Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №757/1307/15-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 757/1307/15-ц

провадження № 22-ц/824/1186/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Ратнікової В. М., Ящук Т. І.

при секретарі Черняк Д. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Карташова Анна Сергіївна, Київське регіональне управління Міністерства юстиції України, про визнання договорів недійсними, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 03 березня 2025 року в складі судді Новака Р. В.,

установив:

14.01.2015 ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Карташова А.С., Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві про визнання договору дарування недійсним.

Посилався на ті підстави, що він є племінником ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_8 виповнилося 89 років, він має статус учасника бойових дій та інваліда Великої Вітчизняної війни другої групи, страждає на ряд хронічних соматичних та неврологічних захворювань, притаманних своїй віковій групі, в тому числі на такі як діенцефалопатія ІІ стадії на фоні церебрального атеросклерозу (діагноз встановлений МСЕК в 2005 році). Однак, впродовж останніх років стан його психоневрологічного здоров`я зазнав значного погіршення: його пам`ять перестала сприймати нову інформацію, він фактично повністю забував всі події вчорашнього дня, тип мислення зазнав серйозних деформацій. Вважає, що у ОСОБА_8 почалась відбуватися його соціальна дезадаптація, чому сприяли передчасні відхід з життя його першої та другої дружин. Оскільки він є близьким членом родини ОСОБА_8 ще з часу свого дитинства, за фахом є професійним лікарем, впродовж останніх двадцяти років допомагає йому у вирішенні різноманітних проблем із здоров`ям, підтримує його в морально-психологічному плані, опікується забезпеченням його життєво важливих потреб. 12.12.2014 ОСОБА_8 у відділенні вікової патології нервової системи Інституту геронтології ім. Д. Ф. Чеботарьова НАМН України за наслідками обстеження постановлено діагноз: «Синдром деменції (вікового слабоумства) Альцгеймерівського типу з виразною атрофією головного мозку», рекомендовано стаціонарне лікування у відділенні вікової фізіології та патології нервової системи клініки Інституту геронтології ім. Д. Ф. Чеботарьова НАМН України, а також консультування психіатра ПНД за місцем проживання з подальшим спостереженням. Незабаром ОСОБА_8 був взятий на консультативний облік у Печерському міжрайонному психоневрологічному диспансері, виконаний огляд лікаря-психіатра на дому тощо.

Зазначав, що для нього абсолютною несподіванкою виявився як факт зникнення правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_2 , так і те, що право власності на вказану квартиру за договором дарування 15 липня 2014 року перейшло до ОСОБА_2 , далекій родичці ОСОБА_8 , яка періодично заїжджає до нього в гості, оскільки бувала по власних справах в м. Києва та зупинялась в нього на цей час.

Вважав, що ОСОБА_2 скориставшись хворобою ОСОБА_8 , що спричинила розлад його психічного здоров`я, за допомогою та внаслідок недбалого ставлення до виконання свої службових обов`язків приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Карташової А. С., неправомірно отримала матеріальну вигоду внаслідок неправомірного посвідчення нотаріусом договору дарування на свою користь.

Зазначав, що ОСОБА_8 не міг в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій, їх наслідків та проявляв неможливість розумного керування своїми діями та прогнозування їх наслідків, чим й скористалась обдарована ОСОБА_2 .

Посилаючись на вказані обставини та вимоги ст. 225 ЦК України просив суд визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 та посвідчений 15 липня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Карташовою А. С., поновити право власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_8 та зобов`язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві поновити реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_8 .

23.01.2015 ОСОБА_6 від імені та в інтересах ОСОБА_8 подав уточнення до позовної заяви про визнання договору дарування недійсним. Просив вважати позивачем ОСОБА_8 , оскільки він на час подання позову в дієздатності не обмежений.

