Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №761/22571/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/22571/24 Головуючий у суді І інстанції Чайка О.С.

Провадження № 33/824/53/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді Голуб С.А., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Моценка Олександра Вікторовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 08 липня 2024 року, якою притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 08 липня 2024 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становило 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, а також стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Не погодившись з указаною постановою, 17 липня 2024 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадженні у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 стверджувала, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, а також ухвалена з істотними порушеннями норм процесуального права. Обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають дійсності та не підтверджуються належними і допустимими доказами.

ОСОБА_1 наголошувала на тому, що працівники поліції безпідставно зупинили її транспортний засіб. Наведена працівниками поліції причини зупинки - невикористання покажчика повороту не підтверджена матеріалами даної справи, оскільки постанова про притягнення її до адміністративної відповідальності за це порушення не приймалась, а тому вважає зазначену причину зупинки надуманою.

Зазначала, що 04 червня 2024 року керувала транспортним засобом у тверезому стані, а твердження працівників поліції про її перебування у стані алкогольного сп`яніння ґрунтуються лише на припущеннях.

Працівники поліції порушили порядок проведення огляду на стан сп`яніння, визначений статтею 266 КУпАП та Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Вказувала, що вона пройшла огляд за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер», при цьому результат був негативним, однак акт огляду не складався, сертифікат повірки приладу їй не надавався, а письмового направлення до закладу охорони здоров`я до складання протоколу вона не отримувала.

Звертала увагу на те, що вона не відмовлялася від проходження огляду на місці зупинки та була згодна з його результатами, тому підстав для направлення до медичного закладу не існувало. Матеріали справи містять направлення, яке, на її думку, було оформлене не на місці події, не вручалося їй та містить іншу адресу, яка не має до неї відношення.

В протоколі не зазначено свідків проведення огляду, хоча їх участь передбачена Інструкцією, її не було відсторонено від керування транспортним засобом, а після складання протоколу працівники поліції повідомили про можливість самостійно пройти освідування, хоча така процедура повинна здійснюватися виключно у присутності поліцейського. Зазначає, що наступного дня самостійно звернулася до медичного закладу та отримала висновок про відсутність стану алкогольного сп`яніння.

Також наголошує, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає диспозиції частини першої статті 130 КУпАП, оскільки в ньому зазначено лише про наявність ознак алкогольного сп`яніння, а не про керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Суд першої інстанції не забезпечив повного та всебічного з`ясування обставин справи, безпідставно відмовив у виклику працівників поліції як свідків, не надав належної оцінки її поясненням та не врахував допущені порушення порядку оформлення адміністративних матеріалів, у зв`язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 12 серпня 2024 року справу призначено судді-доповідачу ОСОБА_2 .

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного суду від 22 травня 2026 року № 462/05.1-01/26 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 761/22571/24 (а/п 33/824/53/2026) у зв`язку із ухваленням Вищою радою правосуддя рішення «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Київського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку» № 469/0/15-26 від 24 березня 2026 року.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 22 травня 2026 року визначено для розгляду даної справи суддю-доповідача Голуб С.А .

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її захисник - адвокат Моценко О.В. підтримали доводи апеляційної скарги, наполягали на її задоволенні.

ОСОБА_1 пояснила, що не дивлячись на безпідставну зупинку її транспортного засобу працівниками поліції, вона погодилась пройти огляд на стан сп?яніння на місці. Вона зробила декілька спроб, але працівники поліції пояснили, що вона неправильно видихає повітря в мундштук, а тому результату немає. Наголосила на тому, що їй не показували результат тесту. Вважала, що «Drager Alcotest 7510» можливо був несправним і саме тому він не спрацьовував. Також звертала увагу на те, що в минулому вона мала діагноз бронхіальна астма, що могло вплинути на її можливість робити повноцінний видих. Вважала, що з урахуванням того, що у неї не виходило видихнути достатньо повітря, працівники поліції могли застосувати не автоматичний, а ручний режим, який передбачений інструкцією до алкотестера «Drager Alcotest 7510». Наполягала також на тому, що підстав для направлення її до медичного закладу для проведення огляду на стан сп`яніння у працівників поліції не було, оскільки такими підставами могло бути або відмова від проходження огляду на стан сп`яніння на місці, або незгода з результатами такого огляду. Оскільки вона погодилась пройти огляд на стан сп`яніння на місці, проходила його і з результатами була згодна, отже у поліції були відсутні підстави вважати, що вона відмовилась від проходження огляду на стан сп`яніння.

