Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №369/11878/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________

Справа № 369/11878/24

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/1782/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.

при секретарі Самойлік А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 квітня 2025 року (суддя Янченко А.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм-Секьюріті - 2» про усунення перешкод у користуванні майном та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм-Секьюріті - 2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

у липні 2024 року позивачка звернулась до суду з позовом, у якому просила зобов`язати відповідача надати їй та членам її родини: сину ОСОБА_2 та дружині сина ОСОБА_3 електронні ключі від хвіртки для безперешкодного потрапляння до ЖК «Празький квартал - 2».

Мотивуючи позовні вимоги, позивачка зазначала, що має у власності дві квартири за адресою: АДРЕСА_1 та 174. 1 липня 2024 року ТОВ «Прайм-Секьюріті - 2», що надає охоронні послуги мешканцям ЖК «Празький квартал - 2», перекрило доступ до житлових будинків, встановивши хвіртку між шлагбаумом і парканом парку.

Позивачка посилалась на те, що вона зверталась до відповідача з проханням видати їй та членам родини сина електронні ключі для доступу на територію ЖК, надавши при цьому витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які підтверджують факт того, що вона є власницею зазначених квартир, та пред`явила оригінал паспорту, однак менеджер відповідача захотіла зняти копії цих документів, на що вона не погодилась, оскільки такі документи містять її персональні дані та конфіденційну інформацію, після чого їй було відмовлено у видачі ключів. Більше того, у відповіді на письмове звернення відповідач зазначив, що для проходу на територію ЖК їй необхідно буде пред`являти охоронцю паспорт та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно у цьому ЖК.

Позивачка вважала, що згідно положень Закону України «Про охоронну діяльність» відповідач не надає послуг з охорони власності чи самих мешканців ЖК, тому вона не зобов`язана надавати охоронцю чи будь-кому з охоронної компанії копій особистих документів.

У липні 2024 року відповідачем було пред`явлено зустрічний позов про стягнення з

відповідачки боргу, з урахуванням встановлено індексу інфляції у розмірі 7 002,40грн, пені у розмірі 1 507,71грн, трьох відсотків річних у розмірі 225,71грн та витрати по сплаті судового збору.

Мотивуючи зустрічні позовні вимоги, відповідач зазначав, що 1 квітня 2021 року між ним та позивачкою був укладений договір №51/Б/166/ПРК2 про компенсацію витрат на охорону прибудинкової території об`єкту, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до якого він, як виконавець, приймає на себе зобов`язання по охороні громадського порядку, обслуговування систем контролю доступу, систем багатоквартирних домофонів, а також відеонагляду на об`єкті, а замовник, тобто позивачка, зобов`язалась прийняти послуги та оплатити їх у строки та в розмірі, які обумовлені договором. Вказаний договір позивачка підписала власноруч, погоджуючись з усіма його умовами та отримала після його підписання три оригінальні ключі від усіх хвірток та домофону для доступу на територію житлового кварталу, який огороджений парканом.

Відповідач посилався на те, що остання оплата за послуги, надані на підставі зазначеного договору, була здійснена позивачкою 31 січня 2022 року, у зв`язку з чим, станом на 22 липня 2024 року у неї утворилась заборгованість за надані послуги у загальному розмірі 6 385грн.

Також, відповідач зазначав, що 12 липня 2024 року ним було надано відповідь позивачці щодо її звернення з вимогою вважати укладений договір недійсним. Крім цього, цим же листом позивачку було повідомлено про наявність у неї боргу за договором у сумі 6 385грн, однак будь-яких дій, спрямованих на погашення боргу чи укладення договору про реструктуризацію цього боргу, позивачкою вжито не було.

Відповідач посилався на те, що відповідно до положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» позивачка за невиконання зобов`язань за договором повинна сплатити пеню, а на підставі положень частини 2 статті 625 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 квітня 2025 року у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм-Секьюріті - 2» суму основного боргу за договором № 51/Б/166/ПРК2 про компенсацію витрат на охорону прибудинкової території від 1 квітня 2021 року у розмірі 7 002,40грн, пені у розмірі 1 507,71грн, три відсотки річних у розмірі 225,71грн, а також судовий збір у розмірі 3 028грн.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким первісні позовні вимоги задовольнити, у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити та стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 10 000грн, а також судові витрати.