13.02.2015 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Карташова А. С. подала заперечення до позову. Зазначила, що 15 липня 2014 року нею був посвідчений договір дарування квартири , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 від імені ОСОБА_8 на ім`я ОСОБА_2 . ОСОБА_2 є родичкою дарувальника, про це він розповідав їй у бесіді, коли приходив на консультацію. В день підписання договору розповідав, що родичів першого ступеня споріднення в нього немає, що з близьких родичів є тільки людина на ім`я ОСОБА_9 , якому він вже подарував іншу квартиру, та ОСОБА_2 , якій хоче подарувати квартиру на Хрещатику. Розповідав, що він був викладачем Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка, тільки нещодавно, у березні 2014 року закінчив викладацьку діяльність. Свої думки ОСОБА_8 формував чітко, точно і логічно, як в розмовах з питань значення і наслідків вчинення цієї нотаріальної дії, так і в бесідах про його життя. Тому вона була повністю переконана в результаті проведеної розмови у тому, що не зважаючи на похилий вік, ОСОБА_8 повністю усвідомлює значення своїх дій, договір дарування повністю відповідає його волі і волевиявленню, не залишилось питань, яких би він при вчиненні нотаріальної дії не розумів або не правильно сприймав. Зазначила, що приблизно через два тижні до неї в офіс прийшов ОСОБА_8 та розповів, що з початку грудня 2014 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 возять його до якихось лікарів, де дають якісь медичні препарати, після яких він почуває себе недобре, а з його слів практично в непритомному стані підписував якісь документи. Також просив не надавати нікому ніяких документів з приводу квартири, був заляканий і говорив, що зазначені вище особи викрали у нього паспорт і що паспорт йому повернуть тільки на угоді з приводу розірвання договору дарування з ОСОБА_2 . З приводу цієї ситуації ОСОБА_8 подав заяву у відповідні органи міліції, копію якої вона залишила собі, адже розуміла, що становиться свідком злочинних дій. Ще через якийсь час, на свято Хрещення, до неї знову звернулися ОСОБА_8 та ОСОБА_2 з проханням розірвати цей договір, тому що вони не бачать виходу з цієї ситуації, що зі слів ОСОБА_2 «їй жалко ОСОБА_8 , їй не потрібна ніяка квартира, тільки би залишили їх у спокої» (а.с. 50, 51 т. 1).

26.03.2015 слідчим Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві складено довідку про те, що у слідчому відділі Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні №1201410007248 від 21. 12. 2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. Обставини справи: в жовтні 2014 року за адресою: АДРЕСА_1 , невстановлена особа шахрайським шляхом заволоділа паспортом громадянина України, який належить громадянину ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 79 т.1).

27.03.2015 ОСОБА_8 звернувся до суду з заявою про відмову від позову. Зазначив, що не знав, що такий позов подавався від його імені до Печерського районного суду м. Києва, він в жодному разі не збирався оспорювати договір дарування квартири на користь ОСОБА_2 та не надавав ОСОБА_6 таких повноважень та не просив цього робити. Він ніколи не страждав на психічні захворювання та не перебував на обліку у психіатрів з цього приводу, почуває себе добре та в момент підписання договору дарування квартири 15.07.2014 на користь ОСОБА_2 повністю розумів значення своїх дій та мін керувати ними (а.с. 74, 75 т.1).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30 березня 2015 року прийнято відмову ОСОБА_8 від позову. Провадження закрито.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 08 липня 2015 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 - ОСОБА_6 задоволено. Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 30 березня 2015 року скасовано, питання передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

10.06.2015 ОСОБА_2 (продавець), від імені якої діяв ОСОБА_11 , та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (покупці) уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , посвідчений Карташовою А. С., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим №596 (а.с.101-103 т.3).

20.07.2015 між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ( продавці) та ОСОБА_5 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 (а.с. 199-203 т.1).

24.09.2015 Печерським районним судом м. Києва ухвалено рішення ( справа №757/1309/15-ц), яким заяву ОСОБА_7 про визнання недієздатним ОСОБА_8 та встановлення над ним опіки задоволено. Визнано ОСОБА_8 недієздатним. Встановлено над ним опіку, призначено ОСОБА_7 його опікуном.

29.10.2015 ОСОБА_7 від імені та в інтересах ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дарування квартири недійсним.

03.11.2015 Апеляційний суд м. Києва ( справа 757/1309/15-ц) ухвалив рішення, яким апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 вересня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_7 про визнання недієздатним ОСОБА_8 та встановлення опіки, заінтересовані особи: Печерська районна в м. Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування, ОСОБА_3 , Вишгородська міська рада як орган опіки та піклування, відмовлено. Суд виходив з того, що ОСОБА_7 не довів своє право звертатись з заявою про визнання ОСОБА_8 недієздатним.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28 грудня 2015 року об`єднано в одне провадження цивільну справі №757/40192/15-ц за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Карташова А. М. Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у мю Києві про визнання договору дарування недійсним з цивільною справою №757/1307/15-ц за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Карташова А. С., Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання договору дарування недійсним. Присвоєно номер №757/1307/15-ц.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер (а.с.7 т. 3).

11.02.2019 ОСОБА_7 звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог та уточнення предмета позову.

Доповнив позовні вимоги вимогами: про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, укладеного 10 червня 2015 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (покупці), посвідченого приватним нотаріусом КМНО Карташовою А. С. та зареєстрованого в реєстрі за №596, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено записи за №9985720 та №9985719 ; про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, укладеного 20 липня 2015 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (продавці) та ОСОБА_5 (покупець), посвідченого приватним нотаріусом КМНО Карташовою А. С. та зареєстрованого в реєстрі за №759, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис за №10481009. Залучив в якості відповідачів

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 помер (а.с. 127 т. 4).

До участі в справі в якості правонаступника ОСОБА_7 залучено ОСОБА_1

12.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненою позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Карташова А. С., Управління державної реєстрації Головного територіального у правління юстиції у м. Києві.

Просив суд:

визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , посвідчений 15 липня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Карташовою А. С., реєстровий № 267, та поновити право власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_8 ;

визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений 10 червня 2015 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (покупці), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Карташовою А. С., зареєстрований в реєстрі нотаріуса за № 596, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено записи за №9985720 та №9985719;

визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений 20 липня 2015 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (продавці) та ОСОБА_5 (покупець), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Карташовою А. С., зареєстрований в реєстрі нотаріуса за № 759, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис за №10481009.

Зазначив, що під час судового-психіатричного обстеження експертною комісією Київського міського центру судово-психіатричної експертизи, виконаного 05.05.2015, у ОСОБА_8 виявлене виражене значення інтелектуально-мнестичної функції, що сягає рівня недоумства, разом із значним зниженням критичної та прогностичної здатності, що призводить до соціальної та побутової неспроможності, дезадаптації підекспертного. ОСОБА_8 виявляє ознаки стійкого хронічного психічного розладу - судинна-атрофічна деменція ( F02.8 відповідно до МКХ-10), за своїм психічним станом не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

У зв`язку з невчасним вжиттям заходів забезпечення позову, ОСОБА_2 вчинила низку правочинів зі спірною квартирою, які слід вважати недійсними внаслідок їх нікчемності, а саме : договори купівлі-продажу квартири від 10 червня 2015 року та від 20 липня 2015 року.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 03 березня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №799 Державної установи «Інститут судової психіатрії МОЗ України» від 04.07.2024, складеного на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 18 квітня 2023 року, ОСОБА_8 на момент укладення договору дарування (15.07.2014) виявляв ознаки органічного ураження головного мозку змішаного (судинного та атрофічного) генезу з легкими когнітивними розладами (F 06.7 згідно МКХ-10), за своїм психічним станом був здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Оцінюючи вказаний висновок судово-психіатричного експерта, суд вважав, що оскільки при проведенні судово-психіатричної експертизи комісією експертів було досліджено матеріали справи (в яких містять пояснення нотаріуса та аудіозаписи показань ОСОБА_8 ), показання свідків та витребувану для проведення експертизи медичну документацію ОСОБА_8 , то висновок експерта є повним та належним доказом по справі.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що станом на момент укладення договору дарування квартири 15.07.2014 ОСОБА_8 не міг усвідомлювати своїх дій та керувати ними, що в силу ст. 225 ЦК України стало б причиною для визнання правочину недійсним.

Оцінивши всі наявні докази в їх сукупності, суд вважав, що позовна вимога про визнання договору дарування недійсним 15.07.2014 є безпідставною та не доведеною належними і допустимими доказами, тому в її задоволенні необхідно відмовити.

Решта позовних вимог про визнання недійсними подальших договорів купівлі-продажу квартири є похідними від вимоги про визнання договору дарування від 15.07.2014 недійсним, а тому також задоволенню не підлягають.

