Вирок від 05 серпня 2026 р. у справі №754/4811/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №754/4811/25 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1

Провадження №11-кп/824/2649/2026 Суддя - доповідач - ОСОБА_2

Вирок

Іменем України

06 серпня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження №1202510530000168 від 14.03.2025 та №12025105030000260 від 18.04.2025 за апеляційною скаргою прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 зі змінами заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_7 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 13 серпня 2025 року щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Тростянець Ямпільського району Вінницької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працюючого, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, востаннє: 04.03.2025 вироком Деснянського районного суду міста Києва за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік та штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309, ч. 3 ст. 309 КК України, -

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_9 ,

обвинуваченого (в режимі ВКЗ) ОСОБА_8 ,

в с т а н о в и л а:

Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 13 серпня 2025 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_8 призначено у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Деснянського районного суду міста Києва від 04.03.2025, та остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

Вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 25.03.2024, яким ОСОБА_8 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 000 грн.) ухвалено виконувати самостійно.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_8 будучи раніше засудженим, останній раз 25.03.2024 року вироком Дніпровського районного суду міста Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 17000 гривень 00 копійок, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, та будучи особою, протягом року засудженою за ч. 2 ст. 309 КК України, вчинив аналогічне кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, ОСОБА_8 у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 01 години 11 хвилин 14.03.2025 року, знаходячись в лісовій зоні по пр. Лісовому у місті Києві, побачив на ґрунтовому покритті коробку, в якій містились десять паперових згортків із речовиною білого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, загальною масою не менше 0,8662 г, після чого у нього виник умисел на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту.

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_8 підняв раніше виявлену ним коробку, в якій містились десять паперових згортків із речовиною білого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, загальною масою не менше 0,8662 г, тим самим незаконно придбав психотропну речовину, обіг якої заборонено, після чого частину психотропної речовини вжив за допомогою металевого предмету конусної форми, металевого предмету циліндричної форми та двох скляних пристроїв для куріння, а решту заховав до сумки, яку мав при собі, тим самим почав незаконно зберігати вищевказану психотропну речовину при собі без мети збуту.

Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_8 , незаконно зберігаючи вказану психотропну речовину при собі, 14.03.2025 року приблизно о 01 годині 11 хвилин, знаходячись за адресою: місто Київ, вул. Мілютенка, 24, був зупинений працівниками поліції.

В подальшому, 14.03.2025 року в період часу з 06 години 00 хвилин до 06 години 31 хвилини в ході проведення обшуку у затриманого ОСОБА_8 працівниками поліції вилучено коробку, в якій містились десять паперових згортків із речовиною білого кольору, а також металевий предмет конусної форми, металевий предмет циліндричної форми та два скляних пристрої для куріння, у нашаруваннях та речовинах яких міститься особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - PVP, загальною масою 0,8662 г, яку ОСОБА_8 незаконно придбав та зберігав без мети збуту.

Також ОСОБА_8 будучи раніше судимим, 04.03.2025 вироком Деснянського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 309 КК України, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив, та будучи особою, яка протягом року після засудження за ст. 309 КК України, вчинив аналогічне кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, ОСОБА_8 у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, знаходячись у невстановленому досудовим розслідуванням місці, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини, в особливо великих розмірах без мети збуту, замовив за допомогою месенджера «Телеграм» у невстановленої досудовим розслідуванням особи (досудове розслідування відносно, якої здійснюється в іншому кримінальному провадженні) - особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонений - PVP, загальною масою 15,211 г, що є особливо великим розміром.

Так, 18.04.2025 ОСОБА_8 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, у невстановлений слідством час, знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, 20, отримав у поштоматі «НОВА ПОШТА» № 41904 від невстановленої досудовим розслідуванням особи (досудове розслідування відносно, якої здійснюється в іншому кримінальному провадженні), вищевказане замовлення, в поліетиленовій стрічці, в якій знаходився - 1 (один) поліетиленовий пакет з особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонений - PVP, загальною масою 15,211 г, що є особливо великим розміром, а тим саме незаконно придбав психотропну речовину, яку в подальшому почав утримувати при собі, тим самим почав незаконно зберігати вказану психотропну речовину без мети збуту.

Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_8 , незаконно зберігаючи вказану психотропну речовину при собі, 18.04.2025 року приблизно о 16 год. 05 хв., знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, 24, був зупинений працівниками поліції.

В подальшому, 14.04.2025 в ході проведення особистого обшуку затриманого ОСОБА_8 , працівниками поліції виявлено та вилучено: поштову посилку «НОВА ПОШТА», в який знаходився - 1 (один) поліетиленовий пакет із особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонений - PVP, загальною масою 15,211 г, що є особливо великим розміром, яку ОСОБА_8 незаконно придбав та зберігав без мети збуту.

Крім того, ОСОБА_8 , будучи раніше судимим 04.03.2025 вироком Деснянського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 309 КК України, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив, та будучи особою, яка протягом року після засудження за ст. 309 КК України, вчинив аналогічне кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, ОСОБА_8 , у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, знаходячись за адресою м. Київ, вул. Космонавта Поповича, 2, знайшов - 1 (один) поліетиленовий зіп-пакет із особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонений - PVP, загальною масою 0,917 г, після чого у нього виник умисел на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту.

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_8 підняв раніше виявлений ним - 1 (один) поліетиленовий зіп-пакет із особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонений - PVP, загальною масою 0,917 г, тим самим незаконно придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонений, яку в подальшому, ОСОБА_10 поклав до лівої кишені куртки, в яку він був одягнутий, тим самим почав незаконно зберігати вищевказану особливо небезпечну психотропну речовину при собі без мети збуту, яку в подальшому переніс за адресою: м. Київ, пр. Лісовий, 23-А, де приблизно о 12 годині 20 хвилин був зупинений працівниками поліції.

В подальшому, 16.05.2025 в ході проведення особистого обшуку затриманого ОСОБА_8 , працівниками поліції виявлено та вилучено: 1 (один) поліетиленовий зіп-пакет із особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонений - PVP, загальною масою 0,917 г, яку ОСОБА_8 незаконно придбав та зберігав без мети збуту.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, прокурор Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Деснянського районного суду міста Києва від 13.08.2025 відносно ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 309, ч. З ст. 309 КК України скасувати в частині призначеного покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 309 КК України - 2 роки позбавлення волі; за ч. 3 ст. 309 КК України - 5 років позбавлення волі; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень призначити покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - 5 років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70, ч. 3 ст. 72 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень призначити ОСОБА_8 покарання, шляхом часткового складання покарань за даним вироком та за вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 07.08.2025 - остаточно у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі та штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, який виконувати самостійно.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком, повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 13.11.2024 за ч. 2 ст. 309, ст. 71 КК України, яким ОСОБА_8 засуджений до покарання у виді штрафу у розмірі дві тисячі сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (35700 грн.), який на підставі ч. 3 ст. 72 КК України виконувати самостійно. В решті вирок суду залишити без змін.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт вказує, що в оскаржуваному вироку суд не вірно призначив ОСОБА_8 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень та за сукупністю вироків, чим неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.

Так, апелянт зазначає, що відповідно до вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 13.11.2024 ОСОБА_8 засуджений за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі дві тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (34000 грн.) та на підставі ст. 71 КК України - до штрафу у розмірі дві тисячі сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (35700 грн.). Вказаним вироком враховано покарання за вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 25.03.2024. Проте, покарання за вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 13.11.2024 не враховано при призначенні покарань за жодним іншим вироком, а саме: за вироками Деснянського районного суду міста Києва від 04.03.2025 та Дніпровського районного суду міста Києва від 07.08.2025, а також при призначенні покарання за оскаржуваним вироком від 13.08.2025.

Крім того, апелянт наголошує, що оскаржуваним вироком не враховано покарання, призначене вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 07.08.2025.

Разом з тим, апелянт звертає увагу, що при призначенні покарання у вироку від 07.08.2025 враховані покарання за вироками Дніпровського районного суду міста Києва від 25.03.2024 та Деснянського районного суду міста Києва від 04.03.2025. Отже, вони не мають повторно враховуватись при призначенні покарання за оскаржуваним вироком. Правопорушення, які інкримінуються ОСОБА_8 за оскаржуваним вироком, вчинені ним до постановлення вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 07.08.2025, але після постановлення вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 13.11.2024, саме: 14.03.2025 та 18.04.2025.

Таким чином, прокурор вказує, що Деснянський районний суд міста Києва після призначення ОСОБА_8 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень за оскаржуваним вироком на підставі ч. 1 ст. 70 КК України мав прийняти рішення про призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за даним вироком та за вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 07.08.2025 та після цього - за сукупністю вироків: оскаржуваного вироку та вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 13.11.2024 з урахуванням вимог ч. 3 ст. 72 КК України. Проте, остаточне покарання обвинуваченому за сукупністю кримінальних правопорушень та за сукупністю вироків судом призначено невірно.

В змінах до апеляційної скарги заступник керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_7 просить вирок Деснянського районного суду м. Києва від 13 серпня 2025 року щодо ОСОБА_8 скасувати в частині призначеного покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 309 КК України - 2 роки позбавлення волі; за ч. 3 ст. 309 КК України - 5 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень призначити покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - 5 років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень призначити ОСОБА_8 покарання шляхом часткового складання покарань за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 07.08.2025 та остаточно визначити покарання у виді 5 років 2 місяців позбавлення волі та штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.

На підставі ст. ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 13.11.2024, з урахуванням вироку Київського апеляційного суду від 22.01.2026 та остаточно призначити покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі та штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, який виконувати самостійно. В іншій частині вирок залишити без змін.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт вказує, що вироком Київського апеляційного суду від 22.01.2026 вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 13.11.2024 було скасовано в частині призначеного покарання. Ухвалено новий вирок, яким призначено ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у виді 1 року позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом повного складання покарань за даним вироком та вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 25.03.2024, остаточно призначено ОСОБА_8 до відбуття покарання у виді 1 року позбавлення волі та штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, який виконувати окремо.

Отже, враховуючи, що вироком Київського апеляційного суду було змінено вид покарання призначеного ОСОБА_8 за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 13.11.2024, апелянт вказує, що виникла необхідність в уточненні вимог апеляційної скарги, при призначенні покарання за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу зі змінами, обвинуваченого, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги зі змінами, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 зі змінами заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_7 слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно із ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України та у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини, в особливо великих розмірах без мети збуту, вчиненому протягом року після засудження за цією статтею, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 309 КК України за обставин, викладених у вироку, доведена дослідженими судом доказами, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, ніким з учасників судового провадження не оспорюються, як і кваліфікація дій обвинуваченого та вид і розмір призначеного основного покарання за ч. 2, 3 ст. 309 КК України та остаточного покарання на підставі ч.1 ст. 70 КК України, а тому відповідно до положень ч. 2 ст. 394 КПК України колегією суддів не перевіряються.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосування закону, який підлягає застосування - положень ч.4 ст. 70 КК України та неправильне застосування положень ст.71 КК України, то колегія суддів зауважує наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Ці приписи закону мають імперативний характер і унеможливлюють (за умови встановлення судом таких обставин) будь-який інший порядок та правила призначення остаточного покарання.

Згідно положень ч. 3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм закону, у разі засудження особи за нове кримінальне правопорушення, учинене до повного відбуття покарання за попереднім вироком, яке згідно з ч. 3 ст. 72 КК України за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає, суд, виконуючи вимоги ст. 71 КК України, зобов`язаний призначити остаточне покарання за сукупністю вироків. При цьому, остаточне покарання, визначене за правилами ст. ст. 71, 72 КК України складається із сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком та покарання за новим вироком, яке не підлягає складанню з іншими видами покарання і має виконуватись самостійно.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 раніше неодноразово судимий, зокрема вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 13.11.2024 за ч.2 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень в дохід держави та на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 25.03.2024 визначено остаточне покарання у виді штрафу у розмірі 2 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 35 700 (тридцять п`ять тисяч сімсот) гривень в дохід держави.

Окрім того, вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 07.08.2025 ОСОБА_8 було засуджено за ч.2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік. На підставі ч.4 ст. 70, 72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання, до покарання за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Деснянського районного суду від 04.03.2025 та остаточно визначено покарання у виді 1 року 1 місяця позбавлення волі та штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., які ухвалено виконувати самостійно.

