Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про відшкодування шкоди, з них
Дата: 10 червня 2026 р.
Справа: №753/4781/24
Суддя: Кирилюк Галина Миколаївна
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
справа № 753/4781/24
провадження № 22-ц/824/2495/2026
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Ратнікової В. М. , Ящук Т. І.
при секретарі Черняк Д. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, за апеляційною скаргою представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - адвоката Луєнка Юрія Васильовича на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 травня 2025 року та на додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 серпня 2025 року в складі судді Маркєлової В. М.,
установив:
01.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ПАТ «НАСК «Оранта») та ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди та страхового відшкодування.
Позовні вимоги обґрунтовано наступним.
20.10.2023 на з`їзді з вул. Ревуцького на проспект Бажана у м. Києві сталася ДТП за участі автомобіля Сhevrolet Воlt ЕV, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та DAF ТЕ 95 FХ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з причепом КОЕGЕL SN 24, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 .
Внаслідок ДТП транспортний засіб Сhevrolet Воlt ЕV, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , отримав механічні пошкодження.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 06 листопада 2023 року (справа № 753/20048/23), ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Станом на 20.10.2023 цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «DAF ТЕ 95 FХ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована згідно з полісом обов`язкового страхування №214723449 в ПАТ «НАСК «Оранта».
Відповідно до розрахунку страхового відшкодування від 05.12.2023, складеного ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на підставі ремонтної калькуляції № 100925/23 від 22.11.2023, матеріальний збиток, завданий власнику транспортного Сhevrolet Воlt ЕV, реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить : 35 066,85 грн - вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу; 46 303,46 грн - вартість відновлювального ремонту без урахування значення коефіцієнту фізичного зносу.
08.12.2023 ПАТ «НАСК «Оранта» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 32 566,84 грн.
На замовлення ОСОБА_1 проведено оцінку та складено висновок експерта № 091/23 від 16.11.2023 за результатами проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту без врахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу Сhevrolet Воlt ЕV, реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 182 415,57 грн, а з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу- 107 669,01 грн.
23.01.2024 ПАТ «НАСК «Оранта» здійснило доплату страхового відшкодування в розмірі 23 800 грн.
Загальна сума страхового відшкодування склала 56 366,84 грн (32 566,84 грн + 23 800 грн ).
Сума невиконаного зобов`язання ПАТ «НАСК «Оранта» складає 48 802,17 грн (107669,01 грн - 2 500 грн - 32 566,84 грн - 23 800 грн).
У відповідності до ст. 1194 ЦК України на винну в ДТП особу - ОСОБА_3 покладено обов`язок з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням, яка становить 77 246,56 грн ( 182 415,57 грн - 105 169,01 грн).
З огляду на те, що ПАТ «НАСК «Оранта» здійснило виплату страхового відшкодування не в повному обсязі, позивач просив застосувати положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, п. 36.2 та стягнути від простроченої суми у розмірі 49 802,17 грн за період з 24.01.2024 по 28.02.2024 3% річних - 140 грн, інфляційне збільшення боргу - 1 грн, пеню в сумі 1 415,12 грн.
ОСОБА_4 не відшкодував позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, тому позивач просив стягнути на його користь від простроченої суми в розмірі 77 246,56 грн за період з 12.01.2024 по 28.02.2024 3% річних - 298 грн, інфляційне збільшення боргу -1 грн.
Посилаючись на вказані обставини позивач просив суд стягнути на його користь:
з ПАТ «НАСК «Оранта» - суму страхового відшкодування у розмірі 48 802,17 грн, 3% річних - 140 грн, пеню - 1 415,12 грн, інфляційне збільшення боргу - 1 грн;
з ОСОБА_3 - різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 77 246,56 грн, 3% річних - 298 грн, інфляційне збільшення боргу - 1 грн;
з ПАТ «НАСК «Оранта» та ОСОБА_3 - витрати на проведення судової експертизи у розмірі 5 000 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000 грн та судовий збір - 1 279,04 грн.
15.05.2024 представник позивача - адвокат Олексієнко М. М. звернувся до суду з заявою про відмову ОСОБА_1 від позову в частині позовних вимог до ПАТ «НАСК «Оранта» та вимог про відшкодування судових витрат до цього відповідача.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 22 травня 2024 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позову в частині позовних вимог до ПАТ «НАСК «Оранта». Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «НАСК «Оранта» про стягнення страхового відшкодування, 3% річних та інфляційних втрат.
26.08.2024 представник ОСОБА_1 - адвокат Олексієнко М. М. звернувся до суду з клопотанням про залучення співвідповідача ФОП ОСОБА_2 .
Заява обґрунтована тим, що матеріали справи містять належні та допустимі докази перебування ОСОБА_3 на час вчинення ДТП у трудових правовідносинах з ФОП ОСОБА_2 , а тому саме ФОП ОСОБА_2 має відшкодувати завдану шкоду.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 16 вересня 2024 року залучено до участі у справі як співвідповідача ФОП ОСОБА_2 .
30. 01.2025 представник позивача - адвокат Олексієнко М. М. звернувся до суду з заявою про залишення позовних вимог до ОСОБА_3 без розгляду.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 30 січня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 залишено без розгляду.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 16 травня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 : 77 246,56 грн різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою; витрати за проведення експертизи у розмірі 5 000 грн; судовий збір у розмірі 1 279,04 грн, разом 83 525,60 грн.
У задоволенні вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат відмовлено.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 та в силу трудового договору виконував службові обов`язки під час настання ДТП. Тому застосуванню підлягає норма ст. 1172 ЦК України, яка встановлює обов`язок роботодавця відшкодувати шкоду, завдану його працівником під час виконання ним своїх службових трудових обов`язків.
На момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність ФОП ОСОБА_2 як власника автомобіля марки DAF TE 95 XF, реєстраційний номер НОМЕР_2 , була забезпечена полісом № 214723449 від 22.05.2023, виданого страховиком ПАТ «НАСК «Оранта», а цивільно-правова відповідальність ФОП ОСОБА_2 як власника напівпричепа марки KOEGEL SN 24, реєстраційний номер НОМЕР_4 , - полісом № 212781871 від 03.01.2023, виданого «Євроінс Україна».
Відповідно до наданого позивачем висновку експерта № 091/23 від 16.11.2023 за результатами проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту автомобіля CHEVROLET BOLT EV, реєстраційний номер НОМЕР_5 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка сталася 20.10.2023, станом на дату проведення дослідження становить 182 415, 57 грн. Цей висновок не спростовано відповідачем.
Доводи ФОП ОСОБА_2 про те, що у скоєнні ДТП наявна вина і ОСОБА_3 , і ОСОБА_1 , суд відхилив як необґрунтовані, оскільки під час перегляду відеозапису події ДТП (відеофайл video5258308914096659868.mp4) та дослідження копій архівних матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 753/20048/23 за ст. 124 КУпАП щодо ОСОБА_3 , судом не встановлено вини ОСОБА_1 у вчиненні ДТП.
Оскільки постановою у справі про адміністративне правопорушення № 753/20048/23 за ст. 124 КУпАП встановлено вину ОСОБА_3 у вчиненні цього ДТП, останній вину визнав, постанову не оскаржував, тому суд врахував її як преюдиційне судове рішення у цивільній справі, що розглядається, щодо питання вчинення зазначеного саме водієм ДТП ОСОБА_3 .
Окрім того, суд врахував, що ОСОБА_3 мав можливість ознайомитись з усіма матеріалами справи про адміністративне правопорушення № 753/20048/23, зокрема з наявним у ній відеозаписом. Станом на 20.10.2023 (дата складання протоколу) ОСОБА_5 не було ініційовано складання протоколу щодо іншого учасника ДТП - водія ОСОБА_1 за цією подією ДТП. У зв`язку з чим судом було відмовлено у задоволенні клопотання про призначення експертизи у цивільній справі, що розглядається. Тому у цій справі наявні підстави для стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 77 246,56 грн - різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Також судом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 у рахунок відшкодування шкоди сплатив позивачу 2 500 грн франшизи за полісом № 214723449 від 22.05.2023 згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 0.0.3415111835.1 від 15.01.2024.
