Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №369/5860/25 — Київський апеляційний суд

справа № 757/22606/25-ц

головуючий у суді І інстанції Остапчук Т.В.

провадження № 22-ц/824/5005/2026

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 липня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

за участі секретаря судового засідання Івкової Д.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Науково-дослідного виробничого агрокомбінату «Пуща-Водиця» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 жовтня 2025 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-дослідного виробничого агрокомбінату «Пуща-Водиця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку і середнього заробітку за час затримки розрахунку,

в с т а н о в и в :

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом до ДП «Науково-дослідного виробничого агрокомбінату «Пуща-Водиця», у якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 36-38), просив суд стягнути з ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» на його користь:

заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку без урахування податку та інших обов`язкових платежів у сумі 225 341 грн 46 коп.;

середній заробіток за весь час затримки розрахунку без урахування податку та інших обов`язкових платежів у сумі 82 971 грн 60 коп.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 працював у ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»:

з 05 грудня 2017 року по 29 грудня 2020 року слюсарем по ремонту ІV розряду відділення «Музичі»;

з 30 грудня 2020 року по 10 січня 2025 року слюсарем-ремонтником цеху по виробництву товарного молока та вирощування молодняка дільниці «Совки-Музичі».

З останньої роботи він був звільнений наказом по ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» від 07 січня 2025 року № 2-к з 10 січня 2025 року за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію на підставі статті 38 КЗпП України.

Цим наказом було передбачено вплатити йому компенсацію за 34 дня невикористаної відпустки за період з 05 грудня 2023 року по 10 січня 2025 року у т.ч.:

за 3 календарні дні, право на які набуто до 31 грудня 2023 року;

за 32 календарні дні, право на які набуто до 01 січня 2024 року.

У день його звільнення - 10 січня 2025 року він відпрацював повний робочий день.

Однак у день його звільнення, який він повністю відпрацював на підприємстві, виплата сум заробітної плати та інших сум, що належать йому від підприємства, не була проведена, а також не було видано довідку про нараховану суму заробітної плати та суму компенсації за невикористану відпустку.

Спору щодо суми заборгованості по заробітній платі не було.

Раніше під час роботи на його прохання була сформована довідка ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» про доходи за період з липня 2022 року по травень 2024 року, відповідно до якої загальна сума нарахованої йому заробітної плати становила 351 978 грн 32 коп., з яких були утриманий податок з доходів фізичних осіб 18 % - 58 957 грн 45 коп., військовий збір 1,5 % - 5 279 грн 69 коп. та утримані профспілкові внески 3 449 грн 36 коп., несплачена сума заробітної сплати становила 170 859 грн 38 коп.

У наступний період йому нараховувалась, але систематично не виплачувалась заробітна плата.

Оскільки на час звільнення і до цього часу йому не видана належним чином оформлена довідка-повідомлення про доходи за час роботи у ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» із зазначенням суми заборгованості на час звільнення, то він мусить вираховувати суму заборгованості, виходячи з його місячного заробітку.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 жовтня 2025 року задоволено позов ОСОБА_1 .

Стягнуто з ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» на користь ОСОБА_1 : заборгованість по належній йому до виплати заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку у сумі 225 341 грн 46 коп., належний до виплати середній заробіток за весь час затримки розрахунку у сумі 82 971 грн 60 коп., всього 308 313 грн 06 коп.

Стягнуто з ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» на користь держави судовий збір у сумі 2 253 грн 41 коп.

Стягнуто з ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 211 грн 20 коп.

Допущено негайне виконання рішення про присудження з ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» на користь ОСОБА_1 виплати заборгованості по заробітній платі за один місяць у сумі 14 865 грн 83 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 жовтня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що внаслідок порушення процесуального законодавства щодо забезпечення участі учасників у судовому засіданні, суд першої інстанції ухвалив рішення, яким присуджено відповідачу до стягнення більшу суму коштів, аніж наявна фактична заборгованість.

Відповідно до листа Бучанської РДА Київської області від 20 березня 2024 року № 1271, станом на 01 березня 2024 року заборгованість із виплати заробітної плати становила 23 573 300 грн.

