Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №260/2134/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/2134/24 пров. № А/857/30797/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Носа С.П.;

суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.;

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року про встановлення нового строку подання звіту у справі № 260/2134/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

суддя у І інстанції Маєцька Н.Д.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Ужгород,

дата складення повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, яким визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо несвоєчасного виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.06.2022 року у незміненій апеляційним судом частині та постанови Закарпатського апеляційного суду від 06.12.2022 року у справі 308/12810/21 в частині стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 585000,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 25964,38 грн (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят чотири гривні тридцять вісім копійок), що становлять 3 % річних від простроченої суми грошового зобов`язання за період з 18 січня 2023 року по 11 липня 2024 року включно, та 28471,51 грн (двадцять вісім тисяч чотириста сімдесят одна гривня п`ятдесят одна копійка) інфляційних втрат, нарахованих на суму простроченого грошового зобов`язання за той самий період.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року залишено без змін рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року задоволено заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі №260/2134/24. Зобов`язано Державну казначейську службу України подати до Закарпатського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року в адміністративній справі №260/2134/24, протягом тридцяти днів з дня отримання копії ухвали.

27.03.2026 року від Державної казначейської служби України до суду надійшов звіт про виконання рішення суду від 28 листопада 2024 року у справі № 260/2134/24.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року прийнято звіт Державної казначейської служби України про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року в адміністративній справі №260/2134/24. Встановлено Державній казначейській службі України новий строк для подання звіту, та зобов`язано Державну казначейську службу України подати до Закарпатського окружного адміністративного суду новий звіт про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року в адміністративній справі №260/2134/24, протягом тридцяти днів з дня отримання копії ухвали, з відповідними підтверджуючими доказами щодо його виконання.

01 травня 2026 року до суду першої інстанції надійшов звіт Державної казначейської служби України про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року в адміністративній справі №260/2134/24.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року прийнято звіт Державної казначейської служби України про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року в адміністративній справі №260/2134/24. Встановлено Державній казначейській службі України новий строк для подання звіту, та зобов`язати Державну казначейську службу України подати до Закарпатського окружного адміністративного суду новий звіт про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року в адміністративній справі №260/2134/24, протягом трьох місяців з дня отримання копії ухвали, з відповідними підтверджуючими доказами щодо його виконання.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таку ухвалу суду першої інстанції від 11 травня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким встановити Державній казначейській службі України новий строк для подання звіту про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року в адміністративній справі №260/2134/24 який становитиме 10 днів з дня отримання ухвали. Накласти на голову Державної казачейської служби України ОСОБА_2 штраф за невиконання у повному обсязі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року у справі №260/2134/24.

Апелянт у своїй апеляційній скарзі звертає увагу на те, що долучені відповідачем до звіту про виконання судового рішення докази не є достатніми заходами вжитими боржником для виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року, а саме листи Державної казначейської служби України від 02.04.2026 року № 5-05-1-05/9104, від 13.04.2026 року № 5-05-1-5/10109, від 23.04.2026 року № 5-05-1-05/11130 адресовані Міністерству фінансів України не є належними доказами щодо ускладнення виконання судового рішення та вжиття заходів направлених на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року.

Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги є безпідставними. Тому, з підстав, викладених у відзиві, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Враховуючи те, що були відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами згідно п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.4 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з вимогами ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч.1 ст.372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтями 382 382-3 КАС України.

За приписами ч.1 ст.382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст.382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника суб`єкта владних повноважень.

Якщо суб`єктом владних повноважень є колегіальний орган і судовим рішенням такого суб`єкта владних повноважень зобов`язано вчинити певні дії, суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення кожного з членів такого колегіального органу, до чиїх повноважень, завдань чи функцій належить забезпечення виконання такого судового рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

За приписами ч.ч. 1-3, 10, 11 ст.382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.

Розглядаючи звіт суб`єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити, чи досягнуто мети, задля якої постановлено судове рішення, тобто, чи відбулося фактичне відновлення порушеного права позивача.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 25964,38 грн (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят чотири гривні тридцять вісім копійок), що становлять 3 % річних від простроченої суми грошового зобов`язання за період з 18 січня 2023 року по 11 липня 2024 року включно, та 28471,51 грн (двадцять вісім тисяч чотириста сімдесят одна гривня п`ятдесят одна копійка) інфляційних втрат, нарахованих на суму простроченого грошового зобов`язання за той самий період.

В поданому звіті відповідача зазначено, що на виконання рішення суду першої інстанції, Казначейство за період з 01.04.2026 року по 30.04.2026 року звернулось з листами від 02.04.2026 року № 5-05-1-05/9104, від 13.04.2026 року № 5-05-1-5/10109, від 23.04.2026 року № 5-05-1-05/11130 до Міністерства фінансів України про збільшення бюджетних призначень за бюджетною програмою КПКВК 3504040. Однак, попри регулярне надсилання листів до Мінфіну, відповідні зміни до Закону про Державний бюджет України не внесені, так само не прийнято рішення про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету для безспірного списання коштів за бюджетною програмою КПКВК 3504040.

Водночас, на переконання суду першої інстанції, відповідачем надано до суду докази, з яких вбачається, що невиконання рішення суду зумовлено недостатньою кількістю бюджетних асигнувань. При цьому, до суду надано докази вчинення відповідачем дій, спрямованих на отримання відповідних коштів.

Позивач вважаючи, що суд першої інстанції не мав підстав для прийняття звіту суб`єкта владних повноважень, оскільки рішення суду, залишається невиконаним.

Між тим, перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали суду, колегія суддів зазначає наступне.

Так, з аналізу вищевикладених норм процесуального права вбачається, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд може постановити ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту.

При цьому, суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

З іншого боку, якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту.

В свою чергу, враховуючи зазначені висновки, колегія суддів наголошує, що зазначені відповідачем у звіті обставини, свідчать про те, що Державна казначейська служба України вживає активних та послідовних заходів, спрямованих на забезпечення виконання судового рішення в даній справі.

Водночас, суд зазначає, що вжиття таких заходів саме по собі не є фактичним виконанням судового рішення у розумінні статті 129-1 Конституції України та ст. 14 КАС України, оскільки виконання рішення майнового характеру передбачає реальне перерахування присуджених коштів на користь позивача.

Відтак, станом на час розгляду звіту відповідача рішення суду в даній справі не виконано.

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

Тому обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безмовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов`язок.

Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

У постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19 зазначено, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 11 ст. 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Таким чином, суд робить висновок, що суб`єкт владних повноважень навів обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, та вживає заходи направлені на виконання судового рішення, тому звіт потрібно прийняти.

Судом також враховується, що Верховний Суд у постанові від 31.10.2018 р. у справі №704/1547/17 сформулював правову позицію, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту. Тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту. Для підтвердження мотивації такого підходу потрібно керуватися абзацом першим підпункту 3.2 пункту 3, абзацом другим пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 р. №16-рп/2009, де зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини, а виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Враховуючи вказані докази, надані суб`єктом владних повноважень пояснення та висновки суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції у тому, що в даній справі існують обставини, які не залежать від волі відповідача та об`єктивно ускладнюють виконання судового рішення.

При цьому, вказані обставини у комплексному тлумаченні положень ст. 382-3 КАС України можуть бути підставою для прийняття звіту суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення.

З іншого боку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність встановлення для Державної казначейської служби України нового строку на подачу звіту до суду першої інстанції, так як рішення суду залишається невиконаним.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про прийняття звіту відповідача з одночасним встановленням нового строку для подання звіту про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року про встановлення нового строку подання звіту у справі № 260/2134/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. П. Нос

судді Р. В. Кухтей

С. М. Шевчук