Суд зазначив, що положення частини 2 ст. 625 ЦК України застосуванню не підлягають, тому в цій частині вимог до ФОП ОСОБА_2 суд відмовив.
Додатковим рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 26 серпня 2025 року заяву стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 27 792,42 грн. У задоволенні заяви представника ФОП ОСОБА_2 - адвоката Луєнка Ю. В. про стягнення витрат на правничу допомогу відмовлено.
08.09.2025 представник ФОП ОСОБА_2 - адвокат Луєнко Ю. В. через підсистему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 травня 2025 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 та стягнення судового збору скасувати. Додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 серпня 2025 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 відмовити повністю та стягнути з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу на стадії розгляду справи судом першої інстанції в розмірі 39 000 грн, на стадії апеляційного розгляду - 24 000 грн, а також по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 453, 44 грн.
Відповідач вважає, що суд першої інстанції, дійшовши до висновків, які не відповідають обставинам справи, не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, невірно визначився з характером спірних правовідносин та нормами права, які підлягають застосуванню, порушив процесуальне право відповідача, відмовивши в задоволенні клопотання про призначення судової експертизи, у зв`язку з чим ухвалив помилкове і необґрунтоване рішення.
Зазначив, що не зважаючи на наявність постанови суду у справі про адміністративне правопорушення відносно водія ОСОБА_3 ( справа №753/20048/23), яка набрала законної сили та є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої винесена постанова суду, суд не звільнений від обов`язку з`ясувати інші обставини, які мають значення для цієї справи та які не встановлені судом в іншій справ за участю цих самих учасників.
Розглядаючи справу №753/20048/23 суд не досліджував обставини щодо наявності чи відсутності вини позивача у його діях під час ДТП. Однак, з матеріалів справи вбачається, що на момент ДТП ОСОБА_1 керував автомобілем марки CHEVROLET BOLT EV, реєстраційний номер НОМЕР_5 , здійснював з`їзд з вул. Ревуцького на просп. Бажана в м. Києві правою крайньою смугою руху, у той час, водій ОСОБА_3 здійснював аналогічний маневр другою смугою руху.
Отже, позивач як водій транспортного засобу також був зобов`язаний дотримуватися ПДР, в тому числі й пункту 10.1. та пункту 13.1 ПДР України.
У матеріалах справи міститься відеозапис події ДТП, яка сталася 20.10.2023 о 14:26 год. на з`їзді із вул. Ревуцького на просп. Бажана в м. Києві за участю транспортних засобів позивача та відповідача, здійснений відеореєстратором, встановленим в автомобілі позивача (відеофайл video5258308914096659868.mp4). Суд першої інстанції досліджував цей відеозапис та дійшов висновку, що він не підтверджує наявність вини позивача у вчиненні ДТП.
Відповідач категорично не погоджується з таким висновком суду, зробленим за результатами дослідження цього доказу і вважає, що він є помилковим, оскільки при відтворенні вказаного відеозапису чітко видно, що позивач 20.10.2023, керуючи автомобілем марки CHEVROLET BOLT EV, реєстраційний номер НОМЕР_5 , та здійснюючи з`їзд із вул. Ревуцького на просп. Бажана в м. Києві правою крайньою смугою руху, розпочав перестроювання ліворуч у другу смугу руху, по якій рухався автомобіль відповідача марки DAF ТЕ 95 FХ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом КОЕGЕL SN 24, реєстраційний номер НОМЕР_3 . При цьому позивач не лише не переконався, що це буде безпечно та не дотримався безпечного інтервалу, він умисно, подаючи звуковий сигнал, не надав перевагу цьому автомобілю, як транспортному засобу, що рухався поряд другою смугою руху у попутному напрямку, тобто, по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтися, чим порушив пункти 10.1, 10.3, 13.1 ПДР.
Відповідач вважає, що у спірних правовідносинах шкода заподіяна внаслідок взаємодії кількох (двох) джерел підвищеної небезпеки за наявності рівнозначної вини обох водіїв, тобто осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, а тому розмір відшкодування на користь позивача з відповідача має визначатися у відповідній частці - 1/2.
