Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №380/2935/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/2935/26 пров. № А/857/27768/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сала П.І.,

суддів: Димарчук Т.М., Москаля Р.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу 6 Державного пожежно-рятувального загону головного управління Державної служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року (суддя Кузан Р.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до 6 Державного пожежно-рятувального загону головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до 6 Державного пожежно-рятувального загону головного управління Державної служби України.

Позовні вимоги обґрунтовуються протиправністю дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період військової служби з 29.01.2020 до 19.05.2023 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС у Львівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 у період з 29.01.2020 до 19.05.2023 посадового окладу та окладу за військовим званням, а також інших похідних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Зобов`язано 6 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління ДСНС у Львівській області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 з 29.01.2020 до 19.05.2023 посадового окладу та окладу за військовим званням, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а також інших похідних видів грошового забезпечення, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року відповідно, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням виплачених сум.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить вказане судове рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Доводи скаржника зводяться до того, що застосування при обчисленні грошового забезпечення позивача у спірний період такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, є правомірним та відповідає чинному законодавству.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів перевірила вимоги апеляційної скарги, переглянула оскаржуване судове рішення в межах, визначених ст. 308 КАС України, та зазначає таке.

ОСОБА_1 проходив службу в 6 державному пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС у Львівській області на посаді командира відділення 20 державної пожежно-рятувальної частини.

Відповідно до наказу Головного управління ДСНС у Львівській області від 28.08.2025 № 95 позивач виключений з кадрів ДСНС України з 29.08.2026.

Водночас, на думку позивача, у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 відповідач здійснював нарахування та виплату йому грошового забезпечення у заниженому розмірі, оскільки для обчислення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням застосовував прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018 (1762 грн), а не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законами про Державний бюджет України на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2022 та 01.01.2023.

Отримавши відмову у здійсненні перерахунку грошового забезпечення за вказаний спірний період, позивач за захистом своїх прав звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку із щорічною зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та враховуючи постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, позивач має право на визначення складових його грошового забезпечення у 2020-2023 роках шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.

Колегія суддів із таким висновком погоджується та вважає його правильним.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

За приписами ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01.03.2018, та якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Постановою № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 2 Постанови № 704 унормовано, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 (далі - Постанова № 103) пункт 4 Постанови № 704 викладено у такій редакції:

" 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Отже, станом на 01.03.2018 (дату набрання чинності Постановою № 103) пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.

Разом з тим постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704.

Тобто, вказаним судовим рішенням було відновлено попередню редакцію пункту 4 Постанови № 704 (станом на 30.07.2018), згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

З наведеного висновується, що з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених вище змін.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19; постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/2098/19 від 09.06.2022).

Крім того, відповідно до постанови Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 400/6214/21, з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова величина для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, в якій Верховний Суд також дійшов висновку, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Таким чином, з січня 2020 року до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 у редакції, чинній до внесення змін Постановою № 103, а саме із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Порівняння розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 свідчить про те, що він є меншим ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023.

Відтак за спірний період розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, повинен бути розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законами про Державний бюджет України на відповідний рік. При цьому перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення. Нарахування позивачу посадового окладу та окладу за військовим званням в заниженому розмірі зумовило протиправне зменшення розміру інших виплат, для яких базою нарахування є місячне грошове забезпечення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності дій відповідача з нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023.

Доводи апелянта не свідчать про порушення судом першої інстанції вимог матеріального права і не дають підстав для скасування або зміни ухваленого ним рішення, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, то колегія суддів зазначає таке.

Згідно з п. 3 вказаного Порядку (у редакції на момент спірних правовідносин) виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Пунктами 4 та 5 Порядку № 44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, при вирішенні заявлених позовних вимог суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення необхідно здійснити із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку № 44.

Доводи апелянта не свідчать про порушення судом першої інстанції вимог матеріального права і не дають підстав для скасування або зміни ухваленого ним рішення, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду справи суд апеляційної інстанції залишає в силі оскаржуване судове рішення, перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, 316, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі № 380/2935/26 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач П. І. Сало

судді Т. М. Димарчук

Р. М. Москаль