Вирок від 03 серпня 2026 р. у справі №760/18107/23 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №760/18107/23 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1

Провадження №11-кп/824/2366/2026 Суддя - доповідач - ОСОБА_2

Вирок

Іменем України

04 серпня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження №12023100000000644 від 14.06.2023 за апеляційною скаргою прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 на вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 17 червня 2025 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Нововолинськ Волинської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

обвинуваченої ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и л а:

Вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 17 червня 2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з випробуванням строком 1 (один) рік, поклавши на неї відповідно до ст. 76 КК України обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Припинено щодо обвинуваченої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та покладених на неї у зв`язку з цим обов`язків.

Вирішено питання щодо арешту майна, речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Згідно вироку суду, 14.06.2023 року, приблизно о 06 год. 15 хв., ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen Transporter», р.н. НОМЕР_1 , рухаючись у п`ятій (крайній лівій) смузі проїзної частини Кільцевої дороги у м. Києві, зі сторони вул. Територіальної оборони, в напрямку просп. Академіка Глушкова, зі швидкістю 75,88 км/год ± 3,09 км/год., яка значно перевищувала максимально дозволену на даній ділянці 50 км/год., наближалася до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного пішохідними світлофорами, які були вимкнені, дорожньою розміткою 1.14.1 «Зебра» та інформаційно-вказівними дорожніми знаками 5.38.1 - 5.38.2 «Пішохідний перехід» Правил дорожнього руху України.

В цей час, водій ОСОБА_10 , керуючи вантажним автомобілем марки «Mercedes-Benz Atego 1222», р.н. НОМЕР_2 , рухаючись попереду в попутному напрямку та розташовуючись у другій смузі, з метою виконання вимог пункту 18.1 Правил дорожнього руху України, почав зменшувати швидкість перед даним нерегульованим пішохідним переходом, надаючи дорогу пішоходу ОСОБА_11 , який розпочав перетин проїзної частини Кільцевої дороги, в межах зазначеного нерегульованого пішохідного переходу, наближаючись справа до смуги руху автомобіля марки «Volkswagen Transporter», р.н. НОМЕР_1 .

Під час руху ОСОБА_7 допустила порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 (б), 12.4 та 18.4 Правил дорожнього руху України:

- пункт 1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- підпункт «б» пункту 2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- пункт 12.4: у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.;

- пункт 18.4: якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_7 виявились у тому, що вона, керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen Transporter», р.н. НОМЕР_1 , рухаючись п`ятою смугою проїзної частини Кільцевої дороги у місті Києві, маючи об`єктивну змогу спостерігати за показниками спідометру та обрати безпечну швидкість в межах дозволеної, усвідомлюючи, що на даній ділянці дороги максимально дозволена швидкість складає 50 км/год., наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожніми знаками 5.38.1, 5.38.2 «Пішохідний перехід» та дорожньою розміткою 1.14.1 «зебра» ПДР України, маючи об`єктивну змогу спостерігати, як попереду, в другій смузі попутного напрямку, перед нерегульованим пішохідними переходом почав зменшувати швидкість вантажний автомобіль марки «Mercedes-Benz Atego 1222», р.н. НОМЕР_2 , та усвідомити, що на пішохідному переході перебувають люди, будучи обізнаною, що в даному випадку водій повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і може продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, проявила неуважність до дорожньої обстановки та її змін, відволіклася від керування транспортним засобом, не переконалася у відсутності пішоходів на пішохідному переході, внаслідок чого, поблизу будівлі готелю «Жуляни Сіті», що розташований по Кільцевій дорозі, 100, виїхала на нерегульований пішохідний перехід, де здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_11 , спричинивши йому тілесні ушкодження, від яких він загинув на місці дорожньо-транспортної пригоди.

Після наїзду на пішохода автомобіль марки «Volkswagen Transporter», р.н. НОМЕР_1 , продовжив рух та здійснив зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen Т4», р.н. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_12 , який під час виконання розвороту, порушуючи вимоги пунктів 10.1, 10.4 ПДР України, виїхав у межі крайньої лівої смуги Кільцевої дороги у м. Києві, тобто в смугу руху автомобіля «Volkswagen Transporter», р.н. НОМЕР_1 . В результаті зіткнення, пасажир автомобіля марки «Volkswagen Т4», р.н. НОМЕР_3 , ОСОБА_13 отримала легке тілесне ушкодження у вигляді забійної рани правої виличної ділянки.