Також у ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» існують боргові зобов`язання перед бюджетом.

Так, 28 лютого 2024 року державним виконавцем Вишневого відділу ДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 74291865 на підставі вимоги ГУ ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 12 грудня 2023 року на суму 4 317 295 грн 05 коп.

У межах цього виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника від 07 березня 2024 року, відповідно до якої накладено арешт на транспортні засоби, належні ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» у межах суми звернення у розмірі 4 317 295 грн 05 коп. Також 07 березня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника в межах суми звернення у розмірі 4 317 295 грн 05 коп.

Відчуження та реалізація цього майна з будь-якою метою, у тому числі для отримання доходу, виконання рішення суду про стягнення заборгованості працівникам із виплати заробітної плати, до погашення податкового боргу, неможлива. Через відсутність коштів у ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця», нерухоме майно надалі знаходиться в податковій заставі.

Вказує, що безпідставне стягнення коштів призведе до порушення прав інших кредиторів підприємства, в тому числі його працівників.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ, який набув чинності з 19 липня 2022 року, змінено терміни звернення до суду з питання захисту прав працівників.

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Вказує, що представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи у судовому засіданні, призначеному на 21 жовтня 2025 року у зв`язку з неможливістю прибути в засідання. Однак Києво-Святошинський районний суд Київської області не врахував зазначеного клопотання та розглянув справу без участі відповідача.

Зазначає, що оскаржуване рішення не містить оцінки обставин та можливості розгляду справи за відсутності усіх сторін, обґрунтування порядку розгляду справи у судовому засіданні, інформації про склад учасників присутніх у судовому засіданні, не дослідив належність повідомлення про розгляд справи у засіданні 21 жовтня 2025 року та причини відсутності сторін.

Зважаючи на документи у справі № 369/5860/25 в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутнє рішення (скорочений текст) датою від 21 жовтня 2025 року, тобто у судовому засіданні на дату ухвалення рішення.

Повний текст рішення від 21 жовтня 2025 року був складений 28 жовтня 2025 року, тобто не у судовому засіданні у справі № 369/5860/25 та без участі відповідача.

Суд першої інстанції рішенням, що є виконавчим листом, присудив до стягнення з відповідача 225 516 грн 46 коп. заборгованості без врахування сплати заробітної плати за квітень 2024 року у розмірі 5 600 грн.

Так як Києво-Святошинський районний суд Київської області не врахував клопотання представника про відкладення розгляду справи, відповідач не був обізнаний про ухваленерішення станом на дату направлення доказів про сплату заробітної плати ОСОБА_1 за квітень 2024 року.

Вирішуючи спір у частині стягнення заборгованості по заробітній платі, судом не було враховано, що сума, яка підлягає стягненню, стягується з роботодавця без утримання податків й інших обов`язкових платежів, про що зазначається в резолютивній частині рішення суду.

Вказує, що будь-який розмір середнього заробітку, який є розміром майнових втрат, та який суд має оцінювати орієнтовно, присуджений до стягнення судом в майбутньому, з огляду на важке фінансове становище відповідача, наявності значної суми заборгованості по заробітній платі, арештованим рахункам, відкритим виконавчим провадженням, буде нерозумним, непропорційним, несправедливим щодо інших працівників, призведе до додаткового навантаження на відповідача, оскільки майновий тягар відповідних виплат унеможливить виконання роботодавцем зобов`язань з виплати заробітної плати іншим працівникам, а також виконання зобов`язань перед державою щодо сплати податків, враховуючи складне фінансове становище, наявність арештованих рахунків, майна відповідача. Суд не врахував, що розмір середнього заробітку підлягає максимальному зменшенню, адже це відповідатиме справедливості, добросовісності та розумності, які є загальними засадами цивільного законодавства, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 ЦК України.

Зазначає, що ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» є державним унітарним підприємством, що діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності та належить до сфери управління Фонду державного майна України.

У період з 18 лютого 2021 року по 04 квітня 2023 року повноваження директора ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» виконував ОСОБА_2 . Невиплата заробітної плати позивачу за період з липня 2022 року по 04 квітня 2023 року утворилася та існувала під час виконання обов`язків попереднього директора.

На теперішній час директором ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» є Керімов Р. , який приступив до виконання повноважень з 06 квітня 2023 року на підставі наказу №21-к.

Керімов Р. 06 квітня 2023 року приступив до виконання обов`язків директора ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця», коли підприємство перебувало у занедбаному стані, без належного фінансування, у період дії воєнного стану в країні, та вже існувала значна сума заборгованості по виплаті заробітної плати як працівникам підприємства, так і звільненим особам за період до 06 квітня 2023 року.

Станом на теперішній час в ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» також існує заборгованість по виплаті заробітної плати перед іншими особами, основною причиною якої є відсутність грошових коштів.

Від представника ОСОБА_1 - Перемежко А.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить залишити апеляційну скарга буз задоволення, а рішення суду без змін.

Відзив обґрунтовано тим, що суд надав оцінку зібраним у справі доказам в як цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі.

Вказує, що порушень норм процесуального права судом не допущено. Зокрема суд врахував, що мала місце друга неявка представника відповідача - юридичної особи, яка протягом декількох років порушувала конституційне право позивача на оплачувану працю, а під час судового розгляду всіляко намагалася відстрочити реалізацію позивачем права на справедливий суд у межах розумного строку.

Те що після ухвалення судом 21 жовтня 2025 року рішення у справі № 369/5860/25 відповідач 22 жовтня 2025 року перерахував позивачу 5 600 грн не може спростовувати законність обґрунтованість вказаного рішення.

Цех по виробництву товарного молока, у якому під час повномасштабного вторгнення військ російської федерації працював позивач, знаходиться у Бучанському районі Київської області, вже з кінця лютого і весь березень 2022 року йшли наземні бої Збройних Сил України з військами російської федерації.

Не дивлячись на постійні артилерійські обстріли, загрози проникнення диверсійно-розвідувальних груп противника, відсутність електро- та газопостачання, відсутність продуктів в магазинах, позивач щоденно без вихідних добросовісно виконував свою роботу. У результаті колектив цеху за активної участі позивача здійснював годування, догляд та дворазове щоденне доїння корів з відправленням молока воїнам ЗСУ, які вели бої в цій місцевості, пораненим в медичну військову частину та місцевим жителям, які не мали можливості придбати інші продукти.

У 2022 році через пару місяців стались перебої з виплатою заробітної плати, яка так в не виплачена до цього часу, при цьому індекс інфляції у 2022 році був 126,6 %, у 2023 році - 105,1 %, у 2024 році - 112 %, у 2025 року - 108 %, всього у 2022- 2025 роках - 160,9 %.

За такої інфляції сума інфляційних втрат позивача перевищує 130 000 грн, частина яких заподіяна позивачу внаслідок штучного затягування відповідачем часу розгляду справи як у суді першої, так і у суді апеляційної інстанцій.

Крім того позивачу перед виходом на пенсію за віком наприкінці 2024 року відповідачем в період невиплати заробітної плати не перерахувався Єдиний соціальний внесок до Пенсійного фонду України, а відповідно відбулось істотне зменшення пенсії позивача.

За цих обставин стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку у сумі 82 971 грн 60 коп. лише частково компенсує позивачу заподіяну йому матеріальну шкоду. При цьому жодним чином не компенсує моральну шкоду, завдану йому невиплатою значних коштів, які вкрай йому потрібні як людині похилого віку.

Директор ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» - Керімов Р.Р. подав через систему «Електронний суд» клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 08 липня 2026 року о 10:15 год., у якому він посилається на те, що апеляційну скаргу було подано представником відповідача - адвокатом Головачевою О., однак у зв`язку з припиненням договірних відносин адвокат Головачева О. не уповноважена представляти відповідача у цій справі. Наразі вживаються заходи щодо залучення нового адвоката, а директор підприємства не має спеціальних знань для представництва інтересів відповідача у суді.

Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктами 10, 11 частини 2 цієї статті визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Відповідно до частини 1 статті 371 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Статтею 372 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

За змістом статті 129 Конституції України, статті 2 ЦПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Апеляційний суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 223 ЦПК України).

Апеляційний суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися у судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Клопотання про відкладення обґрунтоване необхідністю залучення нового адвоката для представництва інтересів відповідача, оскільки договір про надання правничої допомоги, укладений з адвокатом Головчевою О. припинено.

Виходячи з норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду, вимог пункту 11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на те у цій справі вирішується трудовий спір щодо стягнення зокрема заборгованості по заробітній платі для якого є пріоритетним швидке вирішення, а також вимоги частини 2 статті 372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку представника ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» у судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Колегія апеляційного суду, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про таке.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працював у ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» з 05 грудня 2017 року по 29 грудня 2020 року слюсарем по ремонту ІV розряду відділення «Музичі»; з 30 грудня 2020 року по 10 січня 2025 року слюсарем-ремонтником цеху по виробництву товарного молока та вирощування молодняка дільниці «Совки-Музичі», що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 12-13).

Наказом від 07 січня 2025 року № 2-к ОСОБА_1 було звільнено з 10 січня 2025 року за власним бажанням в зв`язку з виходом на пенсію на підставі статті 38 КЗпП України (а.с. 14).

Указаним наказом передбачено виплатити ОСОБА_1 компенсацію за 34 дня невикористаної відпустки за період з 05 грудня 2023 року по 10 січня 2025 року у т.ч.: за 3 календарні дні, право на які набуто до 31 грудня 2023 року, за 32 календарні дні, право на які набуто до 01 січня 2024 року.

20 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» із заявою про видачу довідки-повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому як працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які він як працівник маю право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства), із значенням суми до виплат без утримання податку та інших обов`язкових відрахувань та суми до виплат після утримання податку та інших обов`язкових відрахувань. Крім він просив надіслати довідку про суму заробітної плати за два повних місяці перед його звільненням (а.с. 16).

31 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» із заявою-вимогою про розрахунок, в якій просив не пізніше наступного дня після пред`явлення цієї вимоги виплатити йому всі суми, нараховані та не виплачені при звільненні (основну та додаткову заробітну плату, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які він як працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні). Крім того просив виплатити йому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Також просив надіслати на його поштову адресу довідку-повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому як працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати та довідку про суму заробітної плати за два повних місяці перед його звільненням (а.с. 23).

Відповідно до довідки про доходи, виданої ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» за період з липня 2022 року по січень 2025 року загальна сума нарахованої ОСОБА_1 заробітної плати з урахуванням податків становить 512 686 грн 91 коп., до виплати 231 341 грн 46 коп., у тому числі компенсація за невикористану відпустку без урахування податків 14 857 грн 18 коп., сума до виплати після утримання податку з врахуванням компенсації за невикористану відпустку 14 857 грн 18 коп, становить 225 516 грн 46 коп (а.с. 39-40).

15 травня 2025 року ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» перерахував ОСОБА_1 заробітну плату за вересень 2024 року у розмірі 5 000 грн, що підтверджується роздруківкою банківського застосунку (а.с. 44).

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною 1 статті 47 КЗпП України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та подання позову до суду, передбачено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (частина 1 статті 116 КЗпП України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та подання позову до суду).

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та подання позову до суду, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавець установив максимальну межу періоду, за який нараховується компенсація за затримку розрахунку. Очевидною метою такого законодавчого втручання є забезпечення правової визначеності та запобігання ситуаціям, за яких розмір відповідальності роботодавця міг досягати надмірних значень, що не відповідало б принципу пропорційності. Таким чином, законодавець врегулював критерій «період затримки (прострочення)», установивши для нього граничну межу.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) виснувала, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Зокрема, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця в спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Указані правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 04 квітня 2024 року у справі № 201/8088/21 (провадження № 61-5189св23), від 22 лютого 2024 року у справі № 754/9761/21 (провадження № 61-11081св23)

Середній заробіток позивача судом розраховується відповідно до правил, які передбачені у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Постанова № 100).

