Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №370/1919/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/10089/2026

Справа № 370/1919/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

04 серпня 2026 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області, ухвалене у складі судді Косенко А.В. у смт. Макарів 16 березня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

У червні 2025 року позивач ТОВ «Юніт Капітал» звернувся до суду із даним позовом, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 731895293 від 17 серпня 2022 року в розмірі 59768,40 грн., судовий збір 2422,40 грн., витрати на правничу допомогу 7000 грн.

Позов мотивував тим, що 17 серпня 2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 731895293 на суму 12000 грн. у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора. Згідно умов кредитного договору первісний кредитор виконав свій обов`язок та 17 серпня 2022 року перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 12000 грн. на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 , яку вона вказала у заявці при укладенні кредитного договору. Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди, в тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу. Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання умов зазначеного договору підписали реєстр прав вимоги № 199 від 18 жовтня 2022 року, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором на загальну суму 28657,20 грн.

31 липня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 31/0724-01, на виконання умов якого підписано реєстр прав вимоги № 2 від 31 липня 2024 року, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором на загальну суму 59768,40 грн.

14 березня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу 140325-У, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 140325-У від 14 березня 2025 року від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 59768,40 грн.

Вказував, що ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем на момент подачі позовної заяви за кредитним договором становить 59768,40 грн., яка складається із 12000 грн. заборгованості по тілу кредиту та 47768,40 грн. заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 16 березня 2026 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 731895293 від 17 серпня 2022 року в розмірі 59768,40 грн., судовий збір 2422,40 грн., витрати на правничу допомогу 7000 грн.

Відповідач ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просила скасувати рішення Макарівського районного суду Київської області від 16 березня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказувала, що суд першої інстанції проігнорував фундаментальну обставину, яка виключає задоволення позову, а саме ТОВ «Юніт Капітал» не набуло права вимоги до відповідача в установленому законом порядку.

Пояснювала, що 28 листопада 2018 року укладено рамковий договір факторингу № 28/1118-01 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», 31 липня 2024 року укладено договір факторингу № 31/0724-01 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», 14 березня 2025 року укладено договір факторингу № 140325-У між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал».

Разом із тим, кредитний договір № 731895293 укладено ОСОБА_1 із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 17 серпня 2022 року, тобто через 3 роки 9 місяців після укладення рамкового договору факторингу № 28/1118-01.

На момент 28 листопада 2018 року у первісного кредитора об`єктивно не існувало жодного права грошової вимоги до неї, а відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом факторингу може бути лише наявна вимога або майбутня вимога, що виникне на підставі вже існуючого зобов`язання. Такого зобов`язання на 28 листопада 2018 року не існувало.

Тому первісне відступлення права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» є юридично нікчемним, і всі наступні ланки цього ланцюга автоматично не створюють дійсного права вимоги у ТОВ «Юніт Капітал».

З наведеного слідує, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження переходу права грошової вимоги до відповідача від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» - ТОВ «Таліон Плюс», відповідно не довів перехід права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал», тобто не довів перехід права вимоги на кожному етапі такої передачі, що є його процесуальним обов`язком, і така правова позиція повністю відповідає усталеній правовій позиції Верховного Суду (постанови у справах № 905/306/17 від 18 жовтня 2023 року, № 910/12525/20 та інші).

Щодо надмірності стягнутої суми відсотків, посилалася на те, що суд стягнув 47768,40 грн. за користування сумою 12000 грн., що становить близько 398 % річних, і така сума є явно неспіврозмірною наслідкам порушення зобов`язання та суперечить принципам справедливості та добросовісності. Просила зменшити розмірі відсотків на підставі ст. 551 ЦК України.

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону в повній мірі не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 серпня 2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 731895293 в електронній формі, підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV37С4W (а. с. 34 - 41 т. 1).

За умовами п. 2.1 кредитного договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 12000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Згідно п. 7.1 договору сторони дійшли згоди, що орієнтовна дата погашення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є датою закінчення дисконтного кредитування 16 вересня 2022 року, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником.

Згідно п. 8.3 договору за умови, якщо позичальник не скористається умовами зменшення витрат та загальної вартості кредиту за договором на умовах п. 8.5 договору, то зобов`язання позичальника по сплаті процентів за весь строк дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 766,50 % річних, що на день укладення договору становить 2,10 % в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника, за кожний день користування ним.

Згідно п. 8.4 договору зобов`язання по сплаті процентів за користування кредитом після закінчення дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 1087,70 % річних, що на день укладення договору становить 2,98 % в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника, за кожний день користування ним.

Згідно п. 8.5.1 договору якщо позичальник здійснить дострокове повернення всієї суми отриманого кредиту до закінчення строку дисконтного періоду, то зобов`язання позичальника по сплаті процентів за фактичні дні користування кредитом будуть визначатися за процентною ставкою 543,85 % річних, що на день укладення договору становить 1,49 % від суми кредиту за кожен день користування ним.

Згідно п. 8.5.2 договору якщо позичальник вчинить описані в п. 3.2 договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів та здійснить повернення всієї суми отриманого кредиту до закінчення строку дисконтного періоду, то зобов`язання позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування кредитом за період від дати видачі кредиту до 16 вересня 2022 року включно будуть визначатися на умовах п. 8.5.1 договору за дисконтною процентною ставкою, а з наступного дня після 16 вересня 2022 року за ставкою 542,28 % річних, що на день укладення договору становить 1,49 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Згідно п. 8.11 договору, для суми кредиту, отриманої за першим траншем, що вказана в п. 2.3 договору, за перші 30 днів дисконтного періоду, без виконання позичальником умов п. 8.5 договору, орієнтовна загальна вартість кредиту складе 19560 грн. та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом в розмірі 7560 грн. та суму кредиту у розмірі 12000 грн.

Згідно п. 8.12 договору, за умови виконання позичальником положень п. 8.5 договору, що дають можливість зменшити витрати позичальника за цим договором, для суми кредиту за першим траншем, що вказана в п. 2.3 договору, за перші 30 днів дисконтного періоду орієнтовна загальна вартість кредиту складе 17364 грн. та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 5364 грн. та суму кредиту у розмірі 12000 грн. Орієнтовна реальна процентна ставка, розрахована згідно методики НБУ, складе 8861,22 % річних.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило перерахування 17 серпня 2022 року грошових коштів у розмірі 12000 грн. на вказані у кредитному договорі реквізити банківської карти відповідача, що підтверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 18 вересня 2025 року, згідно якої на ім`я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_2 , та направлено виписку по рахунку за період з 17 серпня 2022 року по 22 серпня 2022 року, яка містить зарахування на суму 12000 грн. (а. с. 123).

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01 (зі змінами, передбаченими Додатковими угодами № 19 від 28 листопада 2019 року, № 26 від 31 грудня 2020 року, № 27 від 31 грудня 2021 року, № 31 від 31 грудня 2022 року та №32 від 31 грудня 2023 року), у відповідності до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а. с. 71 - 85).

Згідно з даними витягу з реєстру прав вимоги № 199 від 18 жовтня 2022 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № 731895293 від 17 серпня 2022 року, в сумі 28657 грн. (а. с. 69).

31 липня 2024 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 31/0724-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а. с. 64 - 67 т. 1).

Згідно з пунктом 5.3.3 вказаного договору, фактор має право відступати право вимоги на користь третіх осіб.

Згідно з даними витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 31 липня 2024 року до договору факторингу № 31/0724-01 від 31 липня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № 731895293 від 17 серпня 2022 року в сумі 59768,40 грн. (а. с. 60).

14 березня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 140325-У, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» передає (відступає) ТОВ «Юніт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Юніт Капітал» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а. с. 55 - 58).

Згідно з даними витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 140325-У, ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги за договором кредиту № 731895293 від 17 серпня 2022 року в сумі 59768,40 грн., з яких: 12000 грн. прострочене тіло; 47768,40 грн. прострочені відсотки (а. с. 53).

В матеріалах справи наявні розрахунки заборгованості, складені ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал», згідно яких заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 731895293 від 17 серпня 2022 року становить 59768,40 грн., з яких: 12000 грн. прострочене тіло; 47768,40 грн. прострочені відсотки. З розрахунків вбачається, що проценти нараховані кредиторами ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «Таліон Плюс» за період з 17 серпня 2022 року по 13 січня 2023 року (а. с. 48 - 51).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

За змістом ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частинами 2, 3 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У силу ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII (далі - Закон № 675-VIII).

Згідно з пунктами 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону № 675-VIII, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону № 675-VIII визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами 1, 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частинами 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язань клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 серпня 2022 року між кредитодавцем та відповідачем укладений кредитний договір № 731895293.

Так, відповідач за допомогою мережі Інтернет перейшла на офіційний сайт товариства - www.moneyveo.ua, ознайомилася з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску заявила про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказала свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.

Відповідач підписала кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV37C4W. Зокрема, від 17 серпня 2022 року 19:55:43 год. відповідач ввела ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснула кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору.

Також суд першої інстанції встановив, що 17 серпня 2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 12000 грн. на банківську карту ОСОБА_1 , що підтверджується відповіддю від АТ КБ «ПриватБанк».

Із розрахунку заборгованості, складеного первинним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», суд першої інстанції встановив, що відповідач не виконала умов договору, в результаті чого утворилась заборгованість за Кредитним договором №731895293 від 17 серпня 2022 року, становить - 59768,40 грн., яка складається з 12000 грн. - заборгованість по кредиту, 47768,40 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ «Юніт Капітал» доведено набуття права вимоги за кредитним договором № 731895293 від 17 серпня 2022 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем, крім того, врахував, що договори факторингу відповідачем у судовому порядку не оскаржувалися.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з аналізу апеляційної скарги, зазначені обставини укладення кредитного договору з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 17 серпня 2022 року та наявності заборгованості за кредитним договором відповідач не заперечує, також нею не оскаржується правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості, а її доводи зосереджені на тому, що на момент 28 листопада 2018 року у первісного кредитора об`єктивно не існувало жодного права грошової вимоги до неї, а оскільки відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом факторингу може бути лише наявна вимога або майбутня вимога, що виникне на підставі вже існуючого зобов`язання, і такого зобов`язання на 28 листопада 2018 року не існувало, первісне відступлення права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» є юридично нікчемним, і всі наступні ланки цього ланцюга автоматично не створюють дійсного права вимоги у ТОВ «Юніт Капітал».