Крім того, ОСОБА_1 зазначила, що спеціальний технічний засіб «Drager Alcotest 7510» ARMF-0309 використовувався з порушенням вимог законодавства, оскільки, за її твердженням, після втрати чинності з 01 січня 2024 року ДСТУ OIML R 126:2014 надані поліцією сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку не відповідали чинному на момент проведення огляду національному стандарту, а сертифікат відповідності мав прострочений строк дії.

В судовому засіданні, яке відбулось 24 липня 2026 року, також посилалась на висновок спеціаліста в області судової медицини Олександра Древицького, яким вона доводила неможливість за станом здоров`я пройти огляд за допомогою приладу «Drager Alcotest 7510».

Дослідивши матеріали справи відповідно до вимог частини сьомої статті 294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є в тому числі своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Як регламентують приписи статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в статті 251 КУпАП.

Суд, у відповідності з приписами статті 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до положень п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

За п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду визначає Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року за № 1103 (далі - Порядок).

Відповідно до п. п. 2, 3, 6, 7 Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 також передбачає, що огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані та висновок суду про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Як судом першої, так і апеляційної інстанції були досліджені докази у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до яких убачається наступне.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 04 червня 2024 року серії ААД № 522709 ОСОБА_1 04 червня 2024 року о 23 год 15 хв у м. Києві по вул. Володимирській керувала транспортним засобом марки «Mercedes» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; зіниці очей, що не реагують на світло; поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовилася, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Із вказаного протоколу встановлено, що в ньому зазначено місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення. Також протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Матеріали даного провадження також містять відеозапис події, який є доказом у справі.

Як убачається із зазначеного відеозапису, працівниками поліції було зупинено автомобіль марки «Mercedes». Підійшовши до транспортного засобу, вони повідомили водійці, що вона допустила порушення Правил дорожнього руху, оскільки під час маневру перестроювання не вмикала покажчик повороту. Після цього працівники поліції розпочали перевірку документів на транспортний засіб та встановлення особи водійки.

Після запитання працівника поліції «спиртні напої не вживали?» останній додав, що від подиху ОСОБА_1 відчувається запах, схожий на «бабл гам». Надалі працівники поліції дійшли висновку про необхідність викликати інший екіпаж поліції, оснащений приладом «Drager», оскільки не були до кінця впевнені у наявності запаху алкоголю з порожнини рота водійки.

Приблизно через п`ять хвилин прибув інший екіпаж патрульної поліції, який привіз прилад «Drager». Працівник поліції розпочав інструктаж щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння із використанням зазначеного приладу (08:29 хв - 10:00 хв відеозапису).

На момент проведення огляду, так само як і протягом усього спілкування з працівниками поліції, ОСОБА_1 відмовлялася виходити зі свого автомобіля, залишалася на сидінні водія та спілкувалася з поліцейськими через відчинене вікно. Працівник поліції попросив ОСОБА_1 прибрати з рота жувальну гумку (10:03 хв відеозапису), зазначивши, що вона може вплинути на точність роботи приладу, однак остання відмовилася це зробити. У відповідь поліцейський повідомив: «якщо Вас щось не влаштовує, ви можете поїхати до лікаря-нарколога, це Ваше право» (10:15 хв відеозапису). Згодом ОСОБА_1 повідомила, що вона її заховала, перемістивши жувальну гумку в бік ротової порожнини (10:25 хв відеозапису).

З огляду на те, що ОСОБА_1 продовжувала перебувати в автомобілі, працівники поліції через відчинене вікно піднесли до неї попередньо повірений прилад «Drager». ОСОБА_1 висловила бажання самостійно тримати прилад у руках, однак працівники поліції повідомили, що несуть за нього матеріальну відповідальність, тому триматимуть його самостійно (10:40 хв - 11:25 хв відеозапису).

Під час першої спроби проходження огляду ОСОБА_1 не здійснила видих до завершення процедури, у зв`язку із чим прилад подав сигнал про помилку (11:49 хв відеозапису). Працівники поліції роз`яснили їй порядок здійснення видиху, навівши для прикладу аналогію із надуванням повітряної кульки.

Під час другої спроби видих також було перервано (12:12 хв відеозапису), у зв`язку із чим прилад знову зафіксував помилку. 12:48 хв відеозапису - третя спроба, яка також виявилась незавершеною.

Після цього працівники поліції повідомили ОСОБА_1 , що у разі небажання проходити огляд із використанням приладу «Drager», вона може пройти огляд у лікаря-нарколога (13:05 хв відеозапису).

Після оновлення роботи приладу працівник поліції знову наголосив, що потрібно подути 5-7 секунд безперервно, дозволивши ОСОБА_1 самостійно тримати прилад у своїх руках (13:22 хв відеозапису).

Наступна спроба також завершилася перериванням видиху. Працівники поліції повторно запропонували ОСОБА_1 пройти огляд у лікаря-нарколога (13:40 хв відеозапису) та повідомили, що розцінюють її поведінку як пасивну відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

У відповідь ОСОБА_1 повідомила: «я нікуди не поїду» (13:57 хв відеозапису). Після цього працівники поліції попередили її, що вона або належним чином проходить огляд за допомогою приладу «Drager», або разом із ними їде до лікаря-нарколога. ОСОБА_1 запропонувала здійснити ще одну спробу (14:48 хв відеозапису).

Як убачається із 15:35 хв відеозапису, під час чергової спроби видих знову було перервано, при цьому ОСОБА_1 зазначила, що «дує постоянно» (15:45 хв відеозапису). Після цього працівник поліції повідомив, що змушений скласти відносно неї протокол за відмову від проходження огляду, ОСОБА_1 були роз`ясненні її права, передбачені статтею 268 КУпАП та положення статті 63 Конституції України та попереджено про відсторонення від керування транспортним засобом.

Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Таким чином, із відеозапису вбачається, що після неодноразових безрезультатних спроб пройти огляд за допомогою приладу «Drager» та повторних пропозицій пройти огляд у закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 відмовилася від поїздки до лікаря-нарколога, що було обґрунтовано розцінено працівниками поліції як пасивну відмову від проходження огляду.

Доводи апеляційної скарги про порушення працівниками поліції порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Як убачається з дослідженого судом відеозапису, працівники поліції неодноразово роз`яснювали ОСОБА_1 порядок проходження огляду за допомогою спеціального технічного засобу «Drager», надавали можливість повторити спроби проходження огляду, пояснювали порядок здійснення видиху та після кожної невдалої спроби пропонували пройти огляд у лікаря-нарколога. Водночас ОСОБА_1 відмовилася залишити транспортний засіб, не погодилася видалити жувальну гумку з ротової порожнини та відмовилася від проходження огляду у закладі охорони здоров`я, повідомивши працівникам поліції: «я нікуди не поїду».

Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 про те, що вона пройшла огляд за допомогою приладу «Drager», а результат був негативним, оскільки із відеозапису вбачається, що жодна із спроб проходження огляду не була завершена належним чином, у зв`язку з чим прилад фіксував помилку та результат огляду не формувався.

Також апеляційним судом відхиляються доводи апеляційної скарни в частині не вручення особі, відносно якої складено протокол,копії відповідного направлення на проходження огляду, оскільки положення КУпАП та безпосередньо Інструкції № 1452/735 не містять відповідної вимоги щодо обов`язкового вручення особі такого направлення.

Згідно п. 8 розділу 2 Інструкції форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.

Аналіз вказаного припису свідчить про те, що направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння оформлюється в разі необхідності проведення огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я.

У справі, що розглядається, встановлено, що ОСОБА_1 відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я. В зв`язку із чим потреби в оформленні направлення на огляд у закладі охорони здоров`я взагалі не було. Тому апеляційний суд вважає, що вказаний документ, як і час його складання не має значення для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Посилання ОСОБА_1 на відсутність акту огляду, ненадання сертифіката повірки приладу та письмового направлення до закладу охорони здоров`я не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки у даному випадку адміністративна відповідальність настала за відмову від проходження огляду у встановленому законом порядку, а не за результатами проведеного огляду.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не відмовлялася від проходження огляду, спростовуються дослідженим судом відеозаписом, який свідчить про неодноразове переривання процедури проходження огляду, а також категоричну відмову ОСОБА_1 пройти огляд у закладі охорони здоров`я.

Доводи апеляційної скарги про те, що транспортний засіб було зупинено безпідставно, є необґрунтованими. Як убачається з дослідженого судом відеозапису, одразу після зупинки транспортного засобу працівники поліції повідомили ОСОБА_1 причину зупинки, а саме те, що під час маневру перестроювання вона не увімкнула покажчик повороту.

Отже, твердження ОСОБА_1 про надуманість причини зупинки не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, оскільки такий обов`язок прямо передбачений ПДР та не пов`язаний з причиною зупинки транспортного засобу.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності свідків під час проведення огляду є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Відповідно до вимог статті 266 КУпАП та положень Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, огляд на стан алкогольного сп`яніння проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а у разі неможливості їх застосування - у присутності двох свідків.

Також не знайшли підтвердження доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, оскільки із відеозапису вбачається, що після складання протоколу їй було повідомлено про відсторонення від керування транспортним засобом.

Посилання ОСОБА_1 на висновок медичного закладу, отриманий наступного дня після події, не спростовує факту відмови від проходження огляду у встановленому законом порядку безпосередньо після зупинки транспортного засобу та не має правового значення для вирішення питання про наявність у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи, викладені у доповненнях до апеляційної скарги, поданих у судовому засіданні, суд відхиляє як необґрунтовані.

Як убачається з відеозапису, ОСОБА_1 неодноразово намагалася пройти огляд за допомогою спеціального технічного засобу, однак щоразу переривала видих, унаслідок чого прилад не фіксував належного зразка повітря. При цьому під час проведення огляду вона не повідомляла працівникам поліції про наявність будь-яких захворювань чи фізіологічних особливостей, які б унеможливлювали виконання вимог щодо безперервного видиху, не заявляла про погіршення самопочуття та не просила застосувати інший спосіб проведення огляду. Такі обставини не зазначалися нею і у письмових поясненнях.

Лише під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 вперше послалася на наявність у неї астми як причини неможливості належного проходження огляду, що не узгоджується з її поведінкою під час спілкування з працівниками поліції та не підтверджується жодними доказами у матеріалах справи.

Відеозапис, долучений до матеріалів справи, на який міститься посилання у протоколі про адміністративне правопорушення, сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки фіксує обставини, які відносяться до зазначеної у протоколі події. Відеоматеріал наявний у достатньому об`ємі для з`ясування дійсних обставин, які мають значення для справи та які є достатніми для вирішення питання про наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 .

Крім того, посилання ОСОБА_1 на Інструкцію з експлуатації «Drager Alcotest 7510» також не спростовують висновків суду першої інстанції. Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затвердженою наказом МВС та МОЗ № 1452/735, не передбачено обов`язку поліцейського застосовувати ручний чи пасивний режим роботи спеціального технічного засобу. При цьому сама Інструкція з експлуатації приладу також не містить положень про безумовний обов`язок поліцейського застосовувати ручний режим у разі неможливості отримання належного зразка повітря, а лише описує технічну можливість використання такого режиму.

Посилання ж на Інструкцію виробника приладу свідчить лише про наявність такої технічної можливості, але не встановлює імперативного обов`язку поліцейського використовувати зазначений режим у кожному випадку неможливості отримання належного зразка повітря. Отже, незастосування ручного режиму саме по собі не свідчить про порушення встановленого законом порядку проведення огляду.

Також суд відхиляє доводи про незаконність використання спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 7510» ARMF-0309 у зв`язку зі скасуванням чинності ДСТУ OIML R 126:2014 та закінченням строку дії сертифіката відповідності.

Як убачається з матеріалів справи, надане свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки було чинним до 05 жовтня 2024 року, тоді як огляд ОСОБА_1 проведено 08 липня 2024 року, тобто в межах строку його дії. Відтак на момент проведення огляду спеціальний технічний засіб мав чинне свідоцтво про повірку.

Сам по собі факт закінчення строку дії сертифіката відповідності не свідчить про непридатність або незаконність використання спеціального технічного засобу за наявності чинного свідоцтва про його повірку, яке підтверджувало придатність приладу до застосування на момент проведення огляду.

Посилання ОСОБА_1 на втрату чинності з 01 січня 2024 року ДСТУ OIML R 126:2014 саме по собі не свідчить про непридатність чи незаконність використання приладу. Зміна або скасування національного стандарту не означає автоматичної втрати придатності, технічної справності чи метрологічних характеристик засобів вимірювальної техніки, які вже перебувають в експлуатації та пройшли повірку у встановленому законом порядку. ОСОБА_1 не наведено жодних доказів того, що після зміни стандарту прилад «Drager Alcotest 7510» ARMF-0309 втратив свої метрологічні характеристики, став технічно несправним або був заборонений до використання.

Інше тлумачення означало б, що з моменту набрання чинності новим національним стандартом усі спеціальні технічні засоби, які пройшли повірку відповідно до стандарту, чинного на той момент, автоматично втратили б можливість використання, хоча жодним нормативно-правовим актом таких наслідків не передбачено.

Крім того, Інструкція № 1452/735 вимагає, щоб спеціальний технічний засіб мав сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку, однак не містить положень, які б ставили допустимість проведення огляду у залежність від прийняття нової редакції національного стандарту чи вимагали припинення використання приладів, повірка яких проведена відповідно до стандарту, що діяв на момент її здійснення.

Таким чином, доводи, зазначені в апеляційній скарзі та доповненнях до апеляційної скарги, не впливають на законність постанови та не спростовують порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР України за наявності у справі вищевказаних доказів, які повністю підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року, Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Наявні у справі докази жодних підстав для сумнівів у винуватості ОСОБА_1 не викликають.

Аналізуючи докази у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а її вина у вчиненні цього правопорушення повністю доведена та встановлена згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом».

Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

Крім того, суд зазначає, що законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння.

При цьому проходження огляду за допомогою приладу «Drager Alcotest» є стандартною процедурою для усіх водії транспортних засобів, будь-яких обмежень у його використанні для певних категорій водіїв не інструкцією не встановлено. За наявності будь-яких причин неможливості проти огляд на стан сп`яніння за допомого цього приладу, водій мав би про це повідомити працівників поліції і саме ця обставина є безумовною підставою для проходження огляду у медичному закладі.

Проте, як було зазначено судом вище, ОСОБА_1 про неможливість пройти огляд на місці за станом здоров`я працівників поліції не повідомила, отже вони правомірно визнали таку поведінку ОСОБА_1 як відмову від проходження огляду на стан сп`яніння. Також суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 все ж таки пройшла огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я із застосуванням приладу «Drager Alcotest».

Таким чином, наведені апелянтом аргументи фактично зводяться до незгоди з ухваленим судовим рішенням та власної оцінки обставин справи, однак не підтверджують наявності істотних порушень закону, які могли б вплинути на законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Тобто питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Водночас у рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

За таких обставин та з огляду на встановлені у справі фактичні обставини суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.5. ПДР, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що постанова судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 липня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 08 липня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддано адміністративному стягненню- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Київського

апеляційного суду С.А. Голуб