Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №380/15570/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/15570/24 пров. № А/857/34903/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача Обрізка І.М.,

суддів – Іщук Л.П., Пліша М.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року, прийняте суддею Желік О.М., в м. Львові у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Олія Добра» до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Олія Добра» (надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до ГУ ДПС у Львівській області (надалі – ГУ ДПС, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (ППР) від 08.05.2024 №20413/13-01-07-10.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 позов задоволено.

Суд зазначив, що підставою для зупинення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів є наявність форс-мажорних обставин. Такі форс-мажорні обставини засвідчуються відповідним сертифікатом, виданим ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою.

Позивачем під час здійснення перевірки уповноваженими особами ГУ ДПС у Львівській області надавались наступні сертифікати від 16.10.2023 №5300-23-4235 та від 26.12.2023 №5300-23-4869, що видані Полтавською торгово-промисловою палатою.

Зазначені сертифікати засвідчили форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): неможливість вчасно виготовити та доставити обладнання у зв`язку з нестачею сировини, комплектуючих та затримку транспортування, через погіршення погодних умов внаслідок середземноморського тропічного циклону шторму «Данієль».

Крім того, суд зазначив, що відповідачем безпідставно не застосовано до спірних правовідносин абз.11 п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та, як наслідок, протиправно нараховано пеню під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що вказане судове рішення прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом не було враховано висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №906/540/22. Наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне виконання договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Схожий за змістом правовий висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 23.07.2024 у справі №240/25642/22

Разом з тим, до перевірки не надано відповідну довідку компетентного органу Китаю про підтвердження виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання зобов`язань нерезидента Henan Huatai Cereals and Oils Machinery Co., Ltd (Китай) за договором від 21.02.2023 №H120230221-SK. Крім того, нестача сировини не вважається форс-мажорною обставиною.

Верховний Суд сформулював висновок про те, що пеня, що передбачена частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), застосовується на загальних підставах і на таку не поширюються положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України».

Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Сторона позивача подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що судом першої інстанції зроблено правові висновки, без урахування практики Верховного Суду, відповідно до якої наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне виконання договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання.

Проте, зазначені вище висновки Верховного Суду у складі касаційного господарського суду, не можуть братися судом до увагу у зв`язку з тим, що зазначені вище правові позиції були висловлені у господарських справах (між сторонами укладеного Договору), в яких питання наявності форс-мажорних обставин розглядалося у контексті спору між суб`єктами господарювання щодо виконання зобов`язань.

З приводу покликання апелянта на те, що судом першої інстанції зроблено правовий висновок в частині можливості застосування до спірних правовідносин абз.11 п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (мораторій на застосування штрафних санкцій), то позивач не обґрунтовував свою позовну заяву зазначеними вище доводами, а це була виключно ініціатива суду, з урахуванням принципу всебічності, повноти та об`єктивності розгляду справи.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд у повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі наказу ГУ ДПС у Львівський області від 19.03.2024 №« 1427-ПП «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» та направлень на перевірку вiд 20.03.2024 № 2809 i № 2810, головними державними інспекторами відділу перевірок фінансових операцій управління податкового аудиту ГУ ДПС у Львівський області Добош Анною Тарасівною та Свитаком Володимиром Олеговичем згідно iз п.п.191.1.4. п.191 .1 ст.191, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82, п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України вiд 02.12.2010 № 2755-VI (iз внесеними змінами), проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ з питань дотримання вимог валютного законодавства по імпортному зовнішньоекономічному контракту вiд 21.02.2023 № HT20230221-SKза період з 21.02.2023 по 27.03.2024, згiдно з отриманими інформаціями Національного банку України про виявлені агентами валютного нагляду (ПАТ «Кредi Агрiколь Банк», МФО 300614) факти ненадходження в установлені Національним банком України граничних строків розрахунків грошових коштів чи товарів станом на 01.10.2023, 01.11.2023 та 01.01.2024, якi надаються згідно з Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правленням НБУ вiд 02.01.2019 №7.

Проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ (Покупець) укладено договір купівлі-продажу обладнання для переробки та екстракції олійних культур від 21.02.2023 № HT20230221-SK, в особі директора Гарбал Наталії Іванівни, з нерезидентом Henan Huatai Cereals and Oils Machinery Co., Ltd (Китай, Продавець), в особі офіційного представника Ян Ци Пен.

