Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №380/24746/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/24746/24 пров. № А/857/33183/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіМатковської З. М.

суддів -Гуляка В. В.

Ільчишин Н. В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року у справі № 380/24746/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дії та бездіяльності протиправними, (головуючий суддя першої інстанції Мричко Н.І., час ухвалення за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту не зазначена), -

В С Т А Н О В И В:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви від 29.01.2025, позивач просив:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723 ХІІ, Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII на посадах спеціалістів у органах податкової служби (інспекції, адміністрації) України за період з 01.04.1994 по 04.08.2003 та з 18.02.2015 по 05.12.2024 (час подання позову), а також з 11.12.2014 по 18.02.2015 на посаді державної служби Львівської обласної державної адміністрації з: 01.04.1994 по 03.01.1997 в (ДПІ)ДПА у Залізничному районі м. Львова а саме з: 01.04.1994 на посаді старшого державного податкового ревізора - інспектора відділу аудиту юридичних осіб ДПІ по Залізничному районі м. Львова; 01.08.1994 на посаді головного державного податкового ревізора - інспектора відділу аудиту юридичних осіб ДПІ по Залізничному районі м. Львова; 01.09.1994 на посаді головного державного податкового ревізора - інспектора відділу податкових розслідувань ДПІ по Залізничному районі м. Львова; на посаді головного державного податкового ревізора - інспектора відділу податкових розслідувань ДПА по Залізничному районі м. Львова; з 04.01.1997 по 04.08.2003 в ДПА по Львівській області а саме з: 04.01.1997 на посаді головного державного податкового ревізора - інспектора відділу організації податкових розслідувань ДПА у Львівській області; 22.06.1999 на посаду начальника дослідчої перевірки управління податкових розслідувань УПМ ДПА по Львівській області; 07.08.2000 на посаді заступника начальника управління дослідчої перевірки, начальника відділу перевірок в галузі паливно енергетичного комплексу та фінансово кредитної системи; 23.02.2001 на посаді заступника начальника управління дослідчої перевірки, начальника відділу перевірок в пріоритетних галузях економіки; 05.10.2001 на посаді заступника начальника управління дослідчої перевірки, начальника відділу контролю сплати непрямих податків; 08.10.2002 на посаді заступника начальника управління дослідчої перевірки, начальника відділу сплати ПДВ та акцизного збору по час звільнення 04.08.2003 за власним бажанням. З 11.12.2014 по 17.02.2015 на посаді консультанта патронажної служби апарату обласної державної адміністрації, як працівник патронажної служби Львівської обласної державної адміністрації . З 18.02.2015 по 05.12.2024 (час подання позову) у Головному управлінні ДФС (ДПС) у Львівській області а саме з: 18.02.2015 на посаді заступника начальника Сокальської ОДПІ Головного Управління ДФС у Львівській області по 19.09.2016 час звільнення з посади в зв`язку зі зміною структури та штатної чисельності. 27.06.2018 р. поновлений на посаді заступника начальника Сокальської ОДПІ Головного Управління ДФС у Львівській області відповідно до Постанови ВС від 27.06.2018 №813/3623/16,наказ про звільнення від 19.09.2016 року анульовано 07.09.2018, з 12.10.2018 на посаді начальника Сокальської ДПІ Червоноградського управління Головного Управління ДПС у Львівській області; 17.09.2019 р. посаді начальника Сихівської ДПІ Галицького управління Головного Управління ДПС у Львівській області; з 29.10.2020 на посаді начальника відділу перевірок у сфері торгівлі управління податкового аудиту Головного Управління ДПС у Львівській області; з 16.04.2021 на посаді завідувача сектору організації роботи ЦОП Львівської ДПІ Головного Управління ДПС у Львівській області, як відокремленого підрозділу по 05.12.2024 (по час подання позову);

- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області №134550003684 від 14.11.2024, яким відмовлено у переведенні ОСОБА_1 із пенсії по віку на загальних підставах на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889- VIII та ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перевести ОСОБА_1 , з пенсії по віку на загальних підставах на пенсію державного службовця за віком відповідно до п.12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII та ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723 з 07.11.2024 на підставі заяви зареєстрованою за №10615 та доданих до неї документів в тому числі довідок Головного управління ДПС України у Львівській області про складові (інші) заробітної плати від 07.11.2024 р.: №637-13-01-10-00-11; №98-13-01-10-21; №638-13-01-10-00-11 (складені відповідно до додатку № 4;5 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року N 622 зі змінами і доповненнями внесеними Постановою КМ № 823 від 12.07.2024) для призначення пенсії державного службовця який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає, що відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової та контрольно-ревізійної служби, її територіальних органів. Відтак ГУ ПФУ у Вінницькій області протиправно відмовило в проведенні перерахунку пенсії.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №134550003684 від 14.11.2024, яким відмовлено у переведенні ОСОБА_1 із пенсії по віку на загальних підставах на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889- VIII та ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до стажу роботи , який дає право на призначення пенсії державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. №889-VIII на посадах спеціалістів у органах податкової служби (інспекції, адміністрації) України за період з 01.04.1994 по 04.08.2003 та з 18.02.2015 по 05.12.2024, з 11.12.2014 по 18.02.2015 на посаді державної служби Львівської обласної державної адміністрації з: 01.04.1994 по 03.01.1997 в (ДПІ)ДПА у Залізничному районі м. Львова а саме з: 01.04.1994 на посаді старшого державного податкового ревізора - інспектора відділу аудиту юридичних осіб ДПІ по Залізничному районі м. Львова; з 01.08.1994 на посаді головного державного податкового ревізора - інспектора відділу аудиту юридичних осіб ДПІ по Залізничному районі м. Львова; з 01.09.1994 на посаді головного державного податкового ревізора - інспектора відділу податкових розслідувань ДПІ по Залізничному районі м. Львова; з 26.11.1996 на посаді головного державного податкового ревізора - інспектора відділу податкових розслідувань ДПА по Залізничному районі м. Львова 04.01.1997 по 04.08.2003 в ДПА по Львівській області а саме з: 04.01.1997 на посаді головного державного податкового ревізора - інспектора відділу організації податкових розслідувань ДПА у Львівській області; з 22.06.1999 на посаду начальника дослідчої перевірки управління податкових розслідувань УПМ ДПА по Львівській області; з 07.08.2000 на посаді заступника начальника управління дослідчої перевірки, начальника відділу перевірок в галузі паливно енергетичного комплексу та фінансово кредитної системи; з 23.02.2001 на посаді заступника начальника управління дослідчої перевірки, начальника відділу перевірок в пріоритетних галузях економіки; з 05.10.2001 на посаді заступника начальника управління дослідчої перевірки, начальника відділу контролю сплати непрямих податків; з 08.10.2002 на посаді заступника начальника управління дослідчої перевірки, начальника відділу сплати ПДВ та акцизного збору по час звільнення 04.08.2003; з 11.12.2014 по 17.02.2015 на посаді консультанта патронажної служби апарату обласної державної адміністрації, як працівник патронажної служби Львівської обласної державної адміністрації; з 18.02.2015 по 05.12.2024 у Головному управлінні ДФС (ДПС) у Львівській області а саме з: 18.02.2015 на посаді заступника начальника Сокальської ОДПІ Головного Управління ДФС у Львівській області по 19.09.2016 час звільнення, з 27.06.2018 на посаді заступника начальника Сокальської ОДПІ Головного Управління ДФС у Львівській області, з 12.10.2018 на посаді начальника Сокальської ДПІ Червоноградського управління Головного Управління ДПС у Львівській області; з 17.09.2019 посаді начальника Сихівської ДПІ Галицького управління Головного Управління ДПС у Львівській області; з 29.10.2020 на посаді начальника відділу перевірок у сфері торгівлі управління податкового аудиту Головного Управління ДПС у Львівській області; з 16.04.2021 на посаді завідувача сектору організації роботи ЦОП Львівської ДПІ Головного Управління ДПС у Львівській області, як відокремленого підрозділу по 07.11.2024 (дата звернення).

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перевести ОСОБА_1 з пенсії по віку на загальних підставах на пенсію державного службовця за віком відповідно до п.12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ з 07.11.2024.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3633,60 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 40 коп.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що таке рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а обставини справи досліджені неповно.

Вказує, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєнні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Враховуючи, що станом на 01.05.2016, на день набрання чинності Законом №889, стаж державної служби у позивача відсутній, отже норми а ні п.10, а ні п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889, не дотримуються, а отже, позивач немає права на перерахунок пенсії - перехід на пенсію за іншим Законом відповідно до Закону України «Про державну службу». Оскільки у позивача відсутній стаж державної служби необхідної тривалості, чим порушено вимоги пунктів 10 і 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889, право на пенсію за нормами Закону №889 в нього відсутнє.

З урахуванням наведеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Частиною 1 статті 308 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог учасниками справи не оскаржується, а тому в силу приписів частини 1 статті 308 КАС України не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Суд встановив та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

07.11.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". До вказаної заяви долучив Довідки про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01 січня 2024 працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби № 637-13-01-10-00-11 від 07.11.2024, №638-13-01-10-00-11 від 07.11.2024, № 98-13-01-10-21 від 07.11.2024.

