Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №380/7994/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/7994/24 пров. № СК-А/857/26847/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Обрізка І.М.,

суддів Іщук Л.П., Пліша М.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року, прийняте суддею Сподарик Н.І. у місті Львові у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер інвест захід» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості та карток відмови,-

встановив:

ТОВ «Полімер інвест захід» (надалі – ТОВ, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Львівської митниці (надалі – відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення від 16.10.2023 №UA209000/2023/100642/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002703.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 позов задоволено.

Задовольняючи позов суд виходив з того, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При митному оформленні товару позивач надав митному органу наявні у нього документи, що визначені частиною 2 статті 53 МК України.

Натомість в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості митний орган вказав, що митна вартість товару не може бути визнана з тієї причини, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та навів відповідні аргументи, що спонукали його дійти такого висновку.

На думку суду, що ТОВ надало усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена товариством згідно з умовами контракту. Надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару товариством (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Львівська митниця подала апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та порушенням норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що у графі 33 Рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/100642/2 від 15.10.2023 подані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме:

- згідно з наданою до митного контролю CMR № 2137 від 11.10.2023 у графах 16 зазначено, що перевізником є PE Vashchuk Oleksandr, проте за зазначеним маршрутом декларантом не надано комерційні, платіжні документи, заявку та ін., що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг;

- рахунок на перевезення від 12.10.2022 № UA00079877 виставлений ТОВ. Довідка на перевезення від 12.10.2023 № SIEV0010339 виставлена ТОВ «ДСФ Логістика». Проте жодних документів, які б урегульовували зовнішньоекономічні відносини між суб`єктами не надано. У вищезазначеному рахунку на перевезення зазначено номер-лінійного коносамента та номер замовлення, які до митного оформлення не подавалися. В даному рахунку відсутня печатка та підпис перевізника;

- розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 715 км, а вартість 70000 грн., що становить 97 грн/км, відстань по території України 220 км, а вартість 33903 грн., що становить 154 грн/км)

На вимогу митного органу декларантом надано наступні додаткові документи: проформу, платіжну інструкцію, заявку на перевезення, декларацію країни відправлення, B/L та документи, які дублюють гр. 44 МД. У № 14JBKLN9 від 18.09.2023 — вказано, що дані документи являються платіжною інструкцією. Це не являється документом, який засвідчує факт переведення коштів. Реквізити, зазначені в даному документі як рахунок отримувача, суперечать реквізитам контракту. Даний документ неможливо прив`язати до даної поставки, оскільки сума інша чим зазначена у МД. Проформа не завірена покупцем, що суперечить вимогам п. 8.1 зовнішньоекономічного контракту. Разом з тим, документів які спростовують попередньо виявлені розбіжності декларантом не надано.

Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 10.01.2023 між JIANGXI YOUNGGUA ADHESIVE PRODUCTS CORP., LTD, КНР (продавець) та ТОВ (покупець) укладено контракт №JP-23/01, відповідно до п. 3 якого, продавець зобов`язується доставити покупцеві, а покупець прийняти товар згідно специфікації доставки або рахунків-фактур.

Згідно п. 6 договору, загальна сума за цим договором складається з сум рахунків-фактур. Валютою цього контракту є долар США.

Відповідно до п. 7 договору, такий діє до 31.12.2027 з моменту його підписання.

Відповідно до вимог п. 8.1 зовнішньоекономічного контракту вказано, що доставка товару здійснюється за попередньою заявкою покупця, яка надсилається продавцю електронною поштою.

Продавець зобов`язаний протягом 24 годин з моменту отримання заяви електронною поштою підтвердити можливість доставки товару і надати рахунок проформу з печаткою. Покупець протягом 24 годи зобов`язаний підтвердити проформу рахунку-фактури підписанням і проставленням печатки або спростувати її.

Згідно п. 8.3 договору, продавець здійснює доставку товару на умовах, передбачених для кожної партії товару в рахунку-фактурі, який є невід`ємною частиною договору. При тлумаченні умов цього договору застосовується документ Інкотермс від 2020 та Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980.

Доставка товару здійснюється протягом усього терміну дії цього договору відповідно до рахунків продавця. (п.8.4 договору).

Відповідно до п. 8.5 договору, ціна товару визначається для кожної партії товару і вказується в рахунках-фактурах, на конкретну поставку. Умови поставки - FOB, CFR, CIF кордон України (в редакції ІНКОТЕРМС-2020), визначаються згідно з накладними на кожну поставку.

