Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №371/1017/24 — Київський апеляційний суд

справа № 371/1017/24 головуючий у суді І інстанції Геліч Т.В.

провадження № 22-ц/824/13259/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 серпня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Кияшко К.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миронівського районного суду Київської області від 25 травня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Геліч Т.В., у м. Миронівка, Київської області, повний текст рішення суду виготовлено 25 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до судді Богуславського районного суду Київської області Кіхтенка Сергія Олександровича про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом в якому просив визнати дії судді Богуславського районного суду Київської області Кіхтенка С.О. при розгляді заяви від 28 травня 2025 року у справі № 358/777/21 неналежним виконанням службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало йому істотної шкоди та згідно ст. 367 КК України сплатити штраф в розмірі двісті п`ятдесят неоподаткованих мінімумів доходів громадян за рахунок Державного бюджету.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 травня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Богуславського районного суду Київської області із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 358/777/21 від 29 грудня 2021 року, яка розглядалася Богуславським районним судом під головуванням судді Кіхтенка С.О. Однак, протягом більше двох років заява від 28 травня 2022 року, суддею не розглядалася. Заявник неодноразово звертався до працівників суду, безпосередньо до секретаря і помічника судді Кіхтенка С.О. з проханням передати звернення заявника про прискорення розгляду заяви, однак суддя на це ніяк не відреагував. Така бездіяльність судді Кіхтенка С.О. викликала сумнів в його неупередженості, тому, заявником було подано заяву до Богуславського районного суду про відвід судді Кіхтенка С.О. від участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 358/777/21 від 29 грудня 2021 року. Однак, суддя Богуславського районного суду Романенко К.С. в ухвалі від 28 листопада 2022 року зазначила, що порушення суддею термінів судового розгляду заяви не свідчить про упередженість судді, тому відмовила у задоволенні заяви про відвід судді Кіхтенка С.О. у справі № 358/777/21. Зазначає, що йому невідомі причини ухиляння від виконання своїх обов`язків суддею Кіхтенко С.О. і таке ставлення до невиконання своїх обов`язків, а саме затягування та несвоєчасний розгляд справи, вважає порушенням Законів та Конституції України, умисним знущанням і приниженням позивача. Такі дії свідчать не тільки про упередженість, а й про службову недбалість судді Кіхтенка С.О. Також позивач звертався до Богуславського районного суду із заявами, на бездіяльність судді Кіхтенка С.О., однак у наданих відповідях від 10 листопада 2023 року і від 27 грудня 2023 року суддя Богуславського районного суду Тітов М.Б. зазначив, що дата розгляду справи суддею не визначена і отримати будь-які пояснення не вдається. Така бездіяльність судді Богуславського районного суду Кіхтенка С.О. завдала позивачу велику шкоду, оскільки він розраховував отримати кошти за викрадений гараж і вилікуватися від захворювань. На думку позивача, шкоду, яку завдав суддя Кіхтенко С.А. , за неналежним виконанням своїх службових обов`язків, складається з вартості вкраденого гаража, це двісті тисяч гривень (п`ять тисяч доларів США) і упущеної вигоди, яка становить більше ста тисяч гривень.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 25 травня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на аналогічні обставини викладені ним у позовній заяві та зазначає, що обов`язок Миронівського районного суду визнати, що дії судді Кіхтенко С.О. свідчать про неналежне виконання службових обов`язків, що визнала Вища рада правосуддя і звільнила з посади судді або доказати, що дії судді Кіхтенко С.О. не є неналежними і скасувати рішення Вищої ради правосуддя. Однак Миронівський районний суд не виконав свій обов`язок і умисно ухилився від розгляду вимоги позовної заяви, тому рішення від 25 травня 2026 року у справі № 358/1017/24 є незаконним.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом в якому просив визнати дії судді Богуславського районного суду Київської області Кіхтенка С.О. при розгляді заяви від 28 травня 2025 року у справі № 358/777/21 неналежним виконанням службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало йому істотної шкоди та згідно ст. 367 КК України сплатити штраф в розмірі двісті п`ятдесят неоподаткованих мінімумів доходів громадян за рахунок Державного бюджету.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав суду доказів на підтвердження своїх вимог, зокрема, неправомірних дій відповідача, спричинення йому моральної шкоди.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з частинами першою, одинадцятою статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку. За шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом.