Апеляційний суд не може погодитись із зазначеними доводами, оскільки вони ґрунтуються на помилковому суб`єктивному тлумаченні відповідачем ст. 1078 ЦК України, відповідно до якої предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Так, за умовами договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять інші права та обов`язки клієнт за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більше ніж одного Реєстру прав вимоги, кожен наступний Реєстр прав вимог є самостійним додатком, та не замінює попередній (п. 2.2).

Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром прав вимоги (п. 4.1).

Відповідно пункту 1.3 договору, правом вимоги є всі права клієнта за кредитним договором, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Згідно з п. 8.1 цього договору, договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками (за наявності її у сторони).

Строк дії вказаного договору згідно п. 8.2 було встановлено до 28 листопада 2019 року.

У подальшому додатковими угодами, копії яких наявні у справі, до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року вносились зміни, відповідно до яких, зокрема, строк дії договору було продовжено до 31 грудня 2024 року включно.

Апеляційний суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25 в аналогічній справі щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним 04 травня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» із відповідачем, у якій було зроблено висновок щодо правомірності переходу права вимоги за цим кредитним договором на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеного між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс».

Враховуючи вищевикладене, аргументи відповідача про те, що право вимоги за кредитним договором від 17 серпня 2022 року, укладеним після укладення договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, не могло бути переданим як майбутня невизначена вимога, якої не існувало на момент укладення договору факторингу, є передчасними та помилковими.

Апеляційний суд відхиляє як нерелевантні посилання відповідача у апеляційній скарзі на постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 та у справі № 910/12525/20, оскільки висновки касаційного суду у цих справах зроблені за інших фактичних обставин.

Так, у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність факту переходу права вимоги від АТ «Укрсоцбанк» до ТОВ «ФК «Цедент», оскільки в силу ч. 6 ст. 91 ГПК надана заявником копія договору факторингу не є належним та допустимим доказом.

У справі № 910/12525/20 предметом позову було визнання недійсними відкритих торгів, протоколу електронного аукціону та договору купівлі-продажу, в межах якого наявності будь-яких правовідносин факторингу судами не встановлено.

Разом із тим, стягуючи з відповідача на користь позивача проценти за користування кредитними коштами, заявлені позивачем до стягнення, в повному розмірі 47768,40 грн., суд першої інстанції не звернув уваги на неправомірність та неспівмірність такого розміру процентів.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23.

Так, з матеріалів справи вбачається, що кредитором застосовувалася денна відсоткова ставка у розмірі 1,49 % (178,80 грн. у період з 17 серпня 2022 року по 16 вересня 2022 року) та 2,98 % (357,60 грн. у період з 21 вересня 2022 року по 13 січня 2023 року) за кожен день користування кредитними коштами.

Вимога про нарахування та сплату вищезазначених відсотків 47768,40 грн., з огляду на розмір тіла кредиту (12000 грн.), є явно завищеною та не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

За таких обставин, з огляду на суттєву неспівмірність заявленого позивачем розміру заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом та тілом кредиту, що не є справедливим та, з урахуванням положень п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», апеляційний суд приходить до висновку, що стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» підлягає заборгованість в розмірі в розмірі 24000 грн., яка складається з: 12000 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 12000 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, що відповідатиме балансу інтересів кредитора та боржника.

Виходячи із вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов правильних в цілому висновків про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором. Разом із тим, висновки суду першої інстанції щодо стягнення заборгованості за процентами здійснені в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення із прийняттям в цій частині нової постанови про часткове задоволення позову, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі в розмірі 24000 грн., яка складається з: 12000 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 12000 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

При цьому апеляційний суд позбавлений можливості скасувати рішення суду першої інстанції частково, з огляду на стягнення заборгованості єдиною підсумковою сумою 59768,40 грн.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду позов залишається задоволеним на 40 %, з відповідача на користь позивача підлягає також стягненню судовий збір у розмірі 968,96 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2800 грн.

За подання апеляційної скарги ОСОБА_2 сплачено 3633,60 грн., і оскільки за наслідками апеляційного перегляду скаргу задоволено на 60 %, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 2180,16 грн. судового збору пропорційно задоволення апеляційної скарги.

Шляхом взаємного розрахунку з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (2180,16 грн. - 968,96 грн.).

Керуючись ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 16 березня 2026 року скасувати та прийняти нову постанову.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (м. Київ вул. Рогнідинська 4 літера А офіс 10 код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість в розмірі в розмірі 24000 грн., яка складається з 12000 грн. - заборгованості за тілом кредиту та 12000 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом, а також витрати на правничу допомогу в розмірі 2800 грн.

В решті позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді : Кашперська Т.Ц.

Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.