За принципом екстериторіальності заяву позивача передано для розгляду до ГУ ПФУ у Вінницькій області, яким було прийнято рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії.

Відповідно до рішення №134550003694 від 14.11.2024 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії. Також зазначено, що згідно статті 24 Закону 3723 визначено, що прийняття на державну службу, просування по ній службовців, стимулювання їх праці, вирішення інших питань, пов`язаних із службою, проводиться відповідно до категорій посад службовців, а також згідно з рангами, які їм присвоюються. Класифікація посад та порядок встановлення рангів державних службовців визначено у статтях 25 та 26 Закону № 3723. Таким чином посади службовців в період-перебування на яких присвоєно спеціальне звання, не належать до категорії посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723. Оскільки в ОСОБА_1 відсутній стаж державної служби необхідної тривалості, чим порушено вимоги пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889., право на пенсію за нормами Закону України «Про державну службу» №889-VIII в нього відсутнє.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з тих підстав, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Отже, такий період роботи повинен зараховуватися до стажу державної служби, а тому доводи відповідача в рішенні про відмову в призначенні пенсії держслужбовця є необґрунтованими.

Таким чином, позивач у відповідності до умов пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 № 889-VІІІ на день набрання чинності вказаним Законом мала не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. Відтак, враховуючи досягнення 60-річного віку та наявність страхового стажу понад 40 років, суд дійшов висновку, що позивач набув право на призначення пенсії відповідно до положень Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частина перша та друга статті 46 Конституції України).

Відповідно до статті 3 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР право на забезпечення за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням згідно з цими Основами мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначаються законодавством про пенсійне забезпечення, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, закону про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні (частина перша статті 4 Закону № 1058-IV).

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначає Закон № 889-VIII.

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу.

Пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, розділом XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Аналогічна позиція щодо застосування вищезазначених норм матеріального права висловлена у постановах Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №569/350/17, від 03.07.2018 у справі № 586/965/16-а та від 10.07.2018 у справі №591/6970/16-а.

Механізм обчислення стажу державної служби визначено Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, згідно з пунктом 4 якого до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах суддів та час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Згідно з пунктом 6 вказаного Порядку стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, встановлених на той час законодавством.

Тобто, стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.

Частиною третьою статті 25 Закону № 3723-XII встановлено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.

У частині другій вказаної статті закріплено перелік категорій посад державних службовців.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону № 1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 затверджено Порядок обчислення стажу державної служби (чинного до набрання законної сили Законом №889-VIII) (далі також - Порядок №283), яким визначено посади і ранги, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової та контрольно-ревізійної служби.

Пунктом 5 Постанови Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 встановлено, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

Згідно з пунктом 4 Порядку №283 документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Як видно із записів трудової книжки, серії НОМЕР_1 , позивач працював:

- 01.04.1994 прийнятий на посаду старшого державного податкового ревізора -інспектора відділу аудиту юридичних осіб ДПІ по Залізничному районі м. Львова;

- 04.04.1994 прийняв присягу державного службовця;

- 01.08.1994 переведений на посаду головного державного податкового ревізора -інспектора відділу аудиту юридичних осіб ДПІ по Залізничному районі м. Львова;

- 01.09.1994 переведений на посаду головного державного податкового ревізора -інспектора відділу податкових розслідувань ДПІ по Залізничному районі м. Львова ;

- 17.11.1994 присвоєно персональне звання інспектора податкової служби І рангу;

- 26.11.1996 переведений на посаду головного державного податкового ревізора -інспектора відділу податкових розслідувань ДПА по Залізничному районі м. Львова;

- 04.01.1997 зарахований на посаду головного державного податкового ревізора -інспектора відділу організації податкових розслідувань ДПА у Львівській області;

- 22.06.1999 переведений на посаду начальника дослідчої перевірки управління податкових розслідувань УПМ ДПА по Львівській області;

- 05.07.1999 присвоєно спеціальне звання радника податкової служби ІІІ рангу;

- 07.08.2000 переведений на посаду заступника начальника управління дослідчої перевірки, начальника відділу перевірок в галузі паливно енергетичного комплексу та фінансово кредитної системи;

- 23.02.2001 переведений на посаду заступника начальника управління дослідчої перевірки, начальника відділу перевірок в пріоритетних галузях економіки;

- 05.10.2001 переведений на посаду заступника начальника управління дослідчої перевірки, начальника відділу контролю сплати непрямих податків;

