Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №758/7384/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/7377/2026

Справа № 758/7384/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

04 серпня 2026 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Подільського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Гребенюка В.В. в м. Київ 23 жовтня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

У травні 2025 року позивач ТОВ «Коллект Центр» звернувся до суду з даним позовом, просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договорами № 2479583 від 22 серпня 2021 року, № 103465647 від 04 серпня 2021 року у розмірі 39746,95 грн., понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 13000 грн.

Позов мотивував тим, що 22 серпня 2021 року ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали договір № 2479583, а 04 серпня 2021 року - договір № 103465647, за умовами яких кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Згідно п. 2.1 договорів, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Відповідно п. 6.1 договорів, цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та доступний зокрема через сайт кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Згідно п. 6.5 договорів цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

За умовами кредитування договору № 2479583, сума кредиту становить 2800 грн. (п. 1.2 договору), проценти за користування кредитом 525 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2), стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6).

За умовами кредитування договору № 103465647, сума кредиту становить 3000 грн. (п. 1.2), проценти за користування кредитом 9 грн., які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2), стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6).

29 листопада 2021 року було укладено договір № 29-11-102, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2479583. 10 березня 2023 року було укладено договір № 10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2479583.

30 листопада 2021 року було укладено договір № 30-11-65, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 103465647. 10 січня 2023 року було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 103465647. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за кредитними договорами № 2479583 та № 103465647.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом станом на день формування позовної заяви за договором № 2479583 становить 17332,90 грн., з яких заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 2520 грн., за нарахованими процентами 14504,90 грн., за комісіями 308 грн.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом станом на день формування позовної заяви за договором № 103465647 становить 22414,05 грн., з яких заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 2700 грн., за нарахованими процентами 19714,05 грн.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2025 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором у розмірі 39746,95 грн., витрати на правничу допомогу 3000 грн., судовий збір у розмірі 3028 грн.

Відповідач ОСОБА_1 у особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити, покласти на позивача судові витрати.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказувала, що позивачем не надано доказів направлення первісним кредитором відповідачу одноразових ідентифікаторів. В долучених до матеріалів справи копіях кредитних договорів відсутні відомості про їх підписання відповідачем ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора, яким мав бути підписаний договір за твердженнями позивача, натомість у верхньому правому кутку першої сторінки договорів міститься запис про їх підписання генеральним директором ТОВ «Мілоан», однак будь-яких доказів застосування первісним кредитором КЕП для підписання договорів, наприклад сертифікату, матеріали справи не містять. З огляду на це не можна вважати такі договори належним чином підписаними як кредитодавцем, так і відповідачем. Інші документи, подані до позову, зокрема паспорт споживчого кредиту, анкета-заява, Правила надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан», взагалі не містять даних про ознайомлення з ними відповідача та його підпису із застосуванням одноразового ідентифікатора.

Також позивачем не надано жодного достовірного доказу направлення будь-якого ідентифікатора відповідачеві (наприклад, довідки від мобільного оператора), не надано доказів використання саме відповідачем цього ідентифікатора, не надано жодного документа, який був би сформований з використанням такого ідентифікатора. Надані позивачем довідки про надсилання первісним кредитором одноразового ідентифікатора на фінансовий номер, що належить відповідачу, достовірним доказом бути не можуть, оскільки первісний кредитор не є мобільним оператором та не може з упевненістю стверджувати, що саме такий ідентифікатор був надісланий і отриманий саме на такий номер мобільного телефону.

Посилалася на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі № 545/1750/21, вказувала, що для укладення електронного кредитного договору необхідно пройти ідентифікацію особи та накласти електронний підпис через смс-повідомлення чи через підтвердження, котре надходить у формі листа до електронної пошти, або у додаток банку, що виключає підписання ОСОБА_1 кредитних договорів за допомогою будь-якого із зазначених способів. Також відсутні докази реєстрації відповідача у ІТС первісного кредитора.

Звертала увагу, що у рішенні суд дійшов висновку про те, що фінансова установа свої зобов`язання за договором позики виконала у повному обсязі, а відповідач, у порушення умов договору позики, суму заборгованості не сплачує. Однак судове рішення не містить посилання на докази, на підставі яких суд дійшов такого висновку.

На підтвердження перерахування первісним кредитором ТОВ «Мілоан» відповідачу кредитних коштів за договором № 2479583 позивач долучив лише квитанцію платіжної системи LiqPay від 22 серпня 2021 року, за договором № 103465647 - квитанцію платіжної системи LiqPay від 04 серпня 2021 року. Однак такі квитанції належними та допустимими доказами у справі не можуть бути, оскільки не містять ні даних отримувача коштів, ні його банківського рахунку, ні номера платіжного засобу тощо, не містять інформації та доказів приналежності платіжної карти саме відповідачу, а не іншій особі, відсутня інформація, за якими нормами кредитних договорів відбувалось перерахування коштів на ідентифіковані платіжні картки. Також у наданих позивачем кредитних договорах відсутні будь-які відомості, що кредитні кошти будуть перераховуватися іншою особою, яка не виступає стороною за кредитним договором.

Щодо наданих позивачем відомостей про щоденні нарахування і погашення, складені ТОВ «Мілоан», а також розрахунків заборгованості, складених ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», зазначала, що вказані документи та розрахунки заборгованості не містять в собі інформації та доказів перерахування кредитних коштів саме відповідачу, а не іншій особі. Реквізити повного карткового рахунку позичальника (на який мало бути здійснено перерахування кредитних коштів) в матеріалах справи не містяться. З поданих позивачем документів неможливо встановити ні факту виконання договорів зі сторони кредитодавця, ні власника рахунку/картки отримувача коштів, ні даних про здійснені операції. Позивач не надав суду належних та допустимих доказів, що первісний кредитор ТОВ «Мілоан» дійсно виплатив ОСОБА_1 кредитні кошти в загальній сумі 5800 грн., а отже не підтвердив факт виконання своїх договірних зобов`язань перед відповідачем.

Зазначала, що нарахування по процентах за користування кредитними коштами здійснювалось поза межами строку кредитування. Також загальна сума процентів, стягнутих судом першої інстанції, складає 34218,95 грн., що майже у сім разів перевищує розмірі тіла кредиту 5220 грн., і є вочевидь непропорційною.

Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги, що кредитні договори, начебто укладені між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , не містять зазначення переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику, за які банком встановлена комісія в розмірі 11 %, пов`язана з наданням кредиту. Такі умови договорів є нікчемними відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», і аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23, від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22. З огляду на наведене суд першої інстанції неправомірно та безпідставно стягнув з ОСОБА_1 на користь позивача комісію в сумі 308 грн.

Щодо договорів факторингу, вказувала, що ці договори не містять інформації про кредитні договори, за якими передається право вимоги, не містять даних про особу-боржника, відомостей щодо суми заборгованості та інші необхідні відомості для такого виду договорів. Договір факторингу є рамковим, в його тексті не визначено, які саме права вимоги передаються/відступаються на користь нового кредитора.

Не можна визнати належним доказом на підтвердження факту переходу права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «Вердикт Капітал», а також від ТОВ «Вердикт Капітал» до позивача надані витяги з реєстру боржників до договору факторингу, оскільки неможливо однозначно встановити, що аркуш, на якому містяться відомості відносно кредитного договору, начебто укладеного з ОСОБА_1 , є частиною цілісного оригінального реєстру, підписаного сторонами договору факторингу. Фактично наданий суду документ не є витягом з реєстру боржників, оскільки є лише довідкою/листом, на якому надрукована певна інформація, яка, на думку позивача, відповідає інформації, наявній в реєстрі боржників, що є додатком до договору факторингу. Іншими словами, зазначений документ є лише суб`єктивним твердженням позивача, яке підлягає доведенню на загальних підставах.

Оскільки ТОВ «Вердикт Капітал» не набуло право вимоги відносно відповідача, таке право не могло бути в подальшому передане цим товариством на підставі договорів факторингу ТОВ «Коллект Центр», яке не має права вимагати з відповідача сплати заборгованості за кредитними договорами.

Від позивача ТОВ «Коллект Центр» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, наводив власні спростування доводів апеляційної скарги.

Щодо укладення договору та перерахування коштів пояснював, що матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності укладеного кредитного договору, який відповідає вимогам чинного законодавства та вільному волевиявленню сторін. Оскільки даний договір укладено на сайті позикодавця та відповідач підписав його одноразовим ідентифікатором, отриманим у смс-повідомленні, то без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства договір між відповідачем та товариством не був би укладений.

Факт перерахування коштів підтверджується відповідним листом оператора платіжних послуг, згідно якого первісний кредитор перерахував кредитні кошти на картковий рахунок відповідача за номером, повідомленим ним при укладенні кредитного договору. Крім того, відповідач частково погашав заборгованість по кредиту, що свідчить про визнання факту отримання кредитних коштів та погодження з умовами кредитування.

Посилався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07 червня 2023 року у справі № 234/3840/15, у якій визначено, що незгода з розрахунком, наданим позивачем, не є підставою для відмови у задоволенні позову в повному обсязі. Незгода відповідача з розрахунком заборгованості не позбавляє його можливості на підтвердження своїх доводів надати контррозрахунок. Відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов`язань, в тому числі доказів невірного нарахування суми заборгованості, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку.

Пояснював, що умовами кредитних договорів первісний кредитор та відповідач погодили, що строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, таке продовження не потребує додаткових дій ні від кредитора, на від позичальника, і підписанням договору відповідач надав згоду на таку автопролонгацію.

Стверджував, що прострочення зобов`язання та відповідальність за таке прострочення виникають у позичальника після дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування. При цьому протягом періоду, на який пролонговано договір, позичальник має правомірно не сплачувати кредитору борг, і таке користування коштами не вважається простроченням.

Щодо відступлення прав вимоги, вказував, що перехід прав вимоги підтверджується наявним в матеріалах справи та підписаним між сторонами актом прийому-передачі реєстру боржників та самим реєстром боржників. Крім того, матеріали справи містять акт зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджує факт здійснення розрахунків за даним договором. Звертав увагу, що дані договори не оскаржуються в судовому порядку як сторонами договору, так і будь-якими іншими особами, є дійсними, відповідають волі сторін та чинному законодавству.

Посилався на положення ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджені постановою НБУ від 11 лютого 2021 року № 16, Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затверджене постановою правління НБУ від 03 листопада 2021 року № 113, вказував, що включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати комісії за надання кредиту, а також подальше витребування нарахованої комісії від позивача є цілком обґрунтованим, відповідає чинному законодавству України, і узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам закону не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що на а. с. 58 - 62 наявна копія договору про споживчий кредит № 103465647 від 04 серпня 2021 року, сторонами якого зазначено ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , за умовами даного договору кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору та термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Згідно п. 1.2 договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 3000 грн. Згідно п. 1.3 договору кредит надається строком на 30 днів з 04 серпня 2021 року (строк кредитування). Згідно п. 1.4 договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 03 вересня 2021 року. Згідно п. 1.5.1 договору комісія за надання кредиту 0,00 грн., яка нараховується за ставкою 0,00 % від суми кредиту одноразово. Згідно п. 1.5.2 договору проценти за користування кредитом 9 грн., які нараховуються за ставкою 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

У п. 10 «Реквізити сторін» зазначено прізвище, ім`я та по батькові ОСОБА_1 , РНОКПП, реквізити паспорту, адреса місця реєстрації, номер телефону та електронної пошти, підписи сторін відсутні (а. с. 62).

На першій сторінці договору наявна відмітка, що договір підписано ОСОБА_3 , ТОВ «Мілоан» (а. с. 58).