Кримінальні правопорушення, за які ОСОБА_8 засуджено у цьому кримінальному провадженні, вчинені ним до постановлення вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 07.08.2025, однак після постановлення вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 13.11.2024, а саме 14.03.2025 та 18.04.2025.

Отже, з урахуванням викладених вище положень закону, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у даному провадженні, суд першої інстанції повинен був керуватися положеннями як ч.4 ст. 70 так і ст. 71 КК України, і визначити спочатку остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, зарахувавши вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 07.08.2025, після чого визначити остаточне покарання за сукупністю вироків, приєднавши до покарання за цим вироком невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 13.11.2024 та за правилами ч.3 ст. 72 КК України визначити, що основні покарання у виді позбавлення волі та штрафу за вказаними вироками мають виконуватись самостійно.

Однак, в порушення вказаних норм закону, призначаючи ОСОБА_8 покарання за останнім вироком, суд першої інстанції, правильно застосувавши положення ч.1 ст. 70 КК України та призначивши ОСОБА_8 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, не зарахував у строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком (вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 07.08.2025) на підставі ч.4 ст. 70, ч.3 ст. 72 КК України, а також безпідставно на підставі ст. 71 КК України приєднав невідбуту частину покарання за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 04.03.2025, яке вже враховане при призначенні остаточного покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 07.08.2025.

При цьому, вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 25.03.2024 ухвалив виконувати самостійно, а вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 13.11.2024 взагалі залишив поза увагою.

Отже, призначаючи ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції не дотримався порядку та правил призначення остаточного покарання відповідно до ч.4 ст. 70, 71 КК України із застосуванням правил ст. 72 КК України, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що відповідно до ст. ст. 409, 413 КПК України є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення в частині призначеного покарання та ухвалення нового вироку у цій частині, відповідно до ст. 420 КПК України.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_8 покарання, колегія суддів відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до нетяжкого та тяжкого злочину, обставини кримінального провадження, сукупність усіх даних про особу винного, які проаналізовані судом першої інстанції, обставину, яка пом`якшує покарання - щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання та вважає, необхідним призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 2, 3 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі в розмірі, визначеному судом першої інстанції, яке не оспорювалося і прокурором в апеляційній скарзі.

Вирішуючи питання щодо остаточного покарання ОСОБА_8 , колегія суддів, виходячи із обставин цього кримінального провадження, дій обвинуваченого, кількості кримінальних правопорушень, сукупності усіх даних про особу обвинуваченого, вважає за доцільне за ч.4 ст. 70, 71 КК України застосувати принцип часткового складання покарань та часткового приєднання невідбутої частини покарання, оскільки, саме призначене в такий спосіб покарання, у цьому конкретному випадку, на переконання колегії суддів покарання буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню обвинуваченого ОСОБА_8 та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.

Також, при визначенні остаточного покарання, колегія суддів враховує і те, що вироком Київського апеляційного суду від 22 січня 2026 року вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 13 листопада 2024 року щодо ОСОБА_8 скасовано в частині призначеного покарання та ухвалено новий вирок, яким призначено ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст. 309 КК України у виді 1 року позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, шляхом повного складання покарання за даним вироком та вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 25.03.2024, остаточно призначено ОСОБА_8 до відбуття покарання у виді 1 року позбавлення волі та штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень в дохід держави, який виконувати самостійно.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 зі змінами заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_7 підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів,

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 зі змінами заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_7 -задовольнити.

Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 13 серпня 2025 року у кримінальних провадженнях №1202510530000168 від 14.03.2025 та №12025105030000260 від 18.04.2025 щодо ОСОБА_8 за ч.2 ст. 309, ч.3 ст. 309 КК України - скасувати в частині призначеного покарання.

Постановити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_12 у призначити покарання за ч.2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки, за ч. 3 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень призначити покарання, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень призначити ОСОБА_8 покарання, шляхом часткового складання покарань за даним вироком та вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 07.08.2025 та остаточно визначити покарання у виді 5 років 2 місяців позбавлення волі та штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., які виконувати самостійно.

На підставі ст. ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 13.11.2024, з урахуванням вироку Київського апеляційного суду від 22.01.2026 та остаточно призначити покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі та штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, який виконувати самостійно.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Судді:

__________ _______________ ____________

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3