Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №607/5187/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 607/5187/26 пров. № А/857/20912/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Кушнір В. О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2026 року про повернення позовної заяви (суддя – Гуменний П.П., час ухвалення – не вказано, місце ухвалення – м. Тернопіль, дата складання повної ухвали – не вказано),

в адміністративній справі № 607/5187/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

про визнання протиправною і скасування постанови,

встановив:

У березні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії №3/1 від 07.01.2025 про накладення на позивача адміністративного стягнення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та закрити провадження у справі.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.03.2026 позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви терміном десять календарних днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання оригіналу документа, що підтверджує сплату судового збору або ж надати суду докази, які підтверджують, що позивач звільнений від сплати судового збору, а також подання суду заяви про поновлення пропущеного процесуального строку, вказати при цьому інші підстави для поновлення строку.

На виконання вимог ухвали суду від 11.03.2026 від позивача надійшла заява від 23.03.2026 про усунення недоліків апеляційної скарги, у якій просив суд звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позову. Також позивач просив суд поновити строк звернення до адміністративного суду, зазначаючи, що такий строк пропущений у зв`язку із очікуванням кінцевого результату розгляду судами усіх інстанцій справи № 607/16576/25 за його позовом з тим самим предметом та з тих самих підстав, що й у даній справі, проте до іншого відповідача. За наведених, на думу захисника, обставин очікування на завершення судового процесу у іншій справі є виправданим, логічним та не може позбавляти особу права на судовий захист.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.03.2026 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.

З цією ухвалою суду першої інстанції від 26.03.2026 про повернення позовної заяви не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржувана ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що заявлене у позові клопотання про поновлення строку звернення до суду мотивоване тим, що такий строк пропущений у зв`язку із очікуванням кінцевого результату розгляду судами усіх інстанцій справи №607/16576/25 за позовом з тим самим предметом та з тих самих підстав, що й у даній справі, проте до іншого відповідача. Отже, на думку апелянта, існували підстави для поновлення позивачу строку на звернення до суду.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену ухвалу суду та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Матеріалами справи підтверджується, що в адміністративному позові позивач оскаржує прийняту ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо нього постанову по справі про адміністративне правопорушення серії №3/1 від 07.01.2025 про накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП.

До суду з вищевказаними позовними вимогами позивач звернувся 09 березня 2026 року.

Приймаючи оскаржувану ухвалу від 26.03.2026 року про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що по закінченню десятиденного строку, встановленого для звернення до суду у вказаній категорії справ позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, не навівши поважних підстав такого пропуску.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Так, відповідно до статті 122 частин 1, 2, 3 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.2 ст.286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Суд зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.2 ст.123 КАС України).

Також, пунктом 9 ч.4 ст.169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними вище правовими нормами встановлено, що суд першої інстанції зобов`язаний з`ясувати в кожному випадку чи адміністративний позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду 09.03.2026 з позовом про визнання протиправною та скасування винесеної щодо нього відповідачем постанови по справі про адміністративне правопорушення серії №3/1 від 07.01.2025 про накладення адміністративного стягнення.

У позовній заяві позивач звернувся до суду з клопотанням про поновлення строку на її подання, оскільки з даним позовом сторона позивача звертається повторно. В задоволенні первинного позову рішенням суду у справі №607/16576/25 відмовлено через неналежність відповідача. На зазначене рішення суду стороною відповідача було подано апеляційну скаргу, яку судом апеляційної інстанції залишено без задоволення. В подальшому на судові рішення судів першої та апеляційної інстанції подано касаційну скаргу, однак у відкритті касаційного провадження відмовлено.

Вважаючи такі причини пропуску строку звернення до суду неповажним суд ухвалою від 11.03.2026 запропонував позивачу подати до суду заяву про поновлення пропущеного процесуального строку, вказати при цьому інші підстави для поновлення строку.

Звертаючись до суду на усунення недоліків позовної заяви із заявою від 23.03.2026, позивач додатково вказав, що очікування на завершення судового процесу у іншій справ є виправданим, логічним та не може позбавити особу права на судовий захист.

Оцінюючи наведені позивачем у заяві від 23.03.2026 про поновлення строку звернення до суду причини пропуску строку на звернення до суду, суд першої інстанції вірно вказав, що зазначені позивачем у позовній заяві обставини на підтвердження причин пропуску ним строку звернення до суду є неповажними, а пропуск строку звернення до суду відбувся через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав, оскільки позивач не навів суду поважні причини пропущення ним строку для звернення з адміністративним позовом до суду, які є об`єктивно непереборними і такими, що не залежали від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.

При цьому покликання позивача на очікування результатів розгляду справи №607/16576/25, зокрема, судом касаційної інстанції, суд визнає неповажною причиною, бо рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.08.2025 набрало законної сили 07.10.2025 після його перегляду судом апеляційної інстанції.

Суд зазначає, що триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та/чи інтересів.

Апеляційний суд зауважує, що за загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив, що позивач пропустив строк звернення до суду. У заяві про поновлення строку звернення до суду позивач не обґрунтував належними доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду, які пов`язані з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність повернення позовної заяви позивача у порядку, визначеному ч.2 ст.123, п.9 ч.4 ст.169 КАС України.

Відтак, доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі “Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain” Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції дотримано норми процесуального законодавства та вірно встановлено обставини, які мають значення для прийняття рішення щодо повернення позовної, а тому немає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2026 року про повернення позовної заяви в адміністративній справі № 607/5187/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною і скасування постанови – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

В. О. Кушнір