На а. с. 63 знаходиться копія паспорту споживчого кредиту № 103465647 від 04 серпня 2021 року, у якому наявна графа для підпису споживача (електронний підпис одноразовим ідентифікатором), у якій не проставлено одноразового ідентифікатора.

Згідно довідки ТОВ «Мілоан», складеної за підписом генерального директора Вініченка О.В., товариство підтверджує, що ОСОБА_1 , з якою укладено договір про споживчий кредит, ідентифікована ТОВ «Мілоан». Акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором V14561, дата відправки 04 серпня 2021 року, номер телефону, на який було відправлено одноразовий ідентифікатор +38 097 970 14 30 (а. с. 47).

На а. с. 64 знаходиться документ під назвою «Анкета-заява на кредит № 103465647 від 04 серпня 2021 року» із хронологією процесу оформлення та розгляду заяви, ніким не підписаний.

Позивачем надано копію квитанції LiqPay від 04 серпня 2021 року, за якою здійснено переказ у сумі 3000 грн., з призначенням платежу «кошти згідно договору 103465647», картка/рахунок НОМЕР_1 (а. с. 47 зворот).

ТОВ «Мілоан» склало відомість про щоденні нарахування та погашення, згідно якої 04 серпня 2021 року було надано кредит в розмірі 3000 грн. та здійснювалось нарахування процентів до 17 листопада 2021 року включно, заборгованість за тілом кредиту становить 2700 грн., по процентам 8104,05 грн., загальна сума заборгованості 10804,05 грн. (а. с. 48 - 49).

30 листопада 2021 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» уклали договір факторингу № 30-11-65, за умовами якого клієнт - первинний кредитор зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги, а фактор зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками (а. с. 33 - 35).

Згідно додатку № 3 до договору факторингу від 30 листопада 2021 року № 30-11-65, яким є реєстр боржників, та витягу з нього, за цим договором відступлено право вимоги за кредитним договором № 103465647 (а. с. 31, 36 - 37).

ТОВ «Вердикт Капітал» склало розрахунок заборгованості, згідно якого заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал» за кредитним договором № 103465647 станом на 10 січня 2023 року становить 22414,05 грн. (а. с. 45).

10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» уклали договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, згідно п. 2.1 якого за цим договором в порядку та на умовах, визначеному цим договором, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках № 1 та № 3 до цього договору (а. с. 19 - 22).

Згідно додатку № 3 до договору від 10 січня 2023 року № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за цим договором відступлено право вимоги за кредитним договором № 103465647 (а. с. 23 - 24).

ТОВ «Коллект Центр» склало розрахунок заборгованості, згідно якого заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 103465647 станом на 07 травня 2025 року складає 22414,05 грн., в тому числі за тілом кредиту 2700 грн., за відсотками 19714,05 грн. (а. с. 43).

На а. с. 65 - 69 наявна копія договору про споживчий кредит № 2479583 від 22 серпня 2021 року, сторонами якого зазначено ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , за умовами даного договору кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору та термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Згідно п. 1.2 договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 2800 грн. Згідно п. 1.3 договору кредит надається строком на 15 днів з 22 серпня 2021 року (строк кредитування). Згідно п. 1.4 договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 06 вересня 2021 року. Згідно п. 1.5.1 договору комісія за надання кредиту 308 грн., яка нараховується за ставкою 11 % від суми кредиту одноразово. Згідно п. 1.5.2 договору проценти за користування кредитом 525 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

У п. 10 «Реквізити сторін» зазначено прізвище, ім`я та по батькові ОСОБА_1 , РНОКПП, реквізити паспорту, адреса місця реєстрації, номер телефону та електронної пошти, підписи сторін відсутні (а. с. 69).

На першій сторінці договору наявна відмітка, що договір підписано ОСОБА_3 , ТОВ «Мілоан» (а. с. 65).

На а. с. 70 знаходиться копія паспорту споживчого кредиту № 2479583 від 22 серпня 2021 року, у якому наявна графа для підпису споживача (електронний підпис одноразовим ідентифікатором), у якій не проставлено одноразового ідентифікатора.