01.06.2025 представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 03 березня 2025 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Вважає рішення суду таким, що постановлено з грубими, істотними порушеннями норм матеріального процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, зібраним по справі доказам та заявам сторін по справі, які мають процесуальне значення.

Зазначив, що по справі була проведена посмертна судово психіатрична експертиза відносно ОСОБА_8 , висновок від 04.07.2024 №799. Однак цей висновок є необ`єктивним, не узгоджується з іншими матеріалами справи та медичною документацією.

23.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до судово-психіатричного експерта Канищева А. В. із заявою про проведення відносно ОСОБА_8 посмертної судово-психіатричної експертизи в цій справі. Для проведення експертизи експерту необхідно було особисто ознайомитися з цивільною справою , аудіовізуальними матеріалами та медичною документацією. Проте судом своєчасно такої можливості не було надано.

Крім того, в матеріалах справи містяться відомості про те, що 20 вересня 2016 року рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 вересня 2016 року (справа №757/45378/15-ц) встановлено, що ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є двоюрідним племінником ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а ОСОБА_8 є двоюрідним дядьком ОСОБА_7 . Визнано ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , недієздатним. Встановлено над ОСОБА_8 опіку та призначити його опікуном ОСОБА_7 .

В межах даної справи судом була призначена судово-психіатрична експертиза та 05.05.2015 проведено комісійний огляд ОСОБА_8 експертною комісією Київського міського центру судово-психіатричної експертизи. У ОСОБА_8 «виявлене виражене зниження інтелектуально-мнестичної функції, що сягає рівня недоумства, разом із значним зниженням критичної та прогностичної здатності, що призводить до соціальної та побутової неспроможності, дезадаптації підекспертного». Вищезазначена психопатологічна симптоматика відповідає діагностичним критеріям «судинна - атрофічна деменція (F 02.8 відповідно до МКХ-10), даний психічний розлад позбавляє підекспертного ОСОБА_8 здатності усвідомлювати значення свої дій та керувати ними.

Вищевикладений висновок прижиттєвої судово-психіатричної експертизи ОСОБА_8 надає підстави стверджувати про помилковість висновку судово-психіатричного експерта від 04.07.2024 № 799.

Висновки двох судово-психіатричних досліджень є взаємосуперечливими та взаємовиключними, а тому наполягав на призначенні повторної посмертної комісійної судово-психіатричної експертизи з метою встановлення дійсного психічного стану особи ОСОБА_8 на момент укладення договору дарування квартири, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Карташовою А. С. 15.07.2014 р.

Зазначив, що судом необґрунтованою було відмовлено у визнанні явки ОСОБА_2 обов`язковою, оскільки її пояснення по суті спору та стосовно направлених до суду заяв про визнання позову про визнання договору дарування недійсним, інших суперечливих за своїм змістом документів.

Також зазначив, що суд першої інстанції застосував норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі №826/10083/14.

18.08.2025 представник ОСОБА_5 - адвокат Томашевський Р. М. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 03 березня 2025 року без змін.

Щодо відсутності порушення судом першої інстанції права експерта Каніщева А. В. на ознайомлення з матеріалами справи зазначив, що цивільна справа розглядається з січня 2015 року, тобто вже більше 10 років. З моменту звернення до суду позивач та його правонаступники через свого представника реалізували абсолютно всі свої права, передбачені ЦПК України.

В судовому засіданні 03.03.2025, після закриття підготовчого провадження, представник позивача усно заявив клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення експерта Каніщева А. В. з матеріалами справи.

Вважає, що вказане клопотання було правомірно відхилено судом першої інстанції, оскільки: розгляд справи вже знаходився на стадії розгляду по суті; у підготовчому засіданні, з моменту повернення справи експертною установою (19.08.2024) і до його закриття судом (13.11.2024) позивачем не заявлялось клопотання про призначення повторної судово-психіатричної експертизи; строк розгляду справи був занадто тривалим; експерт Каніщев А. В. не є учасником справи та не має права ознайомлюватися з матеріалами справи; правових підстав для відкладення розгляду справи по суті не було.