Так, внаслідок наїзду автомобілю марки «Volkswagen Transporter», р.н. НОМЕР_1 , на пішохода ОСОБА_11 останньому було спричинено наступні тілесні ушкодження: на голові: синець в ділянці нижньої губи та підборідної ділянки зліва, множинні садна на обличчі, забійні рани на обличчі в лобній ділянці по центра та справа; субарахноїдальний крововилив, рідка кров у шлуночках мозку; на шиї: крововилив в ділянці ніжок правого грудинно-ключично-соскоподібного м`яза; поперечний перелом тіла 6-го шийного хребця з ушкодженням передньої повздовжньої зв`язки хребта; на тулубі: садно на задній поверхні лівого надпліччя; множинні переломи ребер по переднім анатомічним лініям (а саме: косо-поперечні переломи ІІ-ІV ребер зліва по середньо-ключичній лінії та VI-IX ребер зліва по косій від середньо- ключичної лінії до задньої пахвової лінії); розрив стінки аорти в ділянці низхідної частини дуги; кров в лівій плевральній порожнині, крововиливи в коренях обох легень, вогнища забоїв на обох легенях; крововилив в ділянці воріт селезінки, черезкапсулярний розрив селезінки; крововилив в ділянці кореня брижі тонкого кишечника; на кінцівках: множинні садна на тильній поверхні правої кисті, в середній та нижній третинах лівого передпліччя, на тильній поверхні лівої кисті; множинні синці та садна на нижніх кінцівках (а саме: на передній і внутрішній бічній поверхні правого стегна в середній і нижній третині, на внутрішній бічній поверхні правої гомілки в верхній третині, на зовнішній бічній поверхні лівого коліна та лівої гомілки в верхній третині, зовнішній бічній поверхні лівої гомілки в нижній третині); крововилив в м`яких тканинах лівого ліктя, на задній та зовнішній бічній поверхнях, мається темно-червоного кольору крововилив на ділянці розмірами 5х9 см з розшаровуванням м`яких тканин у центрі, на ділянці 3х4 см та з формуванням «кишені» заповненої кров`ю; гемартроз лівого ліктьового суглобу; переломи лівої ліктьової та променевої кісток; крововиливи в м`які тканини (підшкірно-жирову клітковину та м`язи) на внутрішній поверхні правого стегна та на зовнішній бічній поверхні лівого коліна та верхньої третини лівої гомілки; гемартроз лівого колінного суглобу; множинні переломи кісток тазу. Усі зазначені ушкодження мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті. Таким чином, смерть ОСОБА_11 настала від поєднаної травми голови, грудей, живота та кінцівок з ушкодженням внутрішніх органів.

В діях водія ОСОБА_7 вбачаються невідповідності вимогам пункту 18.4 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору є причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди, а саме наїзду на пішохода ОСОБА_11 .

Крім того, в діях водія ОСОБА_7 встановлено порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 «б» та 12.4 Правил дорожнього руху України.

Порушення водієм ОСОБА_7 вимог пунктів 1.5, 2.3 «б», 12.4 та 18.4 Правил дорожнього руху України знаходяться у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 17.06.2025 стосовно ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, через м`якість та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнити від відбування основного покарання з іспитовим строком на 3 роки.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт вказує, що суд першої інстанції, не застосовуючи до обвинуваченої додаткове покарання у виді позбавлення спеціального права, у мотивувальній частині вироку жодним чином не вмотивував своє рішення, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону

Апелянт наголошує, що згідно з п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005, при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

При цьому, на думку апелянта, щире каяття у вчиненні необережного злочину має суттєве значення для суду при призначенні виду та міри покарання, яке не оскаржується, втім, жодним чином не виправдовує не призначення додаткового покарання.

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції, ухвалюючи незаконне рішення не застосовувати до обвинуваченої додаткове покарання, залишив за межами своєї уваги характер допущеного винною порушення Правил дорожнього руху України, те що наслідки у вигляді смерті потерпілого настали внаслідок односторонніх дій обвинуваченої, ДТП сталася на пішохідному переході, за значного перевищення обвинуваченою дозволеної на цій ділянці швидкості руху.

Таким чином, апелянт наголошує, що конкретні обставини вчинення інкримінованого злочину вказують, що керуючи транспортним засобом, обвинувачена може нести загрозу не тільки для оточуючих, а й для самої себе. Жодних підстав, які б дозволяли обґрунтовано і законно не позбавляти обвинувачену права керувати транспортними засобами в ході судового розгляду кримінального провадження встановлено не було.

А відтак, на думку апелянта, оскільки покарання має на меті не тільки кару й виправлення засудженого, а також запобіганню вчинення нових злочинів, необхідним, на думку апелянта, є застосування стосовно ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка частково підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити лише в частині призначення додаткового покарання, пояснення обвинуваченої та захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, надавши обвинуваченій останнє слово, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, та юридична кваліфікація її дій за ч. 2 ст. 286 КК України є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними у матеріалах кримінального провадження та наведеними у вироку доказами, в їх сукупності, які досліджувались за згодою усіх учасників провадження, у тому числі і ОСОБА_7 , в порядку, передбаченому ст. 349 КПК України, в апеляційній скарзі не оскаржується, а тому не є предметом апеляційного розгляду.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора щодо незаконності вироку в частині покарання, призначеного ОСОБА_7 , а саме невідповідності покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення через не призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, то колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій, ступеню їх тяжкості та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які пом`якшують та обтяжують його.

Основне покарання обвинуваченій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України призначено відповідно до вимог вищенаведеного закону, при цьому судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого необережного злочину, відомості про особу обвинуваченої, яка є раніше несудимою, на обліку у лікаря - психіатра та нарколога не перебуває, офіційно працює налагоджувальником верстатів з ЧПУ № 2 (металообробні) цеху механічної обробки матеріалів ТОВ «ГЛЕФА», за місцем праці характеризується як відповідальний, уважний і висококваліфікований спеціаліст, за місцем проживання також характеризується позитивно. Також судом враховано обставину, що пом`якшує покарання, - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Врахувавши зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції, дійшов до висновку, що для виправлення обвинуваченої ОСОБА_7 та попередження вчинення нею нових злочинів необхідно призначити за ч. 2 ст. 286 КК України основне покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції названого кримінального закону.

Водночас, враховуючи відсутність обставин, що обтяжують покарання, те, що обвинувачена ОСОБА_7 сплачує благодійні внески до ЗСУ, має на утриманні дітей: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка отримує вищу освіту та ОСОБА_15 ,. ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд на підставі ст. 75 КК України дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченої без відбування покарання та прийняв рішення про звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, та з покладенням на неї відповідних обов`язків, згідно ст. 76 КК України, при цьому без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Колегія суддів вважає, що призначаючи ОСОБА_7 , основне покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням, суд першої інстанції виконав вимоги ст.ст. 50, 65, 75 КК України, в повній мірі встановив та належним чином оцінив і врахував всі обставини, які за законом повинні бути врахованими при призначенні особі основного покарання, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора в частині призначення більш суворого основного покарання та збільшення терміну іспитового строку. Більш того, колегія суддів відмічає, що в апеляційній скарзі прокурора не наведено будь - яких доводів для прийняття такого рішення судом апеляційної інстанції.

Поряд із цим, колегія суддів, переглядаючи оскаржуваний вирок в межах апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні, не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо незастосування до обвинуваченої ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, з наступних підстав.

Так, санкція ч.2 ст.286 КК України надає можливість суду як призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати цього покарання до особи.

Зазначене положення закону України про кримінальну відповідальність має альтернативний характер застосування, і це питання, як визначив законодавець, суд вирішує на власний розсуд, залежно від конкретних обставин кримінального провадження, характеру допущених особою порушень вимог ПДР, їх наслідків, тощо.

Відповідно до п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 4 від 26 квітня 2006 року, у кожному випадку призначення покарання за ч. 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Водночас, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування до обвинуваченого додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.

Як слушно зазначено в апеляційній скарзі прокурора, суд першої інстанції не достатньо врахував фактичні обставини кримінального провадження та не надав належної оцінки наслідкам вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, а також характеру порушень правил безпеки дорожнього руху.

Зокрема, як вбачається з встановлених судом першої інстанції обставин кримінального правопорушень, ОСОБА_7 допустила порушення вимог п.1.5, 2.3 «б», 12.4 та 18.4 ПДР України, а самемаючи об`єктивну змогу спостерігати за показниками спідометру та обрати безпечну швидкість в межах дозволеної, усвідомлюючи, що на даній ділянці дороги максимально дозволена швидкість складає 50 км/год., не обрала безпечну швидкість, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожніми знаками 5.38.1, 5.38.2 «Пішохідний перехід» та дорожньою розміткою 1.14.1 «зебра» ПДР України, маючи об`єктивну змогу спостерігати, як попереду, в другій смузі попутного напрямку, перед нерегульованим пішохідними переходом почав зменшувати швидкість вантажний автомобіль марки «Mercedes-Benz Atego 1222», р.н. НОМЕР_2 , та усвідомити, що на пішохідному переході перебувають люди, будучи обізнаною, що в даному випадку водій повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і може продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, проявила неуважність до дорожньої обстановки та її змін, відволіклася від керування транспортним засобом, не переконалася у відсутності пішоходів на пішохідному переході, внаслідок чого, поблизу будівлі готелю «Жуляни Сіті», що розташований по Кільцевій дорозі, 100, виїхала на нерегульований пішохідний перехід, де здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_11 , спричинивши йому тілесні ушкодження, від яких він загинув на місці дорожньо-транспортної пригоди.

Вчинене ОСОБА_7 кримінальне правопорушення відноситься до числа суспільно-небезпечних злочинів проти безпеки руху, основним безпосереднім об`єктом якого є безпека руху, а обов`язковим додатковим - життя та здоров`я людей, непорушність яких гарантовано Конституцією України.

Пішохід ОСОБА_11 внаслідок отриманих під час ДТП тілесних ушкоджень загинув на місці дорожньо - транспортної пригоди.

Більш того, після наїзду на пішохода ОСОБА_11 , ОСОБА_7 не зупинила транспортний засіб, а продовжила рух та здійснила зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen Т4», р.н. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_12 , який під час виконання розвороту, порушуючи вимоги пунктів 10.1, 10.4 ПДР України, виїхав у межі крайньої лівої смуги Кільцевої дороги у м. Києві, тобто в смугу руху автомобіля «Volkswagen Transporter», р.н. НОМЕР_1 , яким керувала обвинувачена. В результаті зіткнення, пасажир автомобіля марки «Volkswagen Т4», р.н. НОМЕР_3 , ОСОБА_13 отримала легке тілесне ушкодження у вигляді забійної рани правої виличної ділянки.

Незаконні дії ОСОБА_7 , хоча і носять характер необережних, все ж таки полягають саме в грубому порушенні ПДР, котрі несуть значну небезпеку та призвели до серйозних наслідків, які вона як водій повинна неухильно виконувати, оскільки право на керування транспортним засобом накладає обов`язок користуватися вказаним правом без завдання шкоди правам інших осіб. Наведене свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого, а тому не призначення ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не є дієвим та ефективним заходом для запобігання та попередження вчинення нею нових злочинів, а тому вирок суду у відповідності з п.4 ч.1 ст. 409 КПК України, підлягає скасуванню внаслідок неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, з ухваленням, відповідно до вимог ст. 420 КПК України, нового вироку апеляційним судом.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, колегія суддів враховує ступінь тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого нею злочину, обставини вчинення кримінального правопорушення, а також його наслідки.

При цьому, посилання суду першої інстанції про те, що право керування транспортними засобами ОСОБА_7 потрібно, у зв`язку з тим, що в умовах воєнного стану саме обвинувачена забезпечуватиме виїзд своїх дітей у разі необхідності, не може бути достатньою підставою для незастосування до ОСОБА_7 додаткового покарання.

За наведених обставин в їх сукупності, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на 2 роки, та звільненням від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік на підставі ст. ст. 75, 76 КК України, яке буде відповідати вимогам статей 50, 65 КК України, та принципу пропорційності, оскільки є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також буде відповідати принципам справедливості, співмірності і індивідуалізації покарання і не ставити особистий і надмірний тягар для обвинуваченої.

На думку суду апеляційної інстанції, саме такий вид та розмір покарання буде необхідним, справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, як обвинуваченою, так і іншими особами.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів,

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 17 червня 2025 року у кримінальному провадженні №12023100000000644 від 14.06.2023 щодо ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України - скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити в цій частині новий вирок.

Призначити ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді позбавлення волі на 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 наступні обов`язки:

- періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

В іншій частині вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 17 червня 2025 року залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді:

__________ _______________ ____________

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3