Позивач у рахунок відшкодування майнової шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, отримав 96 366, 84 грн страхового відшкодування від ПАТ «НАСК «ОРАНТА» та 2 500 грн від відповідача, а всього - 98 866, 84 грн, що становить суму на 7 659, 05 грн більшу, ніж 1/2 частина від вартості відновлювального ремонту автомобіля Chevrolet Bolt EV, реєстраційний номер НОМЕР_5 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка сталася 20.10.2023, визначеної згідно висновку експерта № 091/23 від 16.11.2023.
Суд першої інстанції, посилаючись на преюдитційність постанови Дарницького районного суду м. Києва від 06 листопада 2023 року у справі про адміністративне правопорушення № 753/20048/23, яка набрала законної сили 16.11.2023 та якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, фактично самоусунуся від обов`язку об`єктивно, повно і всебічно з`ясувати всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, які не були предметом судового розгляду в справі № 753/20048/23.
Дослідження питання наявності чи відсутності вини всіх учасників ДТП при вирішенні справи про відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки є компетенцією суду, який цю справу розглядає, і тому факт, що відносно когось із учасників ДТП не був складений протокол про адміністративне правопорушення, не звільняє суд від обов`язку досліджувати таку обставину, якщо на неї посилаються інші учасники справи.
Зазначаючи про те, що відповідач не оспорював висновок №091/23 за результатами проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, від 16.11.2023, суд не звернув уваги на доводи відповідача про те, що у відзиві на позовну заяву від вказував, що не погоджується з висновком експерта. Додатки № 2, № 3 вказаного висновку викладені іноземною мовою і не перекладені у встановленому порядку на українську мову, що унеможливлює їх дослідження та аналіз як судом, так і іншими учасниками справи та суперечить вимогам пунктів 4.4. та 4.5. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 № 1335/5/1159).
Таким чином, на переконання відповідача, позов не підлягає задоволенню в повному обсязі, а тому рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та додаткове в рішення суду підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові та відшкодуванню відповідачу всіх понесених ним судових витрат.
03.11.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Олексієнко М. М. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 травня 2025 року та додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 серпня 2025 року залишити без змін. Стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 5 500 грн.
Щодо твердження відповідача про наявність вини в діях позивача та причинно-наслідкового зв`язку з обставинами ДТП зазначив, що судом першої інстанції було витребувано архівні матеріали справи про адміністративне правопорушення № 753/20048/23, безпосередньо досліджено їх та долучено до матеріалів цивільної справи № 753/4781/24 копії зазначених матеріалів про адміністративне правопорушення.
Крім цього, судом було досліджено відеозапис(відеофайл video 5258308914096659868. mp4), що стосується обставин ДТП. Суд прийшов до висновку про відсутність вини у діях позивача, які б могли повпливати на спричинення даної ДТП, а доводи представника відповідача про те, що у скоєнні даного ДТП наявна вина обох учасників ДТП суд відхилив, оскільки такі вважає необґрунтованими.
Вважає, що суд правомірно відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення у справі судової інженерно-транспортної експертизи, оскільки ОСОБА_3 був обізнаний про справу щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, вину за ст. 124 КУпАП визнав, сплатив штраф та судовий збір, постанову не оскаржував. Постанова набрала законної сили.
Дотримуючись принципу правової визначеності, при розгляді даного позову суд не наділений процесуальним законодавством повноваженнями переглядати і заново встановлювати винну у ДТП особу, якщо вже є судове рішення, яке набрало законної сили, і яке визначає винну у ДТП особу.
Зазначене узгоджується із правовою позицією, які викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі №234/16272/15-ц та постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року у справі №722/1384/15-ц.
Тобто, сам водій - заподіювач шкоди визнав свою вину і не зазначав в судовому засіданні про винуватість позивача, також не замовляв, не проводив будь-яких експертних автотехнічних досліджень.
Також зазначив, що висновок №091/23 за результатами проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, від 16.11.2023 відповідає усім вимогам діючого законодавства, додатки 2,3 висновку - це звіт проведення діагностики автомобіля, яка проводиться виключно іноземною мовою. Клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи сторона відповідача не заявляла.
Щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу вказав, що після вивчення доказів наданих стороною позивача на підтвердження об`єму наданих послуг з професійної правничої допомоги адвокатом та підтвердження факту оплати таких послуг позивачем, сторона відповідача не заявляла клопотання до суду першої інстанції про зменшення заявлених стороною позивача судових витрат.
В судовому засіданні представник ФОП ОСОБА_2 - адвокат Луєнко Ю. В. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Олексієнко М. М. просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Також просили стягнути з відповідача витрати за правничу допомогу в розмірі 5 500 грн.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 20 жовтня 2023 року о 14:26 год. водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем DAF ТЕ 95 FХ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з причепом КОЕGЕL SN 24, реєстраційний номер НОМЕР_3 , на з`їзді з вул. Ревуцького на проспект Бажана у м. Києві, при зміні напрямку руху не впевнився в безпечності, що призвело до зіткнення з автомобілем Сhevrolet Воlt ЕV, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та механічних пошкоджень транспортних засобів. Вказаними діями ОСОБА_3 порушив вимоги п.10.1, 13.1 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Відповідно до пункту 10.1 ПДР України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Відповідно до пункту 13.1 ПДР України водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 06 листопада 2023 року (справа № 753/20048/23) ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення.
На момент даної ДТП водій ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 та працював у нього на посаді водія.
Станом на час ДТП цивільно-правова відповідальність ФОП ОСОБА_2 , як власника автомобіля DAF ТЕ 95 FХ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , була забезпечена полісом №214723449 від 22.05.2023, виданим страховиком ПАТ «НАСК «Оранта», а як власника причепа КОЕGЕL SN 24, реєстраційний номер НОМЕР_3 , - полісом №212781871 від 03.01.2023, виданим страховиком «Євроінс Україна».
Згідно висновку судового експерта Коваль І. М. №091/23 за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного 16.11.2023, вартість відновлювального ремонту автомобіля Сhevrolet Воlt ЕV, реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка сталась 20.10.2023, станом на дату проведення дослідження становить 182 415,57 грн; вартість матеріального збитку - 107 669,01 грн.
ПАТ «НАСК «Оранта» здійснила страхове відшкодування позивачу на загальну суму 96 366,84 грн.
ФОП ОСОБА_2 сплатив позивачу суму франшизи - 2 500 грн.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частин першої-третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша, друга статті 1166 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частини друга та п`ята статті 1187 ЦК України).
Отже, особа, якій заподіяно шкоду, зокрема внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у випадках, визначених законом, має право на її відшкодування. Захист цього права фізичних та юридичних осіб у разі настання страхових випадків, передбачених договором страхування або законом, забезпечує цивільно-правовий інститут страхування.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (частина перша статті 1188 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до частини першої статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Згідно з частиною шостою статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
У розглядуваній справі встановлено, що постановою Дарницького районного суду м. Києва від 06 листопада 2023 року (справа № 753/20048/23) ОСОБА_3 визнано винним у ДТП, яка сталася 20 жовтня 2023 року, та притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем DAF ТЕ 95 FХ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з причепом КОЕGЕL SN 24, реєстраційний номер НОМЕР_3 , на з`їзді з вул. Ревуцького на проспект Бажана у м. Києві, при зміні напрямку руху не впевнився в безпечності, що призвело до зіткнення з автомобілем Сhevrolet Воlt ЕV, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та механічних пошкоджень транспортних засобів. Вказаними діями ОСОБА_3 порушив вимоги п.10.1, 13.1 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Судом першої інстанції відхилено доводи сторони відповідача щодо вини ОСОБА_1 у вчиненні даної ДТП.
Суд мотивував своє рішення тим, що під час безпосереднього дослідження судом доказів - перегляду відеозапису події ДТП (відеофайл video5258308914096659868.mp4) та дослідження копій архівних матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 753/20048/23 за ст. 124 КУпАП щодо ОСОБА_3 , судом не встановлено вини ОСОБА_1 у вчиненні ДТП.