Оскільки у суду першої інстанції не було жодних підстав, визначених ч. 2 ст. 223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, а експерт Каніщев А. В. не призначався у справі в якості експерта та не заявляв суду клопотання про ознайомлення із матеріалами справи, то суд першої інстанції правомірно, у відповідності до вимог ст.223 та ст.72 ЦПК України, відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та надання матеріалів експерту для ознайомлення і розглянув справу по суті та ухвалив рішення.

Щодо висновків експертів зазначив, що висновок експертів №799 від 04.07.2024 містить однозначну відповідь на поставлене судом питання, має конкретний характер та з нього чітко вбачається, що ОСОБА_8 на момент посвідчення оспорюваного договору дарування міг розуміти значення своїх дій та міг керувати ними.

Даний висновок є належним та допустимим доказом, оскільки стосується предмету доказування у справі (визначає стан особи в момент укладення оспорюваного правочину 15.07.2014) та є законним ( був призначений судом у даній справі за клопотанням самого позивача).

При цьому, у висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи №375 від05.05.2015, проведеної Київським міським центром судово-психіатричної експертизи в межах цивільної справи №757/45378/15-ц, було визначено психічний стан ОСОБА_8 саме на 05.05.2015 , що не відноситься до предмету доказування у справі, а тому такий доказ не є належним згідно ст. 77 ЦПК України та правомірно не був прийнятий до уваги судом першої інстанції.

Оцінюючи висновок судово-психіатричного експерта №799 від 04.07.2024 як доказ, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що вказаний висновок є повним та належним доказом по справі.

Звертає увагу, що позов у даній справі було подано представником позивача ОСОБА_8 - ОСОБА_7 та адвокатом Левчуком С. В., які діяли в інтересах позивача на підставі довіреності від 03.12.2014. Відповідно до доводів представника позивача, ОСОБА_8 на момент укладення договору дарування 15.07.2014 вже не усвідомлював значення своїх дій, їх наслідків, а також страждав на ряд хронічних соматичних та неврологічних захворювань. Проте, дієздатність ОСОБА_8 на момент видачі довіреності адвокату 03.12.2014 ( через 5 місяців після укладення оскаржуваного договору) під сумнів не ставиться. Крім того, ОСОБА_7 отримав свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_8 на підставі заповіту, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Боком А. І. 03.12.2014 ( через 5 місяців після укладення оскаржуваного договору дарування), зареєстрованого в реєстрі за №863.

У зв`язку з цим доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а суд першої інстанції вірно прийняв до уваги саме висновок експерта №7099 від 04.07.2024, а не висновок експерта №375 від 05.05.2015.

Щодо клопотання позивача про визнання явки відповідача ОСОБА_2 обов`язковою зазначив, що визнання явки сторони обов`язковою - це право, а не обов`язок суду. Суд реалізує таке право з урахуванням фактичних обставин справи, поведінки учасників справи , а також необхідності відібрання пояснень у конкретного учасника справи.

Відповідач ОСОБА_2 неодноразово приймала особисту участь у справі і неодноразово висловлювала свою позицію як усно, так і письмово. Також участь у справі приймав її представник.

Дійсно, в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_2 від 05.06.2015 про визнання позову про визнання договору дарування недійсним. Однак, матеріали справи також містять нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_2 від 30.07.2015, в якій вона зазначає, що 05.06.2015 під час складання заяви про визнання договору дарування недійсним, на неї чинився примус психічного характеру, що проявлявся в постійних погрозах застосування щодо неї, членів її сім`ї та щодо ОСОБА_8 сили з боку ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , у разі якщо б вона не підписала заяву від 05.06.2015, які хочуть незаконно заволодіти квартирою, яку їй подарував ОСОБА_8 . У зв`язку з цим ОСОБА_2 відмовилась від заяви від 05.06.2015.

Таким чином, матеріали справи містять однозначну і не суперечливу позицію ОСОБА_2 щодо предмета спору, а тому її явка не була обов`язковою.

Щодо висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі №826/10083/14, зазначив, що в адміністративній справі №826/10083/14 розглядався позов Сільськогосподарського приватного підприємства Фірма «Украгранресурс» до Державної служби геології та надр України , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна Капітал» про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Предметом спору було визнання протиправним рішення від 08 жовтня 2014 року №13969/02/12-14 про відмову в прийнятті рішення про надання дозволу на користування надрами Олегівського родовища лабрадоритів без проведення аукціону та зобов`язання прийняти рішення про надання дозволу без проведення аукціону.

З аналізу постанови Верховного Суду, на яку посилається апелянт, чітко вбачається, що в тій справі розглядались зовсім інші правовідносини, були встановлені зовсім інші фактичні обставини та судами застосовувались зовсім інші норми матеріального права, а тому вказана постанова не могла бути врахована судом першої інстанції при розгляді даної справи, оскільки вона не є релевантною до даних правовідносин.

Вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, справедливим, ухваленим із об`єктивним та всебічним дослідженням всіх доказів у справі та з детальним аналізом доводів сторін. Будь-які правові підстави для призначення потворної експертизи відсутні.

18.08.2025 представник ОСОБА_4 - адвокат Крижовий Д. В. подав відзив на апеляційну скаргу, а якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Печерського районного суду міста Києва від 03 березня 2025 року - без змін.

Вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що висновки двох судово-психіатричних досліджень є взаємосуперечливими та взаємовиключними не заслуговують на увагу, оскільки посилання на експертний висновок №375 від 05.05.2015 не спростовує висновків, зроблених у рамках посмертної судово-психіатричної експертизи.

Висновок судово-психіатричного експерта №799 був проведений з дотриманням вимог законодавства, на основі ретроспективного аналізу, та містить чіткий і недвозначний висновок про те, що ОСОБА_8 на момент укладення договору дарування був здатний усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

Натомість експертиза №375 фіксує психічний стан особи вже після укладення договору, і не містить жодних ретроспективних оцінок щодо дієздатності ОСОБА_8 у 2014 році. Отже, вона не може вважатися належним чи достатнім доказом для заперечення висновків експертизи №799 або поставлення під сумнів її достовірності.

Вважає, що жодне з питань, запропонованих апелянтом на вирішення повторної посмертної комісійної судово-психіатричної експертизи, не є новим, релевантним або таким, що не було оцінено раніше. Клопотання про повторне призначення експертизи подане лише з метою затягування розгляду справи.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - адвокат Крижовий Д. В., а також представник ОСОБА_5 - адвокат Томашевський Р. М. просили в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 на праві власності належала квартира АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 15.05.1997 органом приватизації державного житлового фонду Старокиївського району міста Києва згідно розпорядження від 15.05.1997 за №10930, зареєстрованого БТІ м. Києва 16.05.1997 року.

ОСОБА_8 працював тривалий час в Київському національному університеті ім. Т. Г. Шевченка на технічній кафедрі на різних посадах, в тому числі завідувачем лабораторії. Звільнений з роботи за власним бажанням 12.03.2014 року.

Судом встановлено, що 15 липня 2014 року ОСОБА_8 (дарувальник) та ОСОБА_2 ( обдаровувана) уклали договір дарування, за яким дарувальник безоплатно передає у власність обдаровуваної належну йому квартиру АДРЕСА_2 . Вказаний договір посвідчено Карташовою А. С., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (а.с.53,54 т.5).

10 червня 2015 року ОСОБА_2 (продавець), від імені якої діяв ОСОБА_11 , та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (покупці) уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , посвідчений Карташовою А. С., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (а.с.56-61 т.5).

20 липня 2015 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ( продавці) та ОСОБА_5 (покупець) уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , посвідчений Карташовою А. С., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (а.с.63-65 т.5).

12 січня 2015 року до Печерського районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_7 із заявою про те, що ОСОБА_8 внаслідок хронічного стійкого психічного розладу не здатний у повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тому потребує визнання його недієздатним та потребує встановлення над ним опіки.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 лютого 2015 року (справа №757/1309/15-ц) з метою визначення стану психічного здоров`я ОСОБА_8 призначено судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: 1. Чи страждає ОСОБА_8 на психічне захворювання? 2. Чи розуміє ОСОБА_8 значення своїх дій та чи може вона керувати ними? Проведення експертизи доручено Київському міському центру судово-психіатричної експертизи.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №375 від 05 травня 2015 року, складеного експертами Київського міського центру судово-психіатричної експертизи, ОСОБА_8 виявляє ознаки стійкого хронічного психічного розладу - Судинно-атрофічна деменція (F 02.8 відповідно до МКХ-10). За своїм психічним станом ОСОБА_8 не здатний усвідомлювати значення свої дій та керувати ними (а. с. 158-152 т.1).

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24 вересня 2015 року ( справа №757/1309/15-ц), заяву ОСОБА_7 задоволено. Визнано ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , недієздатним. Установлено над ОСОБА_8 опіку, призначено ОСОБА_7 , 1965 року народження, його опікуном.

Рішенням апеляційного суду міста Києва від 03 листопада 2015 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 вересня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_7 про визнання недієздатним ОСОБА_8 та встановлення опіки відмовлено.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 вересня 2016 року (справа №757/45378/15-ц) встановлено, що ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є двоюрідним племінником ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а ОСОБА_8 є двоюрідним дядьком ОСОБА_7 . Визнано ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , недієздатним. Встановлено над ОСОБА_8 опіку та призначити його опікуном ОСОБА_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 92 років помер ОСОБА_8 (а.с.7 т. 3).

ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 56 років помер ОСОБА_7 (а.с. 127 т. 4).

15 лютого 2023 року позивача ОСОБА_7 замінено на його правонаступника - ОСОБА_1 (а. с. 173 т. 4).

Позов про визнання недійсним договору дарування від 15 липня 2014 року квартири АДРЕСА_2 заявлено ОСОБА_7 , а в подальшому представником ОСОБА_8 - ОСОБА_6 на підставі довіреності від 03.12.2014 року, якою ОСОБА_8 уповноважує ОСОБА_6 та ОСОБА_7 бути його представниками і вести його цивільні справи в усіх судових установах України (а. с. 9 т. 1).

Підставою позову визначено ту обставину, що ОСОБА_8 вчинив його у момент, коли він не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання вказаного договору недійсним з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Відповідно до вимог статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною першою статті 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Частиною першою статті 225 ЦК України передбачено, що правочин, який дієздатна особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а у разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Для визнання правочину недійсним на підставі, яка передбачена зазначеною нормою, повинна бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до пункту 2 частини першої статті 105 ЦПК України зобов`язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін.

Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину, має бути категоричним та не може ґрунтуватись на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Хоча висновок експертизи є лише одним із доказів і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була особа в конкретний момент вчинення правочину здатною розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі №496/4851/14-ц (провадження № 61-7835сво19), у постанові Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 658/2068/17 (провадження № 61-20649св19).

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №799 від 04 липня 2024 року, складеного експертами Державної установи «Інститут судової психіатрії МОЗ України» на підставі ухвали суду в даній справі :

1. ОСОБА_8 , 1925 року народження, на момент укладення договору дарування (15.07.2014) виявляв ознаки Органічного ураження головного мозку змішаного (судинного та атрофічного) генезу з легкими когнітивними розладами (F 06.7 згідно МКХ-10), за своїм психічним станом був здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

2. ОСОБА_8 , 1925 року народження, на момент укладення договору дарування (15.07.2014) за своїм психічним станом був здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

3. ОСОБА_8 , 1925 року народження, на момент укладення договору дарування (15.07.2014) за своїм психічним станом був здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а. с. 212-239 т.4).

Вказаний висновок зроблено експертами на підставі аналізу всіх наданих на експертизу матеріалів, з урахуванням клінічних даних про закономірності перебігу наявних у підекспертного захворювань.

Вказаний висновок не суперечить висновку судово-психіатричного експерта №375 від 05 травня 2015 року, складеного експертами Київського міського центру судово-психіатричної експертизи, оскільки відповідно до його мотивувальної частини вбачається, що у ОСОБА_8 на тлі хронічних соматичних захворювань у 2014 році виявилися ознаки судинно-атрофічного процесу головного мозку, разом з цим змінився психічний стан.

Так, вперше в поле зору психіатра ОСОБА_8 потрапив в грудні 2014 року, коли був оглянутий психіатром на дому за заявою родичів від 15.12.2014. Психіатром виявлене порушення інтелектуально-мнестичної функції та тлі органічного ураження головного мозку судинно-атрофічного генезу (МРТ за грудень 2014 р.) з інтелектуально-мнестичним зниженням, змінами особистості по емоційно-нестійкому типу. На час судово-психіатричного обстеження ( травень 2015 року) у ОСОБА_8 також виявлене виражене зниження інтелектуально-мнестичної функції, що сягає рівня недоумства, разом із значним зниженням критичної та прогностичної здатності , що призводить до соціальної та побутової неспроможності , дезаптації підекспертного (а.с. 161 т. 1).