У вартість доставки входить упаковка і маркування товару (п. 8.5 договору).

Згідно п. 9.1 договору, оплата товару здійснюється як у вигляді передоплати, так і можлива відстрочка платежу на 60 днів.

Відповідно до п. 92. Договору, оплата здійснюється в доларах США, згідно з виставленими рахунками-фактурами, шляхом перерахування грошових коштів з рахунку покупця на рахунок продавця, або на інші реквізити, зазначені в додаткових угодах.

З метою митного оформлення товару, позивачем подано до митного органу митну декларацію №23UA209230109605U5, у якій митна вартість товару визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються та документи, зазначені в гр. 44 декларації, що підтверджує заявлену митну вартість товарів, передбачених ч. 2 ст. 53 Митного кодексу (МК) України, разом з копіями документів, що підтверджують їх заявлену митну вартість, зокрема:

- пакувальний лист б/н від 02.08.2023; рахунок-фактура (інвойс) YWJN23-07070151 від 02.08.2023; автотранспортна накладна 2137 від 11.10.2023; декларація про походження товару YWJN23-07070151 від 02.08.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг UA00079877 від 12.10.2023; документів, що підтверджує вартість перевезення SIEV0010339 від 12.10.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) JP-23/01 від 12.10.2023; договір про надання послуг митного брокера 28-2023 від 02.05.2023; договір (контракт) про перевезення GC-019270 від 12.10.2022.

Відповідач надіслав в порядку до вимог ч.ч.3, 4 ст.53 МК України позивачу повідомлення, в якому просив надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.

На вимогу декларантом подано: проформу, платіжну інструкцію. Заявку на перевезення, декларацію країни відправлення, B/L та документи, які дублюють гр. 44 МД у №14KBKLN9 від 18.09.2023 вказано, що даний документ являються платіжною інструкцією.

За результатами розгляду електронної митної декларації №23UA209230109605U5 та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 16.10.2023 №UA209000/2023/100642/2.

У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 16.10.2023 №UA209000/2023/100642/2, в графі 33 зазначено наступне:

«Відповідно: до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей з кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 МК України від 13.03.2012 №4495-УІ (далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне:

- згідно наданої до митного контролю СМR № 2137 від 11.10.2023 у графах 16 зазначено що перевізником є PE Vashchuk Oleksandr, проте за зазначеним маршрутом декларантом не надано, комерційні, платіжні документи, заявку, та ін., що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг; рахунок на перевезення від 12.10.2022 № UА00079877 виставлений ТОВ. Довідка на перевезення від 12.10.2023 № SIEV0010339 - виставлена - ТОВ «ДСФ Логістика». Проте жодних документів, які б урегульовували зовнішньоекономічні відносини між суб`єктами не наданo;

- у вищезазначеному рахунку на перевезення зазначено: номер-лінійного коносамента та номер замовлення до митного оформлення не подавалися. В даному рахунку-відсутня печатка та підпис перевізника; розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 715 км, а вартість 70000 грн - що становить 97 грн/км, відстань по території України 220 км, а вартість 33803 грн - що становить 154 грн/км). Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 (далі - Методичні рекомендації), визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу V: Методичних рекомендацій «Облік і калькулювання собівартості перевезень» визначено: «Вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об`єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального». Пунктом 51 Методичних рекомендацій аналогічний підхід застосовано до розподілу амортизаційних відрахувань. Таким чином, очевидним є факт, що рахунок від 05.09.2023 № 5493 містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу.

Відповідно до вимог п. 1.3. договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 12.10.2022 № GC-019270 зазначено, що при морському перевезенню має надаватись перевізником заявка. Проте у пакеті документів вказаний документ відсутній.