- 01.06.2002 присвоєно спеціальне звання радника податкової служби ІІ рангу;

- 08.10.2002 переведений на посаду заступника начальника управління дослідчої перевірки, начальника відділу сплати ПДВ та акцизного збору;

- 04.08.2003 звільнений з займаної посади за власним бажанням;

- 11.12.2014 призначений на посаду консультанта патронажної служби апарату обласної державної адміністрації як працівник патронажної служби Львівської обласної державної адміністрації;

- 11.12.2014 присвоєно 11 ранг державного службовця;

- 18.02.2015 призначений в порядку переведення на посаду заступника начальника Сокальської ОДПІ Головного Управління ДФС у Львівській області;

- 11.09.2015 присвоєно спеціальне звання радника податкової та митної справи ІІ рангу;

- 19.09.2016 звільнений з посади в зв`язку зі зміною структури та штатної чисельності;

- 27.06.2018 поновлений на посаді заступника начальника Сокальської ОДПІ Головного Управління ДФС у Львівській області відповідно до Постанови ВС від 27.06.2018 р. №813/3623/16, наказ про звільнення від 19.09.2016 року анульовано 07.09.2018;

- 12.10.2018 прийнятий в порядку переведення в ГУ ДФС у Львівській області на посаду начальника Сокальської ДПІ Червоноградського управління Головного Управління ДПС у Львівській області;

- 17.09.2019 прийнятий в порядку переведення в ГУ ДФС у Львівській області на посаду начальника Сихівської ДПІ Галицького управління Головного Управління ДПС у Львівській області;

-17.09.2019 присвоєно 5 ранг державного службовця;

- 29.10.2020 переведений на посаду начальника відділу перевірок у сфері торгівлі управління податкового аудиту Головного Управління ДПС у Львівській області;

- 16.04.2021 призначений на посаду завідувача сектору організації роботи ЦОП Львівської ДПІ Головного Управління ДПС у Львівській області, як відокремленого підрозділу;

- 19.09.2022 присвоєно 4 ранг державного службовця;

- 05.01.2024 продовжено строк перебування на державній службі на посаді завідувача сектору організації роботи ЦОП Львівської ДПІ Головного Управління ДПС у Львівській області, як відокремленого підрозділу, відповідно до ч.1 ст.83 Закону України «Про державну службу» ( зі змінами).

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 №509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі також - Закон №509-XII), а з 12.08.2012 - Податковий кодекс України (далі також – ПК України).

Згідно з частиною 1, 5 статті 15 Закону №509-XII посадовою особою органу державної податкової служби може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством фінансів України.

Правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу».

Відповідно до частини 7 статті 15 Закону №509-XII посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.

Верховний Суд України сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 08 жовтня 2013 року у справі № 21-275а13 вказано, що аналіз положень ст. 37 Закону №3723, Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-ХІІ (чинного на час роботи позивача в податковому органі) дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723.

Аналогічний підхід застосування означених норм права висловлений і Верховним Судом у постанові від 03.07.2018 (справа № 586/965/16-а) та підтримав в подальшому Верховним Судом у постанові від 18 березня 2021 року (справа № 500/5183/17),

З 12.08.2012 нормами ПК України встановлено, що державна податкова справа - сфера діяльності контролюючих органів, передбачена ПК України і іншими актами законодавства України, спрямована на формування і реалізацію державної податкової політики в частині адміністрування податків, зборі; платежів. Посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

Згідно з пунктом 342.6 статті 342 ПК України правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - Законом України «Про державну службу» та іншими законами.

Посадовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів та державних податкових інспекцій присвоюються спеціальні звання. Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України (пункт 343.2 статті 343 ПК України).

Відповідно до положень статті 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Частиною другою статті 46 Закону № 889-VIII та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, які діють з 01.05.2016, закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень та практики суду касаційної інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

У розрізі викладеного, колегія суддів констатує, що ГУ ПФУ безпідставно не зарахувало до стажу державної служби позивача період роботи в органах державної податкової служби із присвоєнням їй спеціального звання.

Узагальнюючи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії відповідно до Закону № 3723-ХІІ, і доводи апеляційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не спростовує правильність доводів, якими мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

Інших доводів на підтвердження підстав для скасування рішення суду першої інстанції в оскарженій частині відповідач не навів, що не дає підстав вважати висновки суду першої інстанцій помилковими, а застосування ним норм матеріального та процесуального права - неправильним.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року у справі № 380/24746/24- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська

судді В. В. Гуляк

Н. В. Ільчишин