Згідно довідки ТОВ «Мілоан», складеної за підписом генерального директора Вініченка О.В., товариство підтверджує, що ОСОБА_1 , з якою укладено договір про споживчий кредит, ідентифікована ТОВ «Мілоан». Акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором W28002, дата відправки 22 серпня 2021 року, номер телефону, на який було відправлено одноразовий ідентифікатор +38 097 970 14 30 (а. с. 50).

На а. с. 71 знаходиться документ під назвою «Анкета-заява на кредит № 2479583 від 22 серпня 2021 року» із хронологією процесу оформлення та розгляду заяви, ніким не підписаний.

Позивачем надано копію квитанції LiqPay від 22 серпня 2021 року, за якою здійснено переказ у сумі 2800 грн., з призначенням платежу «кошти згідно договору 2479583», картка/рахунок НОМЕР_1 (а. с. 50 зворот).

ТОВ «Мілоан» склало відомість про щоденні нарахування та погашення, згідно якої 22 серпня 2021 року було надано кредит в розмірі 2800 грн. та здійснювалось нарахування процентів до 20 листопада 2021 року включно, заборгованість за тілом кредиту становить 2520 грн., по процентам 3542,90 грн., по комісії 308 грн., загальна сума заборгованості 6370,90 грн. (а. с. 51 - 52).

29 листопада 2021 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» уклали договір факторингу № 29-11-102, за умовами якого клієнт - первинний кредитор зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги, а фактор зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками (а. с. 38 - 39).

Згідно додатку № 3 до договору факторингу від 29 листопада 2021 року № 29-11-102, яким є реєстр боржників, та витягу з нього, за цим договором відступлено право вимоги за кредитним договором № 103465647 (а. с. 32, 41 - 42).

ТОВ «Вердикт Капітал» склало розрахунок заборгованості, згідно якого заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал» за кредитним договором № 2479583 станом на 10 березня 2023 року становить 17332,90 грн. (а. с. 46).

10 березня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» уклали договір № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, згідно п. 2.1 якого за цим договором в порядку та на умовах, визначеному цим договором, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках № 1 та № 3 до цього договору (а. с. 25 - 28).

Згідно додатку № 3 до договору від 10 березня 2023 року № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за цим договором відступлено право вимоги за кредитним договором № 2479583 (а. с. 29 - 30).

ТОВ «Коллект Центр» склало розрахунок заборгованості, згідно якого заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 2479583 станом на 07 травня 2025 року складає 17332,90 грн., в тому числі за тілом кредиту 2520 грн., за відсотками 14504,90 грн., за комісією 308 грн. (а. с. 44).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що 22 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит № 2479583, в період дії кредитного договору відповідач не дотримувалася умов кредитного договору, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі 39 746,95 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, на користь якого було відступлено право вимоги за вказаним кредитним договором.

Апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.

Так, згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 77 - 80 ЦПК України).

Стаття 80 ЦПК України передбачає достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У позовній заяві ТОВ «Коллект Центр» вказувало на те, що кредитні договори були укладені первісним кредитором з ОСОБА_1 з використанням підписання електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинених з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину.

Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

На підтвердження факту укладення кредитних договорів № 103465647 від 04 серпня 2021 року та № 2479583 від 22 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 позивачем до матеріалів справи додано копії вказаних договорів, паспорти споживчого кредиту, копії довідок ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію ОСОБА_1 , якій було направлено одноразові ідентифікатори, хронологію процесу оформлення та розгляду анкет-заяв на кредит.

Разом із тим, наявні в матеріалах справи кредитні договори у розділі 10 «Реквізити сторін» не містить підписів як відповідача, так і ТОВ «Мілоан». У правому верхньому куті першого аркушу міститься відмітка про підписання договору з боку ТОВ «Мілоан», проте інформація про підписання такого договору відповідачем відсутня. Тож, матеріали справи не містять підтвердження використання позичальником одноразового ідентифікатора для підписання документу.

Зазначення у тексті договору особистих даних ОСОБА_1 не підтверджує підписання останньою кредитних договорів у електронній формі. Довідка ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію ОСОБА_1 , у якій зазначено про направлення ОСОБА_1 одноразового ідентифікатора, не є належним та допустимим доказом укладення кредитних договорів, враховуючи, що кредитні договори та паспорти споживчого кредиту цими одноразовими ідентифікаторами не підписані.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що спірні кредитні договори є неукладеними.

Такі висновки узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду в постанові від 05 червня 2024 року у справі № 335/8467/21 (провадження № 61-18012св23), згідно яких, оскільки позивач власноручно не підписував спірний кредитний договір від 06 червня 2019 року, а також не надав письмову згоду на укладення кредитного договору, шляхом використання його електронного підпису, Верховний Суд вважає, що спірний кредитний договір є неукладеним.

Наведені обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції, який безпідставно вважав погодженими умови кредитного договору від 22 серпня 2021 року та укладення його ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан», а обставини укладення кредитного договору № 103465647 від 04 серпня 2021 року не встановлював взагалі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Крім того, доказів проведення ідентифікації відповідача в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», ТОВ «Коллект Центр» суду не надало.

Без доказів на підтвердження факту створення заявки на отримання кредиту, ознайомлення з офертою, надсилання одноразового ідентифікатора відповідачу на мобільний номер телефону, який вона мала вказати під час заповнення заявки, використання даного ідентифікатора та надсилання позивачем примірника кредитного договору та додатків до нього, які є невід`ємною частиною договору, проведення ідентифікації відповідача та доказів здійснення ним дій, спрямованих на укладення договору в електронній формі, одноразовий ідентифікатор, зазначений в довідці ТОВ «Мілоан», є лише абстрактною літеро-числовою комбінацією.

Такими належними та допустимими доказами міг бути моніторинг дій користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі, яким зафіксовано чітку послідовність (хронологію) всіх дій фінансової установи та споживача щодо укладення електронного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі, яку фінансова установа використовує для укладення електронних договорів.

Разом із тим, такі докази не подавалися до суду першої інстанції, оскільки наявна в матеріалах справи хронологія процесу оформлення та розгляду заяв на отримання кредиту, не підписана будь-якою особою, без зазначення автора документа та його посади, не може вважатися допустимим доказом (а. с. 64, 71).

Наведені обставини також залишились поза увагою суду першої інстанції.

На підтвердження факту видачі ОСОБА_1 кредиту позивачем надано копію квитанції LiqPay від 04 серпня 2021 року, за якою здійснено переказ у сумі 3000 грн., з призначенням платежу «кошти згідно договору 103465647», картка/рахунок НОМЕР_1 (а. с. 47 зворот), а також квитанції LiqPay від 22 серпня 2021 року, за якою здійснено переказ у сумі 2800 грн., з призначенням платежу «кошти згідно договору 2479583», картка/рахунок НОМЕР_1 (а. с. 50 зворот).

Станом на 04 серпня 2021 року та 22 серпня 2021 року здійснення безготівкових розрахунків регулювалось відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 22, платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Згідно додатку 3 до Інструкції № 22, платіжне доручення містить обов`язкові реквізити про дату одержання платіжного доручення банком та дату проведення, з підписом банку.

З Додатку 9 до Інструкції № 22 слідує, що датою надходження є відмітка, де зазначаються число, місяці, рік отримання банком платника розрахункового документа, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. Датою виконання є відмітка, де зазначаються число, місяць, рік списання коштів з рахунку платника, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.

Згідно ч. 1 - 4 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.

Продавець (виконавець, постачальник), оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Судом першої інстанції не звернуто увагу, що надані позивачем на підтвердження перерахування коштів відповідачу квитанції Liqpay не є належними доказами, які підтверджують здійснення фінансової операції щодо переказу коштів, оскільки квитанції не містять даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, повного номеру картки, що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу ТОВ «Мілоан» коштів у зазначеному позивачем розмірі на картковий рахунок, який належить саме відповідачу.

З огляду на вказане, матеріали справи не містять належних доказів, підтверджуючих виконання ТОВ «Мілоан» умов кредитних договорів № 103465647 від 04 серпня 2021 року та № 2479583 від 22 серпня 2021 року щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження належності електронного платіжного засобу із неповно зазначеними реквізитами саме ОСОБА_1 . При цьому ані кредитний договір, ані анкета-заява на кредит не містять реквізитів картки або рахунку позичальника взагалі.

Не заявлялось стороною позивача в суді першої інстанції у відповідному процесуальному порядку і клопотань про витребування доказів для підтвердження обставин, на які посилається ТОВ «Коллект Центр».

Відтак, з огляду на докази, наявні в матеріалах справи, суд був позбавлений можливості ідентифікувати належність електронного платіжного засобу відповідачу, оскільки повної інформації щодо номеру банківської картки або ж номеру банківського рахунку відповідача матеріали справи не містять.

Відомість про щоденні нарахування та погашення, а також розрахунки заборгованості, на які посилався позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належними доказами наявності заборгованості. Вказані розрахунки із зазначенням конкретних розмірів заборгованості є документами, що створені самим позивачем та первісним кредитором, лише констатують наявність заборгованості у фіксованій сумі, але не підтверджують її наявність, походження і розмір, а відтак, інформація, зазначена в цих документах, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Наведені обставини були залишені поза увагою суду першої інстанції та зроблено передчасний та помилковий висновок, який не ґрунтується на наявних у справі доказах, про виникнення у відповідача заборгованості за кредитними договорами.

За даних обставин апеляційний суд приходить висновку про недоведеність в межах цієї справи укладання кредитних договорів № 103465647 від 04 серпня 2021 року та № 2479583 від 22 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 та отримання нею кредитних коштів, а отже і набуття права вимоги до ОСОБА_1 позивачем ТОВ «Коллект Центр».

Тягар доказування покладено на сторони, що забезпечує реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видасться вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах №910/18036/17 від 02 жовтня 2018 року, №917/1307/18 від 23 жовтня 2019 року.

Оскільки жодних належних та допустимих доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позові, щодо укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, наявності заборгованості та її розміру матеріали справи не містять, позов ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором є недоведеним та необґрунтованим, а тому безпідставно задоволений судом першої інстанції.

Доводи позивача у відзиві на апеляційну скаргу, що відповідач підписала договори одноразовим ідентифікатором, отриманим у смс-повідомленні, а також доводи, що відповідач частково погашала заборгованість по кредиту, що свідчить про визнання нею факту отримання кредитних коштів та погодження з умовами кредитування, не підтверджуються належними та допустимими доказами та відхиляються апеляційним судом.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо незаконності нарахування відсотків поза межами строку користування кредитним договором, непропорційності їх розміру по відношенню до тіла кредиту, безпідставності стягнення комісії, а також, що подані позивачем копії договорів факторингу не містять будь-якої інформації, яка могла б свідчити про відступлення права вимоги саме до відповідача, апеляційний суд враховує, що за обставин недоведеності отримання відповідачем кредитних коштів не підлягали нарахуванню кредиторами за будь-який період та в будь-якому розмірі як проценти за користування кредитом, так і комісія, а доводи позивача про набуття ним права вимоги до відповідача є необґрунтованими.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нової постанови про відмову в позові.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційним судом здійснюється перерозподіл судових витрат, і оскільки за подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 4542 грн., зазначені судові витрати підлягають стягненню на його користь з позивача.

Керуючись ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2025 року скасувати та прийняти нову постанову.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» в позові до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (м. Київ вул. Мечнікова 3 оф. 306 код ЄДРПОУ 44276926) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 4542 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 ЦПК України.

Судді : Кашперська Т.Ц.

Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.