Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №761/7578/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи № 761/7578/26 Апеляційне провадження № 33/824/3275/2026Головуючий у суді першої інстанції - Мальцев Д.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Нежура В.А. розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Бітківським Володимиром Михайловичем на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 15 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, 29.01.2026 року о 19 год. 20 хв. в м. Києві, вул. Дмитрівська, 2, водій ОСОБА_1 , керував ТЗ Volkswagen з днз НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка яка не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на бодікамеру. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР України), тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною першою статті 130 КУпАП.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 15.05.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000, 00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Не погоджуючись із постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права просить скасувати постанову, провадження у справі закрити.

Апелянт звертає увагу на суперечності в матеріалах справи щодо особи поліцейського, який складав протокол про адміністративне правопорушення. Зокрема, із відеозапису вбачається, що відповідні процесуальні дії здійснював старший лейтенант поліції Стрішний С.М., тоді як протокол підписано іншим поліцейським, старшим лейтенантом поліції Войтовичем І.О.

Апеляційна скарга обґрунтовується тим, що з відеозаписів із нагрудних камер поліцейських убачається, що після відмови від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду взагалі, а наполягав на його проведенні у закладі охорони здоров`я. Однак, всупереч вимогам статті 266 КУпАП, поліцейські не забезпечили проведення такого огляду, не роз`яснили ОСОБА_1 права на його самостійне проходження протягом двох годин, натомість доставили його до ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим фактично позбавили можливості пройти медичний огляд у передбачений законом строк та довести відсутність стану алкогольного сп`яніння. На підтвердження зазначених обставин захисник посилається на відеозаписи з нагрудних камер поліцейських та відповідь Управління патрульної поліції, надану на адвокатський запит.

Зазначено, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволені клопотань про витребування доказів та виклик свідків.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Бітківський В.М. підтримав подану апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.

Частиною першою статті 130 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно із статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Відповідно до пункту 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Визнаючи ОСОБА_1 винним, суд першої інстанції дійшов висновку, що його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, повністю доведена належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи.

За наслідками перегляду доказів, що містяться у справі, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив матеріали справи та дійшов правильного висновку.

Із відеозаписів із нагрудних камер поліцейських убачається, що працівники поліції прибули на місце дорожньо-транспортної пригоди, учасником якої був ОСОБА_1 . Під час спілкування з ним поліцейські виявили ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, поведінку, яка не відповідала обстановці, та виражене тремтіння пальців рук, у зв`язку із чим запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 поводився непослідовно та змінював свою позицію щодо проходження огляду: спочатку відмовився пройти його на місці, а згодом, відповідаючи на запитання поліцейського, погодився проїхати до лікаря. Водночас така відповідь підлягає оцінці в сукупності з усією зафіксованою на відеозаписах поведінкою ОСОБА_1 , який поводився агресивно, сперечався з працівниками поліції та перешкоджав належному оформленню матеріалів справи.

Крім того, в подальшому, як це вбачається із відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, ОСОБА_1 не заявляв про намір пройти огляд у закладі охорони здоров`я, не наполягав на доставленні до такого закладу та не висловлював зауважень щодо відображення у протоколі обставин відмови від проходження огляду.

Таким чином, оцінюючи відеозапис у сукупності з іншими матеріалами справи, апеляційний суд доходить висновку, що поведінка ОСОБА_1 , постійні суперечки, агресія відносно працівників поліції не узгоджується з доводами захисту про те, що він мав дійсний і послідовний намір пройти огляд у закладі охорони здоров`я та сприяв його проведенню.

Посилання захисника на те, що працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 можливість самостійно пройти огляд у закладі охорони здоров`я протягом двох годин, також не є підставою для закриття провадження у справі, адже положення статті 266 КУпАП не покладають на поліцейського обов`язку роз`яснювати водієві право на самостійне проходження такого огляду.

Крім того, проходження особою огляду за власною ініціативою не замінює проходження огляду у встановленому законом порядку на вимогу поліцейського та не усуває відповідальності за відмову від такого огляду.

Питання правомірності дій працівників поліції щодо доставлення ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не належить до предмета розгляду цієї справи про адміністративне правопорушення, оскільки стосується оскарження дій суб`єкта владних повноважень та підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Доводи апеляційної скарги про те, що протокол підписаний іншим працівником поліції, не свідчать про його недопустимість. Обставини правопорушення зафіксовані на відеозаписі та узгоджуються зі змістом протоколу. При цьому апелянт не зазначив, яким чином підписання протоколу іншим уповноваженим поліцейським порушило права ОСОБА_1 або вплинуло на правильність вирішення справи.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган чи посадова особа встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган або посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд першої інстанції надав належну оцінку протоколу про адміністративне правопорушення, матеріалам відеозапису та іншим доказам, дослідженим під час судового розгляду, і обґрунтовано визнав їх достатніми для встановлення вини ОСОБА_1 .

Щодо доводів про безпідставну відмову суду першої інстанції у задоволенні клопотань про витребування доказів та виклик свідків апеляційний суд зазначає, що саме по собі незадоволення клопотання учасника справи не свідчить про порушення права на захист.

Сукупність досліджених доказів підтверджує, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, мав ознаки алкогольного сп`яніння та на законну вимогу працівників поліції фактично відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України.

Апеляційний суд звертає увагу, що керування транспортним засобом покладає на водія підвищену відповідальність за безпеку дорожнього руху та зобов`язує його неухильно дотримуватися вимог Правил дорожнього руху, зокрема не сідати за кермо після вживання алкоголю, а за наявності в поліцейського обґрунтованих підстав вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння, - пройти огляд у встановленому законом порядку, оскільки подальше керування транспортним засобом у такому стані створює реальну небезпеку як для самого водія, так і для інших учасників дорожнього руху.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбачено частиною першою статті 130 КУпАП, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Отже, постанова суду першої інстанції є законною й обґрунтованою, а передбачених законом підстав для її скасування та закриття провадження у справі апеляційним судом не встановлено.

Згідно частини восьмої статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Бітківським Володимиром Михайловичем залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 15 травня 2026 рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду