Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №260/7856/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/7856/24 пров. № А/857/40367/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіМатковської З. М.

суддів -Гуляка В. В.

Ільчишин Н. В.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року у справі № 260/7856/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, (головуючий суддя першої інстанції Микуляк П.П., за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, місце ухвалення м. Ужгород, дата складання повного тексту 22 серпня 2025 року),-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповіадч-1), Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві (далі – відповідач-2), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 24.10.2024 року ПС №930080152341 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії в частині її виплати без обмеження;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 21.03.2024 року нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження розміру пенсії максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за місцем проживання та виплати пенсії із заявою від 17.10.2024 р. про виплату пенсії без обмеження як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, який отримав інвалідність та віднесений до Категорії І відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Листом №2600-0211-8/208385 від 29.10.2024 року ГУПФУ в м. Києві повідомило позивача, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 24.10.2024 року ПС №930080152341 відмовлено у перерахунку пенсії без обмежень.

Позивач вважає відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у перерахунку пенсії неправомірною, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 24.10.2024 року ПС №930080152341 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії без обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 21 березня 2024 року без обмежень десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що з 20.03.2024 року обмеження максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, є протиправним з огляду на рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024.

Таким чином, дії пенсійного органу щодо застосування обмежень з 20 березня 2024 року та виплачуваної позивачу пенсії максимальним розміром є протиправними, оскільки пенсія позивача не може бути обмежена та повинна завжди виплачуватись без будь-яких обмежень.

Не погодившись із цим рішенням, його оскаржив відповідач-2, подавши апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що 17.10.2024 гр. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою, щодо перерахунку пенсії, відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 24.10.2024 року ПС №930080152341 гр. ОСОБА_1 відмовлено у проведенні перерахунку пенсії відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки зміни до ч.3 ст.67 Закону №796 щодо скасування обмеженої виплати не відноситься, Конституційним Судом України положення пункту 6 частини 6 розділу ІІ Закону №3668 або частини третьої статті 67 Закону №796 неконституційними не визначалися, законодавчі норми щодо обмеження розміру пенсійної виплати на сьогоднішній день є діючими, для проведення перерахунку пенсії без застосування вищезазначеного обмеження законні підстави відсутні.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, Головним управлінням Пенсійного фонду в Закарпатській області правомірно відмовлено у перерахунку пенсії, а саме зняття граничного обмеження розміру пенсії згідно поданої заяви, відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Відзив на апеляційну скаргу позивач не подав. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю – доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

17 жовтня 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про здійснення перерахунку без обмежень розміру пенсії максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Вказану заяву за принципом екстериторіальності було передано до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області для розгляду.

24 жовтня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області рішенням ПС №930080152341 позивачу було відмовлено у здійсненні перерахунку без обмежень, у зв`язку з відсутністю підстав.

Вважаючи таке рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно – правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Апеляційний суд частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону №796-XII, Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Згідно зі статтею 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини першої статті 54 Закону №796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою.

Із матеріалів справи встановлено, що позивач отримує пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України №796-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Відповідно до протоколу про перерахунок пенсії, з 01.03.2024 року позивачу пенсію нараховано у розмірі 75956,55 грн., однак обмежено її виплату у розмірі 23610,00 грн.

Вирішуючи питання наявності правових підстав для обмеження розміру пенсійної виплати позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, колегія суддів враховує наступне.

Обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом №3668-VІ, який набрав чинності 01.10.2011.

За змістом статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, законів України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Підпунктом 6 пункту 6 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №3668-VI внесено зміни до деяких законодавчих актів України зокрема, до статті 67 Закону № 796-XII, а саме частину третю цієї статті викладено в новій редакції, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Так, згідно з частиною третьою статті 67 Закону №796-XII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Таким чином, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VІ, зокрема, Закону №796-XII, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

Як вбачається з матеріалів справи внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний.

Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин відповідач правомірно застосував положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Зазначені положення Закону №3668-VI та частини третьої статті 67 Закону № 796-XII, станом на дату проведення перерахунку, неконституційними не визнавалися, були чинними, а тому обов`язкові для застосування.

Разом з тим, 20.03.2024 Конституційний Суд України прийняв рішення №2-р(II)/2024, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, з 20.03.2024 - з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 стаття 67 Закону №796-XII не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, також припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII, зі змінами, визнано неконституційними.

Таким чином, апеляційний суд звертає увагу, що з 20.03.2024 року обмеження максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, є протиправним з огляду на рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що дії відповідача щодо застосування обмежень з 20 березня 2024 року та виплачуваної позивачу пенсії максимальним розміром є протиправними, оскільки пенсія позивача не може бути обмежена та повинна завжди виплачуватись без будь яких обмежень, що є підставою для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 24.10.2024 року ПС №930080152341 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії без обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 21 березня 2024 року без обмежень десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум, то апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів розділу IV Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п.4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п.4.3).

Заяву про перерахунок пенсії позивач подав за місцем проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Подана заява, відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань, розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яке прийняло рішення від 24.10.2024 року ПС №930080152341, що є предметом розгляду цієї справи.

Тож, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглянув заяву позивача, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у перерахунку пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для задоволення позовних вимог щодо цього відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позов, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 21 березня 2024 року без обмежень десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум, прийнявши в цій частині нову постанову про зобов`язання вчинити такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області; в іншій частині рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року залишити без змін.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві задовольнити частково.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року у справі № 260/7856/24 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 21 березня 2024 року без обмежень десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум - скасувати.

У цій частині ухвалити нове рішення, яким зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 21 березня 2024 року без обмежень десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року у справі № 260/7856/24 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя З. М. Матковська

судді В. В. Гуляк

Н. В. Ільчишин