Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №140/14217/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/14217/25 пров. № А/857/14619/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.,

суддів: Качмара В.Я., Матковської З.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року (головуючий суддя: Костюкевич С.Ф., місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 , 19.11.2025 звернулася до суду з позовом, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення від 01.10.2025 № 262140002204; зобов`язання зарахувати до страхового стажу період роботи з 03.08.1978 по 30.06.1993 згідно записів трудової книжки, період навчання з 01.09.1975 по 30.06.1978 згідно архівної довідки від 15.10.2025 № 06-07/41 та призначити пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 16.09.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 25.09.2025 звернувся до пенсійного органу із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та його заяву за принципом екстериторіальності було передано до ГУ ПФУ у Волинській області. Вказала, що рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 01.10.2025 № 262140002204 їй відмовлено в призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зазначила, що за результатами розгляду її заяви та доданих документів, до загального страхового стажу протиправно не зараховано: період роботи з 03.08.1978 по 30.06.1993, оскільки звільнення/переведення завірено печаткою, що не відповідає назві при прийнятті, період навчання з 01.09.1975 по 30.06.1978, так як наявна невідповідність прізвища в дипломі та свідоцтві про одруження.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 262140002204 від 01.10.2025 в частині відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.08.1978 з 03.08.1978 по 30.06.1993 та періоду навчання з 01.09.1975 по 30.06.1978.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.08.1978 з 03.08.1978 по 30.06.1993, період навчання з 01.09.1975 по 30.06.1978 та повторно розглянути її заяву від 25.09.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодилося Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області та оскаржило в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що згідно з ч. 3 ст. 26 Закону у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років. Згідно наданих до заяви документів про стаж та даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування загальний страховий стаж ОСОБА_1 склав 6 років 04 місяців 25 днів

За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не враховано періоди роботи: період роботи з 03.08.1978 по 30.06.1993, оскільки звільнення/переведення завірено печаткою, що не відповідає назві при прийнятті, період навчання з 01.09.1975 по 30.06.1978, так як наявна невідповідність прізвища в дипломі та свідоцтві про одруження. Вважають, що ГУ ПФУ у Волинській області правомірно прийнято рішення від 01.10.2025 № 262140002204 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV у зв`язку з відсутністю страхового стажу необхідної тривалості згідно поданих заявником документів.

Позивачка, 10.07.2025 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу відхилити.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.09.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV та її заяву за принципом екстериторіальності було передано до ГУ ПФУ у Волинській області.

Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 01.10.2025 № 262140002204 відмовлено у призначенні пенсії в зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За результатами розгляду документів доданих до заяви до загального страхового стажу ГУ ПФУ у Волинській області не зараховано: період роботи з період роботи з 03.08.1978 по 30.06.1993, оскільки звільнення/переведення завірено печаткою, що не відповідає назві при прийнятті, період навчання з 01.09.1975 по 30.06.1978, так як наявна невідповідність прізвища в дипломі та свідоцтві про одруження.

Вважаючи оскаржуване рішення ГУ ПФУ в м. Києві протиправним та таким, що порушує гарантовані чинним законодавством України права, соціальні гарантії та інтереси, позивачка звернулась з цим позовом до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 01.10.2025 № 262140002204 в частині відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 03.08.1978 по 30.06.1993 та періоду навчання з 01.09.1975 по 30.06.1978 є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, за відсутності правової оцінки, наданої територіальним органом Пенсійного фонду України щодо наявності усіх умов для надання позивачці пенсії, суд позбавлений у межах цієї справи можливості дійти категоричного висновку про наявність/відсутність у позивачки права на призначення вказаної пенсії, оскільки саме до повноважень органів ПФУ віднесено зарахування певних періодів трудової діяльності до страхового стажу для призначення пенсії.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки, позивачкою не оскаржується в апеляційному порядку судове рішення суду першої інстанції, а тому, предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 308 КАС України, є законність і обґрунтованість судового рішення суду у частині задоволення позову.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закону № 1058-IV), визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-ІV за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 26 Закону № 1058-ІV визначено умови призначення пенсії за віком.

Так, відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 26 Закону № 1058-ІV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону № 1058-ІV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 15 до 17 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.

Проаналізувавши наведені вище правові норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що право на призначення пенсії за віком, у відповідності до ч. 3 ст. 26 Закону № 1058-ІV, починаючи з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025, мають особи, які досягли 65 років та за наявності страхового стажу від 15 до 22 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком згідно ч. 3 ст. 26 Закону № 1058-ІV.

Відповідачем прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 01.10.2025 № 262140002204 в зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За результатами розгляду документів доданих до заяви до загального страхового стажу ГУ ПФУ у Волинській області не зараховано:

період роботи з період роботи з 03.08.1978 по 30.06.1993, оскільки звільнення/переведення завірено печаткою, що не відповідає назві при прийнятті;

період навчання з 01.09.1975 по 30.06.1978, так як наявна невідповідність прізвища в дипломі та свідоцтві про одруження.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач безпідставно прийняв рішення від від 01.10.2025 № 262140002204, з огляду на таке.

Так, відповідно до положень статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У пункті 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.08.1978 позивачка:

- 03.08.1978 згідно наказу № 76 від 03.08.1978 прийнята на посаду старшого продавця в Магазин № 7 «Гастроном» фірми торгових послуг «Київ» (запис 1);

- 18.07.1987 наказом № 92п від 17.07.1987 переведена на посаду заступника відділу самообслуговування магазину 1044 (запис 3);

- 11.07.1988 відповідно до наказу № 82п від 12.07.1988 переведена на посаду старшого продавця в магазин 1057 (запис 4);

- 19.08.1988 згідно наказу № 104л від 18.08.1988 переведена на посаду заступника завідуючого магазина № 1057 (запис 5);

- 02.10.1990 наказом № 144л від 01.10.1990 переведена на посаду завідуючої магазину № 1057 (запис 6);

- 01.07.1993 відповідно до наказу № 71л від 01.07.1993 переведена в комерціалізоване торгове підприємство магазин 1057 через реорганізацію гастрономторгу в Державний комерційний торгівельно-виробничий центр (ТВЦ) «Перспектива» (запис 8).

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення, неналежний порядок ведення та заповнення будь-якої документації з вини підприємства. Існуючий недолік не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист, зокрема призначення пенсії.

Також, така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, від 04.07.2023 у справі № 580/4012/19.

Крім цього, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

На думку суду апеляційної інстанції, завірення печаткою в трудовій книжці про звільнення/переведення іншою печаткою ніж при прийнятті на роботу є недоліками, які носить формальний характер.

Крім цього, за встановлених обставин справи, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки спосіб внесення записів у трудову книжку позивачки здійснено з урахуванням хронологічного порядку та правильної логічної послідовності, а тому незарахування відповідачем періоду трудової діяльності з 03.08.1978 по 30.06.1993 є протиправним.

Щодо підстав для неврахування пенсійним органом до страхового стажу позивачки періоду навчання з 01.09.1975 по 30.06.1978, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. «д» ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в дипломі серії НОМЕР_2 , виданому Міністерством торгівлі УРСР 30.06.1978, про проходження курсу навчання за спеціальністю «Товарознавство і організація торгівлі продовольчими товарами» в Луцькому технікумі радянської торгівлі в період 01.09.1975 по 30.06.1978, прізвище позивачки зазначено « ОСОБА_2 », при цьому згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого ВК Мокрецької сільської ради Турійського району Волинської області 26.12.1981 – прізвище позивача « ОСОБА_3 ».

Згідно довідки від 15.10.2025 № 06-07/41 Відокремленого структурного підрозділу «Фаховий коледж технологій, бізнесу та права Волинського національного університету імені Лесі Українки», ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно навчалася в Луцькому технікумі радянської торгівлі на денній формі навчання з 01.09.1975 по 30.06.1978. В наказі про зарахування значиться ОСОБА_5 (наказ від 26.08.1975 № 236). В наказі про випуск значиться ОСОБА_5 (наказ від 30.06.1978 № 122)

Суд апеляційної інстанції зауважує, що наявність розбіжностей у написанні прізвища позивачки « ОСОБА_2 » в дипломі серії НОМЕР_2 та « ОСОБА_3 » у свідоцтві про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , за встановлених обставин цієї справи, жодним чином не впливає на можливість зарахувати спірний період до страхового стажу, бо мова йде про одну й ту ж особу, а формальні неточності в документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 262140002204 від 01.10.2025 в частині відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.08.1978 з 03.08.1978 по 30.06.1993 та періоду навчання з 01.09.1975 по 30.06.1978 та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.08.1978 з 03.08.1978 по 30.06.1993, період навчання з 01.09.1975 по 30.06.1978 та повторно розглянути її заяву від 25.09.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд –

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року у справі № 140/14217/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда

судді В. Я. Качмар

З. М. Матковська