Оскільки вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлена наявність вини водія ОСОБА_3 у ДТП, внаслідок якої ОСОБА_1 було завдано майнової шкоди, а також під час розгляду даної справи не встановлено вини іншого водія ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволенні позову, оскільки відповідно до приписів статті 1188 ЦК України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Доводи апеляційної скарги про те, що водій ОСОБА_1 під час здійснення з`їзду з вул. Ревуцького на проспект Бажана в м. Києві правою крайньою смугою руху у той час, як водій ОСОБА_3 здійснював аналогічний маневр другою смугою руху, також не дотримався пункту 10.1 ПДР України та п. 13.1 ПДР України, а тому в даній ДТП є й його вина, відповідно, розмір відшкодування повинен визначатися у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення, підлягають відхиленню.
Матеріали справи не містять належних та достатніх доказів на підтвердження вказаної обставини.
Переглянувши відеофайл video5258308914096659868.mp4, на який сторона відповідача посилається в апеляційній скарзі, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення № 753/20048/23 за ст. 124 КУпАП щодо ОСОБА_3 , колегія суддів не вбачає в діях водія ОСОБА_1 порушень ПДР, які б перебували у причинно-наслідковому зв`язку з даною ДТП.
З огляду на відмову суду першої інстанції в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової інженерно-транспортної експертизи, сторона відповідача не була позбавлена можливості заявити відповідне клопотання в суді апеляційної інстанції, проте таким правом не скористалась.
Крім цього, статтею 106 ЦПК України передбачена можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи.
Частиною шостою статті 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Згідно із частиною п`ятою статті 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Відповідач не скористався також правом надати суду висновок експертизи, складений на його замовлення.
Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Суд першої інстанції, встановивши, що сума коштів, яку позивач просить стягнути, є різницею між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу потерпілої особи та сумою страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.
Відповідач не надав доказів на підтвердження своїх заперечень щодо неправильності визначення суми відшкодування завданої шкоди. Правом заявити клопотання про призначення в справі судової автотоварознавчої експертизи для визначення розміру матеріальної шкоди не скористався.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем в суді першої інстанції.
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Види адвокатської діяльності визначені у статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається у такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)
3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).
Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представник позивача - адвокат Олексієнко М. М. надав, зокрема:
договір про надання професійної правничої допомоги від 11 грудня 2023 року № 11/12/23-ЦС, укладений між Адвокатом Олексієнком М. М. та ОСОБА_1 ;
додаткову угоду №1 до вказаного договору від 11 грудня 2023 року, за умовами якої вартість послуг адвоката щодо складення процесуальних документів щодо отримання відшкодування шкоди у зв`язку з ДТП в суді І інстанції (складення позовної заяви, відповіді на відзив, клопотань та інших необхідних процесуальних документів, адвокатських запитів претензій), становить 18 000 грн, участь адвоката в судовому засіданні становить 2 500 грн;
платіжну інструкцію від 11.12.2023 на суму 18 000 грн;
платіжну інструкцію від 26.07.2024 на суму 4 000 грн;
платіжну інструкцію від 15.09.2024 на суму 2 000 грн;
платіжну інструкцію від 12.11.2024 на суму 2 000 грн;
платіжну інструкцію від 04.02.2025 на суму 2 000 грн;
платіжну інструкцію від 05.02.2025 на суму 500 грн;
платіжну інструкцію від 17.03.2025 на суму 2 500 грн;
платіжну інструкцію від 06.05.2025 на суму 2 500 грн; всього 33 500 грн;
акт виконаних робіт від 13.12.2023, який включає в собі надані адвокатом послуги: за складання та подання адвокатського запиту до ПАТ «НАСК «Оранта», складання та подання претензії про відшкодування шкоди на суму 75 152,17 грн до ПАТ «НАСК «Оранта»; складання та подання претензії про відшкодування шкоди на суму 74 746,56 грн до ОСОБА_3.; складання та подання адвокатських запитів до Пенсійного фонду України та Державної податкової служби України;
акт виконаних робіт від 28.02.2024 за умовами якого адвокат надав , а клієнт прийняв правничі послуги у формі складання та подання позовної заяви про стягнення майнової шкоди та страхового відшкодування;