Позивачка зазначає, що відповідач одноособово та протиправно вирішив охороняти прибудинкову територію ЖК «Празький квартал - 2», встановивши шлагбаум та вимагаючи від мешканців укладати договори. При цьому, мешканці цього ЖК були вимушені укладати такі договори, оскільки працівники відповідача не пропускали на територію навіть автомобілі, що доставляли будівельні матеріали. У подальшому було перекрито і піший прохід у ЖК, що унеможливило доступ до її житла без укладення відповідного договору з відповідачем. Враховуючи викладене, зазначений правочин було вчинено під впливом тяжкої життєвої обставини, відтак її волевиявлення не було вільним, а укладення цього правочину суперечило її внутрішній волі.

Позивачка вважає, що їй було протиправно відмовлено у видачі ключів від хвіртки, через ненадання нею копій особистих документів, хоча така вимога відповідача була необґрунтованою. З того часу вона вимушена повзати під шлагбаумом аби потрапити

додому, при цьому відповідач ввів суд в оману, надавши якийсь папірець, згідно якого вона нібито отримала ключі для входу в ЖК, оскільки вона має лише три ключі від домофону під`їзду, які сама замовляла та оплатила, однак вони не відкривають хвіртку в ЖК.

Також, позивачка зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що вона погодилась з сумою боргу, яку вказав відповідач у своєму листі, оскільки до цього листа було додано акт звірки, з яким вона не погодилась та не підписала. При цьому суд проігнорував її звернення про розірвання даного договору на підставі ч.3 ст. 203 ЦК України.

Крім цього, позивачка вважає, що суд першої інстанції безпідставно проігнорував п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно яких відповідальність боржника, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, під час дії воєнного стану не застосовується.

Також, суд першої інстанції безпідставно не врахував подану нею заяву про збільшення позовних вимог, якою вона додатково просила стягнути з відповідача моральну шкоду, пославшись на те, що така заява була подана 26 березня 2025 року, тобто вже після закриття підготовчого провадження, що не відповідає дійсності, оскільки вказана заява була подана нею 29 січня 2025 року, тоді як 26 березня 2025 року була подана інша заява - про уточнення позовних вимог.

Крім того, позивачка посилається на неправомірне стягнення з неї судового збору на користь відповідача, так як вона є інвалідом 2 групи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Прайм-Секьюріті - 2» - Пузік В.Ф. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на те, що позивачка добровільно, без будь-якого примусу, підписала зазначений договір, більше того, протягом 2021-2022 років регулярно сплачувала кошти за надання охоронних послуг. При цьому, після підписання договору, позивачка отримала три копії електронних ключів, що підтверджується її власним підписом та витягом з реєстру про наявність та дійсність електронних ключі.

Також, представник відповідача зазначає, що положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до даних правовідносин не застосовуються, оскільки стосуються лише договорів кредиту (позики), які укладені з банками та фінансовими установами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , яка апеляційну скаргу підтримала, та пояснення представника ТОВ «Прайм-Секьюріті - 2» - Леонтенко О.І., яка проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є власником квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .

1 квітня 2021 року між ТОВ «Прайм-Секьюріті - 2» та ОСОБА_1 укладено Договір № 51/Б/166/ПРК2 про компенсацію витрат на охорону прибудинкової території об`єкту, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно предмету цього договору, виконавець приймає на себе зобов`язання по охороні громадського порядку, обслуговування систем контролю доступу, систем багатоквартирних домофонів, а також систем відеонагляду на об`єкті замовника. Замовник, в свою чергу, зобов`язаний прийняти послуги та оплатити їх в строки і розмірі, які обумовлені договором.

Пунктом 3.1. договору сторони визначили, що вартість послуг охорони складає

200грн на місяць.

Оплата здійснюється шляхом передплати послуг до 10 числі кожного місяця (пункт 3.2.)

1 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до директора ТОВ «Прайм-Секьюріті - 2» Пузіка В.Ф. із письмовою заявою, у якій просила забезпечити її ключами для доступу до майна, а також просила повідомити чому їй чиняться перешкоди доступу до її власного майна за адресою: АДРЕСА_4 .

Листом вих. № ВФ-21 від 11 липня 2024 року ТОВ «Прайм-Секьюріті - 2» у відповідь на заяву від 1 липня 2024 року повідомило ОСОБА_1 про те, що для отримання ключа від хвіртки власник приміщення на вимогу виконавця охоронних послуг повинен надати копії документів, підтверджуючих право власності об`єктів, які знаходяться в ЖК закритого типу (огороджених парканом).

Згідно акту звірки взаємних розрахунків за період: квітень 2021 року - липень 2024 року між ТОВ «Прайм-Секьюріті - 2» та ОСОБА_1 за договором № 51/Б/166/ПРК2 від 01.04.2021, станом на 22 липня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Прайм-Секьюріті - 2» становить 6 385 грн.

Згідно розрахунків, наданих ТОВ «Прайм-Секьюріті - 2», станом на 22 липня 2024 року 3% річних від суми заборгованості за період з лютого 2022 року по липень 2024 року становить 225грн 71 коп., сума інфляційних втрат за цей же період - 617грн 40 коп. та пені 1 507грн 71 коп.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що при підписанні 1 квітня 2021 року договору про компенсацію витрат на охорону прибудинкової території об`єкту ОСОБА_1 отримала три оригінальних ключа від усіх хвірток для доступу на територію житлового кварталу, огородженого парканом.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості таких позовних вимог та наявності у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати послуг, отриманих за договором про компенсацію витрат на охорону прибудинкової території об`єкту. Також, установивши прострочення виконання ОСОБА_1 зобов`язання з оплати наданих послуг, суд дійшов висновку про необхідність стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, та сум, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про наступне.

Щодо первісних позовних вимог

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні первісного позову з таких підстав.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності

інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 316 ЦК Українивизначено, що право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За правилами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України установлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини другої статті 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

При цьому, згідно з вимогами статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення, будинку або його частини, вимагати усунень порушень його права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі зазначеної норми є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Як убачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 , як власником квартири АДРЕСА_5 , та ТОВ «Прайм-Секьюріті - 2» 1 квітня 2021 року укладено договір про компенсацію витрат на охорону прибудинкової території (с.с. 41-43).

У пункті 10.5. даного договору зазначено, що шляхом укладення та підписання цього договору замовник підтверджує факт отримання від виконавця електронного ключа, який забезпечує безперешкодний доступ до приміщення/квартири замовника. Ключ надається у кількості 1 (однієї) одиниці на одну квартиру/приміщення безкоштовно. Додаткові ключі замовник може придбати у виконавця за додаткову плату.

У Додатку 1 до договору від 01.04.2021, який визначено у пункті 10.6., зазначено П.І.Б. - ОСОБА_1 , номер телефону, ключ - 3 (с.с. 43 на звороті).

З матеріалів справи убачається, а саме у відзиві на зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 посилається на те, що вона не отримувала будь-яких ключі під час укладення договору, оскільки будь-яких хвірток на той момент не було. 5 травня 2021 року вона оформила заявку на виготовлення електронних ключів і через декілька днів отримала 3 платні ключі від замка вхідних дверей 2-го під`їзду. Хвіртку встановили в червні 2024 року і з 1 липня 2024 року закрили доступ на територію житлового кварталу, від цієї хвіртки у неї відсутні ключі.

Також матеріалами справи підтверджується, що 28 червня та 1 липня 2024 року

ОСОБА_1 зверталася із письмовими заявами до відповідача про надання їй електронних ключів від хвіртки до ЖК «Празький квартал - 2», на що їй 11 липня 2024 року була надана відповідь, у якій зазначено про те, що для отримання ключа від хвіртки необхідно надати виконавцю охоронних послуг копії документів, підтверджуючих право власності ОСОБА_1 на об`єкти, які знаходяться в ЖК (с.с.5-6).

Зокрема, у листі від 11 липня 2024 року, адресованого ОСОБА_1 , ТОВ «Прайм-Секьюріті - 2» зазначило, що ОСОБА_1 , як власник квартири АДРЕСА_3 , відмовилися від укладення про надання ТОВ «Прайм-Секьюріті - 2» послуг з охорони. З метою забезпечення цілодобового доступу на об`єкт мешканців (власників/орендарів), які відмовились від послуг та (або) розірвали договір, або не укладали договір, організовано цілодобовий безперешкодний доступ через хвіртку № 1 із застосуванням електромагнітних ключів. Проїзд через ворота та прохід через решту хвірток об`єкта здійснюється за умови пред`явлення охоронцеві для перевірки документів, що посвідчують особу та підтверджують право володіння/користування житлом відповідно до пункту 6 частини 1 статті 12 Закону України "Про охоронну діяльність".

Сукупний аналіз наведених обставин вказує на те, що ТОВ «Прайм-Секьюріті - 2» не надало ОСОБА_1 , як власнику двох квартир, електромагнітних ключів від хвіртки ЖК, в якому ці квартири знаходяться.

З огляду на те, що ТОВ «Прайм-Секьюріті - 2» у своєму листі визнало, що через не надання ОСОБА_1 копій правовстановлюючих документів на квартири у ЖК їй не було видано електронних ключів від хвіртки, колегія суддів вважає безпідставними заперечення ТОВ «Прайм-Секьюріті - 2» про те, що факт видачі ОСОБА_1 електронних ключів підтверджується витягом з реєстр U-Prox про наявність та дійсність ключів за договором № 51Б166ПРК2 ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає встановленим та доведеним, що ТОВ «Прайм-Секьюріті - 2» чинить ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні нею права користування власним майном, тому наявні правові підстави для усунення перешкод у користуванні таким майном.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції вище вказаних обставин не врахував, належним чином не дослідив наявні у матеріалах справи письмові докази та неправильно застосував норми матеріального права.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як убачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 , остання просила зобов`язати ТОВ «Прайм-Секьюріті - 2» видати їй та членам її сім`ї, а саме сину ОСОБА_2 та його дружині ОСОБА_3 електронні ключі від хвіртки для безперешкодного потрапляння до власного майна в ЖК «Празький квартал - 2».

Проте, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є власниками квартир у ЖК «Празький квартал - 2» та не є учасниками у даній справі, що переглядається, ОСОБА_1 не має правових підстав пред`являти вимоги в їх інтересах, а відтак суд у відповідності до вимог цивільного процесуального законодавства не наділений повноваженнями вирішувати питання про права третіх осіб, які не є учасниками справи.

Крім того, ОСОБА_1 не було надано суду докази, що її син є одруженим та проживає у квартирі, яка належить їй на праві власності у ЖК «Празький квартал - 2».

Отже, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення первісного позову та зобов`язання ТОВ «Прайм-Секьюріті - 2» надати ОСОБА_1 електронні ключі від хвіртки для безперешкодного потрапляння до ЖК «Празький квартал - 2».

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що вона подала до суду першої інстанції заяву про збільшення позовних вимог, якою додатково просила стягнути з

відповідача моральну шкоду, однак суд не прийняв таку заяву, зазначивши що остання подана 26 березня 2025 року, тобто після закриття підготовчого провадження, що не відповідає дійсності, оскільки заява про збільшення позовних вимог була подана 29 січня 2025 року, а 26 березня 2025 року була подана інша заява - про уточнення позовних вимог.

Колегія суддів вважає зазначені доводи апеляційної скарги безпідставними.

З матеріалів справи убачається, що 29 січня 2025 року ОСОБА_1 в системі "Електронний суд" сформувала заяву про відшкодування моральної шкоди, у якій просила доповнити позовну заяву пунктом про зобов`язання відповідача відшкодувати моральну шкоду за приниження честі і гідності людини при відмові у вільному доступі до майна в розмірі 10 000грн (с.с.85).

Згідно відмітки Києво-Святошинського районного суду Київської області на вищевказаній заяві остання надійшла до суду 03.02.2025 вх. № 5200.

Також з матеріалів справи убачається, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 січня 2025 року закрито підготовче провадження у справі (с.с.78).

Отже, заява про збільшення позовних вимог подана ОСОБА_1 після закінчення підготовчого провадження, тобто поза строком, визначеним у п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 49 ЦПК України.

Крім того, ОСОБА_1 не оскаржувалося неприйняття судом першої інстанції її заяви про доповнення позовних вимог.

Частина 6 статті 367 ЦПК України визначає, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки позовні вимоги про стягнення моральної шкоди не були предметом розгляду суду першої інстанції, апеляційний суд не має правових підстав для їх розгляду.

Щодо зустрічних позовних вимог в частині стягнення основного боргу

Згідно статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

У статті 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та

три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вже зазначалося вище, 1 квітня 2021 року між ТОВ «Прайм-Секьюріті - 2» та ОСОБА_1 укладено договір про компенсацію витрат на охорону прибудинкової території, пунктами 3.1., 3.2. якого визначено, що вартість послуг охорони складає 200грн за місяць; оплата здійснюється шляхом передплати послуг до 10 числа кожного місяця.

