навчається на заочному відділенні і має можливість працювати та заробляти собі на життя, обов`язку батьків утримувати таку дитину не виникає; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Тобто батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Зважаючи на викладені у позовній заяві пояснення сторони позивача, враховуючи матеріали справи, суд погоджується з тим, що у зв`язку з навчанням син сторін ОСОБА_3 потребує матеріальної допомоги. Будь-яких доказів, які б спростовували ці обставини, відповідач не надав, а матеріали справи таких не містять.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно надає матеріальну допомогу ОСОБА_3 після досягнення ним повноліття.

Разом з тим, однією з обов`язкових обставин, що підлягають доказуванню у цій справі, є наявність у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу своїй повнолітній дитині.

При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальний стан дитини, майновий стан обох сторін, а також те, що обов`язок по утриманню дитини покладається на обох батьків та інтереси їхньої дитини будуть у такий спосіб захищені.

Визначаючи розмір аліментів, суд виходить з того, що відповідач ОСОБА_2 є особою працездатного віку (докази протилежного у матеріалах справи відсутні). Однак будь-які відомості щодо працевлаштування, майнового стану відповідача для встановлення наявності у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу своїй повнолітній дитині у матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, обставин, які б унеможливлювали стягнення аліментів з відповідача на період навчання ОСОБА_3 , у справі не встановлено.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, беручи до уваги усі наведені обставини та враховуючи визнання відповідачем позову частково, керуючись принципом розумності і справедливості, з урахуванням зменшення позивачкою позовних вимог і визнання таких відповідачем, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити у повному обсязі та стягувати з відповідача на користь позивачки на утримання сина ОСОБА_3 аліменти в розмірі 2 500,00 гривень щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Саме такий розмір аліментів, на переконання суду, відповідатиме інтересам сторін та їхнього сина ОСОБА_3 , при цьому, не порушуючи, прав та інтересів відповідача та інших осіб.

Відповідно до вимог ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач надасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати.

Беручи до уваги усі наведені обставини та враховуючи заяву позивачки про визначення розміру аліментів в розмірі 2500,00 грн. (згідно заяви про зміну предмету спору), керуючись принципом розумності і справедливості, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання сина ОСОБА_3 на період навчання в розмірі 2 500 грн щомісячно, починаючи з 07.05.2026 року, але не довше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років. Відтак, позов підлягає до повного задоволення.

Згідно ст. 430 ЦПК України рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

VI. Судові витрати

Виходячи з вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3. ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі – у справах про стягнення аліментів.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи те, що позивачка ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви, в якій містяться вимоги щодо стягнення аліментів, тому суд вважає, що з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути судовий збір, в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одина) гривня 20 коп. в дохід держави.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Понесені позивачем судові витрати за надану правничу допомогу підтверджуються:

- копією свідоцтва серії ПТ № 1618 від 21.03.2017 про право на зайняття Колодійчук Н. В. адвокатською діяльністю;

- ордером про надання адвокатом Колодійчук Н. В. правничої допомоги ОСОБА_1 ВІ № 1395097 від 07.05.2026;

- копією договору про надання правової допомоги № 261 від 04.05.2026, укладеним між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Ваш надійний адвокат» в особі керуючого партнера Колодійчук Н. В.;

- квитанцією до прибуткового касового ордера серії № 04/05 від 04.05.2026 відповідно до якого адвокат Колодійчук Н. В. прийняла від ОСОБА_1 5 000,00 грн;

- актом приймання-передачі від 04.05.2026.

Таким чином, суд вважає доведеним факт надання позивачу правової допомоги за умовами вищевказаного договору від 04.05.2026, а також понесення нею фактичних витрат за надання такої допомоги у розмірі 5 000,00 грн.

Від відповідача не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Однак, при вирішенні даного питання, суд враховує правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18, про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, врахувавши складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова КГС ВС від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та постанова Верховного Суду від 30.01.2023 №910/7032/17). Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд в постанові від 07.02.2022 у справі № 910/20792/20.

З огляду на те, що дана цивільна справа за своєю сутністю є незначної складності, складності у встановленні фактичних підстав позову немає, підготовлені адвокатом заяви з процесуальних питань за своїм змістом не є складними, а також враховуючи, що об`єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, у зв`язку з чим наявні підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 4000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 280-282, 430 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання – задовольнити повністю.

Стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 коп. щомісячно на період навчання, починаючи з 07.05.2026 і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.

Стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одина) гривня 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Представник позивача: адвокат Колодійчук Наталія Володимирівна, адреса: АДРЕСА_2 , діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 1618 від 21.03.2017 року;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя І. Є. Малюшевська