Відповідно до вимог п. 15. 1 зовнішньоекономічного контракту від 10.01.2023 №JP-23/01 вказано, що всі доповнення дійсні тільки в письмовій формі та підписані обома сторонами; відповідно до вимог п.15.2 вищезазначеного зовнішньоекономічного контракту додатки являються невід`ємною частиною контракту; відповідно до вимог п. 3 вищезазначеного зовнішньоекономічного контракту продавець зобов`язується поставити покупцю товар відповідно до специфікації та інвойсів. Специфікація до митного оформлення не подавалась; відповідно до вимог п. 8.1 зовнішньоекономічного контракту вказано, що поставка товару має здійснюватись за попередньою письмовою заявою покупця, проте даний документ декларантом до митного оформлення не наданий. Продавець зобов`язаний протягом 24 годин з моменту виставлення заяви подати проформу з печаткою. Покупець має підтвердити проформу шляхом підписання та проставлення печатки. Дані документи до митного оформлення не подавалися; відповідно до вимог п. 8.5 зовнішньоекономічного контракту умови поставки, CFR, CIF, кордон України. Жодних змін щодо умов поставок не надано. У МД - умови поставки FOB-Ningbo. Дана умова поставки відповідно до п. 8.5 суперечить міжнародним правилам поставки INKOTERMS-2020. відсутня декларація країни відправлення.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Відповідно до частин 3-4 статті 53 МК України, митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс), або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість та містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспорті (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На вимогу митного органу декларантом надано наступні додаткові документи: проформу, платіжну інструкцію, заявку на перевезення, декларацію країни відправлення, B/L та документи, які дублюють гр. 44 МД №14JBKLN від 18.09.2023 вказано, що даний документ являються платіжною інструкцією. Це не являється документом, який засвідчує факт переведення коштів. Реквізити зазначені в даному документі, як рахунок отримувача суперечать реквізитам контракту. Даний документ неможливо прив`язати до даної поставки товару, оскільки сума інша чи зазначена у МД - проформа не завірена покупцем, що суперечить вимогам п. 8.1 зовнішньоекономічного контракту. Разом з тим, документів які спростовують попередньо виявлені розбіжності декларантом не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причин відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ), з причин відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). МК України від 13.03.2012 №4495-VI розділ ІІІ. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару №1 слугувала МД UA209230/2023/108005 від 11.10.2023 де вартість такого товару становить 1,92 дол США за кг (даного товару та даного імпортера) в наближений час.

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002703.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 16.10.2023 №UA209000/2023/100642/2.

14.11.2023 позивачем подано скаргу на рішення Львівської митниці ДМС України про коригування митної вартості товарів від 16.10.2023 №UA209000/2023/100642/2, в якій представник позивача просив скасувати оскаржуване рішення.

Рішенням Державної митної служби України від 19.12.2023 №15-1/15-02-02/14/5932, прийнятого за результатами розгляду скарги від 14.11.2023 таку залишено без задоволення.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина 3 ст.53 МК України передбачає обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті ( ч.5 ст.53 МК України ).

Згідно із ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.54 МК України ).

Частиною 5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Згідно з положеннями статті 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (стаття 64 МК України).

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Виходячи з аналізу наведених норм, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, колегія суддів звертає увагу, що рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

З вищенаведеного висновується, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 (справа №804/5445/17), від 31 березня 2020 (справа №809/1858/16), від 15 лютого 2022 (справа № 826/12901/17).

Частиною четвертою статті 54 МК України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Колегія суддів наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, митна вартість ввезених товарів визначена позивачем за першим методом.

Разом з тим, на вимогу митного органу про подання додаткових документів для підтвердження митної вартості декларант надав ще проформу, платіжну інструкцію. Заявку на перевезення, декларацію країни відправлення, B/L та документи, які дублюють гр. 44 МД у №14KBKLN9 від 18.09.2023.

Крім цього, разом із скаргою на рішення про коригування митної вартості товарів, позивачем було подано до митного органу відомості про взаєморозрахунках з контрагентами за період з 02.08.2023 по 17.10.2023, копію заяви на організацію перевезення та експедирування вантажів SIEV0010339 від 03.08.2023; копію платіжної інструкції №175 від 27.10.2023, копію акта здачі-приймання робіт (надання послуг) від 17.10.2023 №12655.

З наведеного суд висновує, що при митному оформленні товару позивач надав митному органу наявні у нього документи, що визначені частиною 2 статті 53 МК України, та перелічені судом вище.

Натомість в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості митний орган вказав, що митна вартість товару не може бути визнана з тієї причини, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та навів відповідні аргументи, що спонукали його дійти такого висновку.

Договірні правовідносини між ТОВ та JANGXI YONGGUAN ADHESIVE PRODUCTS CORP,LTD виникли з січня 2023.

Відповідно до п. 6 Контракту № JP-23/01 від 10.01.2023 загальна сума по цьому Контракту складається із сум інвойсів.

Тобто договором не обмежується кількість поставок. В наданій інструкції №14JBKLN9 від 18.09.2023 на загальну суму 104167,16 USD в призначенні платежу зазначені реквізити контракту № JP-23/01 від 10.01.2023, повне найменування продавця.

Також, як вірно звернув увагу суд першої інстанції, товариством відповідно до приписів МК України надано митному органу всі документи, які підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, а саме: зовнішньоекономічний контракт від 10.01.2023 №JP-23/01; проформу інвойс від 04.07.2023 №YWJN23-07070151; платіжну інструкцію №14JBKLN9 від 18.09.2023; комерційну фактуру (invoice) від 02.08.2023 №YWJN23-07070151, митну декларацію країни відправлення №310420230549589465.

Крім цього, судом встановлено, що ТОВ уклало з ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 12.10.2022 № GC-019270.

Відповідно до умов даного договору, ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» (експедитор) за оплату та за рахунок ТОВ (замовник) надає замовникові комплекс послуг з організації та забезпечення перевезення імпортних, експортних, транзитних вантажів замовника від місця, зазначеного замовником, до місця призначення різними видами транспорту за обумовленим маршрутом.

Таким чином, ТОВ безпосередньо здійснювало розрахунки за послуги з перевезення товару з ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА». В свою чергу, ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» надало ТОВ рахунок на оплату №UA00079877 від 12.10.2023, в якому зазначені суми витрат на перевезення товару по кожному з маршрутів, а також довідку про вартість перевезення до митного кордону України від 12.10.2023 №SIEV0010339.

Так, відповідно до довідки про вартість морського перевезення контейнеру №HASU5122137 за коносаментом WMSS23074514 з порту Ningbo (KHP) до порту Гданськ (Польща), включаючи локальні витрати в порту прибуття, послуги з міжнародного перевезення вантажу по маршруту Гданськ (Польща) - м/п Ягодин (Україна) становлять 136118,00 грн.

Між ТОВ та ФОП ОСОБА_1 відсутні договірні правовідносини. Отже, ТОВ не може надати жодного документу на підтвердження виконання договору транспортного перевезення вантажів в міжнародному сполученні № RH-009520 від 12.07.2018, укладеного з ФОП ОСОБА_1 , оскільки декларант не є стороною даного договору. Відповідно до умов Договору транспортного перевезення вантажів в міжнародному сполученні від 12.07.2018 №RH-009520 оплата послуг з перевезення ФОП ОСОБА_1 здійснює ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА», тому така оплата жодним чином не впливає на митну вартість.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що належним документом на підтвердження вартості перевезення імпортованих товарів за митною декларацією №23UA209230109605U5 є рахунок-фактура або інші документи, видані експедитором - ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА», яке є виконавцем за договором про надання транспортно-експедиторського обслуговування.

Судом також встановлено, що на підтвердження витрат на транспортування ТОВ були надані під час декларування копії наступних документів:

- договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 12.10.2022 №GC-019270; довідка про вартість перевезення від 12.10.2023 №SIEV0010339; заявка SIEV0010339 від 03.08.2023 на організацію перевезення та експедирування вантажів; рахунок на оплату №UA00079877 від 12.10.2023 на суму 196767,90 грн за послуги з міжнародного перевезення вантажу на території України та за межами державного кордону України; коносамент №WMSS23074514 від 17.09.2023; CMR №2137 від 11.10.2023, договір транспортного перевезення вантажів в міжнародному сполученні №RH-009520 від 12.07.2018.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що декларантом було подано усі документи, що підтверджують правомірність декларування товару за основним (першим) методом, та які чітко ідентифікують придбаний товар, містять об`єктивні та достовірні дані, не містять дефектів та підтверджують числові значення, зазначені в МД, у зв`язку із чим відповідач безпідставно не визнав заявлену декларантом митну вартість та не скасував оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Відтак, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.

Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Згідно пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки у ньому, крім посилання на МД від 11.10.2023 №UA 209230/2023/108005 (ас. 54), на підставі якої були здійснені розрахунки скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено.

Верховний Суд у постановах від 10.06.2021 у справі № 815/6854/17, від 14.07.2020 у справі № 809/1734/16, зазначив, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у спірних випадках митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Оскільки позовна вимога про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002703 є похідною вимогою, то така також підлягає до задоволення.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року у справі № 380/7994/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко

судді Л. П. Іщук

М.А. Пліш