Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №756/3496/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 756/3496/26 Головуючий у І інстанції Ткач М.М.

Провадження № 33/824/3992/2026 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 серпня 2026 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Таргоній Д.О., перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 10 квітня 2026 року про притягнення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 10 квітня 2026 року визнано винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, 06 липня 2026 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Оболонського районного суду м. Києва від 10 квітня 2026 року скасувати та прийняти нову постанову про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, вобґрунтування якого зазначає, що копію постанови суду останній не отримував, а про існування оскаржуваної постанови дізнався лише 01 липня 2026 року.

Вказує, щосуд першої інстанції належним чином не повідомляв ОСОБА_1 про розгляд справи.

Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що пропуск строку на апеляційне оскарження відбувся з поважних причин, незалежних від його волі.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, якою вона подана, з таких підстав.

Право доступу до суду апеляційної інстанції для оскарження рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий судовий розгляд з метою перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватись у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»).

Згідно приписів ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Діючим Кодексом України про адміністративні правопорушення чітко встановлено процедуру та строки оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Правом на апеляційне оскарження постанови судді по справі про адміністративне правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, розпоряджається на власний розсуд в межах процесуального закону.

Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.

Апеляційний суд виходить з того, що про поважність причин для поновлення строку апеляційного оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані апелянтом.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку з урахуванням того, які саме дані наведені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження та чи підтверджуються вони відповідними доказами.

Судом встановлено, що протокол про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 602774 складено працівниками поліції 28 лютого 2026 року, оскаржувана постанова судді була винесена 10 квітня 2026 року.

ОСОБА_1 був присутнім в судовому засіданні 10 квітня 2026 року, що підтверджує належне повідомлення останнього про розгляд справи.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що оскаржувану постанову надіслано судом до ЄДР судових рішень - 10 квітня 2026 року, зареєстровано - 11 квітня 2026 року, забезпечено надання загального доступу - 13 квітня 2026 року.

13 квітня 2026 року ОСОБА_1 отримав копію постанови Оболонського районного суду м. Києва від 10 квітня 2026 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою та спростовує доводи скаржника про неотримання тексту оскаржуваної постанови.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав лише 06 липня 2026 року, тобто пропустив встановлений законом 10-денний строк на апеляційне оскарження більш ніж на 2 місяці.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 , знаючи про судовий розгляд стосовно нього та винесення оскаржуваної постанови, яку останній отримав, не виявив зацікавленості щодо подання апеляційної скарги у визначений законом десятиденний строк на апеляційне оскарження.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини зазначається, що у кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.).

Разом з тим, сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі "Олександр Шевченко проти України").

Оскільки, ОСОБА_2 не наводить конкретних обставин, які унеможливили подання апеляційної скарги на постанову судді у передбачений законом десятиденний строк, починаючи з моменту винесення постанови, апеляційний суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Оболонського районного суду м. Києва від 10 квітня 2026 року.

Посилання ОСОБА_1 на те, що вінє людиною похилого віку, має інвалідність 2 групи, не має юридичної освіти та спеціальних знань у галузі права, не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, оскільки останній, отримавши 13 квітня 2026 року копію оскаржуваної постанови, в якій роз`яснено строки оскарження постанови, не виявив зацікавленості щодо її оскарження протягом 2 місяців.

Будь-яких інших посилань на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження клопотання не містить, у зв`язку з чим, апеляційний суд не вбачає підстав для поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП у разі відмови у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови суду, апеляційна скарга повертається особі, яка її подала.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду апеляційним судом і підлягає поверненню у зв`язку із відмовою в поновленні строку на апеляційне оскарження.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суду

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Оболонського районного суду м. Києва від 10 квітня 2026 року відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 10 квітня 2026 року повернути особі, яка її подала, як таку що подана після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду Д.О.Таргоній