У відповідності до умов договору, Продавець зобов`язується відвантажити згідно з умовами FCA Incoterms-2020 обладнання для переробки та екстракції олійних культур. Обладнання відвантажуються протягом 15 днів після 100% оплати. Продавець після отримання повної суми договору повинен передати у власнiсть Покупця обладнання екстракції розчинником, продуктивністю 100 тон макухи соняшника на добу, а також при необхідності надати послуги з транспортування, а Покупець зобов`язується прийняти та сплатити товар та послуги за умовами цього контракту.

На виконання умов імпортного контракту від 21.02.2023 № HT20230221-SK ТОВ «Олія Добра» здійснено переказ коштів на користь нерезидента з валютного рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в ПАТ «Креді Агріколь Банк» (МФО 300614) на загальну суму 252000,00 дол. США, в тому числі згідно з наступними платіжними інструкціями:

- від 31.03.2023 № 2 на суму 126000,00 дол. США (контракт від 21.02.2023 № HT20230221-SK; нерезидент Henan Huatai Cereals and Oils Machinery Co., Ltd, Китай). Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (із внесеними змінами, далі Закон № 2473-VIII), з врахуванням вимог п.142 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (із внесеними змінами, далі Постанова НБУ № 18), граничний строк надходження товару по імпорту по даній попередній оплаті становить 26.09.2023;

- від 13.04.2023 № 4 на суму 50000,00 дол. США (контракт від 21.02.2023 № HT20230221-SK; нерезидент Henan Huatai Cereals and Oils Machinery Co., Ltd, Китай). Відповідно до ч.1 ст.13 Закону № 2473-VIII, з врахуванням вимог п.142 Постанови НБУ № 18, граничний строк надходження товару по імпорту по даній попередній оплаті становить 09.10.2023;

- від 19.06.2023 № 5 на суму 29500,00 дол. США (контракт від 21.02.2023 № HT20230221-SK; нерезидент Henan Huatai Cereals and Oils Machinery Co., Ltd, Китай). Відповідно до ч.1 ст.13 Закону № 2473-VIII, з врахуванням вимог п.142 Постанови НБУ № 18, граничний строк надходження товару по імпорту по даній попередній оплаті становить 15.12.2023;

- від 27.06.2023 № 6 на суму 16500,00 дол. США (контракт від 21.02.2023 № HT20230221-SK; нерезидент Henan Huatai Cereals and Oils Machinery Co., Ltd, Китай). Відповідно до ч.1 ст.13 Закону № 2473-VIII, з врахуванням вимог п.142 Постанови НБУ № 18, граничний строк надходження товару по імпорту по даній попередній оплаті становить 23.12.2023;

- від 29.06.2023 № 7 на суму 19000,00 дол. США (контракт від 21.02.2023 № HT20230221-SK; нерезидент Henan Huatai Cereals and Oils Machinery Co., Ltd, Китай). Відповідно до ч.1 ст.13 Закону № 2473-VIII, з врахуванням вимог п.142 Постанови НБУ № 18, граничний строк надходження товару по імпорту по даній попередній оплаті становить 25.12.2023;

- від 07.07.2023 № 8 на суму 11000,00 дол. США (контракт від 21.02.2023 № HT20230221-SK; нерезидент Henan Huatai Cereals and Oils Machinery Co., Ltd, Китай). Відповідно до ч.1 ст.13 Закону № 2473-VIII, з врахуванням вимог п.142 Постанови НБУ № 18, граничний строк надходження товару по імпорту по даній попередній оплаті становить 02.01.2024.

Згідно акту перевірки від 03.04.2024 №14139/13-01-07-10/44829898, складеного уповноваженими працівниками ГУ ДПС у Львівській області, на порушення вимог ч.3 ст.13 Закону № 2473-VIII, з врахуванням вимог п.142 Постанови НБУ № 18, товар по імпорту (обладнання для екстрагування або виробництва тваринних, нелетких рослинних або мікробних жирів або олії, код товару 8479200000) надійшов на територію України з порушенням строків розрахунків згідно з митною декларацією від 16.12.2023 № 23UA100160239561U9 на суму 252000,00 дол. США (контракт від 21.02.2023 № HT20230221-SK; нерезидент Henan Huatai Cereals and Oils Machinery Co., Ltd, Китай). Кількість днів прострочення: 81 день по авансовому платежу в сумі 126000,00 дол. США за період з 27.09.2023 по 16.12.2023; 68 днів по авансовому платежу в сумі 50000,00 дол. США за період з 10.10.2023 по 16.12.2023; 1 день по авансовому платежу в сумі 29500,00 дол. США за період з 16.12.2023 по 16.12.2023. По авансових платежах від 27.06.2023 в сумі 16500,00 дол. США, від 29.06.2023 в сумі 19000,00 дол. США та від 07.07.2023 в сумі 11000,00 дол. США порушення вимог ч.3 ст.13 Закону № 2473-VIII, з врахуванням вимог п.142 Постанови НБУ № 18, не встановлено.

З урахуванням викладених в акті від 03.04.2024 № 14139/13-01-07-10/44829898 обставин перевірки, а також за результатами розгляду заперечення позивача, ГУ ДПС у Львівській області було винесено ППР від 08.05.2024 № 20413/13-01-07-10 на суму 1495768,66 грн. за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначає Закон України «Про валюту і валютні операції» №2473-VIII від 21.06.2018 (далі Закон №2473-VIII).

Частиною першою статті 3 вказаного Закону передбачено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону №2473-VІІІ органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

За правилами частини першої статті 13 Закону №2473-VІІІ Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Частиною третьою статті 13 цього Закону передбачено, що у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) (частина п`ята статті 13 Закону №2473-VІІІ).

За приписами частини восьмої статті 13 Закону №2473-VІІІ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті.

Рішення про застосування до уповноважених установ, суб`єктів валютних операцій заходів впливу приймається органами валютного нагляду відповідно до компетенції, визначеної частинами п`ятою і шостою статті 11 цього Закону, у порядку, визначеному законодавством, що діє на день прийняття відповідного рішення (частина восьма статті 16 Закону №2473-VІІІ).

Правління Національного банку України постановою від 02 січня 2019 № 5 затвердило Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення № 5).

Це Положення відповідно до пункту 1 розділу І визначає заходи захисту, запроваджені Національним банком України, порядок їх застосування (порядок здійснення валютних операцій в умовах запроваджених цим Положенням заходів захисту), а також порядок здійснення окремих операцій в іноземній валюті.

Згідно з пунктом 21 розділу ІІ Положення № 5 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Також відповідно до статті 7 Закону України «Про Національний банк України» 24 лютого 2022 з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи Національний банк України прийняв постанову № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі - Постанова № 18).

Постановою Правління Національного банку України від 04 квітня 2022 № 68, Постанову № 18 було доповнено, зокрема пунктами наступного змісту: « 142. Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 90 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022»; « 144. Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 142 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні».

У подальшому, до пункту 142 Постанови № 18 вносились зміни та з 07 червня 2022 цифри « 90» було замінено цифрами « 120», а з 07 липня 2022 - цифри « 120» замінено цифрами « 180» (постанови Правління Національного банку України від 07 червня 2022 № 113, від 07 липня 2022 № 142 відповідно).

Таким чином, за загальним правилом імпорт товарів має здійснюватися у строки, зазначені у договорах, але не пізніше граничного строку розрахунків, встановленого Національним банком України, що обчислюється з дня здійснення авансового платежу (попередньої плати). До 05 квітня 2022 такі граничні строки розрахунків становили 365 календарних днів. З огляду на введення в Україні воєнного стану Національний банк України змінив граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту. Відповідно до указаних змін у період з 05 квітня 2022 по 07 червня 2022 такі строки становили 90 календарних днів, з 07 червня 2022 по 07 липня 2022 - 120 календарних днів, з 07 липня 2022 - 180 календарних днів. При цьому змінені Постановою №18 строки застосовуються лише до операцій, що здійснені з 05 квітня 2022.

Частиною шостою статті 13 Закону №2473-VІІІ встановлено, що у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 16 липня 2019 у справі №917/1053/18, від 25 січня 2022 у справі №904/3886/21, від 18 січня 2024 у справі №914/2994/22 та підстави для відступлення від таких висновків відсутні.

У розвиток правової позиції, сформованої Верховним Судом у зазначених справах, Верховний Суд у складі судової палати з рoзгляду справ щoдo пoдатків, збoрів та інших oбoв`язкoвих платежів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом неможливості виконання зобов`язання, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та характеру зобов`язання (постанова від 27 лютого 2025 у справі № 520/2941/24).

Суд зазначив, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Форс-мажор або ж обставини непереборної сили - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не змогла виконати ті чи інші зобов`язання.

Саме по собі існування форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) ще не є свідченням того, що безпосередньо вона вплинула на неможливість виконання особою певного зобов`язання за договором чи обов`язку, передбаченого законодавчими та іншими нормативними актами. Такий зв`язок має доводитись шляхом надання сертифіката (довідки) Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної Торгово-промислової палати, а у разі необхідності - іншими належними доказами, що можуть підтвердити вплив цих обставин на здатність певною стороною виконати своє зобов`язання.

Судом із матеріалів справи встановлено, що під час здійснення перевірки уповноваженими особами ГУ ДПС у Львівській області надавались наступні сертифікати від 16.10.2023 №5300-23-4235 та від 26.12.2023 №5300-23-4869, що видані Полтавською торгово-промисловою палатою.

Відповідно до сертифікату від 16.10.2023 №5300-23-4235, таким підтверджується дія форс-мажорних обставин щодо обов`язку (зобов`язання), а саме: дотримання граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів в частині завершення протягом законодавчо встановленого строку імпортної операції по зовнішньоекономічному Договору купівлі-продажу обладнання для переробки та екстракції олійних культур №HT20230221-SK від 21.02.2023 та додаткової угоди від 20.07.2023 до контракту №HT20230221-SK від 21.02.2023, укладених з компанією «Хенань Хуатай зернова і масляна машинобудівна компанія» (Китайська Народна Республіка), у термін до 26.09.2023 за статтею 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та пунктом 21 розділу ІІ «Установлення граничних строків розрахунків «постанови Правління Національного Банку України «Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» від 02.01.2019 №5 із змінами, становлять 180 календарних днів перед ГУ ДПС у місті Києві. Дата настання події: 20.07.2023 по 16.10.2023.

Виданий сертифікат засвідчив форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): неможливість вчасно виготовити та доставити обладнання у зв`язку з нестачею сировини, комплектуючих та затримку транспортування, через погіршення погодних умов внаслідок середземноморського тропічного циклону шторму «Данієль».

Згідно з сертифікатом від 26.12.2023 №5300-23-4869, таким підтверджується дія форс-мажорних обставин щодо обов`язку (зобов`язання), а саме: дотримання граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів в частині завершення протягом законодавчо встановленого строку імпортної операції по зовнішньоекономічному Договору купівлі-продажу обладнання для переробки та екстракції олійних культур № HT20230221-SK від 21.02.2023 та додаткової угоди від 20.07.2023 до контракту № HT20230221-SK від 21.02.2023, укладених з компанією «Хенань Хуатай зернова і масляна машинобудівна компанія» (Китайська Народна Республіка), у термін до 26.09.2023 за статтею 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та пунктом 21 розділу ІІ «Установлення граничних строків розрахунків «постанови Правління Національного Банку України «Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» від 02.01.2019 №5 із змінами, становлять 180 календарних днів перед Головним управлінням ДПС у місті Києві. Дата настання події: 20.07.2023 року по 16.12.2023.

Вищезазначений сертифікат №5300-23-4869 засвідчив форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): неможливість вчасно виготовити та доставити обладнання у зв`язку з нестачею сировини, комплектуючих та затримку транспортування, через погіршення погодних умов внаслідок середземноморського тропічного циклону шторму «Данієль».

Згідно висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 22.05.2024 у справі №620/14203/23, положення Закону № 2473-VIIІ не визначають жодним чином повноважень контролюючого органу на власний розсуд надавати оцінку висновку торгово-промислової палати щодо наявності форс-мажорних обставин, як і не покладає на суб`єкта господарювання обов`язок довести контролюючому органу наявність форс-мажорних обставин, а навпаки вказується лише про необхідність надати довідку (сертифікат) про існування форс-мажорних обставин у конкретно визначеній господарській операції.

Тобто, як вірно звернув увагу суд першої інстанції, частина шоста статті 13 Закону № 2473-VIIІ надає у спірних правовідносинах довідці (сертифікату) торгово-промислової палати ознаки преюдиційного характеру, оскільки визначає цей документ як достатній доказ існування форс-мажорних обставин у конкретному випадку, що не вимагає надання додаткових доказів та документів під час проведення перевірки або під час оскарження в судовому порядку її наслідків.

Це кореспондується з критеріями допустимості доказів, що визначені для адміністративного судочинства статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, частиною другою цієї статті визначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Тому, якщо Закон № 2473-VIIІ передбачає, що на підтвердження існування форс-мажорних обставин необхідно надавати відповідну довідку уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту), то контролюючий орган не має права вимагати від суб`єкта господарювання інші докази на підтвердження факту існування обставин непереборної сили.

Враховуючи наведене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем всупереч чинному законодавству безпідставно не було враховано сертифікати від 16.10.2023 №5300-23-4235 та від 26.12.2023 №5300-23-4869, що видані Полтавською торгово-промисловою палатою, які засвідчують наявність форс-мажорних обставин для позивача, які в силу Закону України №2473-VIIІ звільняють його від відповідальності, в тому числі за порушення строку розрахунків за імпортними операціями.

З приводу покликання апелянта на те, що судом першої інстанції зроблено правові висновки, без урахування практики Верховного Суду, що викладені у постановах Верховного Суду у складі касаційного господарського суду від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21, від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22, від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, від 20.04.2023 у справі № 910/16024/21, від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22, від 29.08.2023 у справі № 902/1144/22, від 19.10.2023 у страві № 914/234/22, від 07.06.2023 у справі №906/540/22, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як на підставу неможливості врахування сертифікатів від 16.10.2023 №5300-23-4235 та від 26.12.2023 №5300-23-4869, виданих Полтавською торгово-промисловою палатою про підтвердження дії форс-мажорних обставин відповідач покликається на зазначену вище практику Верховного Суду у складі касаційного господарського суду, відповідно до якої наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне виконання договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання.

Проте, зазначені вище висновки Верховного Суду не можуть братися судом до уваги оскільки правові позиції були висловлені у господарських справах (між сторонами укладеного Договору), в яких питання наявності форс-мажорних обставин розглядалося у контексті спору між суб`єктами господарювання щодо виконання зобов`язань.

У таких справах, дійсно, суди встановлюють наявність чи відсутність факту форс-мажору лише на підставі всієї доказової бази, детально аналізуючи кожну ситуацію окремо та поведінку сторін, а сертифікат Торгово промислової палати не має наперед встановленої сили, а може лише виступати одним з доказів в суді.

Проте ці висновки не є релевантними у спірних правовідносинах.

Щодо висновків скаржника про те, що офіційним підтвердженням виникнення форс мажорних обставин є оригінал документа уповноваженого органу країни виникнення таких обставин, виконаний на фірмовому бланку організації з відповідними реквізитами: дата, вихідний номер, назва документа (свідоцтво, сертифікат, висновок, довідка тощо), відповідний текст, підпис посадової особи, зазначення посади особи, що підписала документ, відтиск печатки організації, що підтверджується листом ДПА України від 10.08.2004 № 15183/7/23-5317, колегія суддів зазначає наступне.

21.06.2018 Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про валюту і валютні операції» № 2473-VIIІ, який 07.02.2019 введене в дію. Зазначені обставини є загальновідомими, а отже не потребують доказуванню зі сторони позивача. Відповідно до преамбули Закону України «Про валюту і валютні операції» № 2473-VIIІ, цей Закон визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства. Метою цього Закону є забезпечення єдиної державної політики у сфері валютних операцій та вільного здійснення валютних операцій на території України.

Враховуючи викладене та зважаючи на темпоральні межі прийняття Закону України «Про валюту і валютні операції» № 2473-VIIІ від 21.06.2018, який порівняно з попередніми нормативно-правовими актами (Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті») по новому врегулював правовідносини пов`язані з валютними операціями, валютним регулюванням та валютним наглядом, то можна зробити висновок про неможливість застосування до спірних правовідносин листа ДПА України від 10.08.2004 № 15183/7/23-5317, оскільки він не гуртується на положеннях чинного законодавства та містить виключно інформаційний (рекомендаційний) характер.

Щодо покликання апелянта на те, що судом першої інстанції зроблено правовий висновок в частині можливості застосування до спірних правовідносин абз.11 п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (мораторій на застосування штрафних санкцій), то застосування зазначеної вище норми права, з урахуванням зміненої Верховним Судом практики, не призвело до прийняття незаконного рішення, оскільки по суті суд прийняв законне та обґрунтоване рішення, мотивуючи його відсутністю повноважень податкового органу надавати правову оцінку сертифікатам виданих Полтавською торгово-промисловою палатою.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі № 380/15570/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко

судді Л. П. Іщук

М.А. Пліш