Вказаний висновок не містить даних про те, що станом на 15 липня 2014 року ОСОБА_8 за своїм психічним станом не був здатним усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Суд першої інстанції надав належну правову оцінку висновку судово-психіатричного експерта №799 від 04 липня 2024 року, що був складений експертами Державної установи «Інститут судової психіатрії МОЗ України», який ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному експертному дослідженні, у ньому надано відповіді на всі питання, що були поставлені судом на вирішення експертизи.

Сторона позивача не навела обґрунтування наявності неповноти або неясності висновку, не заявила клопотання про допит експертів у разі, якщо такий висновок на їх думку містив неповноту або неясність, не навела, які саме документи не було досліджено, чи які документи не були надані експерту на дослідження.

З огляду на те, що висновок судово-психіатричної експертизи не містить даних про неспроможність ОСОБА_8 в момент укладення оспорюваного правочину усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на час складання договору дарування 15 липня 2014 року волевиявлення ОСОБА_8 було вільним, відповідало його внутрішній волі, останній розумів значення своїх дій та міг керувати ними.

Вказаний висновок експертизи повністю узгоджується з сукупністю досліджених по справі доказів.

Обґрунтованих підстав для сумнівів щодо правильності та повноти висновку проведеної судово-психіатричної експертизи позивачем в апеляційній скарзі не наведено.

У постановах Верховного Суду вказується, що розгляд вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 225 ЦК України здійснюється з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, які підтверджують чи спростовують доводи позивача про те, що в момент укладення оспорюваного правочину особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними (постанова Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року у справі № 6-9цс12; постанова Верховного Суду України від 28 вересня 2016 року у справі №6-1531цс16; постанова Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №161/17119/16-ц; постанова Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі №522/25597/13-ц; постанова Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі №311/3823/15).

Тобто висновок експертизи є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами.

Отже, суд першої інстанції, належним чином оцінивши докази у справі та встановивши відсутність належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_8 у момент укладення договору дарування квартири не усвідомлював значення своїх дій, дійшов правильного висновку, що волевиявлення останнього на його укладення було вільним і відповідало його внутрішній волі.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем обставин, які б могли свідчити про недійсність договору дарування та похідних від нього договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.

За таких підстав укладення 23.11.2024 ОСОБА_1 з Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_14 договору на проведення посмертної судово-психіатричної експертизи відносно ОСОБА_8 , не могло слугувати підставою для залучення вказаної особи до участі в справі в якості експерта та надання йому матеріалів справи для ознайомлення.

Клопотання сторони позивача про призначення повторної посмертної комісійної судово-психіатричної експертизи було вирішено судом апеляційної інстанції в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду та мотиви його відхилення викладено в ухвалі суду від 03 вересня 2025 року (а.с. 55- 57 т. 6).

Колегія суддів погоджується з доводами представника відповідача, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу в тій частині, що відповідач ОСОБА_2 неодноразово приймала особисту участь у справі і неодноразово висловлювала свою позицію як усно, так і письмово, матеріали справи містять однозначну і не суперечливу позицію ОСОБА_2 щодо предмета спору.

Та обставина, що з 2022 року ОСОБА_2 перестала з`являтися в судові засідання, не була достатньою підставою для визнання судом її явки в судове засідання обов`язковою.

В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_2 від 13.07.2015 року прокурору Печерського району міста Києва про вчинення злочину, в якій вона виклала обставини складення заяви від 05.06.2015 року про визнання договору дарування недійсним під примусом психологічного характеру, що проявлявся в постійних погрозах застосування до неї, членів сім`ї та щодо ОСОБА_8 сили з боку ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 154, 217 т.1).

Рішення суду першої інстанції достатнім чином мотивовано, судом оцінено кожний доречний та важливий аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись ст. 353, 367, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 03 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28.07.2026.

Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: В. М. Ратнікова

Т. І. Ящук