акт виконаних робіт від 14.05.2024 за умовами якого адвокат надав , а клієнт прийняв правничі послуги у формі складання про відмову від позову в частині позовних вимог до ПАТ «НАСК «Оранта» та вимог про відшкодування судових витрат;
акт виконаних робіт від 28.02.2024 за умовами якого адвокат надав , а клієнт прийняв правничі послуги у формі складання та подання клопотання про витребування доказів з Державної податкової служби України, про витребування доказів з Пенсійного Фонду України, про призначення справи до розгляду за правилам загального позовного провадження з викликом сторін;
акти виконаних робіт від 22.05.2024, від 26.07.2024, від 28.08.2024, від 16.09.2024, від 12.11.2024, від 30.01.2025, від 14.03.2025, від 06.05.2025, за умовами яких адвокат надав , а клієнт прийняв правничі послуги у формі представництва інтересів клієнта в судовому засіданні Дарницького районного суду м. Києва по справі №753/4781/24;
акт виконаних робіт від 28.10.2024 , за умовами якого адвокат надав, а клієнт прийняв правничі послуги у формі складання та подання відповіді на відзив.
З огляду на те, що позивач відмовився від позову в частині вимог до ПАТ «НАСК «Оранта», а відповідача ОСОБА_3 було замінено на належного відповідача - ФОП ОСОБА_2 , суд відмовив у стягненні з відповідача на користь позивача витрати, понесені на правничу допомогу зі складання та подання адвокатського запиту до ПАТ «НАСК «Оранта»; претензії про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, до ПАТ «НАСК «Оранта» та за складання заяви про відмову від позову в частині позовних вимог до ПАТ «НАСК «Оранта» та вимог про відшкодування судових витрат на загальну суму 5 600 грн, оскільки надання цих послуг було необхідним для вирішення спору з іншим відповідачем.
Визначаючи розмір стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 27 900 грн, суд першої інстанції вважав, що представник позивача довів фактичне понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 33 500 грн, які відповідають співмірності та складності справи, однак розподілу між сторонами підлягають витрати у розмірі 27 900 грн. Водночас, враховуючи, що в частині вимог у задоволенні позову на суму 299 грн було відмовлено, витрати на професійну правничу допомогу позивачу підлягають стягненню на його користь з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 27 792,42 грн.
Колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції, оскільки судом не повною мірою враховано характер виконаної роботи адвоката та обсяг дій, які були необхідними у зв`язку з заявленими позовними вимогами до відповідача ФОП ОСОБА_2 : письмове клопотання про залучення співвідповідачем, клопотання про витребування відомостей про працевлаштування, про розгляду справи без участі адвоката, подання відповіді на відзив, заяви про ухвалення додаткового рішення, участь в судових засіданнях адвоката 30.01.2025, 14.03.2025 та 06.05.2025.
З огляду на обсяг наданих адвокатом послуг у зв`язку з пред`явленням позову до ФОП ОСОБА_2 , а також враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та значимості таких дій у справі, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни ухваленого по справі додаткового судового рішення шляхом зменшення суми стягнення з 27 792,42 грн до 10 000 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем в суді апеляційної інстанції.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), акт виконаних робіт (детальний опис робіт, наданих послуг).
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату цих послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, акта виконаних робіт, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції стороною позивача надано лише платіжну інструкцію від 16.09.2025 на суму 5 500 грн.
За відсутності доказів на підтвердження визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідно до умов договору про надання правничої допомоги, а також документів, поданих на підтвердження погодження сторонами вартості правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу відсутні.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційні скарги представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - адвоката Луєнка Юрія Васильовича задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 травня 2025 року залишити без змін.
Додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 серпня 2025 року змінити, зменшивши суму стягнення з 27 792,42 грн до 10 000 грн.
В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Олексієнка Михайла Михайловича про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу, понесений в суді апеляційної інстанції, відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 31.07.2026.
Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: В. М. Ратнікова
Т. І. Ящук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua