Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №300/7211/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/7211/24 пров. № А/857/33673/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Обрізка І.М.,

суддів Іщук Л.П., Пліша М.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року, прийняте суддею Могилою А,Б. у місті Івано – Франківську у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськмінерал-цемент» до Івано-Франківської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

встановив:

ТОВ «Івано-Франківськмінерал-цемент» (надалі – ТОВ, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці (надалі – відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 23.05.2024 №UA206030/2024/000010/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.05.2024 №UA206030/2024/000109.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 позов задоволено.

Задовольняючи позов суд виходив з того, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст інвойсу та платіжних документів, у тому числі будь-яких відомостей про отримання від компетентних органів країни продавця інформації про не відчуження позивачу товару продавцем чи несплати позивачем зазначеної суми коштів.

Що стосується посилання відповідача на розбіжності, зокрема в даті рахунку-фактури (інвойсу) -13.05.2024, а в пакувальному листі дата інвойсу зазначена - 31.05.2024, то суд зазначив, що такі посилання є безпідставними, оскільки як у пакувальному листі, так і в рахунку-фактурі міститься дата 13.05.2024 (а.с.11-14).

Також на думку суду, митний орган безпідставно поставив під сумнів документи щодо транспортно-експедиторських послуг.

Що стосується посилання відповідача на ненадання декларантом каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листи), висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованими експертними організаціями, суд зазначив, що вказані документи фактично мають інформаційний характер.

Суд прийшов до висновку, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Івано-Франківська митниця подала апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та порушенням норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

Згідно поданих документах інспектором встановлено, що пакувальний лист від 31.05.2024 містить інформацію про інвойс №YP24Q1013SK050805-1, який виданий 13.05.2024 з огляду на зазначене, вбачається, що пакувальний лист виданий пізніше ніж інвойс. Копія пакувального листа яку опрацьовував інспектор та який долучено до митного оформлення, наявний.

У ЦБД АСМО інспектор наявна інформація щодо ідентичного товару відправником якого є Jinko Solar.

Івано-Франківська митниця не погодилася із заявленою декларантом митною вартістю товару та прийняла спірні рішення про коригування митної вартості товарів та оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № №UA206030/2024/000109.

В результаті декларантом подано нову декларацію по резервному методу 24UA206030003653U1.

Джерелом інформації була МД від 28.02.2024 № UA500540/2024/000255, тому митна вартість була визначена за резервним методом де товар того самого виробника та торгової марки, що вказано у деклараціях позивача.

Вважає, що у матеріалах справи містяться достатньо доказів, якими митний орган навів достатнє обґрунтування причин, за наявності яких митниця не могла визнати заявлену декларантом митну вартість; у них вказано джерела інформації, що використовувались відповідачем для визначення митної вартості з покликанням на реквізити митних декларацій, зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований метод, що передує методу, обраному митним органом.

Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ТОВ «Івано-Франківськмінерал-цемент» (покупець) та Jinko Solar Denmark Aps (продавець) 18.01.2024 укладено договір купівлі-продажу №MCEUY24Q1013, за умовами якого продавець поставляє покупцю фотоелектричні модулі згідно з додатками та специфікацією до контракту. Поставка товару здійснюється на умовах FCA (Rotterdam) (порт призначення) відповідно до правил Інкотермс 2020 протягом 180 робочих днів з дати передоплати (а.с.43-50).

За умовами додаткової угоди №1 від 08.03.2024 до договору купівлі-продажу №MCEUY24Q1013 від 18.01.2024, продавець постачає покупцю 2592 шт. фотоелектричних модулів JKM480N-60HL4-V та покупець здійснює оплату у розмірі 155520 євро за ці модулі. Згідно Специфікації тип продукту JKM480N-60HL4-V, максимальна потужність 480, кількість елементів 120, розміри 1906Ч1134Ч30мм.

За умовами цієї додаткової угоди покупець оплачує 5 % загальної продажної ціни товару передоплату, шляхом банківського переказу протягом 7 днів з дати цього договору купівлі-продажу. Покупець оплачує 95% загальної продажної ціни товару шляхом банківського переказу не пізніше, аніж за 15 днів до очікуваної дати відвантаження за такі товари (а.с.33-34).

Як йдеться в додатку №2/специфікації очікувана дата відвантаження з Ротердаму, Голандія до 15.05.2024 за умовами, що продавець отримав передоплату згідно з пунктом 3. (мається на увазі 5 % передоплати та 95% вартості не пізніше аніж за 15 днів до дати відвантаження товару) (а.с.73).

По суті зміни стосувалися вартості товару за одиницю, де попередньо така була визначена за одиницю євро/ват 0,124 євро, а в подальшому змінена на 0,125 євро. Відповідно загальна вартість з 154275,84 євро збільшена до 155520 євро.

Згідно з комерційним рахунком-фактурою від 13.05.2024 ціна за одиницю товару 59,52 євро/шт; ціна за одиницю ват 0,124 євро; ціна за 864 шт. товару 51425,28 євро (а.с.14).

Компанією Jinko Solar Denmark Aps 13.05.2024 оформлено пакувальний лист замовлення на продаж пристрою на фотоелементах JKM480N-60HL4-V в кількості 864, кількість палет 24. Адреса відвантаження FCA Роттердам (а.с.12).

Згідно з товарною накладною дата отримання товару (24 палети, 864 штуки) 17.05.2024 (а.с.16).

Передоплату за товари на фотоелектричних елементах в сумі 7776 євро позивачем здійснено 07.02.2024, решта суми в розмірі 146499,84 євро сплачено 07.05.2024, про що свідчать наявні матеріалах справи квитанції «Приват Банку» (а.с.25,27).

Транспортно-експедиційні послуги позивачу надавалися ТОВ «Ванвейл» на підставі договору транспортного експедирування №11-05/24 від 11.05.20204 (а.с.51-60).

Згідно з рахунком на оплату №6360 від 17.05.2024 загальна вартість послуг становила 113539,67 грн. та 2142,33 грн. ПДВ. (а.с.28).

Відповідно до довідки від 20.05.2024 ТОВ «Ванвейл» інформувало позивача про те, що вартість вантажу для ТОВ «Івано-Франківськмінерал-цемент» (за комерційним інвойсом YP24Q1013SK050805-1 від 13.05.2024 автомобілем Renault з державним номером АС5014СE/Krone НОМЕР_1 за маршрутом:3199 MD Rotterdam (Нідерланди) до державного кордону України м/п Краківець складають 80000 грн.; від м/п Краківець-Івано-Франківськ складають 22828 грн. Транспортно-експедиційні послуги по території України становлять 12854 грн. (а.с.29).

З метою митного оформлення товару ввезеного в Україну, 22.05.2024 митним брокером подано до митного органу митну декларацію №24UA206030003601U0.

Декларантом визначена митна вартість товару за основним методом ціною контракту.

На підтвердження обґрунтованості заявленої в МД №24UA206030003601U0 митної вартості товару та обраного методу її визначення, одночасно з митною декларацією представником декларанта було подано наступний перелік документів: пакувальний лист від 13.05.2024, рахунок-фактуру (інвойс) №YP24Q1013SK050805-1 від 13.05.2024, автотранспортну-накладну від 17.05.2024, декларацію про походження товару №YP24Q1013SK050805-1, банківські платіжні документи від 07.02.2024 та 07.05.2024, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 17.05.2024 №6360, довідку про транспортно-експедиторські витрати від 20.05.2024 №OW010218, доповнення до зовнішньоекономічного договору від 18.01.2024 №№1,2,3 та від 08.03.2024 №1, договір купівлі-продажу від 18.01.2024 №MCEUYP24Q1013, договір про надання послуг митного брокера від 11.08.2023 №11-08-23, договір про перевезення від 25.03.2024 №25032024/10, інші некласифікуючі документи (лист відправника) від 21.03.2024, митну декларацію країни відправлення №24NL5ESURKW8BL6DA3 від 16.05.2024 та митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів №24UA206030003601U0 від 22.05.2024.

Митним органом, за результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД та долучених документів, 23.05.2024 прийнято рішення №UA206030/2024/0000010/2 про коригування митної вартості товарів, якою визначено митну вартість товару за резервним методом у розмірі 80870,40 євро (замість 53274,38 євро, що була заявлена декларантом) (а.с.17-18).

Як з`ясовано судом та вбачається з матеріалів справи, прийняття відповідачем оскаржуваного рішення мотивовано невідповідністю обраного методу визначення митної вартості товару.

Так, у рішенні про коригування митної вартості митний орган вказав, відповідно п.1 ч. 4 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. За результатами проведеного аналізу документів поданих до митного оформлення встановлено розбіжності в документах, в саме: дата рахунку-фактури (інвойсу) зазначена 13.05.2024, проте в пакувальному листі дата інвойсу - 31.05.2024. Крім того в рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №6360 від 17.05.2024, між постачальником ТОВ «Ванвейл» та покупцем ТОВ зазначено договір №11-05/24 від 11.05.2024, проте цей договір до митної декларації не додано. Водночас в декларації зазначається договір (контракт) про перевезення від 25.03.2024 за №25032024/10 між замовником ТОВ «Ванвейл» та виконавцем ФОП. Здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості та шляхом порівняння митної вартості товару з рівнем митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну та інформації, яка міститься в ЄАІС Держмитслужби - встановлено, що рівень вартості заявленого товару значно нижчий від рівня митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких здійснено. Відповідно до ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи), висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями. Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. На вимогу митного органу декларантом не подано наступні документи, а саме: рахунок-проформу, каталог, специфікацію, прейскурант виробника товару, висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Враховуючи наявну у митниці інформацію про митну вартість подібних (аналогічних) товарів, що ввозились у максимально наближений до митного оформлення період, існує обґрунтований сумнів достовірності задекларованої митної вартості. При цьому, відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме мегоду 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про угоди щодо ідентичних та подібних аналогічних) товарів, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості. Отже, враховуючи викладене, митну вартість товарів скориговано та визначено за другорядним методом, а саме методом 6 (ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД UA500540/2024/000255 від 28.02.2024 за якою здійснено митне оформлення подібного товару «Монокристалічні, кремнієві, фотоелектричні панелі для комплектування сонячних електростанцій, не обладнані пристроями регулювання або пристроями для передачі електроенергії, не придатні для прямого живлення споживачів електроенергії Tiger Neo N-type 60HL4-(V)460-480W1, номімальною потужністю 475 Br,-Jinko Solar JKM475N-60HL4-V Black Frame -864шт. Для цивільного використання. Виробник -Jinko Solar Co., Lеd Торгова марка -Jinko Solar. Країна виробництва - CN». Визначена митна вартість - 4.16 євро/кг. В результаті консультації декларанту роз`яснено, що згідно з п. 3 ст. 52 МКУ він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом Держмитслужби; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст. 55 МКУ. Також роз`яснено право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду.

Цього ж дня, 23.05.2024 відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів некомерційного призначення №UA206030/2024/000109, виходячи з того, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за вартістю визначеною декларантом, в зв`язку з невідповідністю обраного методу визначення митної вартості (а.с.19-23).

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина 3 ст.53 МК України передбачає обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті ( ч.5 ст.53 МК України ).

Згідно із ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.54 МК України ).

Частиною 5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Згідно з положеннями статті 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (стаття 64 МК України).

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Виходячи з аналізу наведених норм, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, колегія суддів звертає увагу, що рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

З вищенаведеного висновується, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 (справа №804/5445/17), від 31 березня 2020 (справа №809/1858/16), від 15 лютого 2022 (справа № 826/12901/17).

Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Колегія суддів наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, митна вартість ввезених товарів визначена позивачем за першим методом.

З приводу покликання апелянта на розбіжності, зокрема в даті рахунку-фактури (інвойсу) -13.05.2024, а в пакувальному листі дата інвойсу зазначена - 31.05.2024, то колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що такі посилання є безпідставними, оскільки як у пакувальному листі, так і в рахунку-фактурі міститься дата 13.05.2024 (а.с.11-14).

Крім того, відповідно до умов поставки FCA згідно з Інкотермс 2020, у ціну включається вартість продукції, упаковки, що забезпечує його придатність для транспортування в обумовлене місце.

В даному випадку, як вірно звернуто увагу судом першої інстанції, жодних спеціальних умов щодо пакування товару, інвойсом не передбачалося. З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а тому витрати на пакування не є складовими митної вартості та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості, в зв`язку з цим не потребують додаткового уточнення чи підтвердження зі сторони декларанта.

Митний орган покликається також і на те, що в рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг зазначено договір №11-05/24 від 11.05.2024, проте цей договір до митної декларації не додано. Водночас в декларації зазначається договір (контракт) про перевезення від 25.03.2024 за №25032024/10 укладений між замовником ТОВ «Ванвейл» та виконавцем ФОП.

Між позивачем та ТОВ «Ванвейл» 11.05.2024 укладено договір №11-05/24 транспортного експедирування. За предметом цього договору, експедитор зобов`язується здійснити або організувати надання транспортно-експедиційних послуг. У п.3.2 цього договору також передбачено право експедитора укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями/її агентами, експедиторськими та іншими підприємствами для виконання свої обов`язків на цьому договору.

Разом з тим, укладення договорів транспортування та експедирування вантажу із залученням субпідрядників є звичайною торговою світовою практикою для більшості перевезень.

Також в рахунку на оплату вказано, що позивачем 17.05.2024 перераховано ТОВ «Ванвейл» кошти за транспортно-експедиторські послуги в загальній сумі 115682 грн., що повністю відповідає відомостям довідки останнього від 20.05.2024 №OW010218(а.с.28-29).

Реквізити транспортного засобу у якому перевозився вантаж згідно з транспортною накладною (а.с.15), дозволяє співвіднести інформацію, зазначену в рахунку на оплату №6360 від 17.05.2024 з інформацією в довідці ТОВ «Ванвейл» від 20.05.2024 №OW010218 про транспортно-експедиторські витрати та, як наслідок, віднести вказані документи до даної поставки як такі, що підтверджують вартість транспортних витрат.

Митний орган цілком безпідставно поставив під сумнів документи щодо транспортно-експедиторських послуг.

Що стосується посилання відповідача на ненадання декларантом каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листи), висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованими експертними організаціями, то такі документи фактично мають інформаційний характер та жодним чином не впливають на визначення митної вартості товарів.

Прайс-лист не є основним документом відповідно до ст. 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів; він є довідником цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому також необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунки-фактури (інвойс).

Позивачем під час митного оформлення наданий договір, на підставі якого придбано товар, рахунок-фактуру, пакувальний лист на підставі якого здійснено відпуск партії товару, товару-супровідні документи, що підтверджують його транспортування, а також митну декларацію, на підставі якої такий товар виїхав з країни, в якій його придбав позивач.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що декларантом було подано усі документи, що підтверджують правомірність декларування товару за основним (першим) методом, та які чітко ідентифікують придбаний товар, містять об`єктивні та достовірні дані, не містять дефектів та підтверджують числові значення, зазначені в МД, у зв`язку із чим відповідач безпідставно не визнав заявлену декларантом митну вартість та не скасував оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Відтак, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.

Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Згідно пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки у ньому, крім посилання на МД від 28.02.2024 №UA 500540/2024/000255 (а.с. 18), на підставі якої був здійснений розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено.

Верховний Суд у постановах від 10.06.2021 у справі № 815/6854/17, від 14.07.2020 у справі № 809/1734/16) зазначив, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у спірних випадках митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Оскільки позовна вимога про визнання протиправним та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.05.2024 №UA206030/2024/000109 є похідною вимогою, то така також підлягає до задоволення.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці залишити без задоволення, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року у справі № 300/7211/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко

судді Л. П. Іщук

М.А. Пліш