Пунктом 7.8. даного договору визначено, що замовник зобов`язаний вчасно сплачувати за послуги охорони виконавцю.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків, станом на 22 липня 2024 року у ОСОБА_1 перед ТОВ «Прайм-Секьюріті - 2» наявна заборгованість у розмірі 6 385грн внаслідок не виконання зобов`язань з оплати послуг охорони, зокрема, нарахування здійснювалися у період з 1 квітня 2021 року по 31 липня 2024 року.

ОСОБА_1 не заперечувала, що з лютого 2022 року оплату за послуги не здійснювала.

З даного акту звірки убачається, що у період з 30 квітня 2021 року по 30 червня 2023 року нарахування плати здійснювалося у розмірі по 200грн за місяць, як визначено у пункті 3.1. договору про компенсацію витрат на охорону прибудинкової території, і ОСОБА_1 сплачено 2 000грн за період з квітня 2021 року по січень 2022 року. У період з липня 2023 року до 31 липня 2024 року нарахування плати здійснювалося у розмірі по 245грн за місяць.

У пункті 3.4. договору сторони погодили, що в разі змін норм витрат охорони, у тому числі при проведенні індексації доходів населення, інших заходів, що викликають зміну суми витрат на утримання охорони, пункт 3.1. цього договору може змінюватися, інформація про зміну вартості послуг охорони буде надана в термін до 10 календарних днів до їх провадження.

Проте, матеріали справи не містять доказів повідомлення ОСОБА_1 про зміну вартості послуги з 200грн на 245грн у місяць у порядку, передбаченому умовами договору, тому колегія суддів вважає незаконними нарахування ТОВ «Прайм-Секьюріті - 2» плати по 245грн за місяць за спірний період. Тобто за весь період надання послуг погодженою є плата у розмірі 200грн за місяць.

Таким чином, за період з 1 лютого 2022 року по 22 липня 2024 року (29 місяців) вартість наданих послуг становить 5 800грн (200 (вартість) х 29 (кількість місяців)), що є доведеним розміром заборгованості.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що вона не погодилася із сумою заборгованості та відмовилася від підпису акту звірки взаєморозрахунків не звільняє її від обов`язку сплатити таку заборгованість.

Крім того, ОСОБА_1 не заперечувала, що сплачували щомісячні платежі до 31 січня 2022 року, а у подальшому вносити плату припинила, що відображено у акті звірки.

Доводи апеляційної скарги про те, що договір про компенсацію витрат на охорону прибудинкової території укладено ОСОБА_1 під впливом тяжкої для неї життєвої обставини та її волевиявлення не було вільним на укладення такого договору не звільняють ОСОБА_1 від обов`язку сплатити заборгованість, оскільки у даній справі у вимог про визнання договору недійсним позивачкою не заявлено.

З цього приводу також слід зазначити, що у березні 2025 року ОСОБА_1 подала заяву про уточнення позовних вимог, у якій просила доповнити позов вимогою про визнання договору недійсним. Проте, судом першої інстанції не прийнято таку заяву, оскільки остання подана після закінчення підготовчого провадження.

Щодо посилань скаржника на те, що вона зверталася до ТОВ «Прайм-Секьюріті - 2» із заявою про розірвання договору колегія суддів зазначає, що матеріали справи таких доказів не містять, тоді як пунктом 6.1. договору визначено, що замовник має право достроково розірвати договір, письмово повідомивши про це виконавця за 30 днів до дати розірвання.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи та як наслідок дійшов помилкового висновку про стягнення основного боргу у повній сумі.

Щодо зустрічних позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних

Оскільки ОСОБА_1 прострочила виконання основного зобов`язання з оплати послуг охорони, яке визначено умовами договору, то наявні правові підстави для стягнення з неї сум, визначених частиною 2 статті 625 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що до зустрічної позовної заяви ТОВ «Прайм-Секьюріті - 2» додано розрахунок інфляційних втрат за період з лютого 2022 року по липень 2024 року, згідно якого сума інфляційних втрат становить 617грн 40 коп. Також додано розрахунок 3% річних за цей же період, які становлять 225грн 71 коп.

Водночас, колегія суддів дійшла висновку про стягнення основного боргу у розмірі 5 800грн, а відтак інфляційні втрати та 3% річних необхідно обраховувати саме з цієї суми за період з лютого 2022 року по липень 2024 року. При цьому, слід ураховувати, що відповідно до вимог закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних здійснюється на суму заборгованості, яка фактично існувала на кінець кожного місяця, а не на загальну кінцеву суму боргу.

Інфляційні втрати обраховуються шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Індекс інфляції у лютому 2022 року - 1,3691 (136,910%х100%), інфляційні втрати - 73,82грн (200х1,3691-200).

Індекс інфляції у березні 2022 року - 0, відповідно інфляційні втрати - 0,00 грн.

Індекс інфляції у квітні 2022 року - 1,2895 (128,950%х100%), інфляційні втрати - 57,90грн (200х1,2895-200).

Індекс інфляції у травні 2022 року - 1,2507 (125,070%х100%), інфляційні втрати - 50,14грн (200х1,2507-200).

Індекс інфляції у червні 2022 року - 1,21778 (121,778%х100%), інфляційні втрати - 43,56грн (200х1,21778-200).

Індекс інфляції у липні 2022 року - 1,18125 (118,125%х100%), інфляційні втрати - 36,25грн (200х1,18125-200).

Індекс інфляції у серпні 2022 року - 1,17297 (117,297%х100%), інфляційні втрати - 34,59грн (200х1,17297-200).

Індекс інфляції у вересні 2022 року - 1,16024 (116,024%х100%), інфляційні втрати - 32,05грн (200х1,16024-200).

Індекс інфляції у жовтні 2022 року - 1,1386 (113,860%х100%), інфляційні втрати - 27,72грн (200х1,1386-200).

Індекс інфляції у листопаді 2022 року - 1,11087 (111,087%х100%), інфляційні втрати - 22,20грн (200х1,11087-200).

Індекс інфляції у грудні 2022 року - 1,1031 (110,310%х100%), інфляційні втрати - 20,62грн (200х1,1031-200).

Індекс інфляції у січні 2023 року - 1,09544 (109,544%х100%), інфляційні втрати - 19,09грн (200х1,09544-200).

Індекс інфляції у лютому 2023 року - 1,08654 (108,654%х100%), інфляційні втрати

7,31грн (200х1,3691-200).

Індекс інфляції у березні 2023 року - 1,07899 (107,899х100%), інфляційні втрати - 15,80грн (200х1,08654-200).

Індекс інфляції у квітні 2023 року - 1,06305 (106,305%х100%), інфляційні втрати - 12,61грн (200х1,06305-200).

Індекс інфляції у травні 2023 року - 1,06088 (106,088%х100%), інфляційні втрати - 12,18грн (200х1,06088-200).

Індекс інфляції у червні 2023 року - 1,05560 (105,560%х100%), інфляційні втрати - 11,12грн (200х1,05560-200).

Індекс інфляції у липні 2023 року - 1,04721 (104,721%х100%), інфляційні втрати - 9,52грн (200х1,04721-200).

Індекс інфляції у серпні 2023 року - 1,05363 (105,363%х100%), інфляційні втрати - 10,79грн (200х1,05363-200).

Індекс інфляції у вересні 2023 року - 1,06853 (106,853%х100%), інфляційні втрати - 13,78грн (200х1,06853-200).

Індекс інфляції у жовтні 2023 року - 1,06326 (106,326%х100%), інфляційні втрати - 12,72грн (200х1,06326-200).

Індекс інфляції у листопаді 2023 року - 1,05477 (105,477%х100%), інфляційні втрати - 11,03грн (200х1,05477-200).

Індекс інфляції у грудні 2023 року - 1,04949 (104,949%х100%), інфляційні втрати - 9,98грн (200х1,04949-200).

Індекс інфляції у січні 2024 року - 1,04225 (104,225%х100%), інфляційні втрати - 8,52грн (200х1,04255-200).

Індекс інфляції у лютому 2024 року - 1,03811 (103,811%х100%), інфляційні втрати - 7,69грн (200х1,03811-200).

Індекс інфляції у березні 2024 року - 1,035 (103,500%х100%), інфляційні втрати - 7,07грн (200х1,035-200).

Індекс інфляції у квітні 2024 року - 1,03019 (103,019%х100%), інфляційні втрати - 6,04грн (200х1,03019-200).

Індекс інфляції у травні 2024 року - 1,02813 (102,813%х100%), інфляційні втрати - 5,63грн (200х1,02813-200).

Індекс інфляції у червні 2024 року - 1,022 (102,200%х100%), інфляційні втрати - 4,40 (69)грн (200х1,022-200).

Індекс інфляції у липні 2024 року - 0, відповідно інфляційні втрати - 0,00 грн.

Загальна сума інфляційних втрат становить 594грн 13 коп.

Три проценти річних розраховуються за формулою: сума боргу х 3% х кількість днів прострочення платежу : 365 (366) : 100%.

Таким чином, ураховуючи наведену формулу, розмір 3% річних наступний:

лютий 2022 року - 14,68грн; березень 2022 року - 0,00грн; квітень 2022 року - 13,71грн; травень 2022 року - 13,22грн; червень 2022 року - 12,71грн; липень 2022 року - 12,21грн; серпень 2022 року - 11,70грн; вересень 2022 року - 11,19грн; жовтень 2022 року - 10,70грн; листопад 2022 року - 10,19грн; грудень 2022 року - 9,70грн; січень 2023 року - 9,19грн; лютий 2023 року - 8,68грн; березень 2023 року - 8,22грн; квітень 2023 року - 7,71грн; травень 2023 року - 7, 22грн; червень 2022 року - 6,71грн; липень 2023 року - 6,20грн; серпень 2023 року - 5,69грн; вересень 2023 року - 5,18грн; жовтень 2023 року - 4,69грн; листопад 2023 року - 4,1грн; грудень 2023 року - 3,69грн; січень 2024 року - 3,18грн; лютий 2024 року - 2,67грн; березень 2024 року - 2,20грн; квітень 2024 року - 1,69грн; травень 2024 року - 1,20грн червень 2024 року - 0,69грн; липень 2024 року - 0,20грн.

Загальний розмір трьох процентів річних становить 209грн 20 коп.

Таким чином, за період з лютого 2022 року до 22 липня 2024 року з ОСОБА_1

на користь ТОВ «Прайм-Секьюріті - 2» підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 594грн 13 коп. і 3% річних у розмірі 209грн 20 коп.

Посилання в апеляційній скарзі на положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, як підставу для звільнення сплати інфляційних втрат на 3% річних, апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Відповідно до положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, вказана норма передбачає звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України.

Правовідносини, які виникли між позивачкою та відповідачем, не є кредитними, а відтак правових підстав для застосування положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до них немає.

Щодо зустрічної позовної вимоги про стягнення пені

Звертаючись до суду із зустрічним позовом, ТОВ «Прайм-Секьюріті - 2», окрім іншого, просило стягнути з ОСОБА_1 на підставі Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання з оплати послуг охорони.

Згідно преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб`єктів переказу грошей через платіжні системи.

У рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року (справа № 1-12/2013) надано офіційне тлумачення положень другого речення преамбули вище вказаного закону та зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22 листопада 1996 року № 543/96-ВР з наступними змінами у взаємозв`язку з положеннями статей 1, 3 цього закону потрібно розуміти так, що обмеження пені у грошових зобов`язаннях подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, поширюється на правовідносини, суб`єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання та фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності (підприємці).

Отже, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання

грошових зобов`язань" не рулюють правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі.

Не передбачають стягнення пені і умови договору, який був укладений між

сторонами 1 квітня 2021 року.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, вказаного вище не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про задоволення зустрічної позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_1 пені.

Крім того, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про покладення на ОСОБА_1 витрат зі сплати судового збору, оскільки не врахував, що у матеріалах справи наявні докази, які підтверджують, що остання є особою з інвалідністю 2 групи (с.с.8-10).

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи, не оцінив надані сторонами докази, неправильно застосував норми матеріального права, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення первісного та зустрічного позовів.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 квітня 2025 року скасувати, ухваливши нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Прайм-Секьюріті - 2» надати ОСОБА_1 електронні ключі від хвіртки для безперешкодного потрапляння до ЖК «Празький квартал - 2».

В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм-Секьюріті - 2» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм-Секьюріті - 2» заборгованість у розмірі 5 800грн, інфляційні втрати у сумі 594грн 13коп., 3% річних - 209грн 20коп., а всього 6 603грн 33коп.

В іншій частині зустрічного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 5 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.І. Ящук