Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №752/24699/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи № 752/24699/25 Апеляційне провадження № 33/824/3114/2026Головуючий у суді першої інстанції - Дмитрук Н.Ю. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Нежура В.А. розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Коваленко Тетяною Василівною на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 27 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, 27.09.2025 о 22-17 год. в м. Києві по вул. Ак. Заболотного, 35, водій ОСОБА_2 , керував транспортним засобом Форд н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився зі згоди водія на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest 7510, що підтверджується тестом 1623 від 27.09.2025, результат позитивний 0,92 проміле, чим порушив вимоги пункту 2.9.а ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР України), за що відповідальність передбачена за частиною першою статті 130 КУпАП.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 27.04.2026 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000, 00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Не погоджуючись із постановою, ОСОБА_2 , через свого адвоката подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права просить скасувати постанову, провадження у справі закрити.

В апеляційній скарзі зазначено, що поліцейські не здійснювали безперервної відеофіксації, а зафіксували лише окремий проміжок часу, який, на думку апелянта, був вигідний для підтвердження версії обвинувачення. Факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 на відео не зафіксовано, відео розпочинається, з того моменту що транспортний засіб знаходиться на узбіччі на аварійці. Апелянт посилається на положення ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», п. 5 розділу ІІ Інструкції, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018, відповідно до яких відеозапис під час виконання службових обов`язків має здійснюватися безперервно.

Скаржник зазначає, що перед пропонуванням пройти огляд на стан сп`яніння поліцейські не повідомили ОСОБА_1 інших ознак сп`яніння, окрім запаху алкоголю з порожнини рота, попри його пояснення, що такий запах міг бути зумовлений використанням спрею для горла.

Апелянт вказує, що поліцейські не повідомили водію конкретну причину зупинки транспортного засобу, чим порушили вимоги ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». На його думку, незаконність зупинки свідчить про недопустимість зібраних у подальшому доказів, а суд першої інстанції залишив ці доводи поза увагою.

Апелянт зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог закону, оскільки в ньому не зазначено докази, які підтверджують обставини правопорушення, зокрема відомості про здійснення відеофіксації та технічний засіб, за допомогою якого вона проводилася.

Вказує, що в матеріалах справи направлення в лікарню старого зразка.

Посилається на те, що працівниками поліції встановлено, що ОСОБА_1 являється військовослужбовцем, проте в порушення вимог статті 266-1 КУпАП не викликано працівників ВСП та не повідомлено командира частини, де ОСОБА_1 проходить військову службу.

У судове засідання учасники справи не з`явилися. Захисник ОСОБА_1 -адвокат Коваленко Т.В. подала клопотання про відкладення розгляду справи. Водночас, клопотання про відкладення подається вже втретє, унаслідок чого розгляд справи неодноразово відкладався, тоді як ОСОБА_1 особисто в судові засідання не з`являється. З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення чергового клопотання про відкладення.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.

Частиною першою статті 130 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно із статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Відповідно до пункту 2.9 а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція), ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Визнаючи винним ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що його вина підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів.

За наслідками перегляду доказів, що містяться у справі, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив матеріали справи та дійшов правильного висновку.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується зібраними у справі доказами, а саме протоколом про адміністративне правопорушення, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу, роздруківкою результату тестування № 1623 від 27.09.2025, відповідно до якої вміст алкоголю в організмі останнього становив 0,92 проміле, відеозаписом із нагрудної камери поліцейського та іншими матеріалами справи, які узгоджуються між собою та в сукупності підтверджують обставини, викладені у протоколі.

Із дослідженого апеляційним судом відеозапису вбачається, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не заперечував факту керування транспортним засобом та погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою спеціального технічного засобу. За результатами огляду рівень алкоголю становив 0,92 проміле, будь-яких зауважень щодо порядку проведення огляду, справності приладу або незгоди з отриманим результатом ОСОБА_1 під час оформлення матеріалів не висловлював. Більше того, працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 , що в разі незгоди з отриманим результатом він може додатково пройти огляд у закладі охорони здоров`я, однак від проходження такого огляду останній відмовився.

Відомості, які містяться на відеозаписі, свідчать про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції під час проведення огляду та вимог статті 266 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про недопустимість відеофайлів з нагрудних камер поліцейських у якості доказу, апеляційний суд відхиляє, оскільки відеозапис відображає всі події та обставини зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення.

Також апеляційний суд звертає увагу, що відсутність на відеозаписі безпосереднього моменту руху транспортного засобу не свідчить про недоведеність факту керування, оскільки чинне законодавство не вимагає обов`язкової відеофіксації самого процесу руху транспортного засобу для доведення факту керування. У даному випадку цей факт підтверджується іншими належними та допустимими доказами, зокрема тим, що ОСОБА_1 перебував на місці водія транспортного засобу, а в ході спілкування не заперечував факту керування.

Доводи апеляційної скарги про те, що перед проведенням огляду працівники поліції повідомили ОСОБА_1 лише про запах алкоголю з порожнини рота та не повідомили інших ознак не може бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції, оскільки запах алкоголю з порожнини рота належить до передбачених Інструкцією ознак алкогольного сп`яніння, наявність якої надавала поліцейським достатні підстави запропонувати водію пройти огляд у встановленому законом порядку.

Пояснення ОСОБА_1 про можливе виникнення запаху внаслідок використання спрею для горла є припущенням та не спростовують результату огляду, відповідно до якого вміст алкоголю в його організмі становив 0,92 проміле. Крім того, як вже зазначалось вище, скаржник не заперечував проти такого результату, а пройти огляд в медичному закладі відмовився.

Не заслуговують на увагу й посилання апелянта на недоліки протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема незазначення в ньому відомостей про засіб, за допомогою якого здійснювалася відеофіксація, адже останній містить відомості про дату, час і місце вчинення правопорушення, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, суть правопорушення, а також інші дані, необхідні для правильного вирішення справи.

Посилання апелянта на те, що направлення до закладу охорони здоров`я складено на бланку старого зразка, не має правового значення, оскільки сама форма такого направлення не впливає на дійсність проведеного огляду та його результат.

Відхиляє апеляційний суд і доводи про порушення працівниками поліції вимог статті 266-1 КУпАП у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, з огляду на таке.

Відповідно до статті 15 КУпАП військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Статтею 266 КУпАП установлено загальний порядок огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння незалежно від їх професії, посади або місця проходження служби.

Натомість стаття 266-1 КУпАП регулює спеціальний порядок огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, стосовно яких є підстави вважати, що вони виконують обов`язки військової служби у стані сп`яніння, перебувають у такому стані на території військових частин або в інших передбачених законом місцях.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що на момент виявлення правопорушення ОСОБА_1 виконував обов`язки військової служби, перебував на території військової частини або керував транспортним засобом у зв`язку з виконанням таких обов`язків.

За таких обставин працівники Національної поліції обґрунтовано застосували до нього загальний порядок огляду водія на стан сп`яніння, передбачений статтею 266 КУпАП, а необхідності виклику працівників Військової служби правопорядку або повідомлення командира військової частини не було.

Таким чином, сукупність досліджених доказів поза розумним сумнівом підтверджує, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги підпункту «а» пункту 2.9 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбачено частиною першою статті 130 КУпАП, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Таким чином, при розгляді даної справи суд першої інстанції дотримався вимог статей 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, за обставин, встановлених судом.

Згідно частини восьмої статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Коваленко Тетяною Василівною залишити без задоволення.

Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 27 квітня 2026 рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду