Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №367/13824/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 367/13824/25

провадження № 22-ц/824/9649/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.

при секретарі Черняк Д. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Управління житлово- комунального господарства «Ірпінь» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 лютого 2026 року в складі судді Одарюка М. П.,

установив:

12.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства «Ірпінь» (далі - КП «УЖКГ «Ірпінь») про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з наказом № 136-к від 01.04.2015 року він був призначений на посаду начальника дільниці санітарної очистки в КП «УЖКГ «Ірпінь».

Наказом № 118-к від 19.04.2025 року він був переведений на посаду заступника директора з питань благоустрою міста КП «УЖКГ «Ірпінь».

Відповідно до наказу № 186-к від 17.09.2025 року його було звільнено з роботи за прогул без поважних причин (16-17 вересня 2025 року), на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

З вказаним наказом про звільнення не погоджується з огляду на порушення процедури звільнення.

Так, наказ про його звільнення було видано на підставі доповідної записки начальника відділу кадрів Коваленко Л. В. від 16.09.2025 та копії актів про фіксацію відсутності на роботі ОСОБА_1 від 16.09.2025 № 1 та від 17.09.2025 року № 2.

Оскільки його усне прохання про ознайомлення із документами, які стали підставами для звільнення, не було задоволено відповідачем, таких документів не було надіслано йому разом із оскаржуваним наказом, він був змушений звернутися за правовою допомогою до адвоката.

У відповідь на адвокатський запит відповідач надіслав лист від 08.10.2025 №1161 з додатками, серед яких не було доповідної записки начальника відділу кадрів Коваленко Л. В. від 16.09.2025 року, яка була однією з підстав видачі оскаржуваного наказу.

Вважає, що ненадання позивачу доповідної записки для ознайомлення, свідчить про її відсутність.

Оскільки доповідна записка , яка зазначена як підстава звільнення , не була надана на адвокатський запит, то це свідчить про її відсутність і на момент видачі наказу про звільнення.

Враховуючи, що доповідна записка начальника відділу кадрів Коваленко Л. В. від 16.09.2025 фактично не існує, то в такому випадку акти про фіксацію відсутності на роботі позивача створені самочинно, без офіційного ініціювання, а відтак відповідач не довів об`єктивності фіксації факту відсутності позивача на роботі 16.09.2025 та 17.09.2025.

Таким чином, підстави для звільнення позивача за п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України відсутні.

Відповідач перед тим, як застосувати дисциплінарне стягнення, зобов`язаний був отримати від нього письмові пояснення, натомість прийняв оскаржуваний наказ без належної правової оцінки дисциплінарного проступку, без з`ясування усіх обставин та з порушенням положень статті 143 КЗпП України.

В порушення вимог ч. 1 ст. 40 КЗпП України та п. 3 оскаржуваного наказу позивачу не було видано наказ про звільнення під розписку.

Внаслідок протиправних дій відповідача він зазнав стресу, душевних переживань, що призвело до зривів психологічного стану, що підтверджується випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №7933/25, з якої вбачається, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві «Прикарпатський обласний клінічний центр психологічного здоров`я Івано-Франківської обласної Ради» у період з 06.10.2025 по 23.10.2025 року.

Сам факт порушення прав позивача щодо процедури самого звільнення свідчить про перенесені останнім моральні страждання, оскільки він об`єктивно був вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Вважає, що моральна шкода має бути стягнута з відповідача у розмірі 30 000 грн.

У зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні у КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психологічного здоров`я Івано-Франківської обласної Ради» у період з 06 жовтня 2025 року по 23 жовтня 2025 року, просив поновити строк на оскарження наказу №186-к від 17.09.2025.

Позивач просив суд:

визнати незаконним та скасувати наказ директора КП «УЖКГ «Ірпінь» № 186-к від 17 вересня 2025 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з питань благоустрою міста;

поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора з питань благоустрою міста КП «УЖКГ «Ірпінь»;

стягнути з КП «УЖКГ «Ірпінь» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;

стягнути з КП «УЖКГ «Ірпінь» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 30 000 грн.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11 лютого 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

18.03.2026 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 лютого 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.

Свої доводи мотивує тим, що в позовній заяві ним було вказано на протиправність та невідповідність викладених в наказу про звільнення підстав звільнення та порушення процедури звільнення.

Суд першої інстанції не надав оцінки вказаним обставинам та доказам, які їх підтверджують, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права.

Зазначав, що він не отримував відзив на позовну заяву, що позбавило його можливості ознайомитися з запереченнями відповідача та надати відповідь на них.

18.05.2026 представник КП «УЖКГ «Ірпінь» - Скрипник С. Ф. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Зазначив, що відповідачем було зафіксовано факт відсутності позивача на роботі шляхом складання актів фіксації відсутності на роботі №1 від 16.09.2025 та №2 від 17.09.2025.

Позовна заява та апеляційна карга не містять заперечення щодо його відсутності на роботі протягом 16 та 17 вересня 2025 року. Крім того, позивач не наводить доводів поважності причин такої відсутності і доказів, які такі причини підтверджують. Ненадання службової записки начальника відділу кадрів Коваленко Л. В. від 16.09.2025 та відсутність письмових пояснень позивача не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть слугувати підставою для його скасування.

В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

З приводу причин відсутності на роботі 16 та 17 вересня 2025 року пояснив, що йому було потрібно поїхати на ділову зустріч з людиною до м. Одеси. 15 вересня 2025 року він заяву на відгул не написав, бо думав, що встигне повернутися до м. Києва до 08.00 год. ранку наступного дня, проте не встиг. З 16 по 18 вересня 2025 року на роботу не виходив. Керівник знав, що він поїхав до м. Одеси, проте по телефону 16.09.2025 повідомив, що буде його звільняти.

Представник КП «УЖКГ «Ірпінь» - Мірошніченко Є. О. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 01.04.2015 року наказом № 136-к від 01.04.2015 року позивач був призначений на посаду начальника дільниці санітарної очистки КП «УЖКГ «Ірпінь».

Наказом № 118-к від 19.04.2025 року позивач переведений з 20.04.2017 року на посаду заступника директора з питань благоустрою міста.

Наказом № 186-к від 17.09.2025 року позивача звільнено з посади заступника директора з питань благоустрою міста за прогул без поважних причин (16 вересня 2025 року по 17 вересня 2025) на підставі п. 4 ч. 1 ст.40 КЗпП України. Підстава для звільнення: доповідна записка начальника відділу кадрів Коваленко Л. В. від 16.09.2025 року; копії актів про фіксацію відсутності на роботі ОСОБА_1 від 16.09.2025 №1, від 17.09.2025 №2.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт відсутності позивача на роботі з 16 та 17 вересня 2025 року включно, а поважність причин відсутності на робочому місці позивач не довів, тобто, здійснив прогул в розумінні пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення (частина перша стаття 149 КЗпП України) не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений поданими суду доказами (постанова Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15, постанова КЦС ВС від 28.11.2024р. по справі 695/2034/22).

Позивач був відсутній на роботі та не виконував свої посадові обов`язки, належними і допустимими доказами поважності причин відсутності, у тому числі наявність непереборних причин не виходу на роботу, або через хворобу, у ці дні не довів, тобто скоїв прогул без поважних причин.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про законність звільнення позивача на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України та відсутність підстав для задоволення позову щодо його поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, в тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі № 643/10816/17.

У справі, яка переглядається, судом встановлено факт відсутності позивача на роботі з 16 вересня 2025 року та 17 вересня 2025 року.

У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17 вказано, що визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі. Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не визначено, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі надається з урахуванням конкретних обставин.

Обставин, які об`єктивно перешкоджали позивачу з`явитися на роботі 16 вересня 2025 року та 17 вересня 2025 року встановлено не було.

Та обставина, що позивач на власний розсуд поїхав до іншого міста по своїм справам, попередньо не отримавши відповідного дозволу керівника, та не встиг повернутися на роботу ні наступного дня, ні через два ні, не може бути розцінена судом як поважна причини неявки на роботу.

З огляду на встановлення причин відсутності позивача на робочому місці без поважних причин, не надання відповідачем копії доповідної записки начальника відділу кадрів Коваленко Л. В. від 16.09.2025 року не може слугувати достатньою підставою для задоволення позову.

Суд першої інстанції, установивши, що позивач допустив прогул без поважних причин, що доведено належними й допустимими доказами та не спростовано позивачем, зробив правильний висновок про те, що звільнення позивача з роботи відбулось без порушення вимог чинного законодавства.

Доводи позивача щодо незаконності його звільнення та наявності поважних причин відсутності на роботі є необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Загалом доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення по суті спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалене по справі рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 353, 367, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05.08.2026.

Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук