Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №804/3767/17 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року

м. Київ

справа №804/3767/17

адміністративне провадження № К/9901/57483/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів -Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 (судді: Боженко Н.В., Чорна В.В., Тулянцева І.В.)

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 (судді: Малиш Н.І. Баранник Н.Н., Щербак А.А.)

у справі № 804/3767/17

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області,

Державної фіскальної служби України

про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року фізична особа-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач 1, ГУ ДФС у Дніпропетровській області, контролюючий/податковий орган), Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 2, ДФС України, контролюючий/податковий орган), в якому просила суд визнати протиправним та скасувати;

1) рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області від 20.03.2017 № 4576/10-04-36-10-01-09 про результати розгляду первинних скарг (т. 1 а.с. 134-145);

2) рішення Державної фіскальної служби України від 27.04.2017 № 5860/Ф/99-99-4-02-02-25 про залишення скарг без розгляду (т. 1 а.с. 175-177);

3) податкове повідомлення-рішення від 21.03.2017 № 0003261303 форми «ПС» » на суму 510 грн (т. 1 а.с. 155);

4) податкове повідомлення-рішення від 21.03.2017 № 0003231303 форми «Р» » на суму 3 641 грн. 84 коп. (т. 1 а.с. 156);

5) податкове повідомлення-рішення від 21.03.2017 № 0003221303 форми «Р» » на суму 60 104 грн. 91 коп. (т. 1 а.с. 157):

6) податкове повідомлення-рішення від 22.03.2017 № 0003291303 форми «ПС» на суму 1 грн: (т. 1 а.с. 158);

7) податкове повідомлення-рішення від 22.03.2017 № 00032713032 форми «ПС» на суму 510 грн. (т. 1 а.с. 159);

8) вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.03.2017 № Ф-0003241303 на суму 101 381 грн. 16 коп. (т. 1 а.с. 160);

9) рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21.03.2017 № 0003251303 про сплату 18552 грн. 67 коп. (т. 1 а.с. 161);

10) рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21.03.2017 № 0003281303 на суму 170 грн (т. 1 а.с. 162).

В обґрунтування позовних вимог позивач наголосила на протиправності оскаржуваних рішень, оскільки такі рішення прийняті на підставі припущень, зафіксованих в акті перевірки, а також з порушенням порядку встановленого законодавством.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 (т. 9 а.с. 5-14), залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 (т. 9 а.с. 96-104), позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної фіскальної служби України від 27.04.2017 № 5860/Ф/99-99-4-02-02-25 про залишення скарг без розгляду. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції позивач звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В доводах касаційної скарги скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права та порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Додає, що оскільки судами попередніх інстанцій було підтверджено доводи позивача та скасовано рішення ДФС України від 27.04.2017 № 5860/Ф/99-99-4-02-02-25 про залишення скарг без розгляду, чим фактично підтверджено факт подання позивачем скарги до ДФС України на оскаржувані рішення стосовно сплати ЄСВ та зважаючи на факт відсутності рішення щодо розгляду та надіслання платнику податків рішення за результатами розгляду такої скарги, тобто не розгляду її по суті, остання вважається задоволеною, що є наслідком протиправності оскаржуваних у такій скарзі рішень. Відтак, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій, за наслідками скасування рішення ДФС про залишення скарг без розгляду, мали б виключно з процесуальних підстав задовольнити позов в частині оскарження та скасування всіх рішень зі сплати ЄСВ.

Як стверджує скаржник, зважаючи на не скасування судами попередніх інстанцій рішень податкового органу, які були предметом оскарження до ДФС, останніми нівельовано саму суть існування викладеної у ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» норми щодо автоматичного задоволення скарги у випадку не розгляду її протягом 30 днів.

Скаржник також зауважує, що податковим органом було порушено вимоги п. 86.10 ст. 86 Податкового кодексу України, що мало наслідком проведення однобічної перевірки без врахування наслідків помилок, які спричинили завищення податкових зобов`язань платником податків за той самий період.

За переконанням скаржника, оскільки ведення обліку валових доходів і валових витрат ФОП не передбачають детальне ведення бухгалтерського обліку і містять дещо спрощений у порівняні з суб`єктами - юридичними особами, то не дивно, що позивач могла допустити порушення при заповнені книги обліку доходів і витрат. Додає, що часті зміни до податкового законодавства не сприяють розумінню щодо податкового обліку ФОП своєї діяльності, з огляду на те, що ст. 177 Податкового кодексу України постійно змінюється на кожне 1 число на початок року, а саме: з 01.01.2014, з 01.01.2015 і т.д.

Скаржник також зазначила, що внаслідок помилковості заповнення книги обліку доходів і витрат, відображена у ній інформація щодо обсягу доходів за перевіряємий період значно перевищувала дійсний обсяг доходів позивача. Як стверджує позивач, такі помилки були вчинені, внаслідок відсутності на той час у позивача штатного бухгалтера та юриста, а також специфіку ведення господарської діяльності у сфері роздрібної торгівлі.

Підсумовуючи, скаржник зазначила, що вона не заперечує наявність певних порушень, але зазначає, що такі порушення мали наслідком, як зменшення так і збільшення зобов`язань податкового органу. В свою чергу, в порушення вимог КАС України щодо повного та всебічного дослідження обставин справи, суди попередніх інстанцій послалися лише на ненадання до перевірки певних первинних документів.

Разом з тим, щодо ненадання документів під час перевірки, то скаржник зауважила, що: по-перше, така перевірка, на підставі якої прийнято спірні рішення, була повторною, по-друге, жодних актів про ненадання документів не складалося, по-третє, ненадання певних документів під час перевірки (особливо враховуючи їх обсяг) не може бути підставою для неприйняття цих документів в ході судового розгляду.

У клопотанні (додаткових письмових поясненнях) (т. 9 а.с. 143-147) позивач просить врахувати позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.05.2019 у справі № 818/1687/16, в якій зазначено, що у разі невиконання суб`єктом розгляду покладених на нього законом повноважень зі своєчасного прийняття вмотивованого рішення за результатами розгляду скарги платника єдиного внеску та надіслання такого рішення скаржнику, рішення вважається задоволеним за принципом мовчазної згоди.

Відзиву на касаційну скаргу до Суду від податкового органу не надходило, що не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Новомосковською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.

Відповідно до матеріалів перевірки встановлено наступні порушення ФОП ОСОБА_1 :

1) пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 57 450,72 грн., у тому числі: за 2014 рік - 22 006,72 грн., 2015 рік - 35 444,00 грн., за рахунок заниження чистого оподатковуваного доходу (внаслідок завищення витрат) у загальному розмірі 360 406,13 грн., у тому числі: за 2014 рік - 146 646,60 грн., 2015 рік -213 759,53 грн.;

2) підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16 підрозділу 10 розділу XX, статті 177 ПК України, що призвело до заниження військового збору за 2015 рік у сумі 3 206,50 грн.;

3) пункту 2 частини 1 статті 7, частини 11 статті 8 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-ІV «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464), що призвело до заниження єдиного внеску у загальному розмірі 120 771,32 грн., у тому числі: за 2014 рік - 47 081,84 грн., 2015 рік - 73 689,48 грн.;

4) пункту 51.1 статті 51, абзацу «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України, в частині відображення не в повному обсязі відомостей про суми виплачених доходів платникам податків фізичним особам - підприємцям за відповідні звітні періоди І-IV кварталів 2014 року, І-ІV кварталів 2015 року;

5) пункту 44.3 статті 44 ПК України, в частині не надання до перевірки у повному обсязі документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством;

6) пункту 4 частини 2 статті 6 Закону № 2464, в частині ненадання «Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів» (таблиця 1 Додатку 4) за квітень 2015 року;

7) пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265), проведення розрахункових операцій без застосування реєстраторів розрахункових операцій.

За результатами розгляду матеріалів перевірки Новомосковською ОДПІ, з посиланням на норми чинного законодавства, прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення від 03.01.2017 № 0000121302 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 71 813,40 грн. (основний платіж - 57 450,72 грн., штрафні санкції - 14 362,68 грн.);

2) податкове повідомлення-рішення від 03.01.2017 № 0000131302 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 4 008,13 грн. (основний платіж - 3 206,5 грн., штрафні санкції - 801,63 грн.);

3) податкове повідомлення-рішення від 03.01.2017 № 0000141302 про застосування штрафної санкції у розмірі 510,00 грн. за ненадання до перевірки документів у повному обсязі;

4) податкове повідомлення-рішення від 03.01.2017 № 0000151302 про застосування штрафної санкції у розмірі 170,00 грн. за неподання податкової звітності з єдиного внеску за квітень 2015 року;

5) податкове повідомлення-рішення від 03.01.2017 № 0000191302 про застосування штрафної санкції у розмірі 510,00 грн. за ненадання у повному обсязі відомостей про виплачені доходи у податкових розрахунках за ф. 1-ДФ;

6) податкове повідомлення-рішення від 03.01.2017 № 0000201407 про застосування штрафної санкції у розмірі 1,0 грн.;

7) за порушення порядку проведення розрахункових операцій; сформовано вимогу від 03.01.2017 № Ф-0000171302 про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ у сумі 120 771,32 грн.;

8) рішення від 03.01.2017 року № 0000181302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 12 077,13 грн.

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою та рішеннями про застосування фінансових санкцій, ФОП ОСОБА_1 скориставшись своїм правом на адміністративне оскарження, подала скарги від 17.02.2017 до ГУ ДФС у Дніпропетровській області (т. 1 а.с. 20-34).

ГУ ДФС у Дніпропетровській області було призначено додаткову документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 .

За результатами розгляду вказаних скарг, рішенням ГУ ДФС у Дніпропетровській області 06.03.2017 № 341/04-36-10-01-19 та на підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 07.03.2017 № 1312 призначено проведення документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.

За наслідками проведеної позапланової перевірки ГУ ДФС у Дніпропетровській області складено акт № 2340/04-36-13-03/ НОМЕР_1 від 15.03.2017 (т. 1 а.с. 38-134), яким встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог:.

1) пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 48 083,93 грн., у тому числі: за 2014 рік - 16 545,68 грн., 2015 рік - 31 538,25 грн., за рахунок заниження чистого оподатковуваного доходу у загальному розмірі 304 535,76 грн., у тому числі: за 2014 рік - 110 304,52 грн., 2015 рік - 194 231,24 грн., внаслідок:

- завищення загального оподатковуваного доходу за 2014 рік у розмірі 13 504,00 грн.;

- завищення витрат у загальному розмірі 318 039,76 грн. у тому числі: за 2014 рік 123 808,52 грн., 2015 рік - 194 231,24 грн.;

2) підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX, статті 177 ПК України, що призвело до заниження військового збору за 2015 рік у сумі 2 913,47 грн.;

3) пункту 2 частини 1 статті 7, частини 11 статті 8 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464), що призвело до заниження єдиного внеску у загальному розмірі 101 381,16 грн., у тому числі: за 2014 рік - 34 471,14 грн., 2015 рік - 66 910,02 грн.;

4) пункту 51.1 статті 51, абзацу «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України, в частині відображення не в повному обсязі відомостей про суми виплачених доходів платникам податків фізичним особам - підприємцям за відповідні звітні періоди І-ІV кварталів 2014 року, І-ІV кварталів 2015 року;

5) пункту 44.3 статті 44 ПК України, в частині не надання до перевірки у повному обсязі документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством;

6) пункту 4 частини 2 статті 6 Закону № 2464, в частині ненадання «Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів» (таблиця 1 Додатку 4) за квітень 2015 року;

7) пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265), в частині проведення розрахункових операцій на господарських одиницях підприємця без застосування реєстратора розрахункових операцій.

20.03.2017 ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято рішення про результати розгляду первинних скарг № 4576/10-04-36-10-01-09 (т. 1 а.с. 134-145), яким скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено частково, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 03.01.2017, вимогу від 03.01.2017 та рішення про застосування фінансових санкцій від 03.01.2017 скасовано в частині. При цьому зазначено, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області за матеріалами справи (з урахуванням результатів перевірки) будуть прийняті та направлені платнику податкові повідомлення-рішення, вимога та рішення з ЄСВ.

Відтак, на підставі акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження, ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення від 21.03.2017 № 0003261303 про сплату 510,00 грн. (т. 1 а.с. 155);

2) податкове повідомлення-рішення від 21.03.2017 № 0003231303 про сплату 3 641,84 грн(т. 1 а.с. 156);

3) податкове повідомлення-рішення від 21.03.2017 № 0003221303 про сплату 60 104,91 грн. (т. 1 а.с. 157);

4) податкове повідомлення-рішення від 22.03.2017 № 0003291303 про сплату 1,0 грн. (т. 1 а.с. 158);

5) податкове повідомлення-рішення від 22.03.2017 № 00032713032 про сплату 510,00 грн. (т. 1 а.с. 159);

6) вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.03.2017 № Ф-0003241303 про сплату 101 381,16 грн. (т. 1 а.с. 160);

7) рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21.03.2017 року № 0003251303 про сплату 18 552,67 грн. (т. 1 а.с. 161);.

8) рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21.03.2017 № 0003281303 про сплату 170,00 грн. (т. 1 а.с. 162).

Не погодившись з такими рішенням ГУ ДФС у Дніпропетровській області, 03.04.2017 ФОП ОСОБА_1 звернулась зі скаргою до ДФС України (т. 1 а.с. 149-153).

Рішенням ДФС України № 5860/Ф/99-99-11-02-02-25 від 27.04.2017 скаргу позивача залишено без розгляду, у зв`язку з порушенням ФОП ОСОБА_1 строків та порядку процедури адміністративного оскарження (т. 1 а.с. 175-177).

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою та рішеннями про застосування фінансових санкцій ФОП ОСОБА_1 звернулась зі скаргами від 06.04.2017 до ДФС України.

Рішенням ДФС України про результати розгляду скарг від 01.06.2017 № 7124/Ф/99-99-11-02-01-14 оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимога та рішення про застосування фінансових санкцій залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення (т. 1 а.с. 180-185).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції виходили з того, що скарга на рішення ГУ ДФС про результати розгляду первинних скарг № 4576/10-04-36-10-01-09 від 20.03.2017 позивачем подана 03.04.2017.

Суди попередніх інстанцій зауважили, що останній календарний день на оскарження рішення ГУ ДФС № 4576/10-04-36-10-01-09 від 20.03.2017, отриманого 23.03.2017, припадало на 02.04.2017, тобто на вихідний день, у зв`язку з чим, виходячи з того, що у разі, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, з огляду на що подання позивачем 03.04.2017 скарги на рішення про результати розгляду первинних скарг № 4576/10-04-36-10-01-09 від 20.03.2017, є своєчасними, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією опису вкладення у цінний лист та квитанцією «Укрпошти» (т. 1, а.с. 153).

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ДФС не наведено жодних обґрунтованих доводів щодо пропуску позивачем строку на подання скарги на рішення ГУ ДФС про результати розгляду первинних скарг № 4576/10-04-36-10-01-09 від 20.03.2017, у зв`язку з чим ДФС порушено вимоги п. 2 розділу V Порядку № 916, що є наслідок протиправності та скасування рішення ДФС України від 27.04.2017 № 5860/Ф/99-99-4-02-02-25 про залишення скарги без розгляду в частині оскарження вимоги та рішень з ЄСВ.

Вирішуючи касаційну скаргу по суті, судова колегія виходить з наступного.

Так, процедуру подання та розгляду контролюючим органом скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - вимога) та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами десятою, одинадцятою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон); скарг банків на рішення про накладення фінансових санкцій, передбачених частиною дванадцятою зазначеної статті визначено Порядком розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу від 09.12.2015 № 1124 (далі - Порядок № 1124).

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Порядку № 1124 у разі якщо головні управління ДФС в областях, місті Києві надсилають скаржнику рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий скаржник має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до ДФС.

Строк, встановлений для подання повторної скарги, не вважається пропущеним, якщо до його закінчення скаргу та інші документи до неї передано на пошту. Датою передачі скарги на пошту вважається дата отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку на конверті або в повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 1 розділу ІV Порядку № 1124 контролюючий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під підпис. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення контролюючим органом не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

У разі якщо останній день строків, зазначених у пункті 1 цього розділу, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший наступний робочий день.

Пунктом 2 розділу ІV Порядку № 1124 передбачено, що скарга на вимоги та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу подана з дотриманням порядку і строків, визначених пунктом 3 розділу II та пунктом 1. розділу IІІ цього Порядку, зупиняє строки їх сплати до винесення рішення контролюючим органом вищого рівня або дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з п. 3 розділу ІV Порядку № 1124 скарга, подана з порушенням порядку і строків, визначених пунктом 3 розділу II та пунктом 1 розділу IІІ цього Порядку, а також відкликана відповідно до цього Порядку, не підлягає розгляду контролюючими органами, про що виноситься рішення про залишення скарги без розгляду та робиться відмітка в журналі реєстрації скарг.

Суди встановили, що як вбачається з матеріалів справи, позивачем 23.03.2017 отримано рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області про результати розгляду первинних скарг № 4576/10-04-36-10-01-09 від 20.03.2017, на яке ФОП ОСОБА_1 03.04.2017 подано до ДФС України скаргу (т. 1 а.с. 149-153).

При цьому суди попередніх інстанцій вірно звернули увагу, що останній календарний день на оскарження рішення № 4576/10-04-36-10-01-09 від 20.03.2017, отриманого 23.03.2017, припадав на 02.04.2017 (неділя), тобто на вихідний день.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що подання позивачем 03.04.2017 скарги на рішення про результати розгляду первинних скарг № 4576/10-04-36-10-01-09 від 20.03.2017, що не заперечується ДФС України, є своєчасним, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією опису вкладення цінного листа та квитанцією «Укрпошти» (т. 1, а.с. 153).

Суди попередніх інстанцій вірно зауважили, що ДФС України не наведено жодних обґрунтованих доводів щодо пропуску позивачем строку на подання скарги на рішення про результати розгляду первинних скарг № 4576/10-04-36-10-01-09 від 20.03.2017, як наслідок дійшли правильного висновку про протиправність рішення ДФС України № 5860/Ф/99-99-4-02-02-25 від 27.04.2017.

При цьому, судова колегія зауважує, що ні апеляційна, ні касаційна скарги на рішення суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення ДФС України № 5860/Ф/99-99-4-02-02-25 від 27.04.2017 податковим органом, як до суду апеляційної інстанції, так і до суду касаційної інстанції не подавалась, з огляду на що на виконання вимог Порядку № 1124 у ДФС України виник обов`язок повторно розглянути скаргу позивача та прийняти вмотивоване рішення у встановлений законодавством строк.

Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій стосовно оцінки правомірності прийняття вимоги від 21.03.2017 № Ф-0003241303 на суму 101 381 грн. 16 коп. (т. 1 а.с. 160); рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21.03.2017 № 0003251303 про сплату 18552 грн. 67 коп. (т. 1 а.с. 161) та рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21.03.2017 № 0003281303 на суму 170 грн (т. 1 а.с. 162), є передчасними.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суд, викладеній у постанові від 29.05.2019 у справі № 818/1687/16.

Щодо оскарження позивачем рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області, то суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що мотивація, спосіб його викладення, прийняття рішення в процесі адміністративного оскарження не може бути підставою для його скасування, з урахуванням додержання строків та прийняття рішення за результатами розгляду скарг, оскільки рішення, що прийняті за результатами перевірки та адміністративного оскарження, оскаржені позивачем до суду.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.03.2017 року № 0003221303 форми «Р» про сплату 60 104,91 грн. Суд зазначає наступне.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ФОП ОСОБА_1 відповідно поданої декларації за 2014 рік відобразила понесені витрати всього в розмірі 289 940,53 грн., в тому числі вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробничій діяльності в сумі 247 286,24 грн., витрати на оплату праці найманих працівників у розмірі 27 408,29 та інші витрати у розмірі 15 246,00 грн.

Згідно перевірки первинних документів встановлено, що витрати ФОП ОСОБА_1 , у 2014 році, складають 166 132,01 грн., в тому чисті вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробничій діяльності в сумі 133 131,72 грн., витрати на оплату праці найманих працівників у розмірі 27 408,29 та інші витрати у розмірі 5 592,00 грн., а саме: витрати, понесені у грудні 2013 року, у розмірі 10 719,42 грн.- ТМЦ (згідно книги обліку доходів та витрат) включено до суми вартості документально підтверджених витрат 2014 року.

Згідно даних наданих ФОП ОСОБА_1 до попередньої документальної перевірки встановлено, що станом на 01.01.2014 у підприємця не обліковуються залишки товарно-матеріальних цінностей, станом на 01.01.2014 ФОП ОСОБА_1 не мала заборгованості перед постачальниками товару та покупцями, станом на 01.01.2014 заборгованість постачальників та покупців перед підприємцем відсутня.

Відтак, суди попередніх інстанцій вірно зауважили, що витрати грудня 2013 року у розмірі 10 719,42 грн., які зафіксовано у Книзі обліку доходів та витрат форми № 10 не стосуються витрат понесених ФОП ОСОБА_1 у 2014 році, оскільки товар підприємцем отриманий, сплачений та реалізований у грудні 2013 року, згідно інформації наданої до попередньої перевірки та даних Книги обліку доходів та витрат форми № 10.

Суди попередніх інстанцій також встановлено, що згідно наданих до попередньої перевірки первинних документів (в т.ч. Книг обліку доходів та витрат форми № 10) та наявної податкової інформації встановлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснювала реалізацію алкогольних напоїв в асортименті, тютюнових виробів в асортименті, хліба та хлібобулочних виробів, води, соків, безалкогольних напоїв, молока та молочної продукції, тіста, засобів гігієни, пельменів, равіолі, солодощів, тощо.

На запит від 09.03.2017, наданий позивачу, щодо надання первинних документів пов`язаних з реалізацією груп товарів, які не входять до підакцизного складу, з метою підтвердження задекларованих витрат, ФОП ОСОБА_1 не надано жодного документу.

Суди також вірно встановили, що згідно наданих до попередньої перевірки документів, щодо понесених витрат з реалізації груп товару, які не входять до складу підакцизних, встановлено порушення вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996- XIV від 16.07.1999, в більшості випадків відсутні необхідні реквізити, що дають змогу ідентифікувати постачальника, відсутні необхідні реквізити, підписи, печатки (Кислий - постачальник хліба та хлібобулочних виробів). По іншим контрагентам - постачальникам, у більшості випадків, відсутня оплата за товар.

Крім того, судами встановлено, як вбачається з касових стрічок, через РРО ФОП ОСОБА_1 здійснювала реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів (тобто групи підакцизних товарів), загальна сума виторгу, без урахування грудня 2013 року, складає 141 303,28 грн.

Згідно декларації про майновий стан і доходи, за 2014 рік, книги обліку доходів та витрат форми № 10, суди також вірно встановили, що витрати на ТМЦ складають, без урахування грудня 2013 року, 236 566,82 грн.

З урахуванням виторгу підакцизних товарів 2014 року без урахування грудня 2013 року (що складає 141 303,28 грн.), задекларовані витрати, що зафіксовані у Книзі доходів та витрат форми № 10, від реалізації групи товарів, що не входять до підакцизного складу, є витрати у розмірі 95 263,54 грн.

Так, ФОП ОСОБА_1 надано первинних документів, пов`язаних з придбанням групи товарів, які не входять до складу підакцизних, з метою їх подальшої реалізації та отримання доходу на загальну суму 55 185,76 грн.

Документи на загальну суму 50 896,59 грн. оформлено в порушення вимог ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996- XIV від 16.07.1999р., в більшості випадків відсутні необхідні реквізити, що дають змогу ідентифікувати постачальника, відсутні необхідні реквізити, підписи, печатки (Кислий - постачальник хліба та хлібобулочних виробів)

По вищевказаним документам позивачем надано первинні документи оформлені належним чином та підтверджено сплату на придбання ТМЦ лише на 4 289,17 грн.

Відтак, суди зазначили, що за даними ФОП ОСОБА_1 , витрати на придбання групи товарів, що не входять до підакцизних (згідно Книги обліку доходів та витрат ф.№ 10) складають 95 263,54 грн., без урахування грудня 2013 року.

Посадовими особами податкового органу позивачу вручено лист від 09.03.2017 щодо надання інформації та її документального підтвердження, на виконання якого надано копії підтверджуючих документів, щодо сплати за товар, який входить до складу підакцизних товарів, який реалізовано: ТОВ «Каштан Логістік» - накладна № 12546 від 15.01.2014; ТОВ «Балатон» - накладна № 248 від 14.02.2014; ТОВ «Ростава» - накладні: № 34411 від 27.02.2014, № 54750 від 16.10.2014, № 55789 від 30.10.2014, № 56267 від 06.11.2014; ТОВ «Сімферопольський вино-коньячний завод» - накладні: № 59238 від 26.04.2014, № 65952 від 01.11.2014; ТОВ «Баядера Логістік» - накладні № 38625/36562 від 27.06.2014 року, № 48473/45072 від 08.08.2014, № 55111/50998 від 06.09.2014, № 56250/52299 від 12.09.2014, № 57901/53943 від 19.09.2014, № 63125/58610 від 10.10.2014, № 64811/60442 від 17.10.2014, № 68315/63578 від 31.10.2014 № 78753/72966 від 12.12.2014, № 82257/76189 від 26.12.2014; ОСОБА_2 - накладна № 2255 від 23.09.2014; ТОВ «Продресурс ЛТД» - накладні: № 8731 від 04.10.2014, 10754 від 13.12.2014; ПП «АБ Плюс» - накладні: № 10/97999 від 23.10.2014, № 11/99420 від 13.11.2014; ОСОБА_3 - накладна № 57649/12/5213 від 25.12.2014.

По постачальнику ПП «АБ Плюс» (код ЄДРПОУ 25101110) видаткова накладна № 10/97999 від 23.10.2014 складена на загальну суму 980,57 грн. з ПДВ, але товар підприємцем отримано на суму 878,75 грн., товар оплачений та реалізований. Згідно книги обліку доходів та витрат ф.№ 10 по накладній № 10/97999 від 23.10.2014 включено суму витрат у розмірі 878,75 грн.

Однак, як вірно встановили суди попередніх інстанцій, позивачем не надано підтвердження щодо сплати за товар, який належить до підакцизної групи товарів, так зокрема, по ТОВ «Стронг К» за накладними: № 55194 від 17.09.2014 , № 65431 від 05.11.2014; по ТОВ «УДК» за накладними: № 32431 від 27.02.2014, № 33820 від 20.03.2014, № 8166 від 11.04.2014, № 9293 від 18.04.2014, № 13272 від 16.05.2014, № 17248 від 12.06.2014, № 27707 від 28.08.2014, № 28643 від 04.09.2014, № 35067 від 21.10.2014, № 44532 від 26.12.2014; по ОСОБА_3 за накладною: № 55342/12/2373 від 11.12.2014.

Суди попередніх інстанцій також встановлено наступне.

По підприємству ТОВ «Стронг К» (код ЄДРПОУ 35341549) позивачем взагалі не надано первинні документи, які підтверджують факт сплати за отриманий товар.

По підприємству ТОВ «УДК» (код ЄДРПОУ 37310549) надано лист в якому підприємство підтверджує, що ФОП ОСОБА_1 отримала товар та сплатила своє зобов`язання, але первинних документів, на підставі, яких формується показники податкової звітності підприємцем не надано.

По ФОП ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_2 ), також, надано лист в якому підприємець - постачальник підтверджує, що ФОП ОСОБА_1 отримала товар та сплатила своє зобов`язання, але первинних документів, на підставі, яких формується показники податкової звітності підприємцем не надано. Тобто, ФОП ОСОБА_1 не надано фіскальні чеки, квитанції про сплату, платіжні доручення, товарні чеки, товарно - транспортні документи, договори, тощо.

Таким чином, суди попередніх інстанцій вірно зауважили, що ФОП ОСОБА_1 до складу витрат зайво включено витрати на придбання ТМЦ підакцизної групи товару, які неоплачено у розмірі 12 460,73 грн. (ТОВ «Стронг К», код ЄДРПОУ 35341549, на загальну суму 2 536,67 грн.; ТОВ «УДК», код ЄДРПОУ 37310549, на загальну суму 9 012,84 грн.; ФОП ОСОБА_3 , рнокпп НОМЕР_2 , на загальну суму 911,22 грн.)

Також, на запит перевіряючого від 09.03.2017, ФОП ОСОБА_1 не надано жодного документу стосовно господарських відносин, в частині реалізації товару на користь інших суб`єктів господарювання.

До попередньої перевірки надано пояснення щодо складу інших витрат, згідно якого встановлено, що до складу інших витрат включено витрати пов`язані з орендою магазину та з охороною об`єктів.

Згідно наданих договорів встановлено, що орендодавцем є ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_3 ), до перевірки надано акти виконаних робіт на загальну суму 6 000,00 грн., в яких відсутні підписи орендодавця, також до перевірки не надано квитанції (чеки) щодо сплати за отримані послуги.

Крім того, згідно наданих договорів встановлено, що послуги охорони об`єктів здійснюється підприємством ПП «Гриф - 2007» (код ЄДРПОУ 35323635), до перевірки надано рахунки - фактури підприємства (які не є первинними документами, що підтверджують факт отриманих послуг) на загальну суму 3 600,00 грн. та не надано квитанції (чеки) щодо сплати за отримані послуги.

До складу інших витрат включено суму у розмірі 54,00 грн. за сертифікацію електронних ключів та ліцензування програми МЕДОК, але первинних документів з отриманням такої послуги та факту підтвердження сплати за послугу не надано.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що ФОП ОСОБА_1 безпідставно включено до складу інших витрат суму у розмірі 9 654,00 грн., яка не підтверджена необхідними первинними документами та сплатою, як наслідок згідно перевірки первинних документів, на підставі яких позивач формувала показники податкової декларації про майновий стан і доходи встановлено завищення витрат, протягом 2014 року, на суму 123 808,52 грн.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, ФОП ОСОБА_1 відповідно поданої декларації за 2015 рік відобразила понесені витрати всього в розмірі 539 567,65 грн., в тому числі вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробничій діяльності в сумі 467 791,60 грн., витрати на оплату праці найманих працівників у розмірі 49 566,48 грн. та інші витрати у розмірі 22 209,57 грн.

Згідно перевірки первинних документів встановлено, що витрати ФОП ОСОБА_1 , у 2015 році, складають 345 336,41 грн., в тому чисті вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробничій діяльності в сумі 291 849,43 грн., витрати на оплату праці найманих працівників у розмірі 49 566,48 грн. та інші витрати у розмірі 3 920,50 грн., а саме: згідно наданих до попередньої перевірки первинних документів (в т.ч. Книг обліку доходів та витрат форми № 10) та наявної податкової інформації встановлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснювала реалізацію алкогольних напоїв в асортименті, тютюнових виробів в асортименті, хліба та хлібобулочних виробів, води, соків, безалкогольних напоїв, молока та молочної продукції, тіста, засобів гігієни, пельменів, равіолі, солодощів, тощо.

Згідно касових стрічок суди попередніх інстанцій встановили, що через РРО ФОП ОСОБА_1 здійснювала реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів (тобто групи підакцизних товарів). Загальна сума виторгу складає 300 171,90 грн.

Згідно декларації про майновий стан і доходи, за 2015 рік, книги обліку доходів та витрат форми № 10, встановлено, що витрати на ТМЦ складають 539 567,65 грн.

З урахуванням виторгу підакцизних товарів 2015 року (що складає 300 171,90 грн.), задекларовані витрати, що зафіксовані у Книзі доходів та витрат форми № 10, від реалізації групи товарів, що не входять до підакцизного складу, є витрати у розмірі 167 619,72 грн.

При цьому на запит від 09.03.2017, наданий підприємцю, щодо надання первинних документів пов`язаних з реалізацією груп товарів, які не входять до підакцизного складу, з метою підтвердження задекларованих витрат, ФОП ОСОБА_1 не надано жодного документу.

Суди попередніх інстанцій також встановили, що ФОП ОСОБА_1 надано первинні документи, пов`язані з придбанням групи товарів, які не входять до складу підакцизних, з метою їх подальшої реалізації та отримання доходу на загальну суму 75 494,34 грн., документи оформлено в порушення вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996- XIV від 16.07.1999, оскільки в більшості випадків відсутні необхідні реквізити, що дають змогу ідентифікувати постачальника (Кислий - постачальник хліба та хлібобулочних виробів), відсутні необхідні реквізити, підписи, печатки.

Крім того, по цим первинним документам підприємцем взагалі не підтверджено сплату на придбання ТМЦ.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що враховуючи викладене ФОП ОСОБА_1 завищено суму витрат на придбання групи товарів, що не входять до підакцизного складу, у розмірі 167 619,72 грн., які зафіксовані у Книзі обліку доходів та витрат ф.№ 10, але не підтверджені у повному обсязі прибутковими накладними, отриманими від контрагентів - постачальників, та взагалі не сплачені.

Також, як встановили суди попередніх інстанцій посадовими особами відповідача було вручено ФОП ОСОБА_1 лист від 09.03.2017 щодо надання інформації та документального підтвердження. Однак позивачем на вказаний лист не надано підтвердження щодо сплати за товар, який належить до підакцизної групи товарів, зокрема, по ТОВ «Стронг К» за накладними: № 42544 від 20.08.2015, № 42588 від 20.08.2015, № 74764 від 26.08.2015, № 47828 від 17.09.2015, № 47808 від 17.09.2015, № 56001 від 29.10.2015, № 57459 від 05.11.2015, № 58942 від 12.11.2015; по ТОВ «Атлантіс» за накладною: № 46627 від 24.12.2015; по ТОВ «УДК» за накладними: № 14601 від 07.05.2015, № 14603 від 07.05.2015, 3 25722 від 11.08.2015; по ОСОБА_5 за накладною: 35742/10/2156 від 15.10.2015.

По підприємствам ТОВ «Стронг К» (код ЄДРПОУ 35341549) та ТОВ «Атлантіс» (код ЄДРПОУ 30012937) взагалі не надано первинні документи, які підтверджують факт сплати за отриманий товар. По підприємству ТОВ «УДК» (код ЄДРПОУ 37310549) надано лист в якому підприємство підтверджує, що ФОП ОСОБА_1 отримала товар та сплатила своє зобов`язання, проте первинних документів, на підставі, яких формується показники податкової звітності позивачем не надано. По ФОП ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_2 ), також, надано лист в якому підприємець - постачальник підтверджує, що ФОП ОСОБА_1 отримала товар та сплатила грошове зобов`язання, але первинних документів, на підставі, яких формуються показники податкової звітності підприємцем не надано.

Відтак, суди попередніх інстанцій встановили, що ФОП ОСОБА_1 не надано фіскальні чеки, квитанції про сплату, платіжні доручення, товарні чеки, товарно - транспортні документи, договори, тощо, у зв`язку з чим, дійшли правильного висновку, що ФОП ОСОБА_1 до складу витрат зайво включено витрати на придбання ТМЦ підакцизної групи товару, які несплачено у розмірі 8 322,45 грн. (ТОВ «Стронг К», код ЄДРПОУ І5341549, на загальну суму 5 532,69 грн.; ТОВ «Атлантіс», код ЄДРПОУ 30012937, на загальну суму 498,12 грн.; ТОВ «УДК», код ЄДРПОУ 37310549, на загальну суму 1 987,62 грн.; ФОП ОСОБА_3 , рнокпп НОМЕР_2 , на загальну суму 304,02 грн.)

Крім того, як зазначили суди попередніх інстанцій, на запит перевіряючого від 09.03.2017, ФОП ОСОБА_1 не надано жодного документу стосовно господарських відносин, в частині реалізації товару на користь інших суб`єктів господарювання.

До попередньої перевірки надано пояснення щодо складу інших витрат, згідно якого встановлено, що до складу інших витрат включено витрати пов`язані охороною об`єктів у розмірі 3 600,00 грн. Згідно наданих договорів встановлено, що послуги охорони об`єктів здійснюється підприємством ПП «Гриф - 2007» (код ЄДРПОУ 35323635), до перевірки надано рахунки - фактури підприємства (які не є первинними документами, що підтверджують факт отриманих послуг) та не надано квитанції (чеки) щодо сплати за отримані послуги.

До складу інших витрат включено суму у розмірі 240,00 грн. за ліцензування програми МЕДОК, але первинних документів з отриманням такої послуги та факту підтвердження сплати за послугу не надано.

Також, до складу інших витрат включено суму по сплаті за акцизний збір у розмірі 14 440,00 грн.

Відповідно до п/п. 14.1.4 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Пунктом 177.4 наведено вичерпний перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходу ФОП від провадження господарської діяльності, однак, вказаний перелік не містить акцизного збору, включеного до вартості товару та сплаченого під час його придбання. Таким чином ФОП ОСОБА_1 не мала права включати до витрат суму сплаченого акцизного збору, включеного до вартості товару, який придбавався з метою подальшої реалізації.

Таким чином, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що згідно перевірки первинних документів, на підставі яких позивач формував показники податкової декларації про майновий стан і доходи, встановлено завищення витрат, протягом 2015 року, на суму 194 231,24 грн.

Відповідно до приписів ст. 44 та ст. 61 Податкового кодексу України на контролюючі органи покладено обов`язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складання та достовірності первинних документів.

Відповідно п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

п/п. 177.4.1 витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

п/п. 177.4.2 витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної та додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячі з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно - правового характеру, будь - яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

п/п. 177.4.3 суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

п/п. 177.4.4 інші витрати, до складу яких включаються витрати, пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені у підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за РКО, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується у господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно - експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996- XIV від 16.07.1999 року визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Проведення будь-якої господарської операції фіксується та підтверджується первинними документами, на основі яких і ведеться бухгалтерська звітність. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності. Тобто первинні документи є основою і для податкового обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи

Відповідно до п/п. 16.1.2 та п/п. 16.1.12 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України до обов`язків платника податків належить ведення в установленому порядку обліку доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, забезпечення збереження документів, пов`язаних з виконанням податкового обов`язку, протягом строків, установлених Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.3. ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у п. 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовується зазначені документи.

Відповідно до п/п.16.1.5 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.

При цьому, відповідно до статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Таким чином, суди попередніх інстанцій вірно дійшли висновку, що в порушення п. 177.2, п/п. 177.4.1 та п/п. 177.4.4 ст.177 Податкового кодексу України позивачем ОСОБА_1 завищено суми витрат у розмірі 318 042,76 грн., в т.ч.: 2014 рік у розмірі 123 808,52 грн.; 2015 рік у розмірі 194 231,24 грн.

Крім того, у зв`язку з завищенням позивачем суми витрат, встановлено розбіжності оподатковуваного доходу за 2014 рік у розмірі 110 304,52, за 2015 рік у розмірі 194 231,24 грн.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що відповідачем правомірно та обґрунтовано донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.

При цьому, варто зауважили, що позивачем, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, а також в касаційній скарзі не заперечується факт заповнення Книги обліку доходів і витрат з порушеннями, на підставі якої було сформовано Декларації. Тоді як попущення позивачем порушень зводиться до відсутності в штаті позивача, на той час, бухгалтера та юриста, що вочевидь не є підставою для звільнення позивача від відповідальності.

З урахування викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, про правомірність податкового повідомлення-рішення від 21.03.2017 № 0003221303.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 21.03.2017 за № 0003231303 форми «Р» на суму 3 641,84 грн., Суд виходить з наступного.

Законом України від 31.07.2015 № 1621-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» встановлено військовий збір.

Законом України від 28.12.2015 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015, оподаткування військовим збором подовжено до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України (пункт 16-1 підрозділ 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 1.1 п. 16-1.1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами і доповненнями, платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України.

Ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування (п.п.1.3 п. 16-1.1 підр.10 р. XX Податкового кодексу України).

Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Податкового кодексу України (підпункт 1.2 пункт 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України).

Для резидента - це загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено підпунктами 164.2.1 - 164.2.19 пункту 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України. Крім того, до цього переліку включаються інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Податкового кодексу України, що передбачені підпунктом 164.2.20 пункту 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

Відповідно до п/п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із ст.177 Податкового кодексу України.

Об`єктом оподаткування фізичної особи - підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Податкового кодексу України (п.п.1.4 п. 16-1.1 підр.10 р. XX Податкового кодексу України).

Відтак, враховуючи заниження ФОП ОСОБА_1 отриманого чистого доходу за 2015 рік, від провадження господарської діяльності на суму 194 231,24 грн., суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивачу правомірно донараховано 2 913,47 грн. військового збору, з урахуванням самостійно визначеної суми військового збору 235,80 грн.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.03.2017 № 00032713032 форми «ПС» про сплату 510,00 грн. та податкового повідомлення-рішення від 21.03.2017 за № 0003261303 форми «ПС» на суму 510 грн., Суд зазначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ФОП ОСОБА_1 , в період з 01.01.2014 по 31.12.2015, сплачувалися готівкові кошти, що підтверджують надані фіскальні чеки, на користь фізичних осіб - підприємців за отримані товари та послуги, а саме: протягом 2014 року здійснено виплати на загальну суму 26 990,80 грн. (І кв. - 9 747,30 грн., ІІ кв. - 3 997,92 грн., ІІІ кв. - 6 022,64 грн., ІV кв. - 7 222,94 грн.); протягом 2015 року здійснено виплати на загальну суму 38 411,23 грн. (І кв. - 6 186,21 грн., ІІ кв. - 8 583,90 грн., ІІІ кв. - 9 033,24 грн., ІV кв. - 14 607,88 грн.), які не відображено у податковому розрахунку ф.№ 1 ДФ, а саме:

1) ФОП ОСОБА_6 (рнокпп НОМЕР_4 ) за журнали РРО всього на 143,50 грн.: у вересні 2014 року у розмірі 65,00 грн. та у травні 2015 року у розмірі 78,50 грн.;

2) ФОП ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_5 ) за алкогольні напої в асортименті всього на 22 907,77 грн.: у вересні 2014 року у розмірі 535,02 грн., у жовтні 2014 року у розмірі 557,10 грн., у листопаді 2014 року у розмірі 1 216,76 грн., у грудні 2014 року у розмірі 1 289,10 грн., у січні 2015 року у розмірі 1 061,16 грн., у лютому 2015 року у розмірі 1 927,30 грн., у березні 2015 року у розмірі 1 105,79 грн., у квітні 2015 року у розмірі 1 631,32 грн., у травні 2015 року у розмірі 1 813,56 грн., у червні 2015 року у розмірі 1 285,56 грн., у липні 2015 року у розмірі 1 671,30 грн., у серпні 2015 року у розмірі 2 283,06 грн., у вересні 2015 року у розмірі 1 554,84 грн., у жовтні 2015 року у розмірі 1 100,04 грн., у листопаді 2015 року у розмірі 1 513,28 грн., у грудні 2015 року у розмірі 2 362,58 грн.;

3) ФОП ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_2 ) за алкогольні напої в асортименті всього на 42654,78 грн.: у січні 2014 року у розмірі 6 076,68 грн., у лютому 2014 року у розмірі 1 414,32 грн., у березні 2014 року у розмірі 2 256,30 грн., у квітні 2014 року у розмірі 1 123,56 грн., у травні 2014 року у розмірі 1 479,06 грн., у червні 2014 року у розмірі 1 395,30 грн., у липні 2014 року у розмірі 1 632,66 грн., у серпні 2014 року у розмірі 1621,20 грн., у вересні 2014 року у розмірі 2 168,76 грн., у жовтні 2014 року у розмірі 1 646,70 грн., у листопаді 2014 року у розмірі 1 457,52 грн., у грудні 2014 року у розмірі 1 055,76 грн., у лютому 2015 року у розмірі 1 411,14 грн., у березні 2015 року у розмірі 680,82 грн., у квітні 2015 року у розмірі 645,96 грн., у травні 2015 року у розмірі 1 508,70 грн., у червні 2015 року у розмірі 1 620,30 грн., у липні 2015 року у розмірі 496,68 грн., у серпні 2015 року у розмірі 1 936,38 грн., у вересні 2015 року у розмірі 1 090,98 грн., у жовтні 2015 року у розмірі 3 705,06 грн., у листопаді 2015 року у розмірі 1 286,16 грн., у грудні 2015 року у розмірі 4 640,76 грн.

Як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, вказані виплати не відображено у звіті за формою 1-ДФ за ознакою « 157» (Дохід виплачений самозайнятій особі), чим порушено п. 3.6 Наказу Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 № 49 та № 4 від 13.01.2015 «Про Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу», нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку та п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України.

Також, ОСОБА_1 порушено п. 44.3 п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України в частині відсутності у повному обсязі первинних документів пов`язаних з підприємницькою діяльністю на підставі яких формувалися показники податкової звітності, а саме: належним чином оформлених первинних документів (договорів; актів виконаних робіт (послуг), прибуткових накладних та інших), платіжних документів, (чеків, квитанцій, прибуткових касових ордерів, тощо), що підтверджують правомірність формування платником об`єктів оподаткування та їх відповідність вимогам чинного законодавства.

Відповідно до п.44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 22.03.2017 № 00032713032 та від 21.03.2017 за № 0003261303.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 22.03.2017 № 0003291303 форми «ПС» на суму 1 грн., Суд зазначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій позивачем для проведення розрахункових операцій у податковому органі зареєстровано реєстратори розрахункових операцій, а саме:

- Павільйон, Дніпропетровська область, Новомосковький район, с. Знаменівка, перехрестя вул. Павлоградська - вул. Українська; модифікація РРО - Екселіо DMP 55; фіскальний № 3000079739;

- Магазин, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Знаменівка, вул. Жукова, 2; модифікація Екселіо DMP 55; фіскальний № 3000021841.

Згідно абз. 3 ст. 2 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 265), розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до п.п. 1, 2 статті 3 Закону № 265, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов`язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Суди попередніх інстанцій встановили, що у перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_1 , відповідно до розрахунків податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності (Додатки до податкової декларації про майновий стан і доходи) та даних книги обліку доходів та витрат, отримано дохід від провадження господарської діяльності у розмірі 849 709,98 грн. (у тому числі з грудня 2013 року по грудень 2014 року у розмірі 294 422,33 грн., за 2015 рік у розмірі 555 287,65 грн.).

Згідно даних Книги обліку доходів та витрат ф. № 10, за 2013 та 2014 роки, та декларації про майновий стан і доходи, за 2014 рік, до складу суми одержаного загального доходу ФОП ОСОБА_1 включено суму доходу за грудень 2013 року у розмірі 13 504,00 грн.

Тобто, суди попередніх інстанцій вірно зауважили, що згідно даних Книги обліку доходів та витрат ф.№ 10 2014 року сума одержаного доходу складає 280 918,33 грн., загальний одержаний дохід грудня 2013 року складає 13 504,00 грн., в декларації про майновий стан і доходи, за 2014 рік, задекларовано одержаний дохід у розмірі 294 422,33 грн.

Перевіркою даних фіскальних звітних чеків з реєстраторів розрахункових операцій, розділу № 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків» книг обліку розрахункових операцій, зареєстрованих на РРО, встановлено, що у перевіряємому періоді через РРО реалізовано товару на загальну суму 441 861,7 грн. (у тому числі з грудня 2013 року по грудень 2014 року на суму 141 689,80 грн., за 2015 рік на суму 300 171,90 грн.).

Тобто, згідно даних РРО 2014 року реалізовано товару у розмірі 141 303,30 грн., згідно даних РРО грудня 2013 року реалізовано товару у розмірі 386,50 грн., такі відомості внесено до Книги обліку доходів та витрат ф.№ 10 відповідно, до декларації про майновий стан і доходи, за 2014 рік, реалізацію через РРО включено у розмірі 141 689,80 грн.

Різниця між задекларованою підприємцем сумою отриманого доходу від провадження господарської діяльності та сумою, яку проведено через РРО, складає 394 730,78 грн., за 2014 рік (без урахуванням грудня 2013 року) 139 615,03 грн., за 2015 рік 255 115,75 грн., а саме: 836 205,98 грн. (одержаний дохід 2014 та 2015 років, згідно декларацій про майновий стан і доходи, без урахування грудня 2013 року) - 441 475,20 грн. (дані РРО 2014 року та 2015 року, без врахування даних РРО грудня 2013 року).

Суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що у ФОП ОСОБА_1 у перевіряємому періоді відсутні банківські рахунки та відповідно в ході перевірки підприємцем не надано документи, які підтверджують надходження коштів від господарської діяльності у безготівковій формі на розрахункові рахунки банківських установ. Таким чином, ФОП ОСОБА_1 порушено п. 1, 2 ст. 3 Закону № 265, а саме: у перевіряємому періоді встановлено проведення розрахункових операцій на господарських одиницях підприємця без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачи розрахункових документів встановленої форми на загальну суму 407 848,28 грн.

Суди попередніх інстанцій також вірно врахували, що на запит перевіряючого від 09.03.2017, ФОП ОСОБА_1 не надано жодного документу стосовно господарських відносин, в частині реалізації товару на користь інших суб`єктів господарювання.

Відповідальність за вищезазначене порушення передбачена п. 1 ст. 17 Закону № 265 та складає: за встановлення вищезазначеного порушення протягом календарного року вчинене вперше - 1 гривня; за кожне наступне вчинене порушення - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про правомірність податкового повідомлення-рішення № 0003291303 від 22.03.2017.

Відносно доводів скаржника щодо ненадання документів до перевірки, оскільки така перевірка, на підставі якої прийнято спірні рішення, була повторною; жодних актів про ненадання документів не складалося; ненадання певних документів під час перевірки (особливо враховуючи їх обсяг) не може бути підставою для неприйняття цих документів в ході судового розгляду, то Суд вважає вказані доводи безпідставними, оскільки такі доводи не були підставами позовної заяви при зверненні позивача до суду першої інстанції.

Щодо доводів скаржника у касаційній скарзі, відносно того, що податковим органом порушено вимоги п. 86.10 ст. 86 Податкового кодексу України, що мало наслідком проведення однобічної перевірки без врахування наслідків помилок, які спричинили завищення податкових зобов`язань платником податків за той самий період, то Суд вважає вказані доводи також безпідставними, оскільки скаржником не доведено необхідності проведення податковим органом перевірки без врахування наслідків помилок, які спричинили завищення платником податків податкових зобов`язань платником податків за той самий період, зважаючи на допущення платником податків помилок у введені бухгалтерського обліку, що не заперечується самим платником податків.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, судові рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування вимоги та рішень з ЄСВ, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 у справі № 804/3767/17 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування: 1) вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.03.2017 № Ф-0003241303 на суму 101 381 грн. 16 коп.; 2) рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21.03.2017 № 0003251303 про сплату 18552 грн. 67 коп. 3) рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21.03.2017 № 0003281303 на суму 170 грн.

Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити: визнати протиправними та скасувати:

1) вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.03.2017 № Ф-0003241303 на суму 101 381 грн. 16 коп.;

2) рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21.03.2017 № 0003251303 про сплату 18552 грн. 67 коп.

3) рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21.03.2017 № 0003281303 на суму 170 грн.

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 у справі № 804/3767/17, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Cудді Л.І. Бившева

В.П. Юрченко