Законом встановлено імунітет суду, і він не може бути відповідачем у цивільній справі. Наявність імунітету, за своєю суттю, є засобом, який гарантує належне функціонування системи правосуддя і дозволяє судам виконувати свою судову функцію незалежно та неупереджено.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практику якого суд застосовує як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України, Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), зауважив, що питання імунітету суддів вже зустрічалося при розгляді однієї зі справ, і в ній Суд дійшов висновку, що такий імунітет мав законну мету, оскільки був засобом забезпечення належного здійснення правосуддя. Суд також постановив, що з огляду на обставини справи таке обмеження було пропорційним (рішення ЄСПЛ від 12 березня 2009 року у справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» («Plakhteyev and Plakhteyeva v. Ukraine»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 454/3208/16-ц (провадження № 14-500цс19).

Подібний висновок висловив і Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 6-3139цс16, в якій зазначив, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Належним відповідачем у спорах про відшкодування шкоди, заподіяної судом, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.

Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом (частини перша та третя статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Закони України не передбачають розгляд у суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду після отримання останнім позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду чи про зобов`язання іншого суду до вчинення процесуальних дій, оскільки такі дії/бездіяльність є пов`язаними з розглядом судової справи навіть після його завершення. Вирішення у суді спору за такими позовними вимогами буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом.

Оскарження діяльності суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій.

Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони, відповідно, були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.

Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.

Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

Приписи «справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можуть розглядатися за правилами відповідно цивільного судочинства, так і тих позовів, які взагалі не можуть розглядатися судами.

Позовні вимоги про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), а також вимоги про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства.

Позовні вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду, можуть бути предметом розгляду у випадках, передбачених статтею 1176 ЦК України.

У разі надходження позовної заяви з вимогами про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій або про відшкодування завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду (судді) шкоди з підстав, не передбачених статтею 1176 ЦК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 454/3208/16-ц (провадження № 14-500цс19) і чисельних постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» («Peretyaka And Sheremetyev v. Ukraine»).

Відсутність правової регламентації можливості оскаржити процесуальні рішення судді інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до цивільної відповідальності за такі рішення є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та з судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.

Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними означеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, а також встановленням у законі особливостей відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду (див.: зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц (провадження № 14-185цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (провадження № 14-399цс18), від 29 травня 2019 року у справі № 489/5045/18 (провадження

№ 14-191цс19), від 20 листопада 2019 року у справі № 454/3208/16-ц (провадження № 14-500цс19).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 2, 7, 9 частини першої статті 4, статті 19, частини третьої статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України суди при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ.

Враховуючи наведене, розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), пов`язаних з розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання) нормами ЦПК України чи іншими законами України не передбачено.

Оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.

Відповідачем за позовом про відшкодування шкоди, завданої у процесі здійснення правосуддя, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.

Встановивши підстави та зміст позову, суд першої інстанції, не звернув уваги на те, що позов ОСОБА_1 до судді Богуславського районного суду Київської області Кіхтенка Сергія Олександровича про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю, не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства, оскільки оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається.

Вказане узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 686/1530/20 (провадження № 61-14323св21), від 02 жовтня 2023 року у справі № 686/2117/23 (провадження № 61-12543св23), від 03 квітня 2024 року у справі № 686/26568/22 (провадження № 61-12312св23), від 21 травня 2025 року у справі № 757/14434/20-ц (провадження № 61-454св25), від 09 квітня 2026 року у справі № 686/25258/25 (провадження № 61-2308св26), від 25 червня 2026 року у справі № 686/34801/25 (провадження № 61-6926св26).

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про підвідомчість даної справи суду цивільної юрисдикції, оскільки спір щодо рішень, дій та бездіяльності суду, суддів, посадових осіб суду щодо здійснення правосуддя не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства, оскільки для оскарження таких рішень, дій та бездіяльності встановлений інший порядок оскарження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За приписами частин першої, другої статті 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Враховуючи, що суд першої інстанції, відкрив провадження у справі та вирішив питання по суті позову у справі, яка не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення необхідно скасувати, а провадження у справі- закрити.

На підставі викладеного та керуючись статтями 255, 374, 376, 377, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 25 травня 2026 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до судді Богуславського районного суду Київської області Кіхтенка Сергія Олександровича про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.