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ Постанови № 100 у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. З розрахункового періоду також виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану.

З довідки про доходи, виданої ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» за період з липня 2022 року по січень 2025 року загальна сума нарахованої ОСОБА_1 заробітної плати з урахуванням податків становить 512 686 грн 91 коп., до виплати 231 341 грн 46 коп., у тому числі компенсація за невикористану відпустку без урахування податків 14 857 грн 18 коп., сума до виплати після утримання податку з врахуванням компенсації за невикористану відпустку 14 857 грн 18 коп, становить 225 516 грн 46 коп (а.с. 39-40).

Доказів того, що ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» сплачено на користь ОСОБА_1 при звільненні нараховану суму заробітної плати та компенсацію за невикористану відпустку матеріали справи не містять.

Відповідач у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції присудив до стягнення з відповідача заборгованості без врахування сплати заробітної плати за квітень 2024 року у розмірі 5 600 грн.

На підтвердження цього до апеляційної скарги додано платіжну інструкцію від 22 жовтня 2025 року.

Апеляційний суд наголошує, що перевіряє законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції з урахуванням та відповідно до обставин, які мали місце станом на час ухвалення оскаржуваного рішення, а не станом на час подання або розгляду апеляційної скарги відповідача.

Станом на час ухвалення рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 жовтня 2025 року відповідачем не було надано доказів сплати на користь позивача заборгованості заробітної плати повністю або частково, а розмір цієї заборгованості підтверджується довідкою, складеною відповідачем, тому висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» на користь ОСОБА_1 заборгованості по належній йому до виплати заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку у сумі 225 341 грн 46 коп.

Добровільна сплата частини заборгованості вже після ухвалення судового рішення має бути врахована під час виконання указаного судового рішення.

Оскільки при звільненні відповідач не виплатив позивачу нараховану, але не виплачену, заробітну плату, суд апеляційної інстанції також погоджується з висновком суду першої інстанції, що не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у визначені законом строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та подання позову до суду.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що розмір середнього заробітку підлягає максимальному зменшенню, оскільки в ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» існують боргові зобов`язання перед бюджетом, нерухоме майно відповідача знаходиться в податковій заставі через відсутність коштів, у відповідача також існує заборгованість по виплаті заробітної плати перед іншими особами, невиплата заробітної плати позивачу за період з липня 2022 року по 04 квітня 2023 року утворилася та існувала під час виконання обов`язків попереднього директора - ОСОБА_2 .

Апеляційний суд враховує, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача у заявленому позивачем розмірі 82 971 грн 60 коп. є меншим за загальний розмір несвоєчасно виплаченої заборгованості за заробітною платою (225 341 грн 46 коп.), а доводи апеляційної скарги про те, що така заборгованість виникла при попередньому директорі відповідача, а також про наявність заборгованості заробітної плати перед іншими працівниками не є підставою для зменшення розміру середнього заробітку, стягнутого оскаржуваним рішенням.

З огляду на це, апеляційний суд вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача у заявленому позивачем розмірі відповідає принципу розумності, справедливості та пропорційності, та не вбачає підстав для зменшення розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідачем вдруге заявлялося клопотання у справі щодо трудового спору, для якого пріоритетним є швидке вирішення, а також, як правильно зазначено судом першої інстанції, відповідач у разі неможливості явки у судове засідання уповноваженого представника, міг уповноважити іншого представника на представництво його інтересів у суді.

В апеляційній скарзі відповідач також посилається на те, що заборгованість по заробітній платі стягнуто з роботодавця без утримання податків й інших обов`язкових платежів, однак як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення та наданої відповідачем довідки про нараховану заробітну плату, позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості заробітної плати вже з вирахуваними податками й іншими обов`язковими платежами, які обраховані «Науково-дослідного виробничого агрокомбінату «Пуща-Водиця» у довідці (а.с. 39).

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, вони не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Підстави для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині у суду апеляційної інстанції відсутні.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 жовтня 2025 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367, 369, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Науково-дослідного виробничого агрокомбінату «Пуща-Водиця» залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 